Рішення № 25874320, 28.08.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-10/5431-2012 28.08.12

За позовом Заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі

Головного управління економіки та інвестицій

виконавчого органу Київської міської ради

(Київської міської державної адміністрації)

до Товариства з обмеженою відповідальністю

«Науково-виробнича компанія «Техно-Прогрес»

про стягнення грошових коштів

Головуючий суддя Котков О.В.

Суддя Курдельчук І.Д.

Суддя Спичак О.М.

Секретар судового засідання Вільгельм А.Д.

У засіданні брали участь:

від прокуратури: Греськів І.І. (старший прокурор відділу прокуратури м. Києва);

від позивача: не з'явились;

від відповідача: Василенко С.В. (представник за довіреністю).

В судовому засіданні 28 серпня 2012 року, відповідно до положень ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Суть спору:

Заступника прокурора міста Києва (заявник або процесуальний позивач) інтересах держави в особі Головного управління економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (позивач) подав до канцелярії Господарського суду міста Києва на розгляд судом позовну заяву № 3882-11 від 16.03.2011р. до Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича компанія «Техно-Прогрес»(відповідач) в якій викладені позовні вимоги:

- відновити строк позовної давності по стягненню пені;

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича компанія «Техно-Прогрес»на користь Головного управління економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 27 910 250,00 грн.

Окрім того, в прохальній частині позовної заяви заявником викладено клопотання про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти з рахунку ТОВ «Науково-виробнича компанія «Техно-Прогрес»в межах заявленої за позовом суми.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.07.2011р. у справі № 31/108 позов задоволено частково, вирішено стягнути кошти в сумі 21 547 236,48 грн.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.12.2011р. у справі № 31/108, рішення Господарського суду міста Києва від 26.07.2011р. по справі № 31/108 змінено, позов задоволено частково, постановлено стягнути грошові кошти в розмірі 24 008 678,37 грн.

Постановою Вищого господарського суду України від 19.04.2012р. у справі № 31/108 касаційну скаргу Заступника прокурора міста Києва задоволено частково, рішення Господарського суду міста Києва від 26.07.2011р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.01.2012р. у справі № 31/108 в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені в сумі 3 892 220,00 грн. скасовано та передано справу № 31/108 в цій частині на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Розпорядженням № 04-1/340 від 25.04.2012р., у зв'язку з поверненням Вищим господарським судом України справи № 31/108 до Господарського суду міста Києва, призначено повторний автоматичний розподіл справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.04.2012 року прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження по справі, розгляд справи призначено на 22.05.2012 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.05.2012 року розгляд справи, у зв'язку з неявкою представників відповідача було відкладено до 12.06.2012 року.

В судовому засіданні 12 червня 2012 року, відповідно до ч. 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошено перерву до 21 червня 2012 року, про що сторін було повідомлено під розписку.

21 червня 2012 року господарським судом ухвалено призначити розгляд даної справи у колегіальному складі суддів, у зв'язку з чим було відкладено розгляд справи для призначення колегіального складу розгляду справи на дату, яка буде визначена ухвалою про прийняття справи до провадження колегією суддів, призначеною у відповідності до ст. 2-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розпорядженням від 21.06.2012р. голови Господарського суду міста Києва передано справу № 5011-10/5431-2012 за позовом Заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Головного управління економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича компанія «Техно-Прогрес»про стягнення грошових коштів розглядати колегіально у складі: головуючий суддя Котков О.В.; суддя Ковтун С.А.; суддя Омельченко Л.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.06.2012р. колегією суддів призначено розгляд вказаної справи на 26.07.2012р.

По справі № 5011-10/5431-2012 судом, за клопотанням представника позивача поданого через канцелярію до суду 18.07.2012р., у відповідності до вимог до частини 7 статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України, ухвалено здійснювати по справі фіксування судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.07.2012 року розгляд справи, у зв'язку з неявкою представників відповідача було відкладено до 16.08.2012 року.

Розпорядженням від 16.08.2012р. голови Господарського суду міста Києва передано справу № 5011-10/5431-2012 за позовом Заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Головного управління економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича компанія «Техно-Прогрес»про стягнення грошових коштів розглядати колегії у складі: головуючий суддя Котков О.В.; суддя Спичак О.М.; суддя Шаптала Є.Ю.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.08.2012р. справа № 5011-10/5431-2012 прийнята до провадження колегією суддів, судом ухвалено розглядати вказану справу в судовому засіданні призначеному на 16.08.2012 року.

