Постанова № 25870882, 03.04.2012, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2012 р. Справа № 2а/0470/14276/11 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіПотолової Г. В. . при секретаріКузнецові С.М. . . . розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» до відповідача-1 Марганецької об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області, відповідача-2 Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області, про стягнення нарахованих на суму бюджетної заборгованості відсотків,

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду для продовження розгляду надійшла адміністративна справа №А38/32 за позовом ВАТ «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» до Марганецької ОДПІ та Головного управління Державного казначейства України в Дніпропетровській області про стягнення нарахованих на бюджетну заборгованість процентів.

Господарський суд Дніпропетровської області постановою від 23.03.2006р. позовні вимоги задовольнив - постановив стягнути на користь позивача з Державного бюджету України 77056грн.18коп.

Дніпропетровський апеляційний господарський суд постановою від 26.07.2007р. рішення суду першої інстанції скасував, позовні вимоги задовольнив частково - постановив стягнути з Державного бюджету України на користь позивача нараховані на бюджетну заборгованість проценти у сумі 54613грн.51коп.

Вищий адміністративний суд постановою від 30.11.2010р. ухвалені у справі рішення скасував та відмовив у задоволенні позовних вимог.

Верховний Суд України вищезазначену постанову від 30.11.2010р. скасував, а справу направив на новий касаційний розгляд.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 21.09.2011 р. касаційну скаргу Марганецької ОДПІ задоволено частково, постанову господарського суду Дніпропетровської області від 23.03.2006р. та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.07.2007р. скасовано, справу направлено до Дніпропетровського окружного адміністративного суду на новий розгляд.

У постанові Верховного Суду України від 04.04.2011 р. висловлена правова позиція, яка підтримана в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 21.09.2011 р., згідно з якою до часу набрання чинності п.п.7.7.8 Закону України «Про податок на додану вартість» у редакції Закону № 2505-IV, за яким на суму бюджетної заборгованості нараховується пеня на рівні ставки, розмір якої визначається відповідно до п.п.16.4.1 п.16.4 ст.16 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», тобто до 01.01.2006, мала застосовуватись процедура узгодження суми та надання бюджетного (експортного) відшкодування, яка діяла до цієї дати, з урахуванням того, що це відшкодування надавалось протягом 30 календарних днів, наступних за днем подання податкової декларації згідно з редакцією п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість». Оскільки з набранням чинності Законом України від 07.07.2005 № 2771-IV, а саме з 28.07.2005, редакція п.п.7.7.8 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», яка передбачала нарахування пені, перестала регулювати спірні відносини, однак відповідність за шкоду, заподіяну протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень не скасована, Верховний Суд України вказав на право платника податку за період з 05.03.2005 по 28.07.2005 на стягнення суми, нарахованої за прострочення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Отже, судами касаційних інстанцій вказано саме на необхідність врахування позиції щодо обмеження права платника податку на отримання процентів, нарахованих на суму бюджетної заборгованості, 28.07.2005.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.11.2011 р. справу прийнято до провадження та призначено до розгляду у судовому засіданні.

Ухвалою суду від 21.02.2012 р. за клопотаннями сторін здійснено заміну позивача по справі - Відкрите акціонерне товариство «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» на його правонаступника - Публічне акціонерне товариство «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» та відповідача-2 по справі - Головне управління Державного казначейства України в Дніпропетровській області на його правонаступника - Головне управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області.

26.01.2012 р. та 03.04.2012 р. позивачем надано заяву про зменшення позовних вимог, за змістом якої просить:

- стягнути з Державного бюджету України (Головне Управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області, банк ГУ ДКСУ у Дніпропетровській області, МФО 805012, код ЄДРПОУ 37988155, 49000, м. Дніпропетровськ, вул. Челюскіна, 1) на користь Публічного акціонерного товариства "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат" (53407, м. Марганець, Дніпропетровська область, вул. Радянська, 62, код ЄДРПОУ 00190911, рахунок 26008132701001 в ПАТ КБ "ПриватБанк", м. Дніпропетровськ, МФО 305299) суму відсотків, нарахованих на бюджетну заборгованість з податку на додану вартість по декларації за січень 2005 року в розмірі 54613,51 грн.

- стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» (53400, м. Марганець, Дніпропетровська область, вул. Радянська, 62, код ЄДРПОУ 00190911, рахунок 26008132701001 в ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», м. Дніпропетровськ. МФО 305299) суму державного мита в розмірі 546,13 грн. та суму витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 118 грн.

У судовому засіданні 26.01.2012 р., 21.02.2012 р., 16.03.2012 р. та 03.04.2012 р. представником позивача підтримані позовні вимоги з урахуванням заяви про зменшення, які просить задовольнити.

Представник відповідача-1 у судовому засіданні 26.01.2012 р. надав пояснення, які за своїм змістом є запереченнями проти позову. Письмові пояснення долучені до матеріалів справи та підтримані представником у судовому засіданні 26.01.2012 р., 21.02.2012 р. та 16.03.2012 р.

Представник відповідача-2 у судове засідання не з'явився, будучи належним чином повідомлений про дату, час та місце її проведення, 16.03.2012 р. надав письмові заперечення проти позову разом з клопотанням про розгляд справи без його участі.

Заперечення долучені до матеріалів справи. За їх змістом відповідач-2 просить у задоволенні позовних вимог відмовити, оскільки органами Державного казначейства відшкодування податку на додану вартість підприємствам здійснюються згідно з отриманими від податкових органів реєстру та висновками. Такі документи на час розгляду справи до відповідача-2 не надходили.

Згідно ч.4 ст.128 КАС України у разі неприбуття відповідача - суб'єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Відповідно до ч.6 ст.128 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

За даних обставин та відповідно до вимог ст. 128 КАС України судом на місці ухвалено щодо здійснення подальшого розгляду адміністративної справи за даної явки сторін та на підставі наявних доказів.

Суд, розглянувши подані документи і матеріали, вивчивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає за необхідне позовні вимоги задовольнити частково з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, ВАТ "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат", м.Марганець зареєстровано як платника податку на додану вартість та обліковується в Марганецькій об'єднаній державній податковій інспекції у Дніпропетровській області.

21.02.2005р. до Марганецької об"єднаної державної податкової інспекції у Дніпропетровській області подані Декларація за січень 2005 року та розрахунок експортного відшкодування ВАТ „Марганецький ГЗК" за січень 2005р., згідно якої різниця між загальною сумою податкових зобов'язань та сумою податкового кредиту має від'ємне значення та сума, яка належить до перерахування на рахунок ВАТ „Марганецький ГЗК" склала 5466566грн.

Заборгованість поступово відшкодована:

- згідно Уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок 05.03.2005р. зараховано в рахунок уточнюючого розрахунку до декларації з ПДВ за січень 2005 року - 81 186,00 грн.

- відповідно Уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок 29.07.05р. зараховано в рахунок уточнюючого розрахунку до декларації з ПДВ за січень 2005 року - 31,00 грн.

- 28.04.2005р. згідно висновку про суми відшкодування податку на додану вартість від 27.04.2005р. відшкодовано на розрахунковий рахунок 3 164 177 грн.

- 29.04.2005р. згідно висновку про суми відшкодування податку на додану вартість від 28.04.2005р. відшкодовано на розрахунковий рахунок 1 841 478 грн.

- 29.07.2005р. згідно висновку про суми відшкодування податку на додану вартість від 28.07.2005р. відшкодовано на розрахунковий рахунок 219 187,00 грн.

- 11.10.2005р. згідно висновку про суми відшкодування податку на додану вартість від 07.10.2005р. відшкодовано на розрахунковий рахунок 83 333,34 грн.

- 15.11.2005р. згідно висновку про суми відшкодування податку на додану вартість від 11.11.2005р. відшкодовано на розрахунковий рахунок 77 178,66 грн.

