Рішення № 25874742, 03.09.2012, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_____________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" вересня 2012 р.Справа № 5017/1950/2012

Господарський суд Одеської області у складі судді Лічмана Л.В.,

секретар судового засідання Глєбова К.В.,

за участю представників сторін:

від позивача Свириденко Д.І.,

від відповідача Слюсар М.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „ІСТЕК" до Державного підприємства „Одеська залізниця" про стягнення 8391,72 грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 04.07.2012 р. прийнято позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю „ІСТЕК", порушено провадження у справі № 5017/1950/2012, справу призначено до розгляду в засіданні суду на 23.07.2012 р.

За правилами ст.77 ГПК України в судовому засіданні 23.07.2012 р. розгляд справи відкладено на 06.08.2012 р., у судовому засіданні 06.08.2012 р. -на 03.09.2012 р.

Сторони повідомлені про час і місце засідань господарського суду, що підтверджується, зокрема, повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Згідно із приписами ст.85 ГПК України в судовому засіданні 03.09.2012 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Товариство з обмеженою відповідальністю „ІСТЕК" (далі -ТОВ „ІСТЕК") звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з Державного підприємства „Одеська залізниця" (далі -ДП „Одеська залізниця") 8391,72 грн. вартості нестачі коксового горішку, втраченого в процесі перевезення.

Обґрунтовуючи позовну заяву, ТОВ „ІСТЕК" посилається на ст.ст.909, 924 ЦК України, ст.ст.306-308 ГК України, ст.ст.23,31,32,110-115,127,129,131, 133 Статуту залізниць України, залізничну накладну від 20.12.2011 р. № 52220282, комерційний акт від 23.12.2011 р. АА № 021945/1336/416, контракт від 08.11.2011 р. № 96/01/24673дс, специфікацію № 1 до нього, довідку від 16.07.2012 р. № 01-1014, рахунок-фактуру від 20.12.2011 р. № ИК-12204, рахунок-коригування від 18.01.2012 р. № 12204/1 тощо.

ДП „Одеська залізниця" у відзиві на позов просить у задоволенні вимог відмовити, оскільки: завантаження проводилось засобами та силами відправника вантажу без участі представника залізниці, яка доставила товар у справному вагоні; позивач, мотивуючи свої доводи, посилається на документи, які не мають відношення до даної справи; ТОВ „ІСТЕК" визначило дійсну вартість коксового горішку на підставі документів посередників.

Крім того, представник ДП „Одеська залізниця" в засіданні суду 03.09.2012 р. зазначив, що, на його думку, напис у порядку ст.133 Статуту залізниць України на зворотному боці залізничної накладної надає право відправнику вантажу на заявлення позову про стягнення збитків на користь вантажоодержувача, тобто порту, а не на власну користь.

В судовому засіданні 23.07.2012 р. представник ДП „Одеська залізниця" заявив клопотання (вх. № 22824/2012) про продовження строку вирішення спору з метою отримання документів від структурних підрозділів залізниці, в задоволенні якого суд відмовляє в зв'язку з тим, що названі відповідачем передумови для продовження строку на теперішній час відпали.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд встановив таке.

08.11.2011 р. між ПрАТ „Донецьксталь" -металургійний завод" та ML Trade LLP (Велика Британія) укладено контракт № 171/2011, за яким перший поставляє другому за плату коксову продукцію українського походження.

Того ж дня ПрАТ „Донецьксталь" -металургійний завод" як покупець уклало з ТОВ „ІСТЕК" як виробником та продавцем контракт № 96/01/26673дс, предметом якого також є поставка коксової продукції українського походження.

На виконання домовленостей за названими контрактами 20.12.2011 р. зі станції відправлення Горлівка Донецької залізниці ТОВ „ІСТЕК" (відправник) на станцію призначення Ізмаїл Одеської залізниці відправлено ДП „Ізмаїльський морський торгівельний порт" для ML Trade LLP (одержувач) у вагоні № 65260549 з метою подальшого експорту горішок коксовий кількістю 4610 кг, що підтверджується залізничною накладною № 52220282.

Відмітки у вказаній накладній свідчать про те, що вантаж завантажений у вагон засобам відправника навалом „шапкою". Вантаж розміщено і закріплено згідно п.п.4.1,4.3,4.11,7.1,7.3,8.2 ТУ Р2 1-3,5,6,8 дод.14 до УМВС. Вантаж у вологому стані (вологість -12%), його марковано вапном по всій площі вагону.

