Постанова № 25871646, 17.07.2012, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 липня 2012 року 2а-1437/12/1070

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Панової Г.В., при секретарі судового засідання: Петренка В.А.,

за участю представників сторін:

від позивача -Чуєв С.В., Рижкова О.В.,

від відповідача -Дубовик В.В.,

від третьої особи -Дзера Я.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Приватного акціонерного товариства «Білоцерківська теплоелектроцентраль»

до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби

третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Хімічні Технології»

про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Приватне акціонерне товариство «Білоцерківська теплоелектроцентраль» з позовом до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення від 29.12.2011 № 3068/0000090035.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив про відсутність порушень ним вимог податкового законодавства, а саме пункту 3.1 статті 3, підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4, підпункту 7.6.1 пункту 7.6 статті 7, пункту 10.1 статті 10 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств», статті 134, підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135, пункту 137.10 статі 137, статті 151, пункту 158.3 статті 158 Податкового кодексу України та вважає прийняте відповідачем податкове повідомлення-рішення протиправним, оскільки при його прийнятті податковим органом невірно встановлено факти та застосовано норми податкового законодавства.

Представники позивача у судовому засіданні підтримали позовні вимоги у повному обсязі та просили суд позов задовольнити.

Відповідач позову не визнав, заперечення надав суду у письмовій формі та просив суд у задоволенні позову відмовити. В обґрунтування заперечень представник відповідача зазначив, що спірне податкове повідомлення-рішення прийнято податковим органом з урахуванням вимог чинного податкового законодавства, оскільки відповідач діяв у межах повноважень, наданих йому законами України та підзаконними нормативно-правовими актами.

Під час судового розгляду судом на підставі статті 53 Кодексу адміністративного судочинства України залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача -Товариство з обмеженою відповідальністю «Хімічні Технології».

Представник третьої особи у судовому засіданні підтримав доводи, які викладені у позовній заяві.

Заслухавши пояснення представників сторін, представника третьої особи та свідка, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, посадовими особами Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції здійснено виїзну позапланову перевірку Приватного акціонерного товариства «Білоцерківська теплоелектроцентраль»з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні операцій з векселями, емітентом яких є Товариство з обмеженою відповідальністю «Хімічні Технології»(код ЄДРПОУ 32344793), операції з цінними паперами по договорах купівлі-продажу, в яких стороною виступало ТОВ «Хімічні технології»за період з 01.01.2008 по 01.07.2011, за результатами якої складено Акт від 06.10.2011 № 5127/23-2/30664834/201 (далі Акт перевірки).

Як вбачається з Акта перевірки, під час її проведення перевіряючими встановлено, що у перевіряємий період позивач проводив операції за векселями емітентом яких було ТОВ «Хімічні Технології».

Відповідно до договору купівлі-продажу векселів від 19.12.2008 № Б-457/1, укладеного між ТОВ «Хімічні Технології»та позивачем, представником якого було ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит», ПАТ «Білоцерківтеплоелектроцентраль» придбано векселі на суму 444023300,00 грн.

У подальшому, придбані у вказаного підприємства векселі позивач продав наступним контрагентам:

- ТОВ «Міжгалузева машинобудівна корпорація»- 30 векселів на загальну суму 702136900,00 грн., про що укладеного договір купівлі-продажу векселів від 25.12.2008 № 476/1;

- ТОВ «Апогей»- 2 векселі на загальну суму 175587000,00 грн., про що укладено договір купівлі-продажу векселів від 25.12.2008 № Б-474/1;

- ТОВ «Перт»- 2 векселі на загальну суму 55000000,00 грн., про що укладено договір купівлі-продажу векселів від 23.12.2008 № Б-466/1;

- ТОВ «Ді.ер.ай»- 2 векселі на загальну суму 19696600,00 грн., про що укладено договір купівлі-продажу векселів від 14.04.2010 № Б-10-195/1;

- ТОВ «Агрібізнес»- 3 векселі на загальну суму 75319500,00 грн., про що укладено договір купівлі-продажу векселів від 10.05.2011 № Б-11-119.

При цьому, представником позивача у вказаних договорах є ПАТ «Банк «Фінанси та кредит», який діє на підставі ліцензії на здійснення брокерських угод від 28.10.2009 серії АВ № 493406.

