Ухвала суду № 25864896, 15.08.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-1635/12/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Шевченко А.В.

Суддя-доповідач: Старова Н.Е.

У Х В А Л А

Іменем України

"15" серпня 2012 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Старової Н.Е.

суддів - Файдюка В.В., Чаку Є.В.

при секретарі - Бібко Г.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Фастівської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області ДПС на постанову Київського окружного адміністративного суду у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Видавничий дім «Купол»до Фастівської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області ДПС, про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, - суд

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Видавничий дім «КуПол» (надалі -позивач або ТОВ «Видавничий дім «КуПол»), звернулося до суду з адміністративним позовом до Фастівської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби (надалі -відповідач або апелянт, або ОДПІ) про визнання протиправними скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Київського окружного адміністративного суду міста Києва від 22 травня 2012 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, представник відповідача подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати, та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на невірне застосування норм матеріального права, що призвело до невірного вирішення справи.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги.

Представник позивача заперечував проти апеляційної скарги, зазначав, що судом першої інстанції вірно встановлено обставини у справі та вирішено її із належним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, що з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та дослідивши докази, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції, 17.02.2012 року працівниками податкового органу проведено перевірку позивача, за результатами якої складено Акт № 76/14/2301-34446773 «Про результати виїзної позапланової перевірки ТОВ «ВД «КуПол»код ЄДРПОУ 34446773 з питань дотримання податкового законодавства по взаємовідносинах ТОВ «ПМС Груп», код ЄДРПОУ 36491744, за період з 01.01.2009 року по 31.12.2010 року», за висновками якого, прийнято наступні податкові повідомлення рішення: № 0000702301 від 14.03.2012 року на суму грошового зобов'язання за основним платежем -714 326, 00 гривень та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 178 581, 50 гривень та № 0000692301 від 14.03.2012 року на суму грошового зобов'язання за основним платежем -892 908, 00 гривень та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 223 227, 00 гривень.

В основу оскаржуваних повідомлень-рішень податковим органом покладено дані акта перевірки про порушення податкового законодавства, а саме, на думку відповідача, було порушено підпункт 7.4.1, підпункт 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»та пункт 5.1, підпункт 5.2.1 пункту 5.2, абзац 4 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 28.12.1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств». Так, наслідком вказаних порушень, відповідачем вбачається заниження позивачем сум ПДВ в розмірі 714 326, 00 гривень та заниження податку на прибуток в розмірі 892 908, 00 гривень.

Укладені правочини, на думку податкового органу, є нікчемними і такими, що порушують інтереси держави та суспільства, а тому ним було донараховано податкові зобов'язання, оскільки на думку посадових осіб податкового органу, ніякі товари контрагентами фактично не поставлялись, позивач не мав мети дійсного придбання товарів, а правочини уклав з метою мінімізації податкових зобов'язань.

Однак, як встановлено судом першої інстанції, наявність проведення фінансово-господарських взаємовідносин та повне виконання умов договору від 27.08.2010 року № 27/08-2010 щодо постачання паперу та договору від 02.11.2009 року № 04/01-2010, укладених між позивачем та ТОВ «ПМС Груп»підтверджується податковими накладними, копії яких наявні в матеріалах справи.

Також судом першої інстанції вірно враховано, що стосовно нарахування своїх податкових зобов'язань з ПДВ та сум валового доходу ТОВ «ПМС Груп»по взаємовідносинах з позивачем, відповідачем порушень не встановлено, оскільки всі фактично проведені операції з постачання товарів (робіт, послуг) на адресу позивача, які були здійсненими за вищевказаними договорами, ТОВ «ПМС Груп»повністю нарахувало та включило до складу своїх податкових зобов'язань з ПДВ та до валового доходу, у грошовому еквіваленті.

Крім того, як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи (в тому числі податковими накладними), позивач використав всі придбані у ТОВ «ПМС Груп»товари та послуги (папір, друк паперу, ТО поліграфічного обладнання), у власній господарській діяльності (видання книг, журналів та періодичних публікацій).

Також, при проведенні фінансово-господарських операцій з купівлі-продажу (постачанню) товарів (робіт, послуг) згідно укладених відповідно до вимог цивільного законодавства договорів між позивачем та ТОВ «ПМС Груп», відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні», пункту 2.4 Положення «Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 16.05.1996 року, були складені первинні бухгалтерські документи, в тому числі видаткові накладні, акти, платіжні доручення тощо.

Відповідно до пункту 2 статті 3 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, що ведеться