Рішення № 25874342, 05.09.2012, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

04.09.12 Справа № 22/5005/5423/2012

За позовом Відкритого акціонерного товариства "Південний гірничо - збагачувальний комбінат", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Дніпродзержинськ, Дніпропетровська область

про стягнення 19 251,78 грн.

Суддя Соловйова А.Є.

Секретар судового засідання - помічник судді Тесля М.М.

Представники:

від позивача: Матвєєва Т.В., довіреність № 52-16/164 від 30.12.2011

від відповідача: ОСОБА_3, довіреність ВРТ№546672 від 06.08.2012

СУТЬ СПОРУ:

Відкрите акціонерне товариство «Південний гірничо-збагачувальний комбінат»(надалі -Позивач) звернулося до господарського суду з позовною заявою до фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 (надалі - Відповідач) про стягнення 17 498,57 грн. заборгованості, 1 753,21 грн. пені за порушення строків поставки товару за договором поставки №282д від 02.02.2009.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 25.06.2012 порушено провадження у справі №22/5005/5423/2012, позовна заява прийнята до розгляду суддею Казарцевою В.В.

Розпорядженням керівника апарату господарського суду Дніпропетровської області від 26.07.2012 №1390 в зв'язку з перебуванням судді Казарцевої В.В. на лікарняному, відповідно до п.3.1.11 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, проведено повторний автоматичний розподіл справи, відповідно до якого справу №22/5005/5423/2012 передано на розгляд судді Соловйовій А.Є.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 30.07.2012 справа №22/5005/5423/2012 прийнята до провадження суддею Соловйовою А.Є.

В судових засіданнях 09.08.2012, 16.08.2012 оголошувалась перерва відповідно до 16.08.2012, 04.09.2012 в зв'язку з необхідністю витребувати додаткові докази до матеріалів справи відповідно до ст.77 Господарського процесуального кодексу України.

В обґрунтування своїх позовних вимог Позивач посилається на невиконання Відповідачем вимог діючого законодавства та умов згаданого договору, а саме -порушення строку поставки товару та прострочення строків повернення грошових коштів. У підтвердження своїх позовних вимог Позивач надав суду договір №282д від 02.02.2009, специфікації №№1, 2, 3, 4, 5, 5а до нього, рахунки №04 від 09.02.2009, №61 від 12.05.2009, №62 від 09.07.2009, виписки банку від 20.02.2009, 25.05.2009, 13.07.2009, накладні №16 від 21.03.2009, №26 від 09.06.2009, №28 від 25.07.2009, №67 від 07.09.2009, №66 від 01.10.2009, вимогу вих. №52-16/22, відповідь на вимогу вих. №б/н від 19.04.2012.

Додатково Позивач надав пояснення вих. №52-16/1013 від 31.08.2012.

Позивач просить стягнути з Відповідача 17 498,57 грн. заборгованості за договором №282д від 02.02.2009 та 1 753,21 грн. пені (в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за період прострочення з 01.01.2010 до 29.06.2010) за порушення строків поставки товару.

Відповідач позовні вимоги не визнав. У відзиві на позовну заяву вих. №б/н від 08.08.2012 Відповідач посилається на необґрунтованість та безпідставність позовних вимог, недотримання Позивачем досудового порядку врегулювання спору, пропуск строку позовної давності до вимог щодо стягнення пені. Крім того, Відповідач стверджує, що оплата Позивачем 70 720,00 грн. відповідно до рахунку №04 від 09.02.2009 мала позадоговірний характер, оскільки договір №282д був укладений не 02.02.2009, а 22.02.2009.

В судовому засіданні 04.09.2012 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників Позивача та Відповідача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

02.02.2009 відкрите акціонерне товариство «Південний гірничо-збагачувальний комбінат»(Позивач, Покупець) та приватний підприємець ОСОБА_1 (Відповідач, Постачальник) уклали договір №282д (надалі -Договір) відповідно до умов якого Постачальник зобов'язався передати у власність Покупця товар згідно Додатків -Специфікацій до Договору, які є його невід'ємною частиною, а Покупець зобов'язався прийняти вказаний товар і оплатити його на умовах, передбачених дійсним Договором (п.1.1. Договору).