За результатами перевірки перевіряючі дійшли висновку про те, що оскільки за вказаними договорами від продажу векселів, емітентом яких є ТОВ «Хімічні Технології», позивач отримав на розрахунковий рахунок грошові кошти у сумі 200666011,00 грн., вказана сума коштів є безповоротною фінансовою допомогою.

Під час перевірки також встановлено, що в провадженні СВ ПМ ДПІ у Шевченківському районі місті Києва знаходиться кримінальна справа № 80-264 від 09.08.2011 року, яка порушена відносно Голови правління ЗАТ «Укренергозбут «(Код ЄДРПОУ 30167642) ОСОБА_5 за ознаками складу злочину передбаченого ч. 3 ст, 12 КК України та за фактом фіктивного підприємництва ТОВ «Хімічні технології»за ознаками складу злочину, передбаченого ч.2 ст. 205 КК України.

Згідно даних кримінальної справи під час досудового слідства встановлено, що ОСОБА_4 за попередньою змовою з невстановленим слідством особами у лютому 2003 року створив на території м. Києва ТОВ «Хімічні Технології»з метою прикриття незаконної діяльності. Підприємство включено невстановленими слідством особами до злочинної схеми з мінімізації податкових зобов'язань ЗАТ «Укренергозбут»та діючих підприємств від здійснення операцій з купівлі-продажу цінних паперів (простих векселів).

Таким чином, посадові особи дійшли висновку, що дії ОСОБА_4 (директора ТОВ «Хімічні технології») є фіктивним підприємництвом, тобто спрямовані на створення або придбання суб'єктів господарської діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності з ознаками підробки документів та використання завідомо підроблених документів. При цьому, ОСОБА_4, здійснюючи даний злочин з корисливих мотивів, діяв навмисно, протиправно, посягав на встановлений законодавством України порядок здійснення підприємницької діяльності, порядок державної реєстрації суб'єктів господарської діяльності, порядок оподаткування підприємств та права власності.

У зв'язку з цим, враховуючи дані кримінальної справи, податковий орган дійшов висновку про те, що всі правочини, укладені між ПАТ «Білоцерківська теплоелектроцентраль»і ТОВ «Хімічні технології»в період, коли ОСОБА_4 значився директором та засновником, порушують публічний порядок та відповідно до частини другої статті 228 Цивільного кодексу України є нікчемними.

Також, в Акті перевірки, податковим органом зазначено, що векселі, виписані ТОВ «Хімічні Технології»не відповідають вимогам чинного законодавства. оскільки не містять підпису бухгалтера підприємства.

На підставі Акта перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 29.12.2011 № 3068/0000090035, згідно з яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств у сумі 56891404,00 грн., з них 49845980,00 грн. -за основним платежем та 7045424,00 грн. -за штрафними (фінансовими)санкціями.

Не погоджуючись з прийнятим податковим повідомленням -рішенням, позивач оскаржив його в адміністративному порядку.

За результатами адміністративного оскарження, скарги позивача залишені без задоволення, а спірне податкове повідомлення-рішення -без змін.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Відповідно до статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, а згідно із статтею 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

В силу статті 11 Цивільного кодексу України договори та інші правочини є підставами виникнення цивільних прав та обов'язків.

Сторонами договору (правочину) можуть бути відповідні учасники цивільних відносин - фізичні особи та юридичні особи (стаття 2 ЦК України).

У разі, якщо учасником правочину є юридична особа, в силу статті 92 Цивільного кодексу України, вона набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону, або шляхом представництва.

Згідно з частиною третьою статті 92 Цивільного кодексу України орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. (частина друга статті 215 Цивільного Кодексу України).

Згідно з частиною третьою статті 215 Цивільного Кодексу України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Як було зазначено судом, висновок податкового органу про нікчемність укладених між позивачем та ТОВ «Хімічні Технології»угод ґрунтується на поясненнях директора даного підприємства ОСОБА_4, які відображені у протоколі допиту від 11.08.2011 в кримінальній справі № 80-0264 щодо непричетності останнього до господарської діяльності контрагента позивача.