16 серпня 2012 року в судовому засіданні, відповідно до ч. 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошено перерву до 28 серпня 2012 року, про що сторін було повідомлено під розписку.

Розпорядженням від 28.08.2012р. голови Господарського суду міста Києва передано справу № 5011-10/5431-2012 за позовом Заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Головного управління економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича компанія «Техно-Прогрес»про стягнення грошових коштів розглядати колегії у складі: головуючий суддя Котков О.В.; суддя Спичак О.М.; суддя Курдельчук І.Д.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.08.2012р. справа № 5011-10/5431-2012 прийнята до провадження колегією суддів, судом ухвалено розглядати вказану справу в судовому засіданні призначеному на 28.08.2012 року.

Розглянувши подані на розгляд суду позовні матеріали суд прийшов до висновку про відсутність підстав для вжиття заходів до забезпечення позову у даній справі виходячи з наступного.

Відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Згідно Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.12.2006р. «Про деякі питання практики забезпечення позову»у випадку звернення до суду з клопотанням про забезпечення позову заявник повинен обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог передбачених ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Заявником не було наведено суду обґрунтованих підстав, які б унеможливили захист його прав, свобод та інтересів без вжиття відповідних заходів, не наведено суду належних доказів, також з матеріалів справи судом не встановлено обставин, які б вказували на очевидну небезпеку заподіянню шкоди правам, свободам та інтересам позивача.

У відповідності до підпункту 3.6 пункту 3 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»(з подальшими змінами) у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувався з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників прокуратури та відповідача, суд,-

ВСТАНОВИВ:

16 травня 2008 року між сторонами укладено договір пайової участі у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва № 276 (належним чином засвідчена копія договору міститься в матеріалах справи, надалі - Договір), згідно з п. 1.1 якого предметом договору є сплата відповідачем, за договором інвестором, пайової участі (внесків) на створення соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва (надалі - пайовий внесок), у зв'язку із прибудовою адміністративного корпусу з підземним паркінгом до існуючої адміністративно-виробничої будівлі на вул. Фрунзе, 19-21 у Подільському районі м. Києва.

Процесуальний позивач вказує, що проведеною прокуратурою міста Києва перевіркою дотримання вимог законодавства щодо своєчасності сплати суб'єктами господарювання бюджетних коштів за угодами встановлено, що відповідач належним чином умови Договору не виконав та вчасно і в повному обсязі пайові внески не сплачував, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість за Договором.

Окрім того заявник просив суд стягнути з відповідача штрафні санкції за неналежне виконання умов Договору.

Відповідач проти позову заперечив та просив суд відмовити позивачу у задоволені позовних вимог.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.07.2011р. у справі № 31/108 позов задоволено частково, вирішено стягнути кошти в сумі 21 547 236,48 грн.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.12.2011р. у справі № 31/108, рішення Господарського суду міста Києва від 26.07.2011р. по справі № 31/108 змінено, позов задоволено частково, постановлено стягнути грошові кошти в розмірі 24 008 678,37 грн.

Частиною 1 статті 11112 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

В постанові від 19.04.2012р. у справі № 31/108 Вищий господарський суд України, скасовуючи своєю постановою рішення Господарського суду міста Києва від 26.07.2011р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.01.2012р. у справі № 31/108 в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені в сумі 3 892 220,00 грн. та передаючи справу № 31/108 в цій частині на новий розгляд до Господарського суду міста Києва вказав, що як місцевий, так і апеляційний господарські суди дійшли обґрунтованих висновків про те, що перебіг позовної даності щодо стягнення пені за договором пайової участі починається з дня, коли боржник повинен був сплатити черговий платіж, проте не сплатив його, тобто з дня, коли Управління, як сторона за договором та орган, що самостійно визначений Прокурором особою, уповноваженою здійснювати функції держави в спірних правовідносинах, могло довідатися про порушення прав держави щодо несплати до бюджету коштів суб'єктами господарювання, які здійснюють економічну діяльність, пов'язану з будівництвом у м. Києві, а не з моменту, коли Прокурору стало відомо про відповідне порушення.