Згідно п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР від 03.04.97 р. (у редакції, яка діяла на момент існування заборгованості) суми податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-якою поставкою товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду. Сплата податку провадиться не пізніше двадцятого числа місяця, що настає за звітним періодом.

Відповідно до п.п.7.7.3. п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" (у редакції, яка діяла на момент існування заборгованості) у разі коли за результатами звітного періоду сума, визначена згідно з підпунктом 7.7.1 цієї статті, має від'ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України протягом місяця, наступного після подачі декларації.

Підставою для отримання відшкодування є дані тільки податкової декларації за звітний період. За бажанням платника податку сума бюджетного відшкодування може бути повністю або частково зарахована в рахунок платежів з цього податку. Таке рішення платника податку відображається в податковій декларації.

Згідно ч.5 п.п.7.7.3 п.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" (у редакції, яка діяла на момент існування заборгованості) суми, не відшкодовані платнику податку протягом визначеного у цьому пункті строку, вважаються бюджетною заборгованістю. На суму бюджетної заборгованості нараховуються проценти на рівні 120 відсотків від облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент її виникнення, протягом строку її дії, включаючи день погашення. Платник податку має право у будь-який момент після виникнення бюджетної заборгованості звернутися до суду з позовом про стягнення коштів бюджету.

У відповідності до розрахунку ціни позову по декларації по ПДВ за січень 2005р. заборгованість бюджету за відсотками по декларації за січень 2005р. становить 77 056,18 грн.

Декларація з податку на додану вартість ВАТ "Марганецький ГЗК" за січень 2005 року була надана до Марганецької ОДПІ 21.02.2005 р.

26.01.2006 року ВАТ "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат" (до правонаступництва) для захисту своїх прав та інтересів звернувся з відповідним позовом.

Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 23.03.06. по даній справі позов задоволено у повному обсязі.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду України від 26.07.07 постанова першої інстанції скасовано частково, позовні вимоги задоволені в сумі 54 613,51 грн., в решті позовних вимог відмовлено.

Вищий адміністративний суд України постановою від 30.11.10 вищезазначені рішення скасував та відмовив у задоволенні позовних вимог.

Верховний Суд України вищезазначену постанову від 30.11.10 скасував, а справу направив на новий касаційний розгляд.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 21.09.11 касаційну скаргу Марганецької ОДПІ задоволено частково, постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду України від 26.07.07 та постанову господарського суду Дніпропетровської області від 23.03.06 скасовано, справу направлено на новий розгляд до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.

Представниками позивача у судовому засіданні 26.01.2012 р., 21.02.2012 р., 16.03.2012 р. та 03.04.2012 р. підтримано зменшені позовні вимоги в повному обсязі.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що підпунктом 7.7.3 ст. 7 Закону «Про податок на додану вартість» визначено, що уразі, коли за результатами звітного періоду сума, визначена згідно з пп. 7.7.1 цієї статті, має від'ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з державного бюджету України протягом місяця, наступного після подачі декларації.

Підставою для отримання відшкодування є дані тільки податкової декларації за звітний період.

Відшкодування здійснюється шляхом перерахування відповідних грошових сум з бюджетного рахунку на рахунок платника податку в установі банку, що його обслуговує, або шляхом видачі казначейського чека, який приймається до негайної оплати (погашення) будь-якими банківськими установами. Правила випуску, обігу та погашення казначейських чеків встановлюються законодавством.

Здійснення відшкодування шляхом зменшення платежів по інших податках, зборах (обов'язкових платежах) не дозволяється.

Суми, що не відшкодовані платнику податку протягом визначеного у цьому пункті строку, вважаються бюджетною заборгованістю.

Також, позивач зазначає, що відповідно до пп.7.7.3 п.7.7 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість", як і зазначено в позовній заяві „на суму бюджетної заборгованості нараховуються проценти на рівні 120 відсотків від облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент її виникнення, протягом строку її дії, включаючи день погашення".

При цьому, позивач посилається на позицію Верховного Суду України, викладену у постанові від 04.04.2011 року.

