Ухвала суду № 25865682, 28.08.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-2973/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Арсірій Р.О.

Суддя-доповідач: Грищенко Т.М.

У Х В А Л А

Іменем України

"28" серпня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого -судді Грищенко Т.М.,

суддів Лічевецького І.О., Мацедонської В.Е.,

при секретарі Киш С.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції в Оболонському районі міста Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 травня 2012 р. у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства "Коттон Клаб Укр" до Державної податкової інспекції в Оболонському районі міста Києва про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 травня 2012 р. позов задоволено. Визнано протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва від 25.01.2012 р. № 0000062302. Визнано протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва від 25.01.2012 р. № 0000052302. Судові витрати в сумі 2 146,00 грн. присуджено на користь Приватного підприємства "Коттон Клаб Укр" за рахунок Державного бюджету України.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить: скасувати оскаржувану постанову як таку, що постановлена судом з порушенням норм діючого законодавства та постановити нову, якою відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, що з'явилися в апеляційну інстанцію, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Суд першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення про задоволення позовних вимог, дійшов обгрунтованого висновку, з яким погоджується колегія суддів апеляційної інстанції виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ПП "Коттон Клаб Укр" зареєстроване Оболонською районною у місті Києві державною адміністрацією 07.03.2006 р. і є платником податків (код ЄДРПОУ 34185864).

Державною податковою інспекцією у Оболонському районі м. Києва була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ "Трансінвест-Груп" протягом березня 2011 року та з ТОВ "Радабудсервіс" протягом квітня 2011 року.

Під час перевірки встановлено, що взаємовідносини позивача з контрагентом ТОВ "Трансінвест-Груп" ґрунтувалися на договорі купівлі-продажу від 09.03.2011 р. № 1/03-11, за яким контрагент як продавець, зобов'язувався передати у власність позивачу як покупцю, товар -силікон, у кількості та за ціною, визначеними у додатках, що є невід'ємною частиною даного договору, а останній, в свою чергу, зобов'язувався прийняти та оплатити відповідний товар протягом 15 календарних днів з дати його отримання шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця.

На підтвердження виконання умов зазначеного договору, включення витрат на придбання товару (силікону) до складу валових витрат підприємства, а також сплати податку на додану вартість у складі ціни за придбаний товар (силікон), ТОВ "Трансінвест-Груп" були видані позивачу наступні первинні документи: видаткові накладні від 10.03.2011 р. № 104 на суму 130 200,00 грн., від 15.03.2011 р. № 173 на суму 169 800,00 грн., від 21.03.2011 р. № 207 на суму 300 000,00 грн.; податкові накладні від 21.03.2011 р. № 93 на суму 300 000,00 грн. (в т.ч. ПДВ -50 000,00 грн.), від 15.03.2011 р. № 59 на суму 169 800,00 грн. (в т.ч. ПДВ -28 300,00 грн.), від 10.03.2011 р. № 39 на суму 130 200,00 грн. (в т.ч. ПДВ -21 700,00 грн.). На думку позивача, зазначені видаткові та податкові накладні, як це передбачено податковим законодавством, є документами, що дають йому право на податковий кредит, а також, включення до складу валових витрат підприємства відповідних сум -витрат на оплату придбаного товару (силікону).

В той же час, враховуючи дані акту перевірки контрагента ТОВ "Трансінвест-Груп" від 19.09.2011 р. № 349/23-304/37334109, яким встановлена відсутність у нього основних виробничих фондів, трудових ресурсів, складських приміщень, транспортних засобів, об'єктів оподаткування, тобто необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності, що свідчить про неможливість здійснення ним операцій з купівлі-продажу з контрагентами-покупцями, відповідач дійшов висновку, що всі операції купівлі-продажу ТОВ "Трансінвест-Груп" не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже, є нікчемними по ланцюгу до вигодонабувача.

Перевіркою також встановлено, що взаємовідносини позивача з контрагентом ТОВ "Радабудсервіс" ґрунтувалися на договорах від 10.01.2011 р. № 1/04-11а та від 18.04.2011 р. № 1/04-11.

Згідно договору від 10.01.2011 р. № 1/04-11а, контрагент як виконавець, зобов'язувався за дорученням позивача як замовника, надати визначені цим договором послуги, а останній, в свою чергу, зобов'язувався прийняти та оплатити надані послуги протягом 60 календарних днів з дати підписання акта виконаних робіт шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця.

На підтвердження виконання умов зазначеного договору, включення витрат на оплату наданих контрагентом послуг до складу валових витрат підприємства, а також сплати податку на додану вартість у складі ціни за надані послуги, ТОВ "Радабудсервіс" були видані позивачу наступні первинні документи: акт виконаних робіт та наданих послуг від 29.04.2011 р.; податкова накладна від 29.04.2011 р. № 59 на суму 180 000,00 грн. (в т.ч. ПДВ -30 000,00 грн.). На думку позивача, зазначені документи, як це передбачено податковим законодавством, є документами, що дають йому право на податковий кредит, а також, включення до складу валових витрат підприємства відповідних сум -витрат на оплату наданих контрагентом послуг.

Згідно договору від 18.04.2011 р. № 1/04-11 контрагент як продавець, зобов'язувався передати у власність позивачу як покупцю, товар -силікон, етилгексил кокоат, у кількості та за ціною, визначеними у додатках, що є невід'ємною частиною даного договору, а останній, в свою чергу, зобов'язувався прийняти та оплатити відповідний товар на умовах відстрочки платежу на 60 календарних днів.

