Постанова № 25871470, 27.08.2012, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 серпня 2012 року 2а-3436/12/1070

Київський окружний адміністративний суд у складі:

головуючий суддя: Головенко О.Д.,

при секретарі судового засідання Вишневському Ю.А.,

за участю:

представника позивача: Хіміч А.В.

представника відповідача: Літвінова О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська архівна компанія»до Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, -

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Українська архівна компанія»(надалі - позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області Державної податкової служби (надалі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення -рішення № 0000072304 від 22.02.2012.

В обґрунтування своїх позовних вимог вказує, що на підставі проведеної позапланової невиїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово -господарських операцій з ТОВ «ТПК Техномашпостач»за травень 2011 року, що оформлена актом № 260/23-1/36444652 та було винесено оскаржуване податкове повідомлення -рішення № 0000072304 від 22.02.2012, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість.

Вважає, що спірне податкове повідомлення - рішення є протиправним, оскільки податкове зобов'язання визначено без урахувань вимог цивільного, господарського, податкового та іншого законодавства України з питань господарських взаємовідносин з вищевказаним суб'єктом господарювання.

Зазначив, що усі документи, а саме: договір поставки, податкова накладна, що подані до суду підтверджують фактичне здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом.

На думку позивача вказане рішення необґрунтоване, безпідставне та таке, що порушує його права, які передбачені нормами чинного законодавства України.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав та просив його задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив та просив відмовити у його задоволенні.

В обґрунтування своїх заперечень вказав, що вважає оскаржуване рішення відкликаним, оскільки воно було скасовано під час розгляду первинної скарги позивача та під розгляду якої було винесено нове рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, суд вважає, що в задоволенні позову слід відмовити, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що позивач ТОВ «Українська архівна компанія» має статус юридичної особи, що підтверджується відповідним Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серія А 01 № 335112 та взято на облік в якості платника податків в податкових органах.

Як вбачається з матеріалів справи на підставі службового посвідчення серії УКО № 068744, наказу від 27.01.2012 № 91, виданого ДПІ у Вишгородському районі Київської області, та відповідно до п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.п. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78, ст. 79 Податкового Кодексу України (надалі -ПК України) було проведено позапланову документальну невиїзну перевірку позивача з питань перевірки дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово - господарських операцій з ТОВ «ТПК Техномашпостач»за травень 2011 року.

За результатами перевірки складено акт № 260/23-1/36444652 від 09.02.2012 та встановлено ряд порушення, а саме:

- ч. 1 ст. 203, ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК україни), має ознаки нікчемності та є нікчемним в силу припису закону правочин, укладений між позивачем та ТОВ «ТПК Техномашпостач»договір № 1205 від 15.05.2011 на загальну суму 80 000,00 грн., у тому числі податок на додану вартість 13 333,33 грн.;

- п.п. 1.2 п. 1, п.п. 2.2, п.п. 2.13, п.п. 2.14, п.п. 2.15, п.п. 2.16 п. 2 та п.п. 3.2 п. 3 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 за № 88;

- п. 8 розділу 3 «Положення про затвердження форм та порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість», затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 25.01.2011 № 41, згідно якого, платник податку самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає в податковій звітності. Дані наведені в податковій звітності, мають відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника;

- п. 198.6 ст. 198, п. 201.4, п. 201.6 ст. 201 ПК України, а саме позивачем занижено суму податку на додану вартість за травень 2011 року в розмірі 13 333,33 грн.

За результатами розгляду матеріалів перевірки відповідачем прийнято оскаржуване податкове повідомлення -рішення № 0000072304 від 22.02.2012 про зобов'язання сплатити податок на додану вартість у розмірі 13 333,33 грн. і штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 3 333,33 грн.

Судом було встановлено, що між позивачем та ТОВ «ТПК Техномашпостач»було укладено договір № 1205 від 19.05.2011, відповідно до якого постачальник ТОВ «ТПК Техмашпостач»постачає замовнику ТОВ «Українська архівна компанія»товар в асортименті та кількості, що вказана в додатках, по затвердженим макетам та зразках, які є невід'ємною частиною договору.

На виконання умов договору ТОВ «ТПК Техномашпостач»були поставлені товари до позивача, на що виписано видаткову накладну від 31.05.2011 № 459 та податкову накладну від 31.05.2011 № 459 на суму 80 000,00 грн., в тому числі 13 333,33 грн. податок на додану вартість.

Суму податку на додану вартість за зазначеною податковою накладною включено до податкового кредиту за травень 2011 року в сумі 13 333,33 грн., відображено у реєстрі отриманих податкових накладних, який відповідає даним додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість та даними декларації з податку на додану вартість за травень 2011 року.

Як вбачається з акту перевірки розрахунок між позивачем та його контрагентом не проводився, оскільки на момент перевірки рахувалась кредиторська заборгованість по даним рахункам, що становить 80 000,00 грн.

Документи, що підтверджують транспортування, зберігання та складування товару до перевірки та до судового засідання надано не було.

