Рішення № 25874754, 29.08.2012, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" серпня 2012 р. Справа № 5004/851/12.

Господарський суд Волинської області у складі:

головуючого судді -Гарбара Ігоря Олексійовича

секретар судового засідання - Череватий Богдан Любомирович

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луцьку у приміщенні господарського суду Волинської області справу за позовом приватного акціонерного товариства "Рокитнівський скляний завод" до публічного акціонерного товариства "Луцький пивзавод" про стягнення 50 670, 95 грн.

За участю представників сторін:

від позивача: Семенюк А.С. - представник (дов. № 120 від 23.08.2012 р.).

від відповідача: Шишута Ю. В. - представник (угода про надання правової допомоги № 1707/2012 від 17.07.2012 р. )

В судовому засіданні 29.08.2012 р. у відповідності до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

СУТЬ СПОРУ: приватне акціонерне товариство "Рокитнівський скляний завод" (правонаступник відкритого акціонерного товариства "Рокитнівський скляний завод") звернулося в суд з позовом до публічного акціонерного товариства "Луцький пивзавод" про стягнення 50 670, 95 грн. згідно договору № 16/06-09 від 16.06.2009 р.

Ухвалою господарського суду від 12.07.2012 р. за вказаним позовом було порушено провадження у справі та призначено розгляд останньої в судовому засіданні.

18.07.2012 р. розгляд справи відкладався у зв'язку з неявкою позивача в судове засідання та невиконання сторонами вимог ухвали суду від 12.07.2012 р.

25.07.2012 р. на виконання вимог суду від представника позивача надійшло власне письмове підтвердження того, що у провадженні судів України або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує спір, немає справи з спору між цими сторонами, про цей предмет і з цих підстав та відсутнє рішення вище перелічених органів з даного спору та довідка, що підтверджує несплату суми заборгованості, заявленої до стягнення станом на час розгляду справи.

В судовому засіданні 25.07.2012 р. представник відповідача запропонував провести переговори для укладення мирової угоди. Представник позивача заперечив, мотивуючи, що не може вирішувати такі питання. З метою надання можливості сторонам провести переговори про можливість укладення мирової угоди розгляд справи був відкладений.

22.08.2012 р. представник відповідача в судовому засіданні пояснив, що позов визнає частково в частині боргу та індексу інфляції, а пеню та 3% річних не визнає, оскільки вважає, що договір до даних відносин застосовуватись не може тому, що він є неукладеним, бо підписаний не уповноваженою особою, а саме головою наглядової ради Конзерою А.І., який не мав повноважень на підписання цього договору, проте не надав в підтвердження жодних належних доказів і розгляд справи було відкладено.

Представник позивача в поясненнях № 4661 від 28.08.2012 р., посилаючись на норми чинного законодавства та судову практику, спростував твердження представника відповідача про те, що договір є неукладеним, бо підписаний не уповноваженою особою.

29.08.2012 р. представник відповідача в судовому засіданні та у відзиві на позовну заяву позовні вимоги визнав частково, в частині боргу, у задоволенні стягнення штрафних санкцій просить суд відмовити.

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Рокитнівський скляний завод" (правонаступник відкритого акціонерного товариства "Рокитнівський скляний завод") звернулося в суд з позовом до публічного акціонерного товариства "Луцький пивзавод" про стягнення 50 670, 95 грн. згідно договору № 16/06-09 від 16.06.2009 р.

Позов мотивував тим, що 16.06.2009 р. між сторонами було укладено договір № 16/06-09 згідно якого постачальник (позивач) зобов'язується виготовити, поставити (передати) у власність покупця (відповідача), а покупець - прийняти і оплатити на умовах договору непродовольчу продукцію - скло пляшку типу "Євро2" ємкістю 0,5 л. (колір скла коричневий), згідно погоджених з постачальником креслень покупця, які є невід'ємною частиною даного договору, надалі товар.

Факт передачі товару відповідачу підтверджується видатковою накладною № SZ-0002906 від 16.06.2009 р. на суму 48 784,54 грн.

Згідно п. 4.1. договору, покупець розраховується за товар шляхом перерахування 100 % вартості товару на поточний рахунок постачальника згідно виставленого останнім рахунку. Оплата кожної окремої партії товару здійснюється покупцем у повному обсязі. При цьому перші 30 % вартості кожної партії пляшки оплачується на умовах попередньої оплати згідно виставленого рахунку від покупця. Другі 70% вартості кожної партії покупець сплачує у строк, що не перевищує 30 календарних днів з дати поставки.