Відповідно до п.2.1. Договору, найменування товару, його кількість і якісні характеристики, ціна товару за одиницю і по позиціям, а також загальна вартість товару, поставка якого буде здійснюватися у відповідності до дійсного Договору, зазначаються в Додатках-Специфікаціях до Договору, які з моменту підписання обома сторонами складають невід'ємну частину Договору. За згодою сторін в Специфікації можуть бути зазначені додаткові відомості про товар, а також інші умови виникнення і виконання зобов'язань за дійсним Договором.

Сторони погодили в п.п.5.1., 5.2. Договору, що оплата товару Покупцем здійснюється на підставі рахунків-фактур, виставлених Постачальником, на протязі 5 банківських днів з моменту надання рахунків-фактур і податкових накладних за фактично поставлений товар. При цьому в рахунках-фактурах зазначається ціна товару, встановлена в Специфікаціях.

Виходячи із наданої Позивачем Специфікації №1 до Договору, Відповідач зобов'язався поставити пісок річний ГОСТ 8736 у кількості 800 тон за ціною 73,66 грн. за одну тону без ПДВ з залізничним тарифом зі строком поставки -лютий-березень 2009 року, на умовах оплати: на протязі 5 банківських днів з моменту надання рахунків-фактур і податкових накладних за фактично поставлений товар, на рахунок в ПриватБанку.

Відповідно до Специфікацій №2 та №4 до Договору, Відповідач зобов'язався поставити пісок річний у кількості 3 889 тон за ціною 50,00 грн. без ПДВ за одну тону зі строком поставки 2 квартал 2009 року (Специфікація №2), 3 квартал 2009 року (Специфікація №4), на умовах оплати: по факту завантаження на протязі 1-го банківського дня (тобто попередня оплата), оплата на рахунок в ПриватБанку, при цьому умови поставки: СРТ, транспорті витрати за рахунок Постачальника до ст. Кривий Ріг Придніпровської залізниці.

Відповідач виставив Позивачу рахунки на оплату рахунки №04 від 09.02.2009, №61 від 12.05.2009, №62 від 09.07.2009 на загальну суму 137 320,00 грн., які Позивачем були оплачені повністю, що підтверджується виписками банку від 20.02.2009, 25.05.2009, 13.07.2009.

В той же час, як вбачається з накладних №16 від 21.03.2009, №26 від 09.06.2009, №28 від 25.07.2009, №67 від 07.09.2009, №66 від 01.10.2009, Відповідач здійснив поставку товару -піску річного на суму 119 821,43 грн.

В силу положень ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо строк виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

30.03.2012 Позивач направив на адресу Відповідача вимогу вих. №52-16/22 щодо повернення грошових коштів в сумі 17 498,57 грн. та сплати 1 753,21 грн. пені за порушення строку поставки товару.

У відповіді на вимогу вих. №б/н від 19.04.2012 Відповідач відмовив в задоволенні вимоги Позивача про повернення грошових коштів та сплату пені.

В силу ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов укладеного договору. Відповідно до вимог ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Виходячи з вимог ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 2 ст. 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

У відповідності зі ст. 638 Цивільного кодексу України, правочин у вигляді договору вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди в усіх істотних умов.

Положеннями частин 1, 3 ст.639 Цивільного кодексу встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у письмовій формі, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами.

Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницький діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України). Аналогічні положення містить і ст.265 Господарського кодексу України.

Наданий Позивачем договір №282д від 02.02.2009 викладений в письмовій формі у вигляді єдиного документа, підписаний та скріплений печатками позивача та відповідача, а отже є укладений.

