Рішення № 25875270, 04.09.2012, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2012 року справа № 5020-819/2012

за позовом Публічного акціонерного товариства "Севастопольський морський завод"(ідентифікаційний код 14312370, 99001, м. Севастополь, вул. Гер. Севастополя, 13)

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1)

про стягнення 5668,72 грн.,

Суддя О.С. Погребняк

За участю представників:

позивача (ПАТ "Севастопольський морський завод"): Буринська Н.А., довіреність № 02/02-ю від 12.01.2012;

відповідача: ОСОБА_1 -паспорт серії НОМЕР_2 від 18.03.2003.

Суть спору:

Публічне акціонерне товариство "Севастопольський морський завод" звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 7278,22 грн. заборгованості, яка утворилась по договору оренди № 09-46/02-436-Ю від 01.09.2008.

Ухвалою від 19.07.2012 позовну заяву прийнято до розгляду судом.

У ході розгляду справи позивач надав заяву про уточнення позовних вимог, зазначивши, що сума, яку він просить стягнути з відповідача складає 5668,72 грн., а саме 5013,02 грн. -сума основного боргу, 378,16 грн. -сума пені, 277,54 грн. -3% річних.

Означена заява прийнята до розгляду судом.

У судовому засіданні 04.09.2012 позивач підтримав позовні вимоги, просив суд їх задовольнити в повному обсязі.

Відповідач у судовому засіданні 04.09.2012 підтримав доводи поданого суду відзиву на позов. Зокрема, відповідач посилається на неможливість користування орендованим майном в період з червня по грудень 2009 року у зв`язку з існуванням суміжних орендарів, які створювали перешкоди в користуванні (закриття головного входу). Також відповідач посилається на статтю 258 Цивільного кодексу України, просить суд застосувати позовну давність та відмовити у задоволенні позовних вимог про стягнення пені.

Розглянувши матеріали справи, суд

встановив:

01.01.2009 між Відкритим акціонерним товариством "Севастопольський морський завод" (правонаступником якого є ПАТ "Севастопольський морський завод") -Орендодавець, та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 -Орендар, було укладено договір № 09-46/02-436-Ю оренди основних фондів підприємства, згідно з пунктами 1.1, 1.2 якого Орендодавець передає, а Орендар приймає у тимчасове платне користуваня приміщення (кімната 126) загальною площею 31,3 кв.м. в будівлі заводоуправління № 2 корпус 2 за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.9-10).

Згідно з пунктом 2 Договору, ціль оренди - використання приміщення під офіс для косметичної компанії.

Пунктом 3.1 Договору встановлено, що Орендар вступає в користування майном у строк, вказаний в даному договорі, однак не раніше дати підписання сторонами даного договору та Акту прийому-передачі майна.

Строк договору -з 01.01.2009 по 30.11.2009 (пункт 3.2).

Відповідно до пунктів 4.1, 4.3 договору, розмір орендних платежів в місяць з урахуванням комунальних платежів по даному договору складає 1106,46 грн.

Розрахунки по даному договору здійснюються шляхом безготівкового перерахування коштів на поточний рахунок Орендодавця протягом 5-ти банківських днів з дня отримання рахунку, але не пізніше 5-го числа місяця, в якому надаються послуги, обумовлені в даному договорі, в сумі згідно пред`явленого рахунку. Рахунок направляється Орендарю щомісячно до 26-го числа місяця, що передує. Акт наданих послуг направляється Орендарю щомісячно до 26-го числа поточного місяця, в якому надаються послуги.

01.01.2009 між сторонами договору було складено та підписано Акт передачі-прийому у тимчасове користування майна (а.с.25).

З матеріалів справи вбачається факт підписання сторонами Договору № 09-46/02-436-Ю Актів виконаних робіт (послуг): від 31.08.2009 за надання в користування приміщення у серпні 2009 (орендна плата 1106,46 грн.), від 31.10.2009 за надання в користування приміщення у жовтні 2009 (орендна плата 1106,46 грн.) та від 30.11.2009 за надання в користування приміщення у листопаді 2009 (орендна плата 1106,46 грн.) (а.с.11, 13, 15).

За період з липня по грудень 2009 року відповідачеві виставлялись рахунки на оплату орендної плати, відповідач не заперечує проти отримання рахунків.

Позивач посилається на існування заборгованості по сплаті орендної плати за період з липня по грудень 2009 на загальну суму 3288,06 грн., яка з урахуванням індексу інфляції та 3 % річних складає 5290,56 грн.

Дослідивши обставини справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд вважає наявними підстави для часткового задоволення позовних вимог виходячи з наступного.

Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити кошти тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами частини першої статті 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та статтею 174 Господарського кодексу України, зокрема, з договорів та інших правочинів (угод).