Під час судового розгляду справи директор ТОВ «Хімічні Технології» ОСОБА_4 підтвердив, що дійсно виконує обов'язки директора даного підприємства, укладає та підписує договори і податкову звітність. При цьому, свідок у судовому засіданні підтвердив справжність його підпису на договорах купівлі-продажу векселів та актах прийому -передачі векселів.

Крім того, у ході розгляду справи судом встановлено, що постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 13.04.2012, яка залишена без змін ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 15.06.2012, скасовано постанову старшого слідчого СВ ПМ ДПІ у Шевченківському районі м. Києва Зері К.Ф. від 11.08.2011 про порушення кримінальної справи за фактом фіктивного підприємництва ТОВ «Хімічні Технології».

Як вбачається із ухвали Апеляційного суду міста Києва від 15.06.2012, судами встановлено, що ТОВ «Хімічні Технології»було зареєстровано у 2003 році і створене з метою здійснення підприємницької діяльності та здійснювало таку підприємницьку діяльність. При цьому, у рішенні суду апеляційної інстанції зазначено, що на підставі перевірених в судовому засіданні матеріалів суд дійшов висновку про те, що будь-яких даних, які б містили посилання на ознаки фіктивності даного підприємства, в матеріалах справи немає. Також в матеріалах справи немає фактичних даних, які б вказували на незаконну діяльність чи інші дії з метою прикриття незаконної діяльності із використанням ТОВ «Хімічні Технології»та відсутні матеріали, які б ставили під сумнів факт підприємницької діяльності товариства.

Відповідно до частини четвертої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Враховуючи викладене, висновок податкового органу про нікчемність правочинів, укладених між позивачем і ТОВ «Хімічні Технології»є безпідставним.

Відносно визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств, суд зазначає наступне.

Правові основи, принци, механізм та порядок формування валового доходу і валових витрат визначені Законом України від 28.12.1994 № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»(надалі - Закон України від 28.12.1994 № 334/94-ВР).

Відповідно до пункту 2.1 статті 2 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР платниками податку є з числа резидентів - суб'єкти господарської діяльності, бюджетні, громадські та інші підприємства, установи та організації, які здійснюють діяльність, спрямовану на отримання прибутку як на території України, так і за її межами.

Згідно з пунктом 2.1.2 статті 2 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР платниками податку є з числа нерезидентів - фізичні чи юридичні особи, створені у будь-якій організаційно-правовій формі, які отримують доходи з джерелом їх походження з України, за винятком установ та організацій, що мають дипломатичний статус або імунітет згідно з міжнародними договорами України або законом.

Пунктом 3.1 статті 3 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР визначено, що об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Відповідно до пункту 4.1 статті 4 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами.

Згідно з підпунктом 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»валовий доход включає: доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді: сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, крім їх надання неприбутковим організаціям згідно з пунктом 7.11 статті 7 цього Закону та у межах таких операцій між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи, крім випадків, визначених у частині четвертій статті 3 Закону України "Про списання вартості несплачених обсягів природного газу"; сум поворотної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, що залишається неповерненою на кінець такого звітного періоду від осіб, що не є платниками цього податку (у тому числі нерезидентів), або осіб, які згідно із законодавством мають пільги з цього податку, включаючи право застосовувати ставку податку нижчу, ніж установлена пунктом 7.2 статті 7 або статтею 10 цього Закону. У разі коли у майбутніх податкових періодах платник податку повертає таку поворотну фінансову допомогу (її частину) особі, яка її надала, такий платник податку збільшує суму валових витрат на суму такої поворотної фінансової допомоги (її частини) за наслідками податкового періоду, в якому відбулося таке повернення. При цьому валові доходи такого платника податку не збільшуються на суму умовно нарахованих процентів, а податкові зобов'язання особи, що надала поворотну фінансову допомогу, не змінюються як при її видачі, так і при її зворотному отриманні. Як виняток з правила, визначеного цим абзацом, операції з отримання (надання) фінансової допомоги між платником податку та його філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, розташованими на території України, не призводять до зміни їх валових витрат або валових доходів.

Відповідно до підпункту 7.6.4 пункту 7.6 статті 7 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»Під терміном "доходи" слід розуміти суму коштів або вартість майна, отриману (нараховану) платником податку від продажу, обміну або інших способів відчуження цінних паперів та деривативів, збільшену на вартість будь-яких матеріальних цінностей чи нематеріальних активів, які передаються платнику податку в зв'язку з таким продажем, обміном або відчуженням.