Відповідач не в повному обсязі виконав взяті на себе зобов'язання, перерахувавши позивачу кошти в сумі 12 000,00 грн.

30.09.2011 р. на підтвердження суми боргу між сторонами було підписано акт звірки.

23.01.2012 р. позивач направив на адресу відповідача претензію № 269 на суму 36 784,54 грн., яка залишилась відповідачем без уваги.

Отже, станом на 07.07.2012 р. заборгованість відповідача становить 36 784,54 грн.

Крім цього, позивач керуючись законодавством та умовами договору просить суд стягнути суму боргу, що складає 36 784,54 грн., пеню в розмірі 3 758,07 грн., суму індексу інфляції, що складає 6 841,92 грн. та 3 286,42 грн. - 3% річних.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позові.

Представник відповідача в судовому засіданні позов визнав частково, а саме в частині боргу, а індекс інфляції, пеню та 3% річних не визнав.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази в справі, суд приходить до наступного висновку.

В судовому засіданні встановлено, що 16.06.2009 р. між сторонами було укладено договір № 16/06-09 (а.с. 11-14), згідно якого постачальник (позивач) зобов'язується виготовити, поставити (передати) у власність покупця (відповідача), а покупець - прийняти і оплатити на умовах договору непродовольчу продукцію - скло пляшку типу "Євро2" ємкістю 0,5 л. (колір скла коричневий), згідно погоджених з постачальником креслень покупця, які є невід'ємною частиною даного договору, надалі товар.

Згідно ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Беручи до уваги викладене, суд приходить до висновку, що договір укладений між сторонами є договором поставки.

На виконання умов договору позивач передав товар відповідачу, що підтверджується видатковою накладною № SZ-0002906 від 16.06.2009 р. на суму 48 784,54 грн. (а.с. 16).

Згідно п. 4.1. договору, покупець розраховується за товар шляхом перерахування 100 % вартості товару на поточний рахунок постачальника згідно виставленого останнім рахунку. Оплата кожної окремої партії товару здійснюється покупцем у повному обсязі. При цьому перші 30 % вартості кожної партії пляшки оплачується на умовах попередньої оплати згідно виставленого рахунку від покупця. Другі 70% вартості кожної партії покупець сплачує у строк, що не перевищує 30 календарних днів з дати поставки.

Як встановлено в судовому засіданні відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання, перерахувавши позивачу кошти в сумі 12 000,00 грн.

30.09.2011 р. на підтвердження суми боргу між сторонами було підписано акт звірки (а.с. 18).

23.01.2012 р. позивач направив на адресу відповідача претензію № 269 на суму 36 784,54 грн. (а.с.19-20), яка залишилась відповідачем без уваги.

Отже, станом на 07.07.2012 р. заборгованість відповідача становить 36 784,54 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Крім цього, позивач керуючись законодавством та умовами договору, а саме п. 9.7., нарахував 3 758,07 грн. пені, 6 841,92 грн. індексу інфляції та 3 286,42 грн. 3% річних (розрахунок доданий до матеріалів справи (а.с.22-23)).

Посилання представника відповідача на ту обставину, що голова наглядової ради Конзера А.І. не мав повноважень на підписання договору № 16/06-09, як доказ подано копію статуту ВАТ "Луцький пивзавод" (правонаступником якого є ПАТ "Луцький пивзавод") суд не прийняв до уваги з огляду на наступне.

Відповідно до п. 9.2 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України №02-5/111 від 12.03.1999р. "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними" (із наступними змінами та доповненнями) наступне схвалення юридичною особою угоди, укладеної від її імені представником, який не мав належних повноважень, робить її дійсною з моменту укладення. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення до другої сторони угоди чи до її представника (лист, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення дій, які свідчать про схвалення угоди (прийняття її виконання, здійснення платежу другій стороні і т. ін.).

В даному випадку матеріалами справи та фактичними обставинами справи підтверджується те, що сторонами, вчинено дії по виконанню договору.

Як вбачається із матеріалів справи, відбулося реальне настання правових наслідків, які встановлені зазначеним договором, а саме постачальник (позивач) виготовив, поставив (передав) у власність покупця (відповідача) товар, а покупець - прийняв і частково оплатив на умовах договору непродовольчу продукцію - скло пляшку типу "Євро2" ємкістю 0,5 л. (колір скла коричневий).

Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені Законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до статті 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Відповідно до ст. 144 ГК, майнові права та майнові обов'язки суб'єктів господарювання виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать. Статтею 3 ЦК України встановлено, що однією із загальних загад цивільного законодавства є свобода договору.

