Постанова № 25871235, 23.08.2012, Донецький окружний адміністративний суд

Україна ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 серпня 2012 р. Справа № 2а/0570/10069/2012

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 12:55

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Циганенка А.І.

при секретарі Зикун Ю.В.

представника позивача ОСОБА_1, представника відповідача Удовиченко К.В., розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_3 до Відділу державної виконавчої служби Кіровського районного управління юстиції у м. Донецьку, третя особа Управління Пенсійного фонду України у Кіровському районі м. Донецька, про скасування постанови за ВП № 33071230 від 18.06.2012 про відкриття виконавчого провадження та визнання дій протиправними,

В С Т А Н О В И В:

7 серпня 2012 року позивач, ОСОБА_3, звернулася до суду з адміністративним позовом до відповідача, Відділу державної виконавчої служби Кіровського районного управління юстиції у м. Донецьку, третя особа Управління Пенсійного фонду України у Кіровському районі м. Донецька, про скасування постанови за ВП № 33071230 від 18.06.2012 про відкриття виконавчого провадження та визнання дій протиправними. Позовні вимоги вмотивовані тим, що 1 серпня 2012 року позивач отримала постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №33071230, прийняту 18 червня 2012 року на підставі вимоги управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Донецька №129, про стягнення 3877,60 гривень. На думку позивача, у зв'язку із змінами, які відбулися в законодавстві, з 1 січня 2011 року вимога Пенсійного фонду перестала бути виконавчим документом, а тому постанова про відкриття виконавчого провадження на її підставі є незаконною. З посиланням на статті 17 Закону України «Про виконавче провадження», статтю 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», позивач просив скасувати постанову за ВП № 33071230 від 18.06.2012 про відкриття виконавчого провадження та визнати дії посадових осіб відповідача по намаганню застосування примусового стягнення протиправними.

У судовому засіданні представник позивача надав пояснення аналогічні викладеним в позовній заяві. Додатково пояснив, що вимога про сплату боргу №Ф 129 від 01.04.2012 була отримана позивачем. До суду ця вимога не була оскаржена, але позивач зверталася до управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Донецька із запитом про надання інформації про розшифровку нарахованої суми заборгованості. Просив позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача позов не визнала, надала письмові заперечення, в яких вказала на те, що оскаржувана постанова є законною, оскільки виконавче провадження було відкрито на підставі вимоги Пенсійного фонду, яка відповідно до статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» є виконавчим документом.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення проти нього, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

7 листопада 2011 року позивач була зареєстрована в якості фізичної особи-підприємця, про що в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців зроблений запис 2 266 000 0000 067167.

1 квітня 2012 року управлінням Пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Донецька на підставі статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» було винесено вимогу про сплату боргу № Ф 129, якою від позивача вимагалося сплатити недоїмку зі сплати єдиного внеску в сумі 3877,60 гривень.

18 червня 2012 року відповідачем була зареєстрована заява управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Донецька про відкриття виконавчого провадження на підставі вимоги №Ф 129 від 2 квітня 2012 року. До заяви була додана вимога про сплату боргу №Ф 129 від 01.04.2012, в якій зазначено, що остання була чинності 4 червня 2012 року.

18 червня 2012 року відповідачем на підставі вимоги про сплату боргу №Ф 129 від 01.04.2012 було відкрито виконавче провадження №33071230 про примусове стягнення з позивача 3877,60 гривень.

22 червня 2012 року позивач звернулася до управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Донецька із запитом про надання інформації, в якому вказала, що отримала вимогу про сплату боргу №Ф 129 від 01.04.2012, але без зазначення пояснень щодо нарахування суми заборгованості. У зв'язку із чим просила надати детальну розшифровку нарахованої суми заборгованості.

При прийнятті судового рішення суд виходив з наступних мотивів та керувався такими положеннями законодавства.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом України від 21.04.1999 №606-XIV «Про виконавче провадження» (далі - Закон №606-XIV) визначені умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Згідно частини 1 статті 17 Закону №606-XIV примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

Пунктом 8 частини 2 статті 17 Закону №606-XIV встановлено, що відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою рішення інших органів державної влади, якщо їх виконання за законом покладено на державну виконавчу службу.

Відповідно до частини 4 статті 25 Закону України від 8 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» територіальний орган Пенсійного фонду у порядку, за формою і в строки, встановлені Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом. У разі якщо платник єдиного внеску протягом десяти робочих днів з дня надходження вимоги не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з органом Пенсійного фонду, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів з дня надходження узгодженої вимоги, територіальний орган Пенсійного фонду надсилає в порядку, встановленому законом, до підрозділу державної виконавчої служби вимогу про сплату недоїмки. Пунктом 1 частини 1 статті 19 Закону №606-XIV встановлено, що державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону, за заявою стягувача.

Відповідно до частини 1 статті 25 Закону №606-XIV державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Судом встановлено, що державний виконавець відкрив виконавче провадження №33071230 на підставі виконавчого документа, який відповідав вимогам Закону №606-XIV, і строк для пред'явлення цього документа до виконання не закінчився.

Суд не бере до уваги посилання позивача та його представника на те, що з 1 січня 2011 року вимога Пенсійного фонду перестала бути виконавчим документом, оскільки внесені зміни до статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з огляду на наступне.

1 січня 2011 року набув чинності Закон України від 8 липня 2010 року №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі за текстом Закон № 2464-VI), яким були визначені правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Згідно пункту 4 частини 1 статті 4 Закону № 2464-VI фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, є платниками єдиного внеску.

Судом встановлено, що позивач набула статусу фізичної особи-підприємця 7 листопада 2011 року, а від так згідно Закону №2464-VI позивач є платником єдиного внеску. Станом на 1 квітня 2012 року позивач мала недоїмку зі сплати єдиного внеску, що підтверджується вимогою про сплату боргу № Ф 129, направленою їй управлінням Пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Донецька.

Згідно «Розділу VIII. Прикінцеві та перехідні положення» Закону №2464-VI положення Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» застосовуються при стягненні страхових внесків за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року.

Таким чином, оскільки позивач має недоїмку зі сплати єдиного внеску, положення Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не можуть застосовуватися до спірних правовідносин.

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що у спірних про відносинах відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому у задоволені позову слід відмовити в повному обсязі.

Зважаючи на відмову в задоволенні позовних вимог, судові витрати присудженню позивачу з Державного бюджету України не підлягають.

Керуючись статтями 2, 8-11, 17-20, 69-72, 86, 94, 158-164, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Відмовити повністю у задоволенні адміністративного позову.

Постанова прийнята у нарадчій кімнаті, її вступну та резолютивну частини проголошено у судовому засіданні 23 серпня 2012 року.

Відкласти складення постанови на строк п'ять днів.

Постанова в повному обсязі складена 28 серпня 2012 року.

Постанова набирає законної сили за правилами, встановленими статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду в порядку і строки, встановлені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, через Донецький окружний адміністративний суд.

Суддя Циганенко А.І.