Постанова № 25870957, 12.03.2012, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 лютого 2011 р. Справа № 2а-6251/10/0470 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді -Потолової Г.В.

при секретарі -Тимцунік Ю.В.

за участю: представника позивача -Дяченко А.П.

представника відповідача -Ковальова Ю.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Метал-Комплект Стейнлес Україна" до Дніпропетровської митниця Державної митної служби України про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Метал-Комплект Стейнлес Україна»звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом про визнання неправомірними дій Дніпропетровської митниці Державної митної служби України в донарахуванні ТОВ «Метал-Комплект Стейнлес Україна»суми у розмірі 56510грн.23коп. та зобов'язання Дніпропетровської митниці Державної митної служби України прийняти рішення про зарахування сплаченої суми у розмірі 56510грн.23коп. в рахунок майбутніх платежів ТОВ «Метал-Комплект Стейнлес Україна».

03.02.2011р. позивач надав до матеріалів справи пояснення за змістом яких уточнив позовні вимоги, та просить: визнати протиправними дії Дніпропетровської митниці Державної митної служби України в донарахуванні ТОВ «Метал-Комплект Стейнлес Україна»суми митної вартості у розмірі 56510грн.23коп.; визнати недійсним рішення відповідача про визнання митної вартості товарів від 18.03.2010р. №110000011/2010/100640/2; зобов'язати відповідача -суб'єкта владних повноважень підготувати висновок про повернення надмірно зарахованих до бюджету митних платежів у сумі 56510,23грн. та зарахувати їх для подальших розрахунків ТОВ «Метал-Комплект Стейнлес Україна»як передоплату.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просить суд задовольнити адміністративний позов повністю.

Представник відповідача проти позовних вимог заперечує посилається на підстави, викладені у запереченнях на адміністративний позов, просить відмовити у задоволенні позову повністю. Письмові заперечення додані до матеріалів справи.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, вивчивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню повністю з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «Метал-Комплект Стейнлес Україна»є юридичною особою, зареєстровано Виконавчим комітетом Дніпропетровської міської, внесено до ЄДРПОУ за 35044654, а також є суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності, перебуває на обліку в ВМО №1 Дніпропетровської митниці №11000/1/09/113362 (а.с.81).

01.01.2009 року між ТОВ «Метал-Комплект Стейнлес Україна»та МК Стейнлес Лімітед (Кіпр, Нікосія), що є продавцем товару, укладено контракт №024UA-E та додаток до нього від 17.12.2010р. №6/117MS10006, згідно умов зазначеного договору Продавець (МК Стейнлес Лімітед (Кіпр, Нікосія)) продає, а Покупець (ТОВ «Метал-Комплект Стейнлес Україна) отримує металопрокат нержавіючий -товар (а.с. 6-8). Відповідно до п.п. 4.2. даного контракту платіж за товар, що поставляється, виконується покупцем на підставі виставлених продавцем рахунків на передоплату. Це означає, що форма оплати 100% передоплата перед відвантаженням товару. Згідно п.п 4.4. покупець зобов'язаний на протязі двох банківських днів повідомити продавця про здійснені розрахунки шляхом передачі по факсу копій платіжних документів. Проте, у додатку від 17.02.2010р. №6/117М810006 до контракту зазначені такі умови оплати, відтсрочка оплати 45 днів з дати відвантаження.

На виконання умов Контракту, продавець відвантажив товар, а саме: прокат плоский з корозійностійкої (нержавіючої) сталі, без подальшого оброблення, крім гарячого прокатування, з масовою часткою нікелю 0,4%: лист 6000х1500см. завтовшки 2,50мм., марка 1.4003, клас поверхні 2Е -4498кг, лист 6000х1500см. завтовшки 2,90мм., марка 1.4003, клас поверхні 2Е -5984кг, лист 3000x1500 см. завтовшки 1,50 мм, марка 1.4003, клас поверхні 2Е - 2120 кг, що надійшов на адресу позивача на підставі зовнішньоекономічного контракту від 01.01.2009р. № 0241ІА-Е.

Відповідно, митна вартість товару була заявлена ТОВ «Метал-Комплект Стейнлес Україна»шляхом подання декларації митної вартості за формою ДМВ-1, за методом оцінки за угодою (метод №1) відповідно до ст.267 Митного кодексу України у розмірі 271 141,78грн.