Представник відповідача-1 у судовому засіданні 26.01.2012 р., 21.02.2012 р. та 16.03.2012 р. заперечує проти задоволення позовних вимог та зазначає, що згідно з податковою декларацією з податку на додану вартість за січень 2005 року, поданою позивачем до Марганецької ОДПІ 21.02.05, загальна сума податку на додану вартість заявлена до відшкодування в графі 21 склала 5 466 566, 00 грн., в тому числі: сума бюджетного відшкодування складає 379 725,00 грн. та сума експортного відшкодування 5 086 841, 00 грн.

Зазначену суму було відшкодовано платникові поетапно з 28.04.05 по 15.11.05 наступним чином.

Експортне відшкодування:

- 05.03.05 -81 186,00 грн. - залік на рахунок уточнюючого розрахунку до декларації за січень 2005 року №525;

- 28.04.05 - 3 164 177,00 грн. - на розрахунковий рахунок за висновком за від 27.04.05 №0000000123;

- 29.04.05 - 1 841 478,00 грн. - на розрахунковий рахунок за висновком за від 28.04.05 №0000000126.

Бюджетне відшкодування:

- 29.07.05 - 31,00 грн. - залік на рахунок уточнюючого розрахунку до декларації за січень 2005 року (29.07.05 № 6740))4;

- 29.07.05 - 219 182,00 грн. - на розрахунковий рахунок за висновком за від 28.07.05 №0000000134;

- 11.10.05 - 83 333,34 грн. - на розрахунковий рахунок за висновком за від 07.10.05 №0000000135;

- 15.11.05 - 77 178,66 грн. - на розрахунковий рахунок за висновком за від 11.11.05 №0000000138.

Підставою для отримання відшкодування є дані тільки податкової декларації за звітний період. За бажанням платника податку сума бюджетного відшкодування може бути повністю або частково зарахована в рахунок платежів з цього податку. Таке рішення платника податку відображається в податковій декларації.

Суми, що не відшкодовані платнику податку протягом визначеного у цьому пункті строку, вважаються бюджетною заборгованістю. На суму бюджетної заборгованості нараховуються проценти на рівні 120 відсотків від облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент її виникнення, протягом строку її дії, включаючи день погашення. Платник податку має право у будь-який момент після виникнення бюджетної заборгованості звернутися до суду з позовом про стягнення коштів бюджету та притягнення до відповідальності посадових осіб, винних у несвоєчасному відшкодуванні надмірно сплачених податків.

Згідно Закону України від 25.03.05 №2505 „Про внесення змін до Закону України"Про державний бюджет України на 2005 рік" та деяких інших законодавчих актів України", з 01.06.05 наведену норму про нарахування процентів на суму бюджетної заборгованості було виключено, чим виключено можливість нарахування та стягнення з цієї дати процентів за несвоєчасне здійснення бюджетного відшкодування та, відповідно, підтверджує безпідставність посилання позивача на норми пп.7.7.3 п.7.7 ст.7 Закону №168, які в період з 01.06.05 по 30.06.05 не були чинними.

Разом з вищенаведеним, відповідач-1 звертає увагу на те, що Законом №168 було встановлено обов'язок держави нараховувати платнику податків відсотки з податку на додану вартість у разі несвоєчасного відшкодування податку на додану вартість. Але термін „нарахування" ніяким чином не ототожнюється з терміном „перерахування", а Закон №168 не встановлює обов'язок перераховувати відсотки на користь платника податків. Тобто, зобов'язання органу податкової служби перерахувати відсотки на користь Позивача не може ґрунтуватись на нормах Закону №168.

