Постанова № 25871081, 14.12.2011, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2011 р. Справа № 2а-7634/10/0470 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді -Потолової Г.В.

при секретарі -Тимцунік Ю.В.

за участю: представника позивача -Доценко Л.М.

представника відповідача -Дерець Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вента ЛТД»до Дніпропетровської митниці Державної митної служби України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача -Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м.Дніпропетровську про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Вента ЛТД», з урахуванням уточнень та доповнень до позовних вимог, звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом про:

- визнання податкового повідомлення форми «Р»Дніпропетровської митниці Державної митної служби України №50 від 25.05.2010р. в частині визначення зобов'язання щодо оплати до бюджету ввізного мита у сумі 59169грн.23коп. та в частині застосування штрафних санкцій у сумі 2958грн.46коп. -недійсним та його скасування;

- визнання першої податкової вимоги №1/19 Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Дніпропетровську від 06.07.2010р. нечинною в частині визнання податкового боргу у сумі 59169грн. 23коп. та в частині застосування штрафних санкцій у сумі 2958грн.46коп. -недійсної та її скасування.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м.Дніпропетровську.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги, просить суд задовольнити адміністративний позов у повному обсязі.

Представник відповідача проти позовних вимог заперечує. В обґрунтування заперечень посилається на законодавчі підстави своїх дій, діяльність в межах закону та наданих повноважень, у зв'язку з чим просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити.

Суд, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, розглянувши подані документи і матеріали, вивчивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає за необхідне позовні вимоги задовольнити з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «Вента ЛТД»зареєстроване 12.01.1995р. виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради за номером запису в Єдиному державному реєстрі №12241200000026028 (а.с.31).

Відповідно до свідоцтва від 14.07.2000р. про реєстрацію платника податку на додану вартість, копія якого додана до матеріалів справи, відповідач знаходиться на обліку у ДПІ в м.Дніпропетровську як платник податку на додану вартість (а.с.14).

Отже, позивач належним чином зареєстрований, як юридична особа та платник податків, а тому на нього поширюється дія законів та інших нормативно-правових актів, які регулюють здійснення підприємницької діяльності та сплату податків в Україні.

Так, 25.05.2010р. фахівцями Дніпропетровської митниці на підставі наказу від 17.05.2010р. №369 була проведена камеральна перевірка стану дотримання вимог митного законодавства України ТОВ «Вента ЛТД»(код ЄДРПОУ 21947206) при митному оформленні товару «йодомарин»за вантажними митними деклараціями, оформленими за період з 01.01.2009р. по 06.05.2010р.

Перевіркою встановлено, що ТОВ «Вента ЛТД» заявляло до митного оформлення товар «йодомарин», який був класифікований за товарною підкатегорією 3004 901 100 згідно УКТЗЕД -лікарські засоби, (ліки) (за винятком товарів, включених до товарних позицій 3002, 3005 або 3006), що складаються із змішаних або незмішаних продуктів для терапевтичного або профілактичного застосування, у дозованому вигляді (включаючи лікарські засоби у вигляді трансдермальних систем) або розфасовані для роздрібної торгівлі із застосуванням, при митному оформленні, 0% ставки ввізного мита зі звільненням від оподаткування податком на додану вартість. Звільнення від сплати ПДВ застосовувалось відповідно до п.п.5.1.7 п.5.1 ст.5 Закону України «Про податок на додану вартість»щодо операцій з ввезенням на митну територію України зареєстрованих та допущених до застосування в Україні лікарських засобів за Свідоцтвами про державну реєстрацію №UA/0156/01/01 від 22.01.2009р. №UA/0156/01/02 від 18.10.2007р. Проте, на думку службових осіб Дніпропетровської митниці, товар має код згідно УКТ ЗЕД не 3004 901 100, а код 2106 909 200.

