Рішення № 25874147, 03.09.2012, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

03 вересня 2012 р. Справа 2/42/2012/5003

за позовом: Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія" Нафтогаз України 01001, м.Київ, вул.Б.Хмельницького, 6

до: Могилів - Подільського міського комунального підприємства "Теплоенергетик" 24004, Вінницька область, м.Могилів - Подільський, пр-т Незалежності,281

про стягнення 30 220,47 грн. заборгованості

Головуючий суддя Мельник П.А.

Cекретар судового засідання Віннік О.В.

Представники

позивача, Сіндряков О.В. - за довіреністю;

відповідача, Яхно В.А. - за довіреністю.

ВСТАНОВИВ :

Заявлено позов Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія" Нафтогаз України до Могилів - Подільського міського комунального підприємства "Теплоенергетик" про стягнення 30 220,47 грн. заборгованості з яких: 1467,71 грн. - інфляційних збитків, 1742,67 грн. - 3% річних, 9024,84 грн. - пені, 17985,26 грн. - 7% штрафу.

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 05.07.2012 р. порушено провадження у справі №2/42/2012/5003, призначено засідання на 03.09.2012 р.

03.09.12 р. в судовому засіданні представник позивача позов підтримав та просив суд задовольнити його в повному обсязі.

Представник відповідача з наданих усних пояснень та направленого до суду 28.08.2012 року відзиву №296 від 27.08.2012 р. (вх. № канцелярії суду 08-46/9486/12 від 28.08.2012 р.) заперечував проти доводів позовної заяви, мотивуючи свою позицію тим, що позивач при укладенні договору №14/2605/11 про купівлі-продажу природного газу від 30.09.2011 року використовуючи своє монопольне становище на ринку постачання природного газу не взяв до уваги протокол розбіжностей, що стосувався штрафних санкцій передбачених розділом 7 даного договору та не врахував той факт, що відповідач є комунальним підприємством, що надає послуги з централізованого теплопостачання школам, дитячим садочкам, лікарням, населенню міста. Крім того, в зв'язку з великою кредиторською заборгованістю підприємство не в змозі було вчасно здійснити розрахунок з позивачем за отриманий в жовтні 2011 року природний газ, однак, по мірі надходження коштів відповідач постійно здійснював погашення існуючої заборгованості.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

30.09.2011 між НАК "Нафтогаз України" (далі - продавець) та Могилів - Подільським міським комунальним підприємством "Теплоенергетик" (далі - покупець) було укладено договір №14/2605/11на купівлю-продаж природного газу.

Згідно п.1.1. договору продавець зобов'язувався передати у власність покупцю у 4 кварталі 2011 року та у 2012 році імпортований природний газ для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями та іншими споживачами, а покупець зобов'язується приймати та оплачувати газ на умовах цього договору.

Позивач свої зобов'язання згідно договору виконав, передавши відповідачу в жовтні 2011 року природний газ на загальну суму 336 932,28 грн., що підтверджується актом приймання-передачі природного газу №126 ім БО від 31.10.11 року.

Відповідно до вимог п. 6.1. договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця наступного за місяцем поставки газу.

Однак, в порушення даного договору відповідач несвоєчасно здійснював оплату за поставлений природний газ.

П. 7.2. договору встановлено, що у разі невиконання покупцем умов п.6.1. договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю крім суми заборгованості пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 (тридцять) днів додатково сплатити штраф у розмірі 7 (семи) відсотків від суми простроченого платежу. Пеня сплачується протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту отримання покупцем вимоги продавця. У разі несплати пені у вказаний строк покупець вважається таким, що має заборгованість за цим договором.

19.04.2012 року позивач направив відповідачеві вимогу про сплату 9024,84 грн. - пені та 17 985,26 грн. - штрафу, що стверджується копією фіскального чеку №8631 від 19.04.2012 року та копією опису вкладення в цінний лист, що містяться в матеріалах справи, проте, вказана вимога залишена відповідачем без відповіді.

За неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 9024,84 грн. - пені; 17 985,26 грн. - штрафу; 1467,71 - інфляційних втрат; 1742,67 грн. - 3% річних.

З врахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

В силу ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ст.631 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України)

Судом встановлено, що позивач належно виконував свої зобов'язання за договором та поставив відповідачу природний газ, що стверджується наявним в матеріалах справи актом приймання-передачі природного газу №126 ім БО від 31.10.11 року.

Однак, відповідач в порушення умов договору несвоєчасно здійснив оплату отриманого природного газу.