Пунктом 14 статті 2 Бюджетного кодексу України визначено термін витрат бюджету - це видатки бюджету та кошти на погашення основної суми боргу. Але поняття відсотків з податку на додану вартість неможливо ототожнювати з поняттям основної суми боргу відповідно діючого законодавства, тому зобов'язання перерахувати Позивачу дані відсотки суперечить нормам законодавства України, оскільки жодним нормативно-правовим актом, станом на дату звернення Позивача з позовною заявою не передбачено нарахування та перерахування вказаних відсотків. Позовні вимоги Позивача стосуються стягнення коштів з державного бюджету України, тому правовідносини, що виникають у зв'язку з поданням позовної заяви відносяться до сфери бюджетних правовідносин і застосування норм Бюджетного кодексу України у цьому випадку є обов'язковим.

Також, відповідач-1 зазначає, що жодним із Законів України Про державний бюджет, починаючи з 2005 року не передбачались видатки бюджету на відшкодування відсотків нарахованих на суму бюджетної заборгованості з податку на додану вартість.

Відповідач-1 звертає увагу на приписи ст.4 Указу Президента України від 07.08.98 №857/98 „Про деяки зміни в оподаткуванні", відповідно до якої у разі, коли сума податку на додану вартість, визначена як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-яким продажем товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду, має від'ємне значення, така сума зараховується у погашення заборгованості платника податку із сплати податку на додану вартість, що виникла у минулих звітних періодах, а за відсутності заборгованості - у зменшення податкових зобов'язань платника податку протягом трьох наступних звітних періодів. Це правило не поширюється на порядок бюджетного відшкодування при оподаткуванні операцій, що оподатковуються за нульовою ставкою.

Якщо сума від'ємного значення податку не погашається сумами податкових зобов'язань, що виникли протягом трьох наступних звітних періодів, така сума підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України на умовах, визначених законодавством, протягом місяця, що настає після подання декларації за третій звітний період після виникнення від'ємного значення податку.

Відповідно до ст.106 Конституції України, Укази Президента України є обов'язковими до виконання на всій території України.

Таким чином, відповідач-1 вважає, що бюджетне відшкодування податку на додану вартість по декларації за січень 2005 року мало бути здійснено ВАТ „Марганецький ГЗК" з 01.06.05 по 30.06.05, тобто у період, коли Законом Закон №168 не було передбачено можливості нарахування процентів за несвоєчасність проведення бюджетного відшкодування.

Дослідивши матеріали справи та надані у судовому засіданні докази, з урахуванням правової позиції Верховного Суду України, висловленої у постанові від 04.04.2011 р., яка підтримана в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 21.09.2011 р. по даній справі, суд виходить з наступного.

Відповідно до пункту 13 "Перехідні положення" розділу 2 Закону № 2505-ІУ підпункт 7.7.8 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168/97-ВР набрав чинності з 01 січня 2006 року. До цієї дати мали застосовуватись процедура узгодження суми та надання бюджетного (експортного) відшкодування, яка діяла до набрання чинності Законом № 2505-ІУ, з урахуванням того, що це відшкодування надавалося протягом 30 календарних днів, наступних за днем подання податкової декларації податкового періоду, за наслідками якого виникло право на таке отримання згідно з редакцією підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 цього Закону.

Законом України від 07 липня 2005 року № 2771-IV "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" та деяких інших законів України" (далі - Закон № 2771-IV) редакцію підпункту 7.7.8 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168/97-ВР, яка передбачала нарахування пені, було змінено, у зв'язку із чим він перестав регулювати спірні правовідносини. Однак, це не свідчить, що з прийняттям Закону № 2771-IV скасована відповідальність за шкоду, заподіяну протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень.

Закон № 2771-IV набрав чинності з дня його опублікування - з 28 липня 2005 року, а відтак, із цієї дати він перестав регулювати спірні відносини. Отже, до набрання чинності цим Законом за період з 05 березня 2005р. по 28 липня 2005р. нарахування пені (процентів), яка мала сплачуватися органом державного казначейства разом зі сплатою суми бюджетного відшкодування платнику податку, законом було передбачено.

У відповідності з п.7.7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (який діяв на час виникнення спору), у разі коли за результатами звітного періоду сума, визначена згідно з підпунктом 7.7.1 цієї статті, має від'ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України протягом місяця, наступного після подачі декларації.