В ході перевірки правильності класифікації згідно з УКТ ЗЕД препарату «йодомарин»у ВМД, встановлено, що відповідно до інструкції застосування препарату та інформації, що міститься у гр.31 ВМД, цей препарат у одиниці лікарської форми містить йод (актину речовину) у кількості 100 та 200мкг, що не перевищує щонайменш у три рази рекомендовану середньодобову норму вживання (150мкг), тому повинен класифікуватись в товарній підкатегорії 2106909200 згідно з УКТ ХЗЕД -Харчові продукти, в іншому місці не зазначені: інші: - без вмісту молочних жирів, цукрози, ізоглюкози, глюкози, крохмалю або з вмістом менш як 1,5 мас.% молочних жирів, менш як 5мас.% цукрози чи ізоглюкози, менш як 5 мас.% глюкози або крохмалю із застосуванням ставки ввізного мита 8% зі звільненням від оподаткування податком на додану вартість. Підставою для звільнення від сплати податку на додану вартість є наявність лікарського засобу та підтвердження виробника лікарських засобів згідно реєстраційного посвідчення.

Тобто, ТОВ «Вента ЛТД», на думку митного органу, було допущено методологічну помилку, яка полягає у неправильному визначенні бази оподаткування внаслідок невірної класифікації товару, що призвело до сплати обов'язкових платежів у неповному обсязі. Відшкодуванню до бюджету підлягає сума ввізного мита у розмірі 59169грн.23коп.

За результатами перевірки службовими особами Дніпропетровської митниці складено акт камеральної перевірки стану дотримання вимог законодавства України з питань митної справи від 25.05.2010р. №К21/10/110000011/21947206 (а.с.9-10).

На підставі Акту перевірки №К21/10/110000011/21947206 від 25.05.2010р. Дніпропетровською митницею прийняте податкове повідомлення-рішення форми «р» №50 від 09.06.2010p., яким визначено платнику до сплати податкове зобов'язання в сумі 62127грн.69коп. (в т.ч. основний платіж у розмірі 59169грн.23коп., та штрафні санкції у розмірі 2958грн.46коп.) (а.с.12).

Також, 12.07.2010р. позивач отримав від Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Дніпропетровську першу податкову вимога №1/19 від 06.07.2010р., яка прийнята на підставі подання Дніпропетровської митниці від 29.06.2010р. №1 про здійснення заходів з погашення податкового боргу через несплату узгоджених податкових зобов'язань, за змістом якої зазначено, що станом на 06.07.2010р. загальна суму податкового боргу становить 62127грн.69коп. (в т.ч. основний платіж у розмірі 59169грн.23коп., та штрафні санкції у розмірі 2958грн.46коп.)

Не погодившись з діями та рішеннями Дніпропетровської митниці та податкового рішення, ТОВ "Вента ЛТД" звернулося з відповідною позовною заявою до суду за захистом своїх прав та інтересів.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що митним органом ТОВ «Вента ЛТД»неправомірно визначено зобов'язання відшкодувати до бюджету ввізне мито в сумі 59169грн.23коп., а також сплатити штрафні санкції у сумі 2958грн.46коп.

Так, позивач зазначає, що в порушення положень Наказу Державної митної служби України №667 від 07.08.2009р. в Акті перевірки не вказано, на підставі якого доказу (рішення ВНКТ, рішення ВКМВН) щодо спірного товару визначений код 2106 909 200, адже рішення компетентних з цих питань органів (ВНТК, ВКМВТН) по коду переміщуваного товару в період з 01.01.2009 року по 06.05.2010 року не приймалося.

Позивач звертає увагу, на те, що Дніпропетровська митниця, оформляючи вантажні митні декларації та пропускаючи товар на митну територію України, погодилась з відомостями про код товарної номенклатури, зазначеними імпортером (ТОВ «Вента ЛТД»), і тому у Дніпропетровської митниці в даному випадку не було правових підстав для зазначення в Акті висновку щодо нарахування ввізного мита у зв'язку з неправильним визначенням коду Товару.

Крім того, позивач стверджує, спираючись на практику Вищого адміністративного суду України, що відповідач помиляється стосовно законодавчого трактування терміну «методологічна помилка»та стверджує, що «під методологічною помилкою розуміється невірне застосування ставок при обкладенні податком, а не невірне визначення коду товарної номенклатури». Тому, на думку судової колегії Вищого адміністративного суду України, «посилання відповідачів на методологічну помилку не може прийматись до уваги».