22.12.2011 р. на станції Знам'янка Одеської залізниці складено акт загальної форми № 37772, в якому зафіксовано виявлення: різниці у вазі вантажу, що перевозиться у вагоні № 65260549 за залізничною накладною № 52220282 на 4300 кг; виїмок на поверхні вантажу; відсутності течі; щільного закриття люків.

В той же день працівниками залізниці оформлено акт загальної форми № 37793, відповідно до якого у вагоні № 65260549: найменування вантажу -горішок коксовий; навантаження рівномірне вище бортів на 100 мм; на поверхні вантажу мають місце виїмки праворуч по ходу над 1,2,3,4 люками довжиною 6000 мм, шириною 1000 мм, глибиною 600 мм, над 5,6,7 люками довжиною 2700 мм, шириною 1000 мм, глибиною 300 мм, ліворуч по ходу над 4 люком довжиною 1200 мм, шириною 1000 мм, глибиною 200 мм, над 5 люком довжиною 1100 мм, шириною 1000 мм, глибиною 200 мм, над 7 люком довжиною 1000 мм, шириною 1000 мм, глибиною 200 мм; наявне захисне маркування вантажу вапном; у місцях виїмок маркування відсутнє; течі немає; каток не застосовувався; стінки та люки закриті щільно.

Також 22.12.2011 р. складено акт № 982 про технічний стан вагону, згідно якого останній технічно справний, втрата вантажу з цієї підстави не можлива.

23.12.2011 р. на станції Знам'янка Одеської залізниці оформлено комерційний акт АА № 021945/1336/416, яким встановлено, що: на поверхні вантажу дійсно наявні вибірки у вказаних в акті загальної форми розмірах; проведено комісійне перевантаження вагона № 65260549, нетто 41700 кг; різниця ваги проти документу в сторону зменшення на 4400 кг; навантаження у вагоні вище бортів на 100 мм, з шапкою; вантаж марковано вапном; у місці поглиблень доступ до вантажу усунено за допомогою маркування; просипання вантажу немає; каток не застосовувався.

29.12.2011 р. вантаж прибув до місця призначення та виданий його одержувачу, який в порядку, встановленому ст.133 Статуту залізниць України, передав відправнику право на пред'явлення претензії та позову, що підтверджується змістом залізничної накладної, після чого ТОВ „ІСТЕК" звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з перевізника вартості втраченої під час перевезення продукції у розмірі 8391,72 грн. (маса відповідальної недостачі з урахуванням норми недостачі 2% маси нетто вологого вантажу визначена як 3478 кг; вміст вологи за сертифікатом -12%; вартість вантажу 2284,85 грн. з ПДВ за 1 тону сухої ваги встановлена по специфікації № 1 до контракту від 08.11.2011 р. № 96/01/24673дс, довідці від 16.07.2012 р. № 01-1014, рахунку-фактурі від 20.12.2011 р. № ИК-12204, рахунку-коригування від 18.01.2012 р. № 12204/1, оформленими відправником вантажу).

Перевіривши обґрунтованість доводів представників сторін, господарський суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, виходячи з наступного:

Виходячи з правил ч.3 ст.909 ЦК України, ч.2 ст.307 ГК України, ст.6 Статуту залізниць України, наявна у матеріалах справи залізнична накладна від 20.12.2011 р. № 52220282 свідчить про укладення між ТОВ „ІСТЕК" (вантажовідправник), ДП „Одеська залізниця" (перевізник) та ДП „Ізмаїльський морський торгівельний порт" (одержувач) договору перевезення вантажу залізничним транспортом.

Як вбачається зі змісту залізничної накладної, завантаження горішку кокосового у вагон № 65260549 здійснювалося відправником, який за змістом ч.3 ст.308 ГПК України, ч.1 ст.918 ЦК України, ст.32 Статуту залізниць України зобов'язаний підготувати вантаж до перевезення з урахуванням необхідності забезпечення транспортабельності та збереження його в процесі перевезення.

Завантаження здійснено згідно п.п.4.1,4.3,4.11,7.1,7.3,8.2 ТУ Р2 1-3,5,6,8 дод.14 до УМВС, що підтверджується безпосередньо залізничною накладною.

Однією із умов забезпечення транспортабельності та збереження вантажу під час його перевезення являється справність вагону в технічному та комерційному відношеннях.

Стаття 31 Статуту залізниць України зобов'язує залізницю подавати під завантаження справні, придані для перевезення відповідного вантажу, очищені від залишків вантажу, сміття, реквізиту, а у необхідних випадках -продезінфіковані вагони та контейнери.