Згідно до п. 7 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України від 20.12.2006р. №1766, для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів за ВМД №110000011/2010/105178 декларантом надано: уніфікована митна квитанція МД-1 від 14.03.2009р. № 20502В № 0105496; облікова картка суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності від 31.08.2009р. № 11000/1/2009/113362; повідомлення про намір увезення (ПНУ) від 12.03.2010р. №110000005.2010.102111.001; накладна СМR від 19.02.2010р. №106091-3; книжка МДП (Carnet TIR) від 19.02.2010р. ХК.63873039; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі - продажу товарів від 01.01.2009р. №024UА-Е; доповнення до зовнішньоекономічного договору від 17.02.2010р. №6/117М810006; рахунок-фактура (інвойс) від 12.03.2010р. №2010/03/00037; рахунок - проформа від 19.02.2010р. № 106091 -3; повідомлення імпортера від 16.03.2010р. №16/03/32; договір про перевезення від 05.01.2010р. № 05/01/10ЕХ; договір про перевезення від 16.03.2010р. №16/03/10ТR; фіто санітарний сертифікат-акт фітоконтролю від 17.03.2010р.; висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи від 26.12.2008р. №25; довідка Ленінської ДПІ про проведення декларування валютних цінностей від 18.01.2010; копія вантажної митної декларації іноземної країни від 22.02.2010р.; інформаційний код результатів митного огляду товарів і транспортних засобів від 17.03.2010р. № 1/1-0-0/12/00/4/1.

У відповідності до Порядку заповнення декларації митної вартості, затвердженого наказом ДМСУ від 02.12.2003р. №828 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 19.12.2003р. за №1192/8513 посадова особа відділу контролю митної вартості Дніпропетровської митниці, що здійснювала перевірку даних зазначених у ДМВ, і її оформлення, провела консультації з декларантом та прийняла рішення про необхідність вимоги надання додаткових документів, здійснивши на аркуші №1 ДМВ запис: "Для підтвердження заявленої митної вартості необхідне подання додаткових документів відповідно до вимог ПКМУ від 20.12.2006р. №1766: прайс - лист виробника товару; калькуляція фірми-виробника товару; висновки про вартісні та якісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством; інформація зовнішньоторговельних та біржових організацій про вартість товару та/або сировини.

Декларантом (позивачем) додаткові документи у визначений термін не були надані.

За результатами проведених заходів, відповідачем винесено рішення про визначення митної вартості товарів від 18.03.2010р. №110000011/2010/100640/2 (копія додається) згідно бази даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби України та на підставі наявних у митниці відомостей із застосуванням методу № 6 (резервного методу) керуючись ст.273 Митного кодексу України, згідно з яким здійснено коригування митної вартості посадовою особою спеціалізованого підрозділу митниці митну вартість скориговано до рівня митної вартості подібних (аналогічних) товарів (з 157075,68грн. до 357 327,19грн.).

Також, за результатами перевірки правильності визначення митної вартості

митницею була оформлена Картка відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів через митний кордон України від 18.03.2010р. №110000011/0/00809, в якій зазначено про необхідність подання нової ВМД з митною вартістю відповідно до Рішення митниці.

На підставі заяви Позивача від 18.03.2010р. №24 про надання дозволу на митне оформлення вантажу під фінансову гарантію декларанта зі сплатою податків і зборів до Держбюджету України, митницею прийнято рішення щодо можливості випуску ввезеного товару у вільний обіг під обрані гарантійні зобов'язання -сплату до Держбюджету України податків та зборів.

Згідно декларації №110000011/2010/1085445 (копія додається) позивач зазначив збільшену митним органом вартість товару у загальній сумі 357 327,19грн., що призвело до завищення необхідної до сплати суми ПДВ, яка була сплачена позивачем до Державного бюджету у розмірі 110 738,59 грн.

Не погодившись з діями Дніпропетровської митниці ТОВ «Метал-Комплект Стейнлес Україна»звернувся з відповідною позовною заявою до суду за захистом своїх прав та інтересів.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що рішення Дніпропетровської митниці Державної митної служби України №110000011/2010/100640/2 від 18.03.2010р. про визначення митної вартості товарів на підставі методу визначення вартості товарів за інформацією Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби України є неправомірним, оскільки суперечить вимогам чинного законодавства -ст. 266 Митного кодексу України, а саме: «кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу».

Звертає увагу суду, що відповідачем було безпідставно завищено ціну товару, та стверджує, що факт наявності в Ціновій базі відповідача раніше оформленого подібного товару за ціною вищою ніж заявлено імпортером не може розцінюватись, як безспірний доказ заниження імпортером вартості товару.

Відповідач проти позову заперечує, вважає дії посадових осіб митниці з визначення митної вартості заявленого Позивачем товару за методом №6 правомірними, обґрунтованими та такими, що відповідають нормам чинного законодавства. Письмові заперечення з відповідними додатками долучені до матеріалів справи (а.с.36-56).

Так, відповідач стверджує, що за результатами розгляду документів встановлено: укладеним контрактом від 01.01.2009 передбачено вид оплати за товар, а саме:

- відповідно до п.п. 4.2. розділу 4. «Условия платежей» платежи за поставляемый Товар производятся Покупателем на основании выставленных Продавцом счетов на предоплату. Это означает, что форма оплаты 100% предоплата перед отгрузкой товара".