З огляду на наведене вище, позивач стверджує, що відповідачем при складанні Акту та прийнятті податкового повідомлення-рішення не доведено, як це вимагає ч.2 статті 71 КАС України, правомірність свого рішення.

А також зазначає, що відповідачем неправомірно направлене податкове подання, та відповідно позивачу незаконно виставлена перша податкова вимога №1/19 від 06.07.2010р.

Щодо добровільної сплати зобов'язання за податковим повідомленням-рішенням позивач зазначає, що не мав вибору та можливості не сплачувати, оскільки необхідно було виконувати договірні умови та доставити товар вчасно.

В обґрунтування заперечень проти заявлених позовних вимог відповідач посилається на те, що ТОВ «Вента ЛТД»було допущено методологічну помилку, яка полягає у неправильному визначенні бази оподаткування внаслідок невірної класифікації товару, що призвело до сплати обов'язкових платежів у неповному обсязі.

Відповідач зазначає, що відповідно до розділу ІІ Інструкції про порядок заповнення ВМД при декларуванні товарів, що ввозяться на митну територію України, у графі 33 ВДМ декларантом зазначається код товару за УКТЕД, а у графі 47 ВДМ проводиться розрахунок податків та зборів, що підлягають сплаті.

Таким чином на думку відповідача, позивачем було порушено вимоги Закону України «Про Митний тариф України»внаслідок невірного заповнення гр.33 ВДМ, що призвело до заниження податкових зобов'язань за ввізним митом у сумі 59 169,23грн.

Крім того, відповідач також звертає увагу, що позивачем добровільно сплачене податкове зобов'язання за податковим повідомленням-рішенням від 09.06.2010р. №50 та першої податкової вимоги №1/19 Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Дніпропетровську від 06.07.2010р. В судовому засіданні просить у задоволенні позовних вимог відмовити.

Дослідивши матеріали справи та надані у судовому засіданні докази, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача по справі, суд виходить з наступного.

Статтею 69 Митного кодексу України передбачено, що незалежно від закінчення операцій митного контролю, оформлення та пропуску товарів і транспортних засобів митний контроль за ними може здійснюватися, якщо є достатні підстави вважати, що мають місце порушення законодавства України чи міжнародного договору України, укладеного в установленому законом порядку, контроль за виконанням яких покладено законом на митні органи.

Підпунктом 4.2.2 «в»ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»законодавцем не зазначено, ким може бути допущена методологічна помилка, яка призвела до заниження суми податкового зобов'язання -платником податку або контролюючим органом. Згідно п.2.1.1 ст.2 Закону «Про порядок погашень зобов'язань перед бюджетами та державними цільовими фондами»митні органи за ПДВ, акцизним збором, ввізному та вивізному митну відносяться до контролюючих.

Згідно п.10.3 статті 10 Закону України «Про податок на додану вартість»встановлено, платники податку, які імпортують товари (супутні послуги) на митну територію України для їх використання або споживання на митній території України, відповідають за дотримання правил надання інформації для розрахунку бази оподаткування (суми податку, належного до сплати) митним органам. Пунктом 10.1 вказаного Закону встановлено, що митний орган при справлянні податку є відповідальним за нарахування та перерахування податку до бюджету.

Відповідно до п.п. 4.2.1 п.4.2 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»якщо сума податкового зобов'язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність та повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне і повне погашення нарахованого податкового зобов'язання та має право на оскарження цієї суми у порядку, встановленому цим Законом.

Тобто, оспорюване податкове повідомлення, прийняте митницею з посиланням на результати камеральної перевірки та підпункт "в" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», що суперечить закону. Дія наведеної норми не поширюється на відповідача. Так, згідно з цим підпунктом контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі, якщо внаслідок проведення камеральної перевірки виявляє арифметичні або методологічні помилки у поданій платником податків податковій декларації, які призвели до заниження або завищення суми податкового зобов'язання. Оспорюване податкове повідомлення не є наслідком згаданих помилок, виявлених у поданій позивачем декларації.