Відповідно до статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Частиною шостою статті 283 Господарського кодексу України встановлено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно зі статтею 759 Цивільного кодексу України, одна особа (наймодавець) передає або зобов'язується передати іншій особі (наймачеві) майно у користування за плату на певний строк за договором найму (оренди).

Статтями 284, 286 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата -це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності, та є однією з істотних умов договору оренди.

Обов'язок орендаря своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату встановлений частиною 3 статті 285 Господарського кодексу України.

Згідно з частиною п'ятою статті 762 Цивільного кодексу України, плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до пункту 4.3, розрахунки по даному договору здійснюються шляхом безготівкового перерахування коштів на поточний рахунок Орендодавця протягом 5-ти банківських днів з дня отримання рахунку, але не пізніше 5-го числа місяця, в якому надаються послуги, обумовлені в даному договорі, в сумі згідно пред`явленого рахунку. Рахунок направляється Орендарю щомісячно до 26-го числа місяця, що передує. Акт наданих послуг направляється Орендарю щомісячно до 26-го числа поточного місяця, в якому надаються послуги.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідач припустився порушення умов Договору стосовно повного та своєчасного внесення орендної плати. Доказів погашення заборгованості відповідачем станом на момент прийняття цього рішення не надано.

Стаття 32 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

За приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Як встановлено судом, станом на день прийняття рішення у справі обов'язок щодо перерахування орендної плати в повному обсязі не виконаний, докази погашення заборгованості за період з липня по грудень 2009 року у розмірі 3288,06 грн. в матеріалах справи відсутні.

Розрахунок орендної плати, представлений позивачем, перевірений судом та визнаний обґрунтованим.

Що стосується посилань відповідача на неможливість користування орендованим майном в період з червня по грудень 2009 року у зв`язку з існуванням суміжних орендарів, які створювали перешкоди в користуванні (закриття головного входу), то суд вважає такі посилання недоведеними.

Частинами 4, 6 статті 762 Цивільного кодексу України встановлено, що наймач має право вимагати зменшення плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, можливість користування майном істотно зменшилася.

Наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Однак, жодних доказів звернень до орендодавця із заявами про зменшення плати відповідач не представив, доказів наявності обставин, які б свідчили про неможливість користування орендованим приміщенням також не надано.

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналогічне положення щодо сплати процентів міститься і в частині третій статті 692 Цивільного кодексу України.

Суд перевірив розрахунок 3% річних та інфляційних витрат, зроблений позивачем, вважає їх вірними та таким, що відповідає вимогам діючого законодавства, а тому позовні вимоги в частині стягнення суми основної заборгвоаності з урахуванням 3% річних та інфляційних витрат підлягають задоволенню -всього в сумі 5290,56 грн.

Позивачем також заявлено вимоги про стягнення пені в сумі 378,16 грн.

Так, сторони у пункті 7.2 Договору обумовили, що за невиконання або за неналежне виконання умов даного договору винна сторона несе відповідальність у відповідності до чинного законодавства. За порушення строків оплати за користування майном по даному договору Орендар виплачує Орендодавцю за кожен день прострочки пеню, яка обчислюється від суми простроченого платежу, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, відповідно до Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань».

Частинами 1, 2 статті 258 Цивільного кодексу Україеи встановлено, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Згідно з частиною 1 статті 261 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Виходячи із змісту пункту 7.2 договору, листа позивача на адресу відповідача (від 07.12.2009 № 09/02-617), позивач знав про існування заборгованості та порушення його права на отримання орендної плати.

Відповідно до частин 3, 4 статті 267 Цивільного кодексу України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

В даному випадку, відповідач у відзиві на позов заявив про застосування позовної давності до позовних вимог про стягнення пені.

За таких обставин, суд зазначає, що нарахування позивачем пені в сумі 378,16 грн. є правомірним, однак вимоги про її стягнення не можуть бути задоволені у зв`язку із спливом позовної давності та наявністю заяви сторони про її застосування.

Згідно з частиною 5 статті 49 Господарського процесуального кодексу України, суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позов Публічного акціонерного товариства "Севастопольський морський завод" задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства "Севастопольський морський завод" (ідентифікаційний код 14312370, 99001, м. Севастополь, вул. Гер. Севастополя, 13) 5290,56 грн. заборгованості по орендній платі з урахуванням індексу інфляції та 3 % річних.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства "Севастопольський морський завод" (ідентифікаційний код 14312370, 99001, м. Севастополь, вул. Гер. Севастополя, 13) судовий збір в сумі 1502,15 грн.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 05.09.2012

Суддя підпис Погребняк О.С.