Розглянувши вимоги позивача про стягнення з відповідача 1467,71 грн. - інфляційних збитків з а період з листопада 2011 року по березень 2012 року, 1742,67 грн.- 3% річних за період з 14.11.2011 року по 28.02.2012 року, 9024,84 грн. - пені за період з 14.11.2011 року по 28.02.2012 року, 17985,26 грн. - 7% штрафу, суд дійшов наступних висновків.

Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушенням зобов'язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Слід зазначити, що у відповідності до п.3 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України та ст. 230 Господарського кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

Частиною першою ст. 548 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

У відповідності до ч.ч.1, 2 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно ч.1 ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Статтею 230 Господарського кодексу України, встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст.ст.6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

П.7.2. договору встановлено, що у разі невиконання покупцем умов п.6.1. договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю крім суми заборгованості пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 (тридцять) днів додатково сплатити штраф у розмірі 7 (семи) відсотків від суми простроченого платежу. Пеня сплачується протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту отримання покупцем вимоги продавця. У разі несплати пені у вказаний строк покупець вважається таким, що має заборгованість за цим договором.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином суд вважає, що вимоги щодо стягнення пені, інфляційних втрат 3 % річних та штрафу є правомірними, оскільки відповідають умовам укладеного договору та чинного законодавства.

Перевіркою правильності наданого позивачем розрахунку пені, 3% річних, інфляційних втрат та штрафу не виявлено помилок в зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі.

Однак, з урахуванням встановлених обставин по даній справі суд прийшов до висновку про зменшення розміру заявленої до стягнення пені виходячи з наступного.

Частиною 3 статті 551 ЦК України передбачено можливість зменшення за рішенням суду розміру неустойки, що стягується з боржника за порушення зобов'язання, якщо розмір неустойки значно перевищує розмір збитків. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

Статтею 233 ГК України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Отже, якщо порушення зобов'язання учасника господарських відносин не потягло за собою значні збитки для іншого господарюючого суб'єкта, то суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до п. 3 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Застосовуючи припис, який міститься в п. 3 ст. 83 ГПК України, суд враховує вказівку, що міститься в п. 2.4 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 29.04.19994 року №02-5/293 "Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань", в якому зазначається, що вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, арбітражний суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Слід зазначити, що законодавчо не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій.

Приймаючи рішення про зменшення розміру пені суд взяв до уваги те, що відповідач є комунальною організацією, яка надає послуги з централізованого теплопостачання школам, дитячим садочкам, лікарням, населенню міста. Крім того, в зв'язку з великою кредиторською заборгованістю підприємство не в змозі було вчасно здійснити розрахунок з позивачем за отриманий в жовтні 2011 року природний газ, однак, по мірі надходження коштів відповідач повністю погасив існуючу заборгованість. Крім того, підприємство працює зі збитками, так збитковість підприємства за 2011 рік склала 221 000,00 грн., за перше півріччя 2012 року - 189 000,00 грн.

Враховуючи викладені обставини в сукупності суд, користуючись правом, наданим йому ст.551 ЦК України, 233 ГК України та ст.83 ГПК України, зменшує розмір пені на 50% до 4512,42 грн.

Як визначає ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч наведеним вище нормам та вимогам ухвали суду від 05.07.2012 року відповідач не подав до суду жодних належних доказів в спростування позовних вимог, в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів) на заявлену до стягнення суму.

За вказаних вище обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову із зменшенням розміру заявленої до стягнення пені на 50% до 4512,42 грн.

Витрати на судовий збір покладаються на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 174, 230, 233 ГК України, 11, 509, 546, 548, 549, 550, 551, 625 ЦК України, 4-3,4-5, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 45, 46, 47, 49, 82, 83, 84, 85, 87, 115, 116 ГПК України, суд-

ВИРІШИВ :

1. Позов задовільнити частково.

2. Зменшити розмір заявленої до стягнення пені до 4512,42 грн.

3. Стягнути з Могилів - Подільського міського комунального підприємства "Теплоенергетик" (24004, Вінницька область, м. Могилів - Подільський, пр-т Незалежності, 281, код ЄДРПОУ 31943433) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія" Нафтогаз України (01001, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720) 4512,42 грн. - пені, 1467,71 грн. - інфляційних збитків, 1742,67 грн. - 3% річних, 17 985,26 грн. - 7% штрафу, 1609,50 грн. - судового збору.

4. В решті позову відмовити.

5. Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.

6. Копію рішення надіслати сторонам по справі.

Повне рішення складено 05 вересня 2012 р.

Суддя Мельник П.А.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу 01001, м.Київ, вул.Б.Хмельницького, 6

3 - відповідачу 24004, Вінницька область, м.Могилів - Подільський, пр-т Незалежності, 281