Оскільки відповідно до Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року №166, податкова декларація подається до податкового органу, то саме він наділений повноваженнями на проведення камеральної перевірки на підставі підпункту "в" п.п.4.2.2 п.4.2 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Таким чином, якщо митні органи, приймаючи вантажні митні декларації та пропускаючи товар на митну територію України погоджувалися з відомостями щодо коду товарної номенклатури, зазначеної імпортером, то відповідно до пункту 10.3 ст.10 Закону №168/97 та підпункту 4.2.1 п.4.2ст.4 Закону №2181 митниця не має правових підстав для прийняття податкових повідомлень у зв'язку з помилковим визначенням коду товарної номенклатури, зокрема, з посиланням на результати камеральної перевірки та положення п.п.«в»п.4.2.2 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», дія якого не поширюється на митні органи.

Стаття 19 Конституції України зобов'язує органи державної влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З матеріалів справи та наданих представниками сторін у судовому засіданні пояснень вбачається, що суб'єкт владних повноважень (відповідач) діяв по відношенню до позивача не на підставі та не у межах повноважень і способу, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, в даному випадку застосування відповідачем штрафних санкцій до позивача є необґрунтованим та безпідставним.

Щодо позовних вимог про визнання недійсним (нечинним) податкового повідомлення-рішення та першої податкової вимоги, суд виходить з наступного.

Обов'язковою ознакою нормативно-правового акта чи правового акта індивідуальної дії, а також відповідних дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень є створення ними юридичних наслідків у формі прав, обов'язків, їх зміни чи припинення.

За змістом статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України суд під час прийняття рішення про скасування незаконного рішення суб'єкта владних повноважень має право визначити, з якого моменту відповідне рішення втрачає чинність.

При цьому, суд виходить з того, що вимоги про визнання незаконним (недійсним, нечинним) рішення податкового органу, є тотожніми вимогами щодо визнання протиправним та скасування рішення податкового органу, враховуючи приписи ст.162 КАС України, яка, зокрема, визначає можливість суду у разі задоволення адміністративного позову прийняти постанову про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень тощо.

Одним з принципів адміністративного судочинства, передбачених ст.7 Кодексу адміністративного судочинства України, є принцип законності, який відповідно до ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, полягає в наступному, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, па яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Приймаючи до уваги викладене, враховуючи протиправність дій та рішення відповідача, а також те, що відповідачем не доведено правомірність своїх дій та їх відповідність нормам діючого законодавства України, відповідних доказів суду не надано, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України повернути з Державного бюджету позивачу -Товариству з обмеженою відповідальністю «Вента ЛТД», судові витрати у розмірі 3грн. 40коп. сплачені квитанцією №153114 від 22.06.2010р. та судові витрати у розмірі 3грн. 40коп. сплачені квитанцією №159781 від 15.07.2010р.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.94, 158-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України суд,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Вента ЛТД»до Дніпропетровської митниці Державної митної служби України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача -Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м.Дніпропетровську про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення -задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення форми «Р»Дніпропетровської митниці №50 від 09.06.2010р. в частині визнання зобов'язання щодо оплати до бюджету ввізного мита в сумі 59169грн.23коп. та застосування штрафних санкцій в сумі 2958грн.46коп.

Визнати протиправною та скасувати першу податкову вимогу №1/19 Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Дніпропетровську від 06.07.2010р. в частині визначення податкового боргу в сумі 59169грн.23коп. основного платежу та 2958грн.46коп. штрафних санкцій.

Стягнути з Державного бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вента ЛТД»(49000, м.Дніпропетровськ, вул.Селянський узвіз, буд.3а, код ЄДРПОУ 21947206) судові витрати у розмірі 03грн. 40коп. (три грн. 40 коп.).

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі її апеляційного оскарження -з моменту проголошення рішення суду апеляційної інстанції.

Постанову може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд у десятиденний строк з дня отримання копії постанови, виготовленої у повному обсязі.

Текст постанови у повному обсязі виготовлений 18.04.2011 р.

Суддя Г.В. Потолова