Рішення № 25874308, 10.08.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-66/8454-2012 10.08.12

Суддя господарського суду міста Києва Гончаров С.А.

при секретарі судового засідання Климович М.І.

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Приватного акціонерного товариства «Фармацевтична фірма «Дарниця»

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Оптова компанія «Дарниця»

про стягнення вартості поставленої продукції в розмірі 58410410,75 грн., суми нарахованих: пені в розмірі 3344309,74 грн., інфляційних втрат -153651,88 грн., 3% річних -663992,90 грн.

При участі представників:

представник позивача, Шепеляк С.В., довіреність № 59 від 07.06.12, ;

представник відповідача, Володько І.О., довіреність № 143 від 02.08.12, ;

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Приватне акціонерне товариство «Фармацевтична фірма «Дарниця», звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Оптова компанія «Дарниця»про стягнення вартості поставленої продукції в розмірі 58412047,80 грн., суми нарахованих: пені в розмірі 3344309,74 грн., інфляційних втрат -153651,88 грн., 3% річних -663992,90 грн.

19.07.2012 року позивачем надано до суду заяву про зменшення позовних вимог, відповідно до якої остаточними позовними вимогами, що є предметом розгляду уданій справі є стягнення з відповідача вартості поставленої продукції в розмірі 58410410,75 грн., суми нарахованих: пені в розмірі 3344309,74 грн., інфляційних втрат -153651,88 грн., 3% річних -663992,90 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на невиконання в повному обсязі відповідачем вимог укладеного між сторонами договору поставки від 04.01.2011 року № OKD-6 щодо оплати отриманого за накладними товару, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в сумі 57252,88 грн. Позивач також зазначає про наявність у відповідача обов'язку за прострочення виконання зобов'язання сплатити пеню, три проценти річних та інфляційні втрати.

Відповідач, згідно з відзивом на позовну заяву, наданим суду 03.08.2012 року, зазначив суду, що йому незрозуміло, чим керувався позивач при здійсненні розрахунку інфляційних втрат; положення пункту 12.2. Договору поставки не відповідають п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України; Специфікації до договору поставки підписані з боку позивача лише однією особою, а не двома як в договорі; станом на 02.08.2012 року відповідачу не направлявся акт звірки розрахунків.

Згідно з запереченнями на позов, наданими суду 10.08.2012 року, відповідач заперечив проти розміру суми, що підлягає стягненню з нього на користь позивача, посилаючись на те, що згідно накладних на повернення товару, які не були враховані позивачем, загальна сума повернутого товару складає 20618 грн. За таких обставин відповідач стверджує, що сума боргу підлягає зменшенню на 20618,00 грн. та повинна становити 58391429,80 грн.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд ВСТАНОВИВ:

04.01.2011 року між Закритим акціонерного товариства «Фармацевтична фірма «Дарниця»(постачальником), правонаступником якого є позивач, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Оптова компанія «Дарниця»(покупцем) було укладено договір поставки № OKD-6 (надалі - договір), відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов'язався передати у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити лікарські засоби, асортимент, кількість та ціна яких зазначені в Специфікаціях до цього договору, які є його невід'ємними частинами.

Згідно п. 1.2. договору поставка продукції здійснюється окремими партіями, кількість та асортимент Продукції в яких визначається Сторонами шляхом оформлення заявок відповідно до умов, викладених у розділі 3 цього договору.

Пунктом 5.1. договору передбачено, що ціни кожного виду Продукції погоджуються у Специфікаціях (товарно-транспортних накладних).

Відповідно до п. 6.1. договору покупець здійснює оплату продукції шляхом здійснення безготівкового банківського переказу грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника, зазначений в розділі 15 даного договору, в строк, що не перевищує 90 календарних днів від дати поставки продукції, якщо останній день оплати випадає на вихідний чи святковий день, останнім днем такого строку вважається наступний за вихідним чи святковим робочий операційний (банківський) день.

