Постанова № 25873829, 29.08.2012, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" серпня 2012 р. Справа № 5015/4803/11

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:головуючого суддіМирошниченка С.В.,суддівБарицької Т.Л., Хрипуна О.О. (доповідача),розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Гал-Дизайн"на постанову та рішення Львівського апеляційного господарського суду від 11.06.2012 господарського суду Львівської області від 05.03.2012 у справі господарського суду№ 5015/4803/11 Львівської областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Поліпласт"до1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Гал-Дизайн" 2. Братковицької сільської радиза участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: 1. Бобрик Василь Костянтинович 2. Прокопчук Павло Ярославовичпровизнання права власності та визнання частково недійсним рішення за участю представників позивачаГриценко С.І.,відповідача-1 не з'явилися,відповідача-2не з'явилися,третьої особи-1 не з'явилися,третьої особи-2не з'явилися,

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Львівської області від 05.03.2012 у справі № 5015/4803/11 (суддя Мазовіта А.Б.) поновлено пропущений строк позовної давності щодо вимоги про визнання права власності на нежитлові приміщення; позов задоволено частково; визнано за ТОВ "Поліпласт" право власності на частину будівлі головного виробничого корпусу, позначеного на плані А-2, площею 1268,4 кв.м., що знаходиться за адресою: Львівська обл., Городоцький р-н, с.Братковичі, вул. Заводська, 1, а саме: приміщення 1-го поверху, позначені на плані за №№ 21-25; 38; 50; частину приміщення № 20 площею 7 кв.м, загальною площею 379,8 кв.м; приміщення 2-го поверху, позначені на плані за №№ 52-66; 66-1; 72-73 загальною площею 888,6 кв.м; визнано недійсним рішення Братковицької сільської ради № 32 від 23.08.2005 в частині оформлення права власності за ТОВ "Гал-Дизайн" на будівлю головного виробничого корпусу, позначеного на плані А-2, загальною площею 2837,2 кв.м, що знаходиться за адресою: Львівська обл., Городоцький р-н, с. Братковичі, вул. Заводська, 1, а саме: приміщення 1-го поверху загальною площею 1150,9 кв.м, позначені на плані за №№ 21-38; 50; частину приміщення № 20 площею 7 кв.м; приміщення 2-го поверху, загальною площею 1686,3 кв.м, позначені на плані за №№ 52-73; в частині визнання за позивачем права власності на приміщення головного виробничого корпусу, позначеного на плані А-2, що знаходиться за адресою: Львівська обл., Городоцький р-н, с. Братковичі, вул. Заводська, 1, а саме приміщення, що знаходяться на другому поверсі і позначені на плані за №№ 67-71, площею 797,7 кв.м. та приміщення, що знаходяться на першому поверсі і позначені на плані за №№ 26-37, площею 771,1 кв.м - провадження у справі припинено; стягнуто з ТОВ "Гал-Дизайн" на користь ТОВ "Поліпласт" 785,81 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; стягнуто з Братковицької сільської ради на користь ТОВ "Поліпласт" 85 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 11.06.2012 (головуючий суддя Процик Т.С., судді Дубник О.П., Скрипчук О.С.) рішення господарського суду Львівської області від 05.03.2012 у справі № 5015/4803/11 залишено без змін, а апеляційну скаргу ТОВ "Гал-Дизайн" -без задоволення.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, ТОВ "Гал-Дизайн" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Львівської області від 05.03.2012 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 11.06.2012 у справі № 5015/4803/11, постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову ТОВ "Поліпласт" до ТОВ "Гал-Дизайн", Братковицької сільської ради про визнання права власності на майно та визнання частково недійсним рішення.

Вимоги та доводи касаційної скарги мотивовані тим, що судами першої та апеляційної інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, невірно застосовано норми ст.ст. 268, 355 -357, 364 ЦК України. Скаржник також зазначає, що судом невірно визначено початок перебігу строку позовної давності, проведено виділ у натурі частки із майна, що, на думку суду, перебувало у спільній частковій власності.

Присутній в судовому засіданні представник позивача доводи касаційної скарги заперечував, просив залишити оскаржувані рішення без змін.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційних скарг.

В судове засідання 29.08.2012 представники скаржника не з'явились. Беручи до уваги повноваження касаційної інстанції, суть спору та матеріали справи, а також встановлені ст. 111-8 ГПК України строки розгляду касаційних скарг, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу за відсутності представників скаржника.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення присутнього у судовому засіданні представника позивача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами норм процесуального та матеріального права, вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно із ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Внаслідок прийняття рішення за позовом про визнання права власності позивач не набуває права власності, а лише захищає раніше набуте.

З огляду на положення ст. 1 ГПК України, вирішуючи спір про визнання права власності, суд обов'язково має встановити підстави його набуття позивачем та перевірити їх законність.

Задовольняючи позов про визнання права власності на індивідуально визначені приміщення будівлі головного виробничого корпусу, місцевий господарський суд, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що частина спірних приміщень є внеском ТОВ "Гал-Дизайн" до статутного капіталу позивача, а інша частина приміщень була придбана ним за договором купівлі-продажу, укладеним з ТОВ "Гал-Дизайн" у січні 2002 року.

Статтею 12 Закону України "Про господарські товариства" визначено, що господарське товариство є власником майна, переданого йому засновниками.

