Постанова № 258769, 07.11.2006, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД Луганської області 91016, м.Луганськ пл.Героїв ВВВ 3а тел.55-17-32

ХОЗЯЙСТВЕННЫЙ СУД Луганской области 91016, г.Луганск пл.Героев ВОВ 3а тел.55-17-32

П О С Т А Н О В А

Іменем України

07.11.06 Справа № 10/654пн-ад.

Суддя господарського суду Луганської області Мінська Т.М. по справі № 10/654пн-ад за позовом

Приватного підприємства "Факт", м. Луганськ

до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську

про встановлення, що дії відповідача є позаплановою виїзною перевіркою Представники сторін:

від позивача –Цукер І.Б., директор.

від відповідача – Буркова О.М. (дов. № 33416/10 від 06.11.06.)

Згідно ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні здійснювалась звукова фіксація судового процесу.

У судовому засіданні згідно ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України оголошувалась перерва з 02.11.2006. до 03.11.2006. і з 03.11.2006. до 07.11.2006.

Суть спору: встановлення, що дії відповідача є позаплановою виїзною перевіркою своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків і зборів (обов’язкових платежів).

Відповідач запереченням на позов від 02.11.2006р. № 33011/10 просить відмовити у його задоволені.

Розглянувши матеріали справи, додатково надані документи, вислухавши представників сторін, суд

в с т а н о в и в:

Ленінською міжрайонною державною податковою інспекцією в м. Луганську (відповідачем у справі) проведена перевірка, за результатами якої складено акт № 503/23-2/30507617 від 21.08.2006. «Про результати позапланової невиїзної документальної перевірки ПП «Факт», код ЄДРПОУ 30507617, з питань правильності обчислення, повноти та своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість за грудень 2003 року».

Позивач на обґрунтування своїх доводів зазначає, що як випливає із ст. 11 ч. 1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» органи податкової служби мають право проводити невиїзні документальні перевірки - на підставі поданих декларацій, звітів та інших документів, пов’язаних з нарахуванням і сплатою податків і зборів (обов’язкових платежів).

Як вбачається із п. 2.10. акту перевірки, в ході перевірки були використані накладні, податкові накладні, інші первинні документи позивача, які позивач не надавав податковому органу і законом не встановлена обов’язковість їх надання. Позивач вважає, що вищевказане свідчить, що перевірка була не документальною невиїзною, а позаплановою виїзною.

Відповідач посилаючись на ст. 11 ч. 1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» вказує, що невиїзні документальні перевірки проводяться на підставі поданих декларацій, звітів та інших документів, пов’язаних з нарахуванням і сплатою податків і зборів (обов’язкових платежів), незалежно від способу їх надання.

При вирішенні даного спору суд виходить із наступного:

Згідно ст. 2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» завданнями органів державної податкової служби є:

здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів,

установлених законодавством (далі - податки, інші платежі).

Для виконання своїх завдань згідно ст. 3 цього закону органи державної податкової служби України у своїй діяльності керуються Конституцією України, законами України, іншими нормативно-правовими актами органів державної влади.

Згідно статті 11 п. 1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» Органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право:

1) здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами.

Як вбачається із ст. 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» виїзні перевірки проводяться за місцезнаходженням платника податків, що перевіряється.

Перевірка позивача, за результатами якої складено № 503/23-2/30507617 від 21.08.2006. проводилась не за місцезнаходженням позивача, що не заперечує і сам позивач, а відтак не може вважатися виїзною. З огляду на предмет спору, суд не досліджує який саме характер носила вказана перевірка, і законність її підстав, але вона не була виїзною.

Оцінивши всі вищевикладені обставини, суд закінчив розгляд справи в судовому засіданні 07.11.2006. і постановив відмовити в задоволені позову.

Згідно ст. 160 ч. 3 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 07.11.2006. проголошено вступну і резолютивну частини постанови. Судові витрати покладаються на позивача.

На підставі викладеного та, керуючись ст.ст. 18, 158 –163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

1. В задоволенні позову відмовити.

2. Судові витрати покласти на позивача.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк встановлений КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова набирає законної сили, якщо її не скасовано, після закінчення апеляційного розгляду скарги.

Про апеляційне оскарження постанови спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржувану постанову. Копії апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява про апеляційне оскарження постанови подається протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Згідно ст. 160 ч. 3 Кодексу адміністративного судочинства України постанова в повному обсязі складена 13.11.2006.

Суддя Т.М.Мінська