Пунктом 12.2 договору передбачено, що у випадку несвоєчасної оплати продукції покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми оплати за кожен день прострочки.

Цим самим пунктом сторони домовились збільшити строк для нарахування пені та звернення стягнення пені у судовому порядку до трьох років.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було здійснено поставку відповідачу товару за договором поставки від 04.01.2011 року № OKD-6 на суму 58450573,65 грн., що підтверджується виданою позивачем відповідачу товарно-транспортними накладними:

від 14.09.2011 № 80005589 на суму 1 181 710,40 грн.;

від 15.09.2011 № 80005597 на суму 528 749,25 грн.;

від 16.09.2011 № 80005606 на суму 919 979,30 грн.;

від 21.09.2011 № 80005629 на суму 227 122,00 грн.;

від 21.09.2011 № 80005632 на суму 2 053 797,75 грн.;

від 21.09.2011 № 80005633 на суму 4 950,00 грн.;

від 21.09.2011 № 80005634 на суму 2 887,50 грн.;

від 22.09.2011 № 80005638 на суму 60 000,00 грн.;

від 22.09.2011 № 80005640 на суму 488 503,20 грн.;

від 23.09.2011 № 80005642 на суму 582 658,50 грн.;

від 23.09.2011 № 80005643 на суму 2 475,00 грн.;

від 23.09.2011 № 80005644 на суму 233 169,25 грн.;

від 28.09.2011 № 80005667 на суму 235 378,75 грн.;

від 28.09.2011 № 80005668 на суму 4 606 935,75 грн.;

від 28.09.2011 № 80005669 на суму 24 750,00 грн.;

від 29.09.2011 № 80005679 на суму 781 132,60 грн.;

від 29.09.2011 № 80005680 на суму 719 926,50 грн.;

від 29.09.2011 № 80005683 на суму 111 874,00 грн.;

від 06.10.2011 № 80005717 на суму 271 394,50 грн.;

від 12.10.2011 № 80005737 на суму 803 614,20 грн.;

від 12.10.2011 № 80005738 на суму 349 814,05 грн.;

від 12.10.2011 № 80005740 на суму 2 475,00 грн.;

від 12.10.2011 № 80005741 на суму 11 800,00 грн.;

від 13.10.2011 № 80005752 на суму 448 758,20 грн.;

від 14.10.2011 № 80005754 на суму 487 755,65 грн.;

від 14.10.2011 № 80005755 на суму 1 237 096,50 грн.;

від 14.10.2011 № 80005756 на суму 2 475,00 грн.;

від 19.10.2011 № 80005776 на суму 210 073,50 грн.;

від 19.10.2011 № 80005777 на суму 6 850,00 грн.;

від 19.10.2011 № 80005779 на суму 24 750,00 грн.;

від 19.10.2011 № 80005780 на суму 1 045 295,00 грн.;

від 20.10.2011 № 80005788 на суму 660 685,35 грн.;

від 21.10.2011 № 80005792 на суму 1 700 250,50 грн.;

від 25.10.2011 № 80005812 на суму 836 309,60 грн.;

від 25.10.2011 № 80005813 на суму 121 602,50 грн.;

від 26.10.2011 № 80005814 на суму 1 900,00 грн.;

від 26.10.2011 № 80005815 на суму 485 379,25 грн.;

від 26.10.2011 № 80005816 на суму 986 715,00 грн.;

від 28.10.2011 № 80005830 на суму 1 960 982,30 грн.;

від 28.10.2011 № 80005831 на суму 448 934,80 грн.;

від 31.10.2011 № 80005847 на суму 855 579,50 грн.;

від 02.11.2011 № 80005854 на суму 195 103,35 грн.;

від 02.11.2011 № 80005855 на суму 4 950,00 грн.;

від 03.11.2011 № 80005866 на суму 215 104,30 грн.;

від 03.11.2011 № 80005867 на суму 661 559,80 грн.;