Відповідно до ст. 13 Закону України "Про господарські товариства" (в редакції, що діяла на час здійснення внеску) вкладами засновників товариства можуть бути будинки, споруди, обладнання та інші матеріальні цінності.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на виконання рішень зборів учасників ТОВ "Гал-Дизайн", оформлених протоколом № 13 від 15.05.1996, рішень зборів учасників ТОВ "Поліпласт", оформлених протоколом № 4 від 27.05.1996, учасник позивача ТОВ "Гал-Дизайн" передав позивачу приміщення головного виробничого корпусу (без дільниці мононитки), що знаходиться в с. Братковичі Городоцького р-ну Львівської області, як внесок до статутного фонду позивача.

У грудні 2001 року за актом № 1 прийому-передачі об'єкту від 27.12.2001 у зв'язку з виходом ТОВ "Гал-Дизайн" з числа учасників ТОВ "Поліпласт" першому були повернуті приміщення головного виробничого корпусу загальною площею 1674 кв.м.

Висновок судів про те, що внаслідок проведених операцій на праві спільної часткової власності у ТОВ "Поліпласт" залишилось 1963,2 кв.м. приміщень головного виробничого корпусу, є передчасним та ґрунтується виключно на заяві позивача щодо площі внесених до його статутного капіталу приміщень головного виробничого корпусу (3637,2 кв.м.) та не підтверджений матеріалами справи.

Так, вищевказані рішення загальних зборів ТОВ "Гал-Дизайн" від 15.05.1996 та ТОВ "Поліпласт" від 27.05.1996 не містять інформації про площу головного виробничого корпусу, який передавався до статутного фонду ТОВ "Поліпласт", а мають лише посилання на його вартість -22 460 000 000 крб. Не зазначено площу приміщення і в акті від 25.05.1996 приймання-передачі головного виробничого корпусу в статутний фонд ТОВ "Поліпласт".

Акт прийому-передачі № 1 від 27.12.2001 хоч і вказує на передачу ТОВ "Гал-Дизайн" приміщення головного виробничого корпусу загальною площею 1674 кв.м залишковою вартістю 232 100 грн. у зв'язку із його виходом з числа учасників ТОВ "Поліпласт", проте не може слугувати належним доказом того, що інші приміщення залишились у власності позивача.

Відповідно до ст. 54 Закону України "Про господарські товариства" (в редакції, що діяла на час складання акта) при виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю на його вимогу та за згодою товариства вклад може бути повернуто повністю або частково в натуральній формі. Частина 2 вказаної статті містить і інші підстави для повернення внеску до статутного фонду учаснику, який вибув: майно, передане учасником товариству тільки в користування, повертається в натуральній формі без винагороди.

За таких обставин висновок судів попередніх інстанцій зроблений лише на підставі акту прийому-передачі, без дослідження рішення загальних зборів ТОВ "Поліпласт" щодо обставин виходу ТОВ "Гал-Дизайн" та передачі йому внеску, що не відповідає вимогам ст. 43 ГПК України.

Враховуючи недоліки в оформленні документів щодо площі майна, яке передавалось, для з'ясування дійсних обставин справи, суди попередніх інстанцій мали дослідити ще одну його характеристику, а саме вартість. Так, матеріали справи свідчать, що залишкова вартість головного виробничого корпусу, придбаного ТОВ "Гал-Дизайн" у АТЗТ "Пластмасфурнітура" співпадає з вартістю внеску до статутного фонду ТОВ "Поліпласт" та складає 22 460 000 000 крб., а залишкова вартість всього майнового комплексу - 235 812,50 грн. У 2001 році ТОВ "Гал-Дизайн" отримав назад від ТОВ "Поліпласт" нерухоме майно залишковою вартістю 232 100 грн.

Порушивши вимоги ст. 43 ГПК України, вказаним обставинам суди не дали оцінки.

Колегія суддів вважає передчасним також висновок судів попередніх інстанцій щодо правомірності набуття права власності ТОВ "Поліпласт" на 874 кв.м. головного виробничого корпусу, оскільки суди не спростували доводів відповідача щодо відсутності повноважень у січні - лютому 2002 року у Огнистого І.М. вчиняти юридично значимі дії від імені ТОВ "Гал-Дизайн" у зв'язку із його звільненням з посади директора за наказом від 30.06.2001.

Крім того, суди попередніх інстанцій не обґрунтували своїх висновків щодо визнання права власності позивача саме на індивідуально-визначені приміщення головного виробничого корпусу, не встановили підстави набуття позивачем саме їх, не з'ясували обставини виділу частки із майна, що, за висновком суду, перебувало у спільній частковій власності.

Колегія суддів також звертає увагу, що згідно зі ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо ж суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту. Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Поновлюючи строк позовної давності у даній справі, суди достеменно не встановили дату, з якої почався перебіг позовної давності з огляду сукупність наявних у справі доказів, не обґрунтували поважність причин пропущення строку звернення з позовом.

Відповідно до статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального закону, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми; а обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню.

Згідно з приписами статті 111-9 ГПК України у разі, якщо суд припустився порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, касаційна інстанція має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд.

Виходячи із викладеного та враховуючи, що оцінка доказів і з'ясування обставин у справі на підставі статті 111-7 ГПК України знаходяться поза межами компетенції суду касаційної інстанції, а прийнятті у справі судові акти не можна вважати законними та обґрунтованими, колегія суддів дійшла висновку про їх скасування з передачею справи на новий розгляд.

Під час нового розгляду справи господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, усім доводам сторін надати належну правову оцінку, і в залежності від встановленого вирішити спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Керуючись ст.ст. 85, 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Гал-Дизайн" задовольнити частково.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 11.06.2012 та рішення господарського суду Львівської області від 05.03.2012 у справі № 5015/4803/11 скасувати.

Справу № 5015/4803/11 передати на новий розгляд до господарського суду Львівської області.

Головуючий суддя С.В. Мирошниченко Судді Т.Л. Барицька О.О. Хрипун