- п.п 4.4. Покупатель обязан в течении двух банковских дней известить Продавца о проведенных расчетах путем передачи по факсу копии платежных документов.

Відповідач додає, що у додатку до контракту від 17.02.2010 № 6/117М810006 зазначені умови оплати, а саме: „Отсрочка оплаты 45 дней даты отгрузки". Відповідно до СМR №106091 - 3 дата відвантаження - 19.02.2010.

Таким чином, на думку відповідача, оплата за товар, що поставлений відповідно до Контракту від 01.01.2009 № 024иА - Е, повинна бути здійснена на умовах, передбачених додатком до зазначеного Контракту.

Однак, відповідач звертає увагу, що на підтвердження митної вартості товару позивачем не надано до митного органу платіжне доручення.

Також відповідач посилається, що відповідно до п. п.3 п.7 ПКМУ №1766, для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів декларант зобов'язаний подати банківські платіжні документи, а також інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.

Отже, відповідач вважає, що на момент митного оформлення та подачі ВМД до митного органу, тобто 26.01.2010, Позивач повинен був надати банківські платіжні документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.

Однак, відповідач звертає увагу, що позивачем зазначених документів до митного органу не надано, чим не виконано п. 7 ПКМУ № 1766.

Тобто, відповідач зазначає, що враховуючи недостатність інформації в наданих позивачем документах для визначення митної вартості за методом 1 та наявних у митниці інших відомостей про митну вартість товару, посадова особа ВКМВ провела консультації з декларантом та прийняла рішення про необхідність вимоги надання додаткових документів, а додаткові документи необхідно подати в термін 10 календарних днів після ознайомлення із записом митного органу про їх подання, відповідно до п. 13 ПКМУ від 20.12.2006 № 1766".

Відповідач додає, що декларант позивача був ознайомлений з цим записом 18.03.2010 під підпис та власноруч учинив запис: «Ознайомлений, консультація з Відділом контролю митної вартості проведена. Додаткових документів у зазначений термін надати неможливо».

Так, на думку відповідача, при застосуванні другого методу визначення митної вартості товару митний орган використовує інформацію, яка міститься в базі даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи Державної митної служби України (далі - ЄАІС ДМСУ) про продаж ідентичних товарів. Однак, вважає, що відсутність інформації в ЄАІС ДМСУ унеможливила застосування цього методу для визначення митної вартості товару.

Відповідач стверджує, що ціна договору щодо подібних (аналогічних) товарів (3 метод) береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості і на тих же комерційних умовах, що й оцінювані товари, проте Єдина автоматизована інформаційна система Держмитслужби України (далі - ЄАІС Держмитслужби України) не містила інформації необхідної для застосування методу 3.

Крім того, відповідач доводить, що методи 4 та 5 на основі віднімання та додавання вартості (ст. ст. 271, 272 МКУ) також неможливо було застосувати, оскільки вирахування та додавання вартості повинні ґрунтуватися на даних, які є об'єктивними, підтверджуються документально, піддаються обчисленню та належать до вартості такої роботи.

Отже, відповідач звертає увагу, що оскільки митна вартість товару не могла бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у ст. ст. 267 - 272 МКУ, було застосовано 6 метод визначення митної вартості - «Резервний метод»відповідно ст. 273 МКУ, використання якого базується на світовій практиці, згідно якої в рамках цього методу допускається розумна гнучкість в підходах до застосування попередніх методів визначення митної вартості.

Таким чином, відповідач додає, що митну вартість заявленого товару було скориговано до рівня митної вартості подібних (аналогічних) товарів згідно бази даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби України (з 157075грн.68коп. до 357327грн.19коп.), а позивачем до закінчення 90-денного строку дії гарантійних зобов'язань подано позовну заяву до суду. Тобто, на теперішній час, після закінчення 90-денного строку дії гарантійних зобов'язань, Позивачем додаткові документи не надані, інші відомості для

підтвердження заявленої митної вартості у митниці відсутні, тому підстав для

перегляду Рішення про визначення митної вартості від 18.03.2010р. №110000011/2010/100640/2 не має.

Також, відповідач посилається, що листом Дніпропетровської митниці від 04.06.2010р. №17-18-2/2/3825 позивача повідомлено про те, що рішення про визначення митної вартості від 25.11.2009 №110000001/2009/102549/2 залишається чинним.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та оцінивши їх у сукупності, суд дійшов висновку про наступне.

Відповідно до ст.9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Відповідно до ст.42 Митного кодексу України під час проведення митного контролю митні органи самостійно визначають форму та обсяг контролю, достатні для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи та міжнародних договорів України, укладених в установленому законом порядку, контроль за дотриманням яких покладено на митні органи.