від 03.11.2011 № 80005868 на суму 19 800,00 грн.;

від 09.11.2011 № 80005893 на суму 7 425,00 грн.;

від 09.11.2011 № 80005894 на суму 253 145,00 грн.;

від 10.11.2011 № 80005908 на суму 955 143,30 грн.;

від 10.11.2011 № 80005909 на суму 100 000,00 грн.;

від 10.11.2011 № 80005910 на суму 2 527 986,05 грн.;

від 10.11.2011 № 80005911 на суму 9 900,00 грн.;

від 11.11.2011 № 80005915 на суму 299 781,60 грн.;

від 11.11.2011 № 80005916 на суму 2 855,00 грн.;

від 16.11.2011 № 80005938 на суму 2 475,00 грн.;

від 16.11.2011 № 80005939 на суму 124 545,00 грн.;

від 16.11.2011 № 80005940 на суму 258 907,25 грн.;

від 16.11.2011 № 80005941 на суму 1 949 507,30 грн.;

від 18.11.2011 № 80005949 на суму 283 900,50 грн.;

від 18.11.2011 № 80005950 на суму 20 000,00 грн.;

від 23.11.2011 № 80005973 на суму 304 016,85 грн.;

від 23.11.2011 № 80005974 на суму 332 414,20 грн.;

від 23.11.2011 № 80005975 на суму 498 038,90 грн.;

від 25.11.2011 № 80005986 на суму 1 348 818,20 грн.;

від 25.11.2011 № 80005988 на суму 14 850,00 грн.;

від 25.11.2011 № 80005989 на суму 299 577,00 грн.;

від 30.11.2011 № 80006009 на суму 687 038,45 грн.;

від 30.11.2011 № 80006010 на суму 9 900,00 грн.;

від 30.11.2011 № 80006011 на суму 3 560,00 грн.;

від 30.11.2011 № 80006012 на суму 461 115,05 грн.;

від 30.11.2011 № 80006015 на суму 577 033,80 грн.;

від 02.12.2011 № 80006027 на суму 32 250,00 грн.;

від 02.12.2011 № 80006028 на суму 2 475,00 грн.;

від 02.12.2011 № 80006029 на суму 8 035,50 грн.;

від 02.12.2011 № 80006030 на суму 950 451,80 грн.;

від 02.12.2011 № 80006031 на суму 380 332,10 грн.;

від 07.12.2011 № 80006054 на суму 243 846,50 грн.;

від 07.12.2011 № 80006055 на суму 633 686,40 грн.;

від 09.12.2011 № 80006067 на суму 266 311,30 грн.;

від 09.12.2011 № 80006068 на суму 9 900,00 грн.;

від 09.12.2011 № 80006069 на суму 1 105 228,15 грн.;

від 13.12.2011 № 80006087 на суму 1 341 461,55 грн.;

від 14.12.2011 № 80006097 на суму 1 311 557,20 грн.;

від 14.12.2011 № 80006098 на суму 249 616,80 грн.;

від 14.12.2011 № 80006100 на суму 140 895,00 грн.;

від 16.12.2011 № 80006109 на суму 283 400,50 грн.;

від 19.12.2011 № 80006118 на суму 2 686 575,60 грн.;

від 20.12.2011 № 80006125 на суму 8 062,50 грн.;

від 20.12.2011 № 80006127 на суму 443 392,45 грн.;

від 20.12.2011 № 80006128 на суму 2 838 653,20 грн.;

від 21.12.2011 № 80006129 на суму 1 374 181,20 грн.;

від 21.12.2011 № 80006130 на суму 5 700,00 грн.;

від 23.12.2011 № 80006144 на суму 640 420,90 грн.;

від 23.12.2011 № 80006145 на суму 1 900,00 грн.;

від 23.12.2011 № 80006159 на суму 1 796 450,60 грн.;

від 23.12.2011 № 80006164 на суму 3 119 982,15 грн.;

від 23.12.2011 № 8000 на суму 6169 на суму 269 824,00 грн.;

від 30.12.2011 № 80006181 на суму 49 500,00 грн.;

від 30.12.2011 № 80006182 на суму 101 542,20 грн.