Правочином, відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України, є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У відповідності до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У відповідності до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Важливим елементом угоди є воля та її зовнішній вияв - волевиявлення. Наявність угоди свідчить про те, що обидва учасника бажали укласти угоду і що їхній зовнішній вияв волі (волевиявлення) відповідає внутрішній волі. Єдність внутрішньої волі і волевиявлення характерна для угоди, оскільки не відповідність внутрішній волі і волевиявлення означає, що справжньої волі, справжнього бажання укласти угоду немає.

Доказом наявності волевиявлення сторін при підписанні даного договору є наявність печаток сторін на вказаному договорі.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Отже, печатка згідно п. 2 ч. 2 ст. 207 ЦК України є обов'язковим реквізитом договору та підтверджує повноваження особи на укладення угоди.

З матеріалів справи вбачається, що договір № 16/06-09 скріплений печатками ВАТ "Луцький пивзавод" та ВАТ "Рокитнівський пивзавод".

При цьому суд вважає за необхідне засвідчити, що положеннями чинного на час укладення між сторонами договору законодавства України було визначено, що печатки і штампи підприємства повинні зберігатись в сейфах або металевих шафах, відповідальність і контроль за дотриманням порядку зберігання печаток і штампів, а також за законністю користування ними покладається на керівників підприємств, установ і організацій, господарських об'єднань, суб'єктів господарської діяльності (п. 3.4.1 Інструкції про порядок видачі міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади, підприємствам, установам, організаціям, господарським об'єднанням та громадянам дозволів на право відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів, а також порядок видачі дозволів на оформлення замовлень на виготовлення печаток і штампів, та затвердження Умов і правил провадження діяльності з відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11.01.1999р. № 17).

Судом засвідчується, що матеріали справи не містять будь-яких доказів звернення керівника товариства - відповідача із заявами про викрадення або втрату печатки до органів внутрішніх справ України. Наведене виключає можливість того, що печатка на договорі здійснена невідомою (невстановленою) особою.

Частиною 3 ст. 92 ЦК України передбачено, що орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Отже, за наявності печатки ВАТ "Рокитнівський пивзавод" на договорі № 16/06-09 від 16.06.2009 р. відповідач не може посилатися на незаконність дій щодо підписання цієї угоди та нарахування штрафних санкцій.

Зазначена правова позиція знайшла своє відображення у численних судових рішеннях, зокрема, постанові Рівненського апеляційного господарського суду від 22.03.2011р. та постанові Вищого господарського суду України від 07.09.2011р. у справі №05/87/24-92.

Відповідно до ст.ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Стаття 204 ЦК України встановлює презумпцію правомірності правочину, за якою правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Обсяг цивільної дієздатності особи, що вчиняє правочин від імені юридичної особи, визначається відповідно до установчих документів юридичної особи та закону; вчинення дій, що свідчать про прийняття правочину до виконання, вважається схваленням правочину у разі вчинення правочину особою з перевищенням наданих їй повноважень.

Як визначає ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 ГПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Беручи до уваги викладене позовні вимоги підставні та підлягають до стягнення з відповідача в розмірі 36 784,54 грн. боргу, 3 758,07 грн. пені, 6 841,92 грн. індексу інфляції та 3 286,42 грн. 3% річних

Оскільки спір до розгляду суду доведено з вини відповідача, то витрати по сплаті судового збору в сумі 1 609, 50 грн. згідно ст. 49 ГПК України слід покласти на нього.

Керуючись ст. ст. 22, 32 - 34, 43, 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, ст. ст. 144, 180, Господарського кодексу України, ст.ст. 3, 6, 11, ч. 3 ст. 92, 204, ч.2 п. 2 ст. 207, ст. 625 - 628, 638, 712 Цивільного кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з публічного акціонерного товариства «Луцький пивзавод»(43021, Волинська область, м. Луцьк, вул. Винниченка, 69, код ЄДРПОУ 00381775) на користь приватного акціонерного товариства «Рокитнівський скляний завод»(34200, Рівненська область, смт. Рокитне, вул. Пролетарська, 18, код ЄДРПОУ 00293462) 36784,54 грн. боргу, 3758,07 грн. пені, 6841,92 грн. індексу інфляції, 3286,42 грн. 3% річних та 1609,50 грн. витрат по сплаті судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається через господарський суд Волинської області до Рівненського апеляційного господарського суду протягом 10 днів з моменту підписання повного тексту рішення.

Суддя Гарбар І. О.

Повне рішення складено та підписано 03.09.2012 р.