Контроль правильності визначення митної вартості відповідно до положень ст.265 Митного кодексу України здійснює митний орган згідно з положенням цього Кодексу. Такий контроль може здійснюватися в установленому порядку із застосуванням різних форм, у тому числі відповідно до статей 60 і 69 Митного кодексу України, після закінчення операцій митного контролю, оформлення та пропуску через митний кордон України товарів і транспортних засобів.

Згідно ст. 260 Митного кодексу України митна вартість товарів визначається декларантом відповідно до положень цього Кодексу.

Відповідно до ст. 266 Митного кодексу України, визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, здійснюється за такими методами:

1) за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

3) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

4) на основі віднімання вартості;

5) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

6) резервного.

Основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Якщо митна вартість не може бути визначена за методом №1 згідно з положеннями ст.267 Митного кодексу України, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості відповідно до вимог статей 268 і 269 Митного кодексу України. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, відповідно до вимог статей 268 і 269 цього Кодексу за основу може братися або ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному з продавцем покупцю відповідно до вимог статті 271, або обчислена відповідно до вимог статті 272 цього Кодексу вартість товарів. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на розсуд декларанта.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, установлених статтею 273 цього Кодексу.

Отже, нормою ст. 266 Митного кодексу України встановлені підстави та спосіб застосування того чи іншого методу визначення митної вартості товару.

Статтею 273 Митного кодексу України врегульовані особливості застосування резервного методу визначення митної вартості товару.

Згідно ч.2 ст. 273 Митного кодексу України митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна щонайбільшою мірою ґрунтуватися на раніше визначеній за методами 1-6 митній вартості, однак при визначенні митної вартості відповідно до цієї статті допускається гнучкість при застосуванні цих методів.

Відповідно до п.п.3 п. 7 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2006р. № 1766, для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів декларант зобов'язаний подати банківські платіжні документи, а також інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.

Як свідчать матеріали справи, на момент митного оформлення та подачі ВМД до митного органу, тобто 26.01.2010р., позивач повинен був надати банківські платіжні документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.

Однак, згідно пояснень представника позивача та представника відповідача у судовому засіданні, позивачем зазначених документів до митного органу не надано, чим не виконано п.7 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2006р. № 1766.

Суд погоджується з доводами відповідача, що на підтвердження прийнятності митної вартості, зазначеної в митній декларації №110000011/2010/105178, ТОВ «Метал-Комплект Стейнлес Україна»до Дніпропетровської митниці не були надані всі обов'язкові та додаткові документи, що дозволяли визначити митну вартість товару за першим методом -ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Також, суд вважає за можливе, при розгляді даної адміністративної справи прийняти пояснення Дніпропетровської митниці щодо закінчення 90-денного строку дії наданих позивачу гарантійних зобов'язань, оскільки після їх закінчення позивачем додаткові документи митному органу не надані, інші відомості для підтвердження заявленої митної вартості у митниці відсутні, тому підстав для перегляду Рішення про визначення митної вартості від 18.03.2010р. №11-0000011/2010/100640/2 не має. Листом Дніпропетровської митниці від 04.06.2010р. №17-18-2/2/3825 позивача повідомлено про те, що Рішення про визначення митної вартості від 25.11.2009р. № 110000001/2009/102549/2 залишається чинним.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що Дніпропетровська митниця вказала та документально обґрунтувала підстави, з яких неможливо використати метод № 1 для визначення митної вартості товару, зазначила, яких саме документів не достатньо для визначення митної вартості за методом № 1, та в чому полягають сумніви щодо митної вартості, яку зазначено декларантом. Також, відповідачем проведено консультації з позивачем та доведено неможливість застосування методів 2, 3, 4, 5.

Таким чином, суд дійшов висновку, що поданих сторонами доказів достатньо для встановлення обставин справи та для ухвалення судового рішення.

За змістом частин 4, 5 ст.11 КАС суд повинен визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень; з'ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів.

Одним з принципів адміністративного судочинства, передбачених ст.7 Кодексу адміністративного судочинства України, є принцип законності, який відповідно до ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, полягає в наступному, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а суд згідно ст.86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Приймаючи до уваги викладене, що відповідачем доведено правомірність своїх дій та їх відповідність нормам діючого законодавства України, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

За викладених обставин, у задоволенні позовних вимог належить відмовити повністю.

Керуючись ст.ст.86, 94, 158-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю „Метал-Комплект Стейнлес Україна" до Дніпропетровської митниця Державної митної служби України про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії -відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі її апеляційного оскарження -з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Постанову може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд у десятиденний строк з дня отримання копії постанови, виготовленої у повному обсязі.

Текст постанови у повному обсязі виготовлений 21.02.2011р.

Суддя Г.В. Потолова