На підтвердження виконання умов зазначеного договору, включення витрат на придбання товару (силікону, етилгексил кокоату), до складу валових витрат підприємства, а також сплати податку на додану вартість у складі ціни за придбаний товар (силікон, етилгексил кокоат), ТОВ "Радабудсервіс" були видані позивачу наступні первинні документи: видаткова накладна від 18.04.2011 р. № 38 на суму 420 000,00 грн. та податкова накладна від 18.04.2011 р. № 37 на суму 420 000,00 грн. (в т.ч. ПДВ -70 000,00 грн.). На думку позивача, зазначені видаткова та податкова накладні, як це передбачено податковим законодавством, є документами, що дають йому право на податковий кредит, а також, включення до складу валових витрат підприємства відповідних сум -витрат на оплату придбаного товару (силікону, етилгексил кокоату).

В той же час, враховуючи дані акту перевірки контрагента ТОВ "Радабудсервіс" від 22.11.2011 р. № 1507/23-7/37318176, яким встановлена відсутність у нього основних засобів, виробничого, транспортного та торгівельного обладнання, матеріалів (сировини), товарних запасів, трудових ресурсів, об'єктів оподаткування, тобто необхідних умов для здійснення основного виду господарської діяльності та досягнення результатів такої діяльності, відповідач дійшов висновку, що фінансово-господарська діяльність ТОВ "Радабудсервіс" здійснюється поза межами правового поля, що у свою чергу свідчить про не набуття ним належним чином цивільної право дієздатності, отже фінансово-господарські взаємовідносини між ТОВ "Радабудсервіс" та контрагентами є фіктивними, а укладені між ними правочини є нікчемними в силу своє недійсності, тобто такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків.

За результатами перевірки відповідачем складено акт від 28.12.2011 р. № 754-23-2-34185864, яким зафіксовані виявлені під час перевірки порушення позивачем норм податкового законодавства України з податку на прибуток приватних підприємств та податку на додану вартість, а саме: п.138.1. ст.138, пп.139.1.9. п.139.1. ст.139 Податкового кодексу України та ст.ст.626, 629, 655, 662, 656, 658, 664, 203, п.1 ст.215, п.2. ст.215, ст.228, ч.1. ст.216 Цивільного кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток за ІІ квартал 2011 року на суму 230 000,00 грн.; п.198.6. ст.198, п.200.1., п.200.2. ст.200 Податкового кодексу України та ст.ст.626, 629, 655, 662, 656, 658, 664, 203, п.1 ст.215, п.2. ст.215, ст.228, ч.1. ст.216 Цивільного кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає нарахуванню до сплати в бюджет у сумі 200 000,00 грн., в т.ч.: за березень 2011 року в сумі 100 000,00 грн., за квітень 2011 року в сумі 100 000,00 грн.

На підставі акта перевірки від 28.12.2011 р. № 754-23-2-34185864, відповідачем були винесені податкові повідомлення-рішення від 25.01.2012 р. № 0000062302, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на 230 000,00 грн. та від 25.01.2012 р. № 0000052302, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 200 000,00 грн. і застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 1,00 грн.

Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія Київського апеляційного адміністративного суду зазначає наступне.

Необхідними умовами для визнання угоди недійсною є її укладання з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків.

Однак, відповідачем не надано, а судом не встановлено жодних доказів, які б підтверджували те, що укладення договорів, на підставі яких виникли взаємовідносини між позивачем та контрагентами, не відповідали дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав та обов'язків.

Крім того, чинним законодавством України, відповідач не наділений повноваженнями щодо визнання правочинів нікчемними (недійсними) із застосуванням відповідних наслідків їх нікчемності (недійсності).

Відповідно до пп.14.1.27. п.14.1. ст.14 Податкового кодексу України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником). До складу витрат підприємства включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці.

Відповідно до п.201.10. ст.201 Кодексу, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Законом України "Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Таким чином, згідно пп.139.1.9. п.139.1. ст. 139, п.198.1, п.198.3, п.198.6. ст.198 Податкового кодексу України для підтвердження включення витрат на придбання товарів (робіт, послуг) до складу валових витрат підприємства, а також для підтвердження включення сум сплаченого податку на додану вартість у складі ціни за придбаний товар (виконані роботи, надані послуги) до складу податкового кредиту, необхідні первинні документи (видаткові накладні, податкові накладні, акти виконаних робіт тощо), оформлені відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні".

Згідно ст.9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Пунктом 5 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 р. № 165, визначено, що податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення особою, яка не зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій не присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Відповідно до п.6 зазначеного Порядку, податкова накладна дає право покупцю, зареєстрованому як платник податку, на включення до податкового кредиту витрати по сплаті податку на додану вартість.

Виходячи з викладеного, колегія зазначає, що що взаємовідносини позивача з контрагентами, які на момент здійснення господарських операцій були належним чином зареєстровані як платники податку на додану вартість, оформлені договорами, які не були визнані в судовому порядку недійсними, а також підтверджені виданими ними актом виконаних робіт, видатковими та податковими накладними, отже позивачем були виконані передбачені законодавством вимоги для підтвердження права на отримання податкового кредиту та включення витрат, понесених ним за відповідними договорами (витрат на оплату товарів (робіт, послуг) до складу валових витрат.

Згідно вимог Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 р. № 984, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів. В акті перевірки не допускається відображення необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб суб'єкта господарювання.

Так, якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції реальні та відповідають дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит та /або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема, податкових накладних. Не будуть підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни з боку його контрагентів, припинення чи анулювання статусу платника податку на додану вартість, припинення юридичної особи.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Однак, відповідач не виконав покладеного на нього обов'язку щодо доказування правомірності прийнятих ним оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для зміни або скасування рішення суду.

Згідно ст. 198, ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст.195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Оболонському районі міста Києва -залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 травня 2012 р. - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Грищенко Т.М.

Судді: Лічевецький І.О.

Мацедонська В.Е.