Позивач свої зобов'язання за Договором виконав у повному обсязі, оплативши в повному обсязі рахунки №04 від 09.02.2009, №61 від 12.05.2009, №62 від 09.07.2009 на загальну суму 137 320,00 грн., що підтверджується виписками банку від 20.02.2009, 25.05.2009, 13.07.2009.

Проте Відповідач свої зобов'язання за Договором виконав частково, поставивши товар загальною вартістю 119 821,43 грн., що підтверджується накладними №16 від 21.03.2009, №26 від 09.06.2009, №28 від 25.07.2009, №67 від 07.09.2009, №66 від 01.10.2009

Позивач скористався правом вимоги повернення грошових коштів в сумі 17 498,57 грн., що передбачено ч.2 ст. 693 ЦК України, повідомивши про це Відповідача Вимогою вих. №52-1622 від 30.03.2012.

На час розгляду справи доказів повернення грошових коштів в сумі 17 498,57 грн. Відповідачем не надано, з огляду на що суд вбачає підстави для задоволення позовних вимог щодо стягнення з Відповідача 17 498,57 грн. заборгованості.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ст. 548 Цивільного кодексу України).

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

В силу п.1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (п.6 ст.231 Господарського кодексу України).

Згідно з п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 3.3. Договору встановлена відповідальність Постачальника за не поставку або недопоставку товару у вигляді пені в розмірі 0,3% від суми недопоставленого товару за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент поставки.

Позивач нарахував пеню в сумі 1 753,21 грн. в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за період прострочення з 01.01.2010 по 29.06.2010 від вартості недопоставленого товару (17 498,57 грн.).

Відповідно до ч.2 ст.257 Цивільного кодексу України, до вимог про стягнення неустойки (пені, штрафу) застосовується позовна давність в один рік.

Відповідач в відзиві на позовну заяву заявив про застосування строку позовної давності щодо вимог про стягнення неустойки.

Оскільки нарахування пені здійснено Позивачем за період з 01.01.2010 по 29.06.2010, відповідно до ч.2 ст.257 Цивільного кодексу України строк позовної давності щодо даної вимоги сплинув 29.06.2011, а відтак позовні вимоги в цій частин задоволенню не підлягають.

Твердження Відповідача про недотримання Позивачем досудового порядку врегулювання спору спростовується матеріалами справи, а саме вимогою Позивача вих. №52-16/22 від 20.03.2012 та відповіддю на Вимогу Відповідача вих. №б/н від 19.04.2012.

Посилання Відповідача на той факт, що оплата Позивачем 70 720,00 грн. відповідно до рахунку №04 від 09.02.2009 мала позадоговірний характер, оскільки договір №282д був укладений ні 02.02.2009, а 22.02.2009 є необґрунтованим, оскільки як вбачається з матеріалів справи, договір був укладений саме 02.02.2009, що підтверджується зокрема специфікаціями №№2, 3, 4, 5, 5а до Договору, виписками банку 20.02.2009, 25.05.2009, 13.07.2009, в яких зазначено призначення платежу договір №282д від 02.02.2009.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України понесені позивачем судові витрати у справі підлягають стягненню з Відповідача на користь Позивача пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 1, 33, 43, 44, 49, 82-85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, п/р НОМЕР_2 в ДФ «ПриватБанк», МФО 305965) на користь відкритого акціонерного товариства «Південний гірничо-збагачувальний комбінат»(50026, м. Кривий Ріг, код ЄДРПОУ 00191000, п/р 26006315658300 в АТ «УкрСиббанк»м. Харків, МФО 351005) 17 498,57 грн. (сімнадцять тисяч чотириста дев'яносто вісім гривень 57 копійок) заборгованості; 1 462,93 грн. (одна тисяча чотириста шістдесят дві гривні 93 копійки) судового збору.

Видати наказ.

В іншій частини позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржено протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 05.09.2012.

Суддя А.Є. Соловйова