Підставою для отримання відшкодування є дані тільки податкової декларації за звітний період. За бажанням платника податку сума бюджетного відшкодування може бути повністю або частково зарахована в рахунок платежів з цього податку. Таке рішення платника податку відображається в податковій декларації.

Відшкодування здійснюється шляхом перерахування відповідних грошових сум з бюджетного рахунку на рахунок платника податку в установі банку, що його обслуговує, або шляхом видачі казначейського чека, який приймається до негайної оплати (погашення) будь-якими банківськими установами. Правила випуску, обігу та погашення казначейських чеків встановлюються законодавством.

Здійснення відшкодування шляхом зменшення платежів по інших податках, зборах (обов'язкових платежах) не дозволяється.

Суми, що не відшкодовані платнику податку протягом визначеного у цьому пункті строку, вважаються бюджетною заборгованістю. На суму бюджетної заборгованості нараховуються проценти на рівні 120 відсотків від облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент її виникнення, протягом строку її дії, включаючи день погашення. Платник податку має право у будь-який момент після виникнення бюджетної заборгованості звернутися до суду з позовом про стягнення коштів бюджету та притягнення до відповідальності посадових осіб, винних у несвоєчасному відшкодуванні надмірно сплачених податків.

Суми відсотків, нарахованих на суму бюджетної заборгованості з податку на додану вартість, стягуються з Державного бюджету та виплачуються за рахунок коштів Державного бюджету.

Тобто, Законом прямо встановлено право платника податку у разі невиплати суми процентів звернутися до суду з позовом про стягнення суми процентів за рахунок коштів бюджету.

У зв'язку з внесенням змін до Закону України «Про податок на додану вартість» Законом України від 25.03.2005р. "Про внесення змін до Закону України "Про Держаний бюджет України на 2005 рік" вищевказана норма п. 7.7.3 Закону України «Про податок на додану вартість», що передбачала нарахування процентів на бюджетну заборгованість з ПДВ на рівні 120% облікової ставки НБУ та право платника податку у разі невиплати суми процентів звернутися до суду з позовом про стягнення суми процентів за рахунок коштів бюджету, діяла до 01.06.2005р.

Відповідно до вимог Закону України «Про податок на додану вартість», ПАТ "Марганецький ГЗК" зробив розрахунок відсотків, нарахованих на суму бюджетної заборгованості з експортного відшкодування по декларації з ПДВ за січень 2005р. в розмірі 54 613,51 грн.

Так, відповідно до розрахунку ціни позову по декларації з ПДВ за січень 2005 року (наявний в матеріалах справи), заявлена в декларації за січень 2005р. сума бюджетного відшкодування становить 5466566,0 грн., з якої 5086841,0 грн. - експортне відшкодування. Експортне відшкодування в розмірі 5086841,0 грн. було відшкодовано ВАТ "Марганецький ГЗК" наступним чином:

- 05.03.2005р. - зараховано ДПІ експортне відшкодування з ПДВ в розмірі 81186,00 грн. в рахунок уточнюючого розрахунку до декларації з ПДВ за січень 2005р.,

- 28.04.2005р. - відшкодовано експортне відшкодування з ПДВ в розмірі 3164177,00 грн. на розрахунковий рахунок,

- 29.04.2005р. - відшкодовано експортне відшкодування з ПДВ в розмірі 1841478,00 грн. на розрахунковий рахунок.

Таким чином, станом на 30.04.2005р., сума експортного відшкодування з ПДВ за січень 2005р. в розмірі 5086841,0 грн. була повністю відшкодована ВАТ "Марганецький ГЗК".

Викладене, в свою чергу, підтверджує правомірність нарахування позивачем до 29.04.2005р. відсотків в розмірі 54 613,51 грн. на суму вищевказаної бюджетної заборгованості з експортного відшкодування (за період з 24.03.2005р. по 29.04.2005р., включно), та унеможливлює нарахування відсотків після дня здійснення експортного відшкодування з бюджету.