Від ВГІМ ДПІ у Вишгородському районі надійшла службова записка від 13.08.2011 № 3176/7/26-31, в якій зазначено наступне. Управлінням оподаткування юридичних осіб ДПІ у Вишгородському районі витребувано документи щодо фінансово - господарських взаємовідносин ТОВ «Українська архівна компанія»з ТОВ «ТПК Техномашпостач»для проведення в подальшому експертного дослідження підписів осіб ТОВ «ТПК Техномашпостач».

Встановлено, що договори та первинні бухгалтерські документи від ТОВ «ТПК Техномашпостач»підписані заступником директора Дмитренко В.П.

З метою встановлення особи Дмитренка В.П. до Бориспільської ОДПІ направлено лист про надання копій розрахунків 1-ДФ ТОВ «ТПК Техномашпостач». Згідно листа Бориспільської ОДПІ ТОВ «ТПК Техномашпостач»розрахунки 1-ДФ до ДПІ не подавалося, у зв'язку з цим встановити особу Дмитренка В.П. неможливо.

Отже, можно зробити висновок, що Дмитренко В.П. не мав повноважень підписувати вищевказані документи на момент їх укладання.

Бориспільською ОДПІ складено акт від 07.04.2011 № 280/23-1/36803875 з питань достовірності визначення показників декларації з податку на додану вартість за 2010 рік, січень, лютий 2011 року та акт від 11.07.2011 № 487/23- 1/36803875 з питань достовірності визначення показників декларації з податку на додану вартість березень»квітень, травень 2011 року, в яких зазначається, що згідно службової записки від 08.07.2011 № 2857/7/26-34 ВПМ Бориспільської ОДПІ було надано копію висновку № 74 від 30.03.2011 експерта щодо відповідності підписів посадових осіб на податковій звітності «ТОВ ТПК Техномашпостач».

Аналізом матеріалів податкової звітності, реєстраційних документів, звітів та інших наявних документів, встановлено, що в періоді березень, квітень, травень 2011 року на підприємстві відсутні основні засоби та трудові ресурси.

Водночас ст. 1 Закону України від 16.07.99 № 996-ХІУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Також відповідно до п. 2 ст. 3 Закону № 996 бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Підпунктом 2.15 п. 2 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704, визначено, що первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції діючому законодавству, логічна ув'язка окремих показників.

Також у листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 № 742/11/13-11 проведено аналіз відповідних законодавчих норм та наголошено на тому, що для підтвердження податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, тобто достовірні первинні документи. Також у вказаному листі визначено приблизний перелік обставин, які можуть указувати на відсутність відповідної господарської операції, а саме рух активів у процесі здійснення господарської операції.

При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції:

- договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо, необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції;

- можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо;

- наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

На думку суду у позивача відсутні докази щодо реально вчиненої господарської операції та, як наслідок, відсутність юридичної сили відповідних первинних документів не дозволяє формувати дані податкового обліку незалежно від спрямованості умислу платників податку - учасників відповідної операції.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно із ч. 1 ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Згідно ч. 2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Також, як вбачається з позовної заяви не погоджуючись з оскаржуваним податковим повідомленням -рішенням позивач звернувся до Державної податкової служби у Київській області зі скаргою про скасування податкового повідомлення -рішення.

Відповідно до рішення від 08.05.2012 № 895/10/10-206/177-470 Державної податкової служби у Київській області про результати розгляду первинної скарги дане рішення було скасовано в частині застосування штрафної санкції в розмірі 3 333,33 грн.

В судовому засіданні представником відповідача було подано належним чином завірену копію податкового повідомлення -рішення № 0000332304 від 08.05.2012, яке було винесено позивачу за результатами розгляду первинної скарги.

Пунктом 60.1 ст. 60 ПК України встановлено обставини коли податкове повідомлення -рішення може вважатися відкликаним.

Так, п.п. 60.1.3 п. 60.1 ст. 60 ПК України визначено, що відкликаним податкове повідомлення -рішення вважається коли контролюючий орган зменшує нараховану суму грошового зобов'язання раніше прийнятого податкового повідомлення-рішення або суму податкового боргу, визначену в податковій вимозі.

Згідно п. 60.4 ст. 60 ПК України випадках, визначених п.п. 60.1.3 і 60.1.5 п. 60.1 цієї статті, податкове повідомлення - рішення або податкова вимога вважаються відкликаними з дня надходження до платника податків податкового повідомлення - рішення або податкової вимоги, які містять зменшену суму грошового зобов'язання або податкового боргу.

Відповідно до копії поштового повідомлення про вручення дане рішення позивачем було отримано 30.05.2012.

Отже, на момент вирішення справи по суті податкове повідомлення -рішення № 0000072304 від 22.02.2012, зважаючи на вказані норми статтей ПК України, є відкликаним і за ними не може бути здійснено стягнення.

За таких обставин суд вважає, що предметом спору щодо зазначеного податкового повідомлення -рішення між сторонами відсутній.

За наведених обставин суд вважає позовні вимоги не обґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 11-14, 69-71, 79, 86, 94, 122, 159-163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову відмовити.

ППостанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду у порядку, встановленому статтями 185-187 КАС України, шляхом подання апеляційної скарги через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови

Суддя Головенко О.Д.

Повний текст постанови виготовлено - 31 серпня 2012 р.