Постанова № 25864906, 15.08.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-5661/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Каракашьян С.К.

Суддя-доповідач: Старова Н.Е.

ПОСТАНОВА

Іменем України

"15" серпня 2012 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Старової Н.Е.

суддів - Чаку Є.В., Файдюка В.В.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Датли»на постанову суду у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Датли»до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби України про скасування податкових повідомлень-рішень, суд -

В С Т А Н О В И В

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Датли» (надалі -позивач) з позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва (надалі - відповідач або ДПІ) про скасування податкових повідомлень-рішень від 06.12.2011 року №0001692202 та №001702202.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від «28»травня 2012 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, представник позивача подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати, та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на невірне застосування норм матеріального права, що призвело до помилкового рішення суд.

Особи, які беруть участь у справі, з клопотаннями про розгляд справи за їх участю -не зверталися. В матеріалах справи достатньо письмових доказів для вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін у розгляді справи не обов'язкова.

З огляду на викладене, колегія суддів визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження, як це передбачено п.2 ч.1 ст. 197 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та дослідивши докази, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

ДПІ проведено позапланову виїзну перевірку позивача ТОВ «Датли»з питань дотримання вимог валютного законодавства по Контракту №01-11 від 20.01.2011 року з фірмою antas Tarim Urunleri LTD»(Туреччина) за період з 29.08.2011 року по 17.11.2011року.

За результатами перевірки складений Акт № 12768/22-2/36629910 від 17.11.2011 року, в якому встановлено порушення позивачем вимог статті 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»від 23 вересня 1994 року №185/94-ВР (зі змінами та доповненнями), а саме: не отримання товару від нерезидента та ст. 9 Декрету КМ України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю».

На цій підставі ДПІ 06.11.2011 року винесла податкові повідомлення-рішення форми «У» № 0001692202 про нарахування на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України та статті 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»позивачу пені у сфері ЗЕД в сумі 899928,43 грн. за порушення статті 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»; форми «У», № 0001702202 про застосування на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України та згідно зі статтею 16 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю»до позивача штрафних санкцій в сумі 170,00 гривень.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та Tarim Urunleri LTD»(Туреччина) укладено контракт № 01-11 від 20.01.2011року на поставку фруктів.

На виконання вищенаведеного контракту, ТОВ «Датли»було здійснено оплату товару на загальну суму 625080,0 дол. США (4938917,98 гривень). Товар від нерезидента Tarim Urunleri LTD»(Туреччина) не надходив.

Між ТОВ «Датли»та k Tarim Urunleri Cicekcilik gida tasimacilik turizm icecek ithalat ihracat sanayi ve ticaret a.s.»(Туреччина) укладено контракт № 01-10 від 22.04.2010 року на поставку фруктів та овочів.

На виконання умов контакту, Tarim Urunleri Cicekcilik gida tasimacilik turizm icecek ithalat ihracat sanayi ve ticaret a.s.»(Туреччина) поставлено товару на загальну суму 224325,5 дол. США (1788292,07 грн.). Оплату по даному контракту ТОВ «Датли»не здійснювало.

По контракту № 01-10 від 22.04.2010 року з Tarim Urunleri Cicekcilik gida tasimacilik turizm icecek ithalat ihracat sanayi ve ticaret a.s.»(Туреччина) кредиторська заборгованість станом на 14.11.2011 року складає 224325,5 дол. США (1788292.07 грн.).

Згідно договору про переведення боргу №18/08-2011 від 18.08.11 було переведено борг з Tarim Urunleri LTD»(Туреччина) на Tarim Urunleri Cicekcilik gida tasimacilik turizm icecek ithalat ihracat sanayi ve ticaret a.s.»(Туреччина) в сумі 224325.5 дол. США (1788292,07 грн.).

До перевірки надано угоду про врахування зустрічних однорідних вимог між ТОВ «Датли»та Tarim Urunleri Cicekcilik gida tasimacilik turizm icecek ithalat ihracat sanayi ve ticaret a.s.»(Туреччина) на суму 224325.5 дол. США (1788292.07грн.).

Колегія судів ретельно дослідила докази, які містяться у матеріалах справи і дійшла до висновку, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини справи і зробив висновок, якій не відповідає обставинам справи.

Судом першої інстанції не надана оцінка того, що в чинному законодавстві відсутня жодна норма, яка б передбачала неприпустимість припинення зобов'язань за зовнішньоекономічними договорами шляхом зарахування зустрічної однорідної вимоги.