Судом встановлено, що наведені товарно-транспортні накладні підписані повноважними представниками сторін.

Відповідачем було повернуто позивачу товару, що був поставлений за договором поставки від 04.01.2011 року № OKD-6 згідно наведених вище товарно-транспортних накладних, на загальну суму 40162,90 грн., що підтверджується зворотними накладними, доданими до матеріалів справи та які враховані позивачем при розрахунку позовних вимог, а саме: № 112695 від 31.10.2011р.; № 112650 від 27.10.2011р.; № 204848 від 17.04.2012р.; № 205166 від 23.04.2012р.; № 204491 від 06.04.2012р.; № 114584 від13.12.2011р.; №115122 від 26.12.2011р.; № 115119 від 26.12.2011р.; №115066 від 22.12.2011р.; № 113484 від 15.11.2011р.

Як зазначалось, відповідач стверджує, що позивачем не були враховані інші накладні на повернення товару, згідно яких загальна сума повернутого товару складає 20618 грн.

Проте, такі твердження відповідача суд спростовує з огляду на наступне.

В обґрунтування своїх тверджень відповідач посилається, на наступні зворотні накладні: № 106999 від 21.06.2011р.; № 106714 від 15.06.2011р.; № 106446 від 07.06.2011р.; № 106063 від 01.06.2011р.; № 112695 від 31.10.2011р.; № 112650 від 27.10.2011р.; № 112515 від 25.10.2011р.; № 112402 від 24.10.2011р.; № 112240 від 19.10.2011р.; № 103670 від 01.04.2011р.; № 104296 від 15.04.2011р.; № 204848 від 17.04.2012р.; № 205166 від 23.04.2012р.; № 204491 від 06.04.2012р.; № 114584 від13.12.2011р.; № 113883 від 01.12.2011р.; № 107859 від 12.07.2011р.; № 109934 від 30.08.2011р.; № 109548 від 18.08.2011р.; № 109276 від 12.08.2011р.; № 109194 від 10.08.2011р.; № 109193 від 10.08.2011р.; № 109192 від 10.08.2011р.; № 109190 від 10.08.2011р.; № 108787 від 02.08.2011р.; № 108627 від 01.08.2011р.; №115122 від 26.12.2011р.; № 115119 від 26.12.2011р.; №115066 від 22.12.2011р.; № 114819 від 19.12.2011р.; №109523 від 17.08.2011р.; № 113484 від 15.11.2011р.; № 111134 від 26.09.2011р.; № 110081 від 01.09.2011р.; № 110042 від 01.09.2011р.; № 110037 від 01.09.2011р.; № 109958 від 01.09.2011р.; № 105033 від 05.05.2011р.; № 115012 від 21.12.2011р.

Суд зауважує, що зворотні накладні, які підтверджують факт повернення товару до моменту першої поставки, що входить до позовних вимог, не можуть вважатися належними доказами. Оскільки в межах позовних вимог розглядаються поставки, що відбулися після 14.09.2011р. (ТТН №80005589), посилання відповідача на будь-яке повернення товару, що відбулося до цієї дати не стосується даної справи.

З цієї підстави суд не приймає до уваги додані до матеріалів справи зворотні накладні: № 106999 від 21.06.2011р.; № 106714 від 15.06.2011р.; № 106446 від 07.06.2011р.; № 106063 від 01.06.2011р.; № 103670 від 01.04.2011р.; № 104296 від 15.04.2011р.; № 107859 від 12.07.2011р.; № 109934 від 30.08.2011р.; № 109548 від 18.08.2011р.; № 109276 від 12.08.2011р.; № 109194 від 10.08.2011р.; № 109193 від 10.08.2011р.; № 109192 від 10.08.2011р.; № 109190 від 10.08.2011р.; № 108787 від 02.08.2011р.; № 108627 від 01.08.2011р.; №109523 від 17.08.2011р.; № 110081 від 01.09.2011р.; № 110042 від 01.09.2011р.; № 110037 від 01.09.2011р.; № 109958 від 01.09.2011р.; № 105033 від 05.05.2011р.