З урахуванням вищенаведеного, ВАТ «Марганецький ГЗК» має право на стягнення процентів в розмірі 54613,51 грн., нарахованих на суму бюджетної заборгованості з експортного відшкодування по декларації за січень 2005р. (за період з 24.03.2005р. по 29.04.2005р., включно) на рівні 120% від облікової ставки НБУ, встановленої на момент її виникнення, протягом строку її дії, включаючи день погашення.

Так, сума відсотків, нарахованих на суму бюджетної заборгованості з експортного відшкодування по декларації з ПДВ за січень 2005р. в розмірі 54 613,51 грн. була нарахована :а період часу з 24.03.2005 року до 29.04.2005 року, тобто до того часу, коли змінена редакція п ".7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» ще не набула чинності.

Стаття 19 Конституції України зобов'язує органи державної влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а суд згідно ст.86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням вищевикладеного, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в частині стягнення з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат" суми відсотків, нарахованих на бюджетну заборгованість з податку на додану вартість по декларації за січень 2005 року в розмірі 54613,51 грн.

Щодо позовної вимоги про стягнення з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат" суми державного мита в розмірі 546,13 грн. та суми витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 118 грн., суд виходить з наступного.

Статтею 87 КАС України, якою визначено види судових витрат, передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать:

1) витрати на правову допомогу;

2) витрати сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду;

3) витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз;

4) витрати, пов'язані з проведенням огляду доказів на місці та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи.

01.11.2011 року набрав чинності Закон України «Про судовий збір», ст.7 якого визначені підстави та порядок повернення судового збору.

Так, сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі:

1) зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом;

2) повернення заяви або скарги;

3) відмови у відкритті провадження у справі;

4) залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв'язку з повторним неприбуттям позивача або за його клопотанням);

5) закриття провадження у справі.

У випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю.

Повернення сплаченої суми судового збору здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної фінансової політики.

Статтею 94 КАС України визначено розподіл судових витрат.

Відповідно до ч.1 цієї статті якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Частиною 3 цієї статті визначено, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

З урахуванням викладеного, сплата витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, а, відповідно і її повернення, не передбачені приписами Кодексу адміністративного судочинства України та Закон України «Про судовий збір», тим більше, що такі витрати не сплачувались та не зараховувались до Державного бюджету України.

Отже, задоволенню підлягає лише вимога про стягнення з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат" суми державного мита в розмірі 546,13 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.86, 94, 158-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України суд,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат»до відповідача-1 Марганецької об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області, відповідача-2 Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області, про стягнення нарахованих на суму бюджетної заборгованості відсотків - задовольнити частково.

Стягнути з Державного бюджету України (Головне Управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області, банк ГУ ДКСУ у Дніпропетровській області, МФО 805012, код ЄДРПОУ 37988155, 49000, м. Дніпропетровськ, вул. Челюскіна, 1) на користь Публічного акціонерного товариства "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат" (53407, м. Марганець, Дніпропетровська область, вул. Радянська, 62, код ЄДРПОУ 00190911, рахунок 26008132701001 в ПАТ КБ "ПриватБанк", м. Дніпропетровськ, МФО 305299) суму відсотків, нарахованих на бюджетну заборгованість з податку на додану вартість по декларації за січень 2005 року в розмірі 54613,51 грн. (п'ятдесят чотири тисячі шістсот тринадцять грн. 51коп.)

Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат»(53400, м. Марганець, Дніпропетровська область, вул. Радянська, 62, код ЄДРПОУ 00190911, рахунок 26008132701001 в ПАТ КБ «ПриватБанк», м. Дніпропетровськ. МФО 305299) суму державного мита в розмірі 546,13 грн. (п'ятсот сорок шість грн. 13коп.)

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі її апеляційного оскарження -з моменту проголошення рішення суду апеляційної інстанції.

Постанову може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд у десятиденний строк з дня отримання копії постанови, виготовленої у повному обсязі.

Повний текст постанови складено

Суддя . . . .Г. В. Потолова .