Окрім цього, посилання ДПІ на Інструкцію про порядок здійснення контролю та отримання ліцензії за експортними, імпортними та лізинговими операціями, затверджену постановою Правління Національного банку України від 24.03.1999 року №136, є безпідставним, оскільки за своїм змістом Інструкція не забороняє прямо і у виключній формі укладання будь-яких видів зовнішньоекономічних договорів.

Згідно ст. 6 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність", суб'єкти, які є сторонами зовнішньоекономічного договору (контракту), мають бути здатними до укладання договору (контракту) відповідно до цього та інших законів України та/або закону місця укладання договору (контракту)…».

Суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які види зовнішньоекономічних договорів (контрактів), крім тих, які прямо та у виключній формі заборонені законами України.

Крім того, Закон України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" не містить заборони щодо зміни сторонами істотних умов договору, у тому числі його ціни, шляхом підписання додаткових угод до нього.

Відповідно до п.п. 4.4 Додаткової угоди (Додаток №5) до контракту поставки №01-10 від 20.01.2011 року, укладеної 18.03.2011 року між ТОВ «Датли»та Tarim Urunleri LTD»(Туреччина) за згодою сторін розрахунки по даному Контракту можуть здійснюватися зарахуванням зустрічних однорідних вимог. Для чого достатньо заяви однієї з сторін.

Крім того, 06.05.2011 року між ТОВ «Датли» та Tarim Urunleri LTD»(Туреччина) укладено Додаткову угоду (Додаток №6) до контракту поставки №01-10 від 20.01.2011 року, згідно якої «поставка Товару здійснюється на умовах виконання поставок, погоджених шляхом обміну телефонними переговорами з 7 днів до дня фактичного відвантаження товару….».

Ст. 512 Цивільного Кодексу України визначено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов'язку боржника третьою особою.

Ч. 1 ст. 513 Цивільного кодексу України передбачає, що правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Відповідно до ст. 520 ЦК, боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора.

Чинне законодавство не передбачає неприпустимість заміни сторони за зобов'язаннями в зовнішньоекономічному договорі, не містять прямої заборони проведення операцій з переведення боргу за такими договорами.

Відповідно до п. 1.10 Інструкції експортна, імпортна операція можуть бути зняті з контролю за наявності належним чином оформлених документів про припинення зобов'язань за цими операціями зарахуванням, якщо: вимоги випливають із взаємних зобов'язань між резидентом і нерезидентом, які є контрагентами за цими операціями; вимоги однорідні; строк виконання за зустрічними вимогами настав або не встановлений, або визначений моментом пред'явлення вимоги; між сторонами не було спору щодо характеру зобов'язання, його змісту, умов виконання тощо.

З матеріалів справи вбачається, що у відповідності до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність»позивачем до ДПІ було надано первинні документи (Договір про проведення заліку), тому переведення боргу і наступне зарахування зустрічних однорідних вимог за імпортними операціями є такими, що проведене із дотриманням законної процедури.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач не наведено норм права, якими мали регулюватися правовідносини між позивачем та його контрагентами, та які б передбачали можливість заліку. Згідно зазначених вище норм КАС України обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, у цій справі покладається саме на відповідача, а не на позивача. Тому також, зазначений висновок суду першої інстанції є хибним.

Позивач не порушував ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»та ст. 9 Декрету КМ України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»тому дії відповідача при прийнятті податкових повідомлень рішень від 06.11.2011 року форми «У»№ 0001692202 та форми «У», № 0001702202, є протиправними і повідомлення рішення підлягають скасуванню.

Доводи апелянта стосовно неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права та недоведеності обставин справи, що мають суттєве значення для справи, які суд вважав встановленими та неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи при прийнятті оскаржуваної постанови, колегія суддів вважає обґрунтованими, та зазначає, що апеляційну скаргу слід задовольнити.

За таких обставинах, згідно ст. 202 КАС України, апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції - скасуванню та прийняттю нової постанови, якою позов задовольнити у повному обсязі.

Керуючись статтями ст.ст.198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Датли»задовольнити, постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від «28»травня 2012 року - скасувати, та прийняти нову, якою позовні вимоги задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати повністю: податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби України форми «У»№ 0001692202 про нарахування Товариству з обмеженою відповідальністю «Датли» пені у сфері ЗЕД в сумі 899928,43 грн. та податкове повідомлення-рішення форми «У»№ 0001702202 про застосування до Товариству з обмеженою відповідальністю «Датли» штрафних санкцій в сумі 170,00 гривень.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя Старова Н.Е.

Судді: Файдюк В.В.

Чаку Є.В.