Однак, у разі подачі під завантаження несправного за своїм технічним або комерційним станом вагону, відправник повинен відмовитись від його використання.

Господарський суд Одеської області, дослідивши тексти актів загальної форми, про технічний стан вагону та комерційного акту відзначає, що навантаження відправником здійснювалось у справні вагони, а, отже, втрата вантажу у причинно-наслідковому зв'язку зі станом вагонів не перебуває.

Разом з тим, ч.1 ст.110 Статуту залізниць України передбачено, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу.

В ст.111 Статуту залізниць України перелічені підстави, за наявності яких залізниця звільняється від відповідальності, зокрема, якщо вантаж прибув у непошкодженому відкритому рухомому складі, завантаженому засобами відправника, якщо не має ознак втрати, псування або пошкодження вантажу під час його перевезення.

Господарський суд вказує, що акт загальної форми від 22.12.2011 р. № 37793 та комерційний акт від 23.12.2011 р. АА № 021945/1336/416 з даними відносно наявності на поверхні горішку коксового вибірок та порушення маркування там, де встановлені поглиблення, можуть підтверджувати те, що недостача у вагоні є результатом втрати вантажу під час перевезення.

В п.3.1 роз'яснення президії Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею" від 29.05.2002 р. № 04-5/601 (із змінами) закріплено, що відповідно до ст.909 ЦК України та 307 ГК України, ст.110 Статуту залізниць України за договором перевезення вантажу залізниця зобов'язується доставити ввірений їй відправником вантаж до пункту призначення та видати його одержувачу і несе відповідальність за збереження вантажу з моменту прийняття його для перевезення і до моменту видачі одержувачу, поки не доведе, що втрата, недостача, псування або пошкодження вантажу сталося внаслідок обставин, яким залізниця не могла запобігти та усунення яких від неї не залежало...

Враховуючи викладене та те, що ДП „Одеська залізниця" не наведено будь-яких доказів відсутності її вини у втраті вугілля під час перевезення, тобто не доведено факт виникнення недостачі з незалежних від неї обставин, господарський суд дійшов висновку про те, що відповідальність за втрату вантажу слід покласти саме на перевізника, в зв'язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню.

При цьому сума, яка підлягає стягненню, вірно визначена в наявному у позовній заяві розрахунку, складеному з дотриманням діючого законодавства, зокрема, ст.114 Статуту залізниць України в частині відшкодування дійсної вартості втраченого вантажу та з урахуванням норми природної втрати, а також рахунків та довідки вантажовідправника, які є належним доказом ціни товару за правилами ст.115 Статуту залізниць України.

Не приймаються до уваги викладені у відзиві на позов твердження ДП „Одеська залізниця" про те, що завантаження засобами та силами відправника вантажу без участі представника залізниці звільняє її від відповідальності, адже така позиція спростовується встановленими вище порушеннями умов договору перевезення з боку перевізника.

Що стосується неналежного документального підтвердження позивачем своїх вимог, у т.ч. щодо дійсної вартості коксового горішку, то названі посилання відповідача не ґрунтуються на матеріалах справи.

Окрім цього, помилковими являються твердження представника залізниці відносно того, що стягнення коштів має відбуватись на користь порту, який виступає вантажоодержувачем, оскільки особою, яка зазнала збитків через втрату вантажу з вини ДП „Одеська залізниця" являється саме ТОВ „ІСТЕК", а не ДП „Ізмаїльський морський торгівельний порт", котрий виступає лише формальним отримувачем та жодних втрат не зазнав, тому прохальна частина позову сформульована цілком вірно.

Відповідно до ч.1 ст.49 ГПК України судові витрати позивача по сплаті судового збору покладаються на ДП „Одеська залізниця".

Керуючись ст.ст.33,34,43,44-49,69,82-85 ГПК України, вирішив:

У задоволенні клопотання Державного підприємства „Одеська залізниця" (вх. № 22824/2012 від 23.07.2012 р.) про продовження строку вирішення спору відмовити.

Позов задовольнити.

Стягнути з Державного підприємства „Одеська залізниця" (65012, м. Одеса, Приморський р-н, вул. Пантелеймонівська,19; код 01071315) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „ІСТЕК" (83028, м. Донецьк, вул. Майська,66; код 32510349) 8391/вісім тисяч триста дев'яносто одна/грн. 72 коп. вартості недостачі вантажу, 1609/одна тисяча шістсот дев'ять/грн. 50 коп. судового збору.

Рішення набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення підписано 06.09.2012 р.

Суддя Лічман Л.В.