Поряд з цим, колегія суддів вважає, що висновки судів про відмову в позові частині стягнення пені в сумі 3 892 220,00 грн. з підстав спливу строків позовної давності є передчасними, оскільки місцевим та апеляційним господарськими судами не досліджені обставини щодо періоду, за який заявлені вимоги про стягнення пені.

Зазначені обставини мають суттєве значення для правильного вирішення спору, оскільки строк позовної давності необхідно обчислювати щодо кожного дня окремо, якщо відповідно до договору пеня підлягає стягненню за кожен день прострочки зобов'язання (п. 11 роз'яснення Президії Вищого господарського суду України від 16.04.1993 р. № 01-6/438), а враховуючи норми ст.ст. 257, 258, 267 ЦК України та наявність заяви відповідача пеня може бути обрахована за останній рік невиконання основного зобов'язання, що передує моменту звернення з позовом.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.04.2012 року зобов'язано сторін надати суду письмові пояснення по справі щодо заявлених вимог та заперечень з урахуванням вказівок, що містяться у постанові Вищого господарського суду України від 19.04.2012р. у справі № 31/108.

На виконання вимог вказаної ухвали позивач через канцелярію до суду 22.05.2012р. та 24.05.2012р. надав до суду письмові пояснення в яких визначив період нарахування пені та її відповідний розмір і, користуючись передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України правами, збільшив свої позовні вимог в частині стягнення пені та просить суд стягнути з відповідача пеню за договором в розмірі 6 297 841,00 грн.

В своїх поясненнях б/н б/д, наданих через канцелярію до суду 15.06.2012р. на виконання вимог ухвали Господарського суду міста Києва 26.04.2012 року у справі № 5011-10/5431-2012, відповідач просить суд відмовити в стягненні з відповідача пені та пояснив, що позивачем не враховано положення ст. ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»якими встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не вище подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Окрім того, відповідач звернув увагу суду на той факт, що частина 6 статті 232 ГК України передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Письмових заяв про застосування строків позовної давності при новому розгляді справи від відповідача до суду не надходило.

Оцінивши в нарадчій кімнаті наявні в матеріалах справи документи та докази, господарський суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Як вже було встановлено судом, 16.05.2008р. між сторонами укладено договір пайової участі у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва № 276, згідно з п. 1.1 якого предметом договору є сплата відповідачем, за договором інвестором, пайової участі (внесків) на створення соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва, у зв'язку із прибудовою адміністративного корпусу з підземним паркінгом до існуючої адміністративно-виробничої будівлі на вул. Фрунзе, 19-21 у Подільському районі м. Києва.

Згідно із преамбулою Договору, договір укладається відповідно до рішення Київради від 27.02.2003 № 271/431 (із змінами, внесеними рішенням Київради «Про пайову участь (внески)інвесторів (інвесторів) у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва»від 12.02.2004 № 14/1223 та від 28.12.2004 № 1051/2461, від 27.12.2005 № 622/3038, від 31.10.2006 № 122/179 та від 28.12.2006 № 530/587.

В п. 1.2 Договору передбачено, що розмір пайового внеску, згідно з розрахунками 1 та 2 від 22.04.2008, становить 20 739,78 тис. грн., дані розрахунки є невід'ємною частиною Договору.

Відповідно до п. 2.1 Договору відповідач зобов'язаний перерахувати пайовий внесок у сумі 20 739,78 грн. (без ПДВ) на умовах, визначених у цьому договорі.

В п. 3.1 Договору, в редакції додаткової угоди № 1 від 16.12.2008, встановлено, що відповідач сплачує пайовий внесок, вказаний в п. 2.1 договору, згідно з наступним графіком: 2 073,98 тис. грн.(без ПДВ) в строк з травня 2008р. по червень 2008р. включно, рівними частками щомісячно, але не пізніше 28 числа кожного місяця; у сумі 1 166,61 тис. грн.(без ПДВ) у строк до 28 вересня 2008р. включно; по 15,00 тис. грн.(без ПДВ) у строк з грудня 2008р. по вересень 2009р. включно рівними частками щомісячно, але не пізніше 28 числа кожного місяця; 17 349,19 тис. грн.(без ПДВ) у строк з жовтня 2009р. по грудень 2009р. включно, щомісячно, але не пізніше 28 числа кожного місяця.