Щодо інших зворотних накладних, на які посилається відповідач, які не враховані позивачем при поданні позову, суд зауважує наступне.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 32 цього ж кодексу визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

В зворотній накладній № 112515 від 25.10.2011р. зафіксовано, що товар зазначений в ній повертався за ТТН № 80004997 від 12.05.2011р. та ТТН № 80004936 від 28.04.2011р., які не мають відношення до предмету позову.

В зворотній накладній № 112240 від 19.10.2011р. взагалі не зазначено за якими ТТН чи за яким Договором повертався товар та зі змісту поданої Відповідачем зворотної накладної № 112240 від 19.10.2011р. неможливо встановити її приналежність до предмету позову.

В зворотній накладній № 113883 від 01.12.2011р. зафіксовано, що зазначений в ній товар повертався за ТТН № 80005132 від 08.06.2011р. та ТТН № 80005357 від 29.07.2011р., які не мають відношення до предмету позову.

В зворотній накладній № 114819 від 19.12.2011р. зафіксовано, що товар зазначений в ній повертався за ТТН № 80005357 від 29.07.2011р., яка не має відношення до предмету позову.

В зворотній накладній № 111134 від 26.09.2011р. зафіксовано, що товар зазначений в ній повертався за ТТН № 80004805 від 30.03.2011р., яка не має відношення до предмету позову.

В зворотній накладній № 115012 від 21.12.2011р. не зазначено, за якими ТТН чи за яким Договором повертався товар та зі змісту поданої Відповідачем зворотної накладної № 115012 від 21.12.2011р. неможливо встановити її приналежність до предмету позову.

З огляду на викладене, зазначені зворотні накладні не приймаються судом в якості належних доказів повернення відповідачем позивачу товару, що був поставлений за договором поставки від 04.01.2011 року № OKD-6 згідно товарно-транспортних накладних саме в рамках позовних вимог.

Щодо зворотної накладної № 112402 від 24.10.2011р., суд погоджується з твердженням позивача про те, що сума за цією зворотною накладною не впливає на загальну суму заборгованості відповідача за товарно-транспортними накладними в рамках позовних вимог у даній справі, оскільки ця сума врахована позивачем при визначенні заборгованості за товарно-транспортною накладною № 80005606 від 16.09.2011р.

З огляду на викладене, суд робить висновок про виникнення у відповідача обов'язку щодо оплати на користь позивача вартості товару, отриманого за наведеними вище товарно-транспортними накладними, на загальну суму 58410410,75 грн.

Проте, відповідачем свої зобов'язання за договором поставки від 04.01.2011 року №D-6 щодо оплати отриманого за наведеними вище товарно-транспортними накладними за період з 14.09.2011 року по 30.12.2011 року не були виконані, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем за наведеним договором на загальну суму 58410410,75 грн., яка заявлена позивачем до стягнення.

Статтями 509, 510 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно з ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином та у встановлений законом чи договором строк, одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.

Згідно частини 7 статті 193 Господарського кодексу України не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 Цивільного кодексу України).

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 Цивільного кодексу України).

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як зазначалось, відповідачем не було виконано зобов'язання за договором поставки від 04.01.2011 року №D-6 щодо оплати вартості поставленого товару, внаслідок чого на час звернення до суду у відповідача наявна заборгованість перед позивачем за наведеним договором на загальну суму 58410410,75 грн.

Матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про сплату відповідачем суми заборгованості у розмірі 58410410,75 грн.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача вартості поставленої продукції в розмірі 58410410,75 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню

Неналежне виконання відповідачем своїх обов'язків за договором від 04.01.2011 року №призвело до прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання щодо оплати вартості поставленого товару.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Стаття 549 Цивільного кодексу України зазначає, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 2 ст. 551 Цивільного кодексу України встановлено, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором, або актом цивільного законодавства.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони вільні в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з врахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як зазначалось, пунктом 12.2 договору поставки від 04.01.2011 року № передбачено, що у випадку несвоєчасної оплати продукції покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми оплати за кожен день прострочки.

Цим самим пунктом сторони домовились збільшити строк для нарахування пені та звернення стягнення пені у судовому порядку до трьох років.

За таких обставин, керуючись вказаним пунктом договору, враховуючи, що відповідачем не виконані в строк свої зобов'язання стосовно оплати товару за договором поставки від 04.01.2011 року № OKD-6, позивач за період з 13.12.2011р. по 25.06.2012р., відносно кожної окремої поставки товару, нарахував відповідачу та пред'явив до стягнення пеню у розмірі 3344309,74 грн.

За таких обставин, враховуючи, що несвоєчасне виконання відповідачем грошових зобов'язань підтверджено обставинами та доказами у справі, суд погоджується зі зробленим позивачем та доданим до позову розрахунком пені у розмірі 3344309,74 грн., який, за висновками суду, є арифметично вірним та таким, що відповідає вимогам законодавства, внаслідок чого позов в цій частині також підлягає задоволенню у визначеному позивачем розмірі.

При цьому, суд зауважує, що відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно з п. 12.2 договору поставки від 04.01.2011 року № сторони домовились збільшити строк для нарахування пені та звернення стягнення пені у судовому порядку до трьох років.

За таких обставин, нарахування позивачем пені за період, що перевищує шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, є таким, що ґрунтується на положеннях діючого законодавства України та договору поставки від 04.01.2011 року №. При цьому, однорічний строк позовної давності, встановлений п. 1 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України, позивачем пропущений не був.

З огляду на таке, суд не приймає до уваги заперечення відповідача щодо положень пункту 12.2. Договору поставки та їх невідповідності п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України в частині встановлення строку позовної давності в один рік.

Відповідно до ч. 1 ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Нормами ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на наведене, позивачем за період з 13.12.2011р. по 25.06.2012р. нараховані та пред'явлені до стягнення три відсотки річних в сумі 663992,90 грн. та інфляційні втрати у розмірі 153651,88 грн.

При перевірці судом проведених позивачем розрахунків встановлено, що суми заявлених до стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат є арифметично вірними, внаслідок чого позовні вимоги в цій частині також підлягають задоволенню у визначеному позивачем розмірі.

З огляду на таке, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати частково покладаються на відповідача пропорційно розміру зменшених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 258, 509, 510, 525, 526, 549, 551, 599, 610, 611, 612, 623, 625, 627, 629 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 232 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 2, 22, 32, 33, 35, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Фармацевтична фірма «Дарниця»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Оптова компанія «Дарниця»про стягнення вартості поставленої продукції в розмірі 58410410,75 грн., суми нарахованих: пені в розмірі 3344309,74 грн., інфляційних втрат -153651,88 грн., 3% річних -663992,90 грн. -задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Оптова компанія «Дарниця»(01023, м. Київ, вул.. Мечникова, 8/22, ЄДРПОУ 24381128) на користь Приватного акціонерного товариства «Фармацевтична фірма «Дарниця» (02093, м. Київ, вул.. Бориспільска, 13, ЄДРПОУ 00481212) вартість поставленої продукції в розмірі 58410410,75 грн.; суми нарахованих: пені в розмірі 3344309,74 грн., інфляційних втрат в розмірі 153651,88 грн., 3% річних в розмірі 663992,90 грн.; витрати зі сплати судового збору в сумі 64378,32 грн.

В судовому засіданні 10.08.2012 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення складено в повному обсязі та підписане 15.08.2012р.

Суддя С.А. Гончаров