Відповідно пункту 135.1 статті 135 Податкового кодексу України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 135.5.4 пункту 135.5 статті 135 Податкового кодексу України інші доходи включають вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

До складу доходів включається також сума будь-якої заборгованості платника податку, яка погашається у зв'язку з таким продажем, обміном або відчуженням.

Відповідно до пункту 137.10 статті 137 Податкового кодексу України суми безповоротної фінансової допомоги та безоплатно отримані товари (роботи, послуги) вважаються доходами на дату фактичного отримання платником податку товарів (робіт, послуг) або за датою надходження коштів на банківський рахунок чи в касу платника податку, якщо інше не передбачено цим розділом.

Згідно зі статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції.

В матеріалах справи наявні належним чином засвідчені копії простих векселів, які були емітовані ТОВ «Хімічні Технології»і придбані позивачем та у подальшому, передані іншим контрагентам.

Вказані векселі містять усі необхідні реквізити та підписи посадових осіб підприємств.

Як вбачається із договорів купівлі-продажу векселів, укладених між позивачем та ТОВ «Міжгалузева машинобудівна корпорація», ТОВ «Апогей», ТОВ «Перт», ТОВ «Ді.ер.ай», ТОВ «Агрібізнес», у них зазначено порядок розрахунків, згідно з яким вказані контрагенти позивача зобов'язані сплатити договірну вартість векселів не пізніше 31.12.2010.

Таким чином, позивач укладаючи договори із вказаними контрагентами фактично продавав векселі, це у свою чергу, свідчить про те, що дані правочини були оплатними, а отже висновок податкового органу про надання позивачу безповоротної фінансової допомоги, є необґрунтованим.

Крім того, під час судового розгляду позивачем спростовані висновки податкового органу, викладені в акті перевірки відносно фіктивності ТОВ «Хімічні Технології», оскільки вони ґрунтуються виключно на поясненнях ОСОБА_4

Відносно тверджень позивача про невідповідність векселів вимогам чинного законодавства у зв'язку з відсутністю на них підпису бухгалтера ТОВ «Хімічні Технології», суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 75 Уніфікованого Закону України «Про переказний та простий векселі»простий вексель містить: назву «простий вексель», яка включена в текст документа і висловлена тією мовою, якою цей документ складений; безумовне зобов'язання сплатити визначену суму грошей; зазначення строку платежу; зазначення місця, в якому повинен бути здійснений платіж; найменування особи, якій або наказу якої повинен бути здійснений платіж; зазначення дати і місця складання простого векселя; підпис особи, яка видає документ (векселедавець).

Згідно статті 5 Закону України «Про обіг векселів в Україні»вексель підписується: від імені юридичних осіб - власноручно керівником та головним бухгалтером (якщо така посада передбачена штатним розписом юридичної особи) чи уповноваженими ними особами. У разі якщо вексель підписується уповноваженою особою, до тексту векселя включається посилання на внутрішній документ юридичної особи, відповідно до якого уповноважена особа має право підписувати вексель. Підписи скріплюються печаткою.

У судовому засіданні директор ТОВ «Хімічні Технології»ОСОБА_4 пояснив, що на підприємстві не передбачено посади бухгалтера, а ОСОБА_7, працював за сумісництвом.

Судом також у якості свідка було допитано ОСОБА_7, який пояснив, що працює на ТОВ «Сити Експрес», який на підтвердження даної обставини надав суду трудову книжку в оригіналі та копії, які залучено судом до матеріалів справи.

У свою чергу, свідок зазначив, що на посаді бухгалтера у ТОВ «Хімічні Технології»працює за сумісництвом.

Таким чином, оскільки у контрагента позивача була відсутня посада бухгалтера, підписи на векселях директора підприємства здійснені правомірно.

За наведених обставин суд дійшов висновку про те, що позов є обгрунтогваним та підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись статтями 11, 14, 69, 70, 71, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області від 29.12.2011 № 3068/0000090035.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного акціонерного товариства «Білоцерківська теплоелектроцентраль» судовий збір у розмірі 2146,00 грн.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд.

Згідно з частиною другою статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Панова Г. В.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 23 липня 2012 р.