Рішення № 25875292, 04.09.2012, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"04" вересня 2012 р. Справа № 5019/1186/12

За позовом публічного акціонерного товариства "АЕС Рівнеобленерго"

до Селянського фермерського господарства "Відродження"

про стягнення заборгованості в сумі 14 568 грн. 87 коп.

Суддя Войтюк В.Р.

за участю представників:

позивача: Мельник О.П. за дов. № 06 від 15 квітня 2011 року,

відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство "АЕС Рівнеобленерго" звернулося до господарського суду Рівненської про стягнення з Селянського фермерського господарства "Відродження" 13 854 грн. 44 коп. заборгованості по розрахунках та 714 грн. 43 коп. пені відповідно до Договору на постачання електричної енергії № 38 від 23.02.2005 р.

Ухвалою господарського суду Рівненької області від 18 квітня 2012 року порушено провадження у справі № 5019/1186/12, розгляд якої призначено на 30 липня 2012 року.

Ухвалою суду від 30 липня 2012 року розгляд справи відкладено на 04 вересня 2012 року.

Представник ПАТ "АЕС Рівнеобленерго" в судовому засіданні 04 вересня 2012 року позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, та наполягав на їх задоволенні.

У судові засідання, призначені на 30 липня 2012 року та 04 вересня 2012 року, відповідач не забезпечив явку своїх повноважних представників, відзиву на позов не надіслав, вимог не оспорив, про день та час судового розгляду повідомлений належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням, яке наявне в матеріалах справи (а.с.41).

Оскільки відповідач завчасно повідомлений про день та час судового розгляду та мав можливість в розумні терміни довести до відома суду свої доводи та міркування стосовно позовних вимог, однак своїми правами визначеними ст. 22 ГПК України не скористався і враховуючи, що чергове відкладення розгляду даної справи спричинить до виходу за межі встановленого статтею 69 ГПК України строку вирішення спору, суд відповідно до статті 75 ГПК України дійшов висновку про необхідність розгляду справи за наявними в ній матеріалами без участі відповідача.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

23 лютого 2005 року між закритим акціонерним товариством "Ей-І-Ес Рівнеенерго", яке згідно рішення загальних зборів акціонерів перейменовано у публічне акціонерне товариство "АЕС Рівнеобленерго" та Селянським фермерським господарством "Відродження" укладено договір № 38 про постачання електричної енергії та додатки до нього (а.с.8-16).

Пунктом 1 Договору визначено, що постачальник електричної енергії постачає електричну енергію споживачу, а споживач оплачує постачальнику електричної енергії її вартість та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору та додатками до договору, що є його невід`ємною частиною.

Відповідно до пункту 2.2.3 договору на відповідача покладений обов'язок оплачувати постачальнику (позивачу) вартість електричної енергії згідно з умовами додатку № 4 до договору "Про зняття показів засобів обліку електричної енергії та розрахунків", підписаного сторонами 15 липня 2009 року (а.с. 15).

За пунктом 8.1 договору оплата електричної енергії та інших платежів здійснюється споживачем самостійно шляхом перерахування коштів на відповідні розрахункові рахунки постачальника в терміни, визначені додатком № 4 "Про порядок зняття показників засобів обліку електричної енергії та розрахунків".

Пунктом 2 вищезазначеного додатку встановлено, що після зняття показів засобів обліку споживач оформляє звіт про використану електроенергію, який складається у 2-х примірниках, по одному для кожної сторони та надає постачальнику нарочним, не пізніше наступного робочого для після зняття показників і одночасно отримує рахунок за фактично спожиту електроенергію.

Згідно з пунктом 8.5 договору тривалість періоду для оплати отриманого рахунку має не перевищувати 5 операційних днів з дня отримання рахунку для споживачів, які оплачують електричну енергію самостійно, і 10 операційних днів з дня отримання рахунку для споживачів, які здійснюють розрахунки через свою територіально-відокремлену головну організацію.

На виконання умов Договору Постачальник з лютого 2012 року по квітень 2012 року здійснив постачання електричної енергії Споживачу на загальну суму 13 854 грн. 44 коп. Для оплати отриманої електроенергії відповідачу виставлено рахунки № 9676553887 за лютий 2012 року від 20.02.2012 р., № 9724866414 за березень 2012 року від 14.03.2012 р., № 9871704681 за квітень 2012 року від 11.04.2012 р. та № 9053533908 за травень 2012 року від 14.05.2012 р. (а.с.17-28).

Про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за договором від 23 лютого 2005 року № 38 свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення постачальником умов даної угоди.

Відповідач взятий на себе за договором обов'язок щодо своєчасної оплати вказаних рахунків не виконав, внаслідок чого у останнього утворилася заборгованість, яка на момент розгляду справи становить 13 854 грн. 44 коп.

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

За частиною 7 цієї статті оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.

Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Враховуючи те, що наявність у селянського фермерського господарства "Відродження" боргу за договором від 23 лютого 2005 року № 38 за спожиту у лютому - квітні 2012 року електричну енергію в сумі 13 854 грн. 44 коп. підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, і не оспорюється відповідачем, крім того, останній на момент прийняття рішення не надав документів, що свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про обґрунтованість та законність позовної вимоги ПАТ "АЕС Рівнеобленерго" про стягнення з відповідача вказаної суми.

У зв'язку з неналежним виконанням Селянським фермерським господарством "Відродження" взятих на себе за договором зобов'язань щодо своєчасної оплати вартості поставленої позивачем електроенергії, останній просив суд стягнути відповідача пеню у розмірі 714 грн. 43 коп., яка нарахована у період з 20 лютого 2012 року по 07 липня 2012 року на підставі п.4.2.1. договору.

Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно з частиною 3 вищезазначеної статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання (частина 1 статті 550 ЦК України).

Частиною 1 статті 552 ЦК України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов'язку в натурі.

Приписами статті 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з частиною 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Преамбулою Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи -суб'єкти підприємницької діяльності.

Згідно статей 1, 3 цього Закону платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Відповідно до пункту 4.2.1. Договору за внесення платежів, передбачених пунктами 2.2.3.-2.2.4. договору, з порушенням термінів, визначених додатком № 4 "Порядок зняття показників засобів обліку електричної енергії та розрахунків", споживач сплачує постачальнику електричної енергії пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.

Оскільки розмір вказаної штрафної санкції, нарахованої позивачем, відповідає вищезазначеним приписам законодавства та положенням договору, а також є арифметично вірним, тому позовна вимога про стягнення з відповідача 714 грн. 43 коп. пені підлягає задоволенню.

Згідно статті 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позов задоволити.

2.Стягнути з Селянського фермерського господарства "Відродження" (34631, Березнівський район, с.Велике Поле, вул.Молодіжна,14, ідентифікаційний код: 32413751) на користь Публічного акціонерного товариства "АЕС Рівнеобленерго" (33000, місто Рівне, вул. Князя Володимира, будинок 71, ідентифікаційний код: 05424874) 13 854 грн. 44 коп. заборгованості за спожиту електроенергію, 714 грн. 43 коп. пені, а також 1 609 грн. 50 коп. судового збору.

3.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 06 вересня 2012 року

Суддя Войтюк В.Р.