У розрахунках 1 та 2 обсягу пайової участі (внеску) у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста сторонами погоджено суми, що підлягають перерахуванню, відповідно, 20 416,48 тис. грн. обєкт : 1 та П черга будівництва адміністративних приміщень і 323,30 тис. грн. об'єкт: підземний паркінг.

Згідно із довідкою про надходження коштів за Договором, наданою позивачем, у 2008р. 27.05, 26.06, 26.09, 30.09, 02.10, 02.10, 26.12, та у 2009р. 28.01, 27.02, 27.03, 28.04, 25.05, 25.06 за платіжними дорученнями №№: 57, 60, 112, 114, 117, 116, 166, 10, 11, 23, 194, 20, 210, відповідно, відповідачем було перераховано у рахунок виконання Договору всього грошових коштів в сумі 3 485 421,00 грн.

Статтею 35 Господарсько-процесуального кодексу України передбачено, що факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішені інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

В постанові Київського апеляційного господарського суду від 26.12.2011р. у справі № 31/108 господарським судом встановлено, що відповідачем здійснено перерахування пайового внеску, передбаченого договором № 276, не у повному розмірі та не у строки, передбачені зазначеним договором. Згідно постанови Київського апеляційного господарського суду від 26.12.2011р. у справі № 31/108 стягнуто з відповідача на користь 24 008 678,37 грн. заборгованості за Договором з урахуванням індексу інфляції.

Таким чином, встановленим є факт порушення відповідачем зобов'язання зі сплати пайових внесків за Договором, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість за Договором в сумі 24 008 678,37 грн.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно п. 4.1 Договору сторони погодили, що у випадку порушення строків сплати щомісячних платежів пайового внеску відповідач сплачує пеню в розмірі 0,1 відсотка від розміру несплаченої щомісячної частки пайового внеску за кожен день прострочення; пеня, що передбачена даним пунктом договору, нараховується протягом усього строку прострочення без будь-яких обмежень строків нарахування.

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»передбечено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 Закону передбачено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього

Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином розмір пені, що обчислюється від суми простроченого платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. А тому, за прострочення платежів, передбачених сторонами в Договорі підлягає сплаті пеня, виходячи із величини подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла у період, за який нарахована пеня, оскільки розмір пені, передбачений Договором, є більшим.

У відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

В інформаційному листі «Про доповнення інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2011 N 01-06/249 «Про постанови Верховного Суду України, прийняті за результатами перегляду судових рішень господарських судів»Вищий господарський суд України довів Господарським судам України до відома правові позиції Верховного Суду України та зазначив, що за змістом частини шостої статті 232 ГК України та статті 253 ЦК України початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано. Нарахування санкцій триває протягом шести місяців. Проте законом або договором можуть бути передбачені інші умови нарахування.

За таких обставин, за прострочення платежів, передбачених сторонами в Договорі підлягає сплаті пеня, нарахована протягом усього строку прострочення без будь-яких обмежень строків такого нарахування.

Дослідивши матеріали справи, стягненню з відповідача на користь позивача за порушення строків сплати щомісячних платежів пайового внеску за останній рік невиконання основного зобов'язання, що передує моменту звернення з позовом підлягає 2 983 235,81 грн. пені.

З огляду на все вищевикладене, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню про стягнення пені в розмірі 2 983 235,81 грн.

Судові витрати пропорційно розміру задоволених вимог в сумі 12 079,35 грн. відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України стягуються з відповідача в дохід Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича компанія «Техно-Прогрес»(ідентифікаційний код: 32853456, адреса: 04080, м. Київ, вул. Фрунзе, 19/21), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Головного управління економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (ідентифікаційний код: 24262621, адреса: 01044, м. Київ, вул. Хрещатик, 36), на будь-який рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду, пеню - 2 983 235,81 грн. (два мільйони дев'ятсот вісімдесят три тисячі двісті тридцять п'ять гривень 81 копійку). Видати наказ.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича компанія «Техно-Прогрес»(ідентифікаційний код: 32853456, адреса: 04080, м. Київ, вул. Фрунзе, 19/21), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, в дохід Державного бюджету України судові витрати -12 079,35 грн. (дванадцять тисяч сімдесят дев'ять гривень 35 копійок). Видати наказ.

4. В іншій частині позову відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя О.В. Котков

Суддя О.М. Спичак

Суддя І.Д. Курдельчук

Дата підписання повного тексту рішення 03.09.2012р.