Рішення № 25870781, 17.08.2012, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 0907/5844/2011 року

Провадження № 2/0907/1417/2012 року

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 серпня 2012 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого судді Барашкова В.В

секретаря Мельник Н.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Івано-Франківську справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, Міського голови м. Івано-Франківська Анушкевичуса В.А., Госпрозрахункової групи з питань приватизації державного житлового фонду МВК, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання недійсним рішення МВК, розпорядження, свідоцтва про право власності, визнання частково недійсним договору купівлі-продажу, договору довічного утримання, зобов'язання усунути перешкоди у здійсненні права, зобов'язання вчинити дії та заборону вчинення дій, суд -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, Міського голови м. Івано-Франківська Анушкевичуса В.А., Госпрозрахункової групи з питань приватизації державного житлового фонду МВК про визнання недійсним рішення МВК, розпорядження, свідоцтва про право власності на квартиру АДРЕСА_2, визнання частково недійсним договору купівлі-продажу від 23.09.2010року квартири АДРЕСА_2, зобов'язання усунути перешкоди у здійсненні права, зобов'язання ОСОБА_2 усунути перешкоди в доступі до спільного коридору, сходової клітки та горища в будинку по АДРЕСА_1 (як допоміжних приміщень, що перебувають у спільній власності всіх власників квартир) шляхом надання ключів від зовнішніх дверей до коридору, покласти судові витрати на відповідача.

В подальшому позивач збільшив позовні вимоги, доповнивши в частині визнання недійсним рішення виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради АДРЕСА_1 АДРЕСА_1 визнати частково недійсним договір по життєвого утримання від 09.02.1995року в частині переходу права власності на 1/2 коридору та 1/2 підвалу, усунути перешкоду користування коридором шляхом знесення металевої огорожі перед входом в коридор на горище.

Ухвалою Івано-Франківського міського суду від 31.07.2012 року на стороні співвідповідачів залучено ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6.

Представники позивача підтримали позов, з мотивів зазначених в заяві та заяві про збільшення позовних вимог, просили позов задоволити.

Відповідач ОСОБА_2 та його представник в судовому засіданні проти задоволення позову заперечили, подали суду заяву про застосування строків позовної давності щодо вимог в частині усуненні перешкод в користуванні визнання частково недійсним договору купівлі-продажу квартири НОМЕР_2 від 22.05.1991року, на підставі рішення виконкому №138 від 10.04.1991 року та визнання частково недійсним договору по життєвого утримання від 09.02.1995 року, мотивуючи тим, що позивачу було відомо про дані факти з моменту вселення ОСОБА_7 в вказану квартиру та заяви про поновлення строку позивачем або його представником не подано. В решті позову просила відмовити як безпідставні та покласти судові витрати на правову допомогу на позивача.

Треті особи на стороні відповідачів заперечили проти позову мотивуючи тим, що позивач ніколи не користувався спірними приміщеннями коридору та підвалу, а квартира НОМЕР_1 ніколи не була горищем та була виділена як окреме житло для родини ОСОБА_6 ще в 1961 році. Просили відмовити в позові в повному обсязі.

Представники МВК та Госпрозрахункової групи з питань приватизації державного житлового фонду МВК в судове засідання не з'явились, хоч про час і місце судового розгляду повідомлялись у встановленому порядку.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що спір виник щодо права на користування спільними приміщеннями.

Судом встановлено, що АДРЕСА_1 належала на праві приватної власності ОСОБА_7, на підставі договору купівлі-продажу від 22.05.1991 року, на підставі рішення виконкому №138 від 10.04.1991 року (а.с.117), в подальшому 09.02.1995 року остання уклала договір по життєвого утримання з відповідачем по справі ОСОБА_2. (а.с.151)

Квартира АДРЕСА_3 належить на праві приватної власності позивачу на підставі свідоцтва про право власності від 03.10.2003 року , згідно розпорядження міського голови №390-р від 29.07.2003 року.(а.с.6)

На квартиру АДРЕСА_2, яка розташована на другому поверсі (під дахом будинку), був виданий ордер №1062 від 30.08.1962 року щодо вселення ОСОБА_8 та членів його сім,ї, в тому числі ОСОБА_6 В подальшому, скориставшись своїм правом на безоплатну приватизацію ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 отримали дану квартиру у власність, що підтверджується свідоцтвом на право спільної сумісної власності в рівних долях від 13.09.2006 року. (а. с.162).

14.09.2010 року укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 між ОСОБА_10 (відповідачем) та родиною ОСОБА_5.(а.с.160-161)

Відповідно до плану з інвентарної справи Івано-Франківського ОБТІ будинку НОМЕР_4 зокрема з експлікації для розрахунку ідеальних часток до квартири НОМЕР_2 відноситься: 1-коридор, 2-кухня, 3-жила кімната, 4-жила кімната, 1/2 підвалу(І) 4,4м.кв., 1/2 коридору (ІІ) площею 4,75 м.кв.; до квартири НОМЕР_3 відносяться: 1-кухня, 2-жила кімната, та кладова, площею 4,6кв.м.; до квартири НОМЕР_1 відноситься: 1-жила, 2-жила, 3-коридор, 1/2 підвалу(І) 4,4м.кв., 1/2 коридору (ІІ) площею 4,75 м.кв.

Як встановлено в ході судового розгляду, спірне приміщення коридору на другий поверх та підвалу ніколи не було в користуванні власників квартири НОМЕР_3, останні мають окремий вхід до своєї квартири.

Поряд з цим, суд вважає що при передачі у приватну власність під час приватизації приміщення коридору та підвалу було порушено права інших співмешканців. Однак, як встановлено в під час розгляду справи, позивачу про те, що його право користування спірними приміщеннями було порушено стало відомо ще під час приватизації в 1995 році, крім того, з приводу порушеного права користування та усунення перешкод в користуванні позивач звертався з відповідними зверненнями до різних державних та комунальних установ. (а.с. 183-191).

Статтею 257 Цивільного Кодексу України встановлено строк загальної позовної давності в три роки.

У відповідності до ч.2 ст.267 Цивільного Кодексу України позовна давніть застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

З огляду на викладене, та з урахуванням клопотання відповідачів про застосування наслідку пропуску позивачем строку позовної давності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо визнання недійсним рішення виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 10.04.1991року №138 про продаж квартири АДРЕСА_1, визнання частково недійсним договору по життєвого утримання від 09.02.1995року в частині переходу права власності на 1/2 коридору та 1/2 підвалу, усуненні перешкод в користуванні коридором та підвалом не підлягають до задоволення у зв'язку зі сплином строку позовної давності.

Позивачем або його представником не подано суду доказів, які б спростовували вказані обставини.

Враховуючи те, що решта позовних вимог є похідними від первісної щодо усунення перешкод в користуванні спірними приміщеннями, тому суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для їх задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. З урахуванням наведеного підлягають задоволенню і вимоги відповідача про відшкодування йому судових витрат.

На підставі наведеного, відповідно до ст.ст. 257,267 ЦК України, керуючись ст.ст. 88 ч.1, 213-215, 224-226 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в частині визнання недійсними рішення МВК, розпорядження, свідоцтва про право власності, визнання частково недійсними договору купівлі-продажу, договору довічного утримання - відмовити у зв»язку зі сплином строків давності для звернення до суду за захистом порушеного права.

У задоволенні інших вимог ОСОБА_1 про зобов»язання усунути перешкоди у здійсненні права, зобов»язання вчинити дії та заборону вчинення дій - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Спеціального фонду Державного бюджету України 34,60 грн. судового збору.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 3000,00 грн., за надання правової допомоги.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Івано-Франківської області через Івано-Франківський міський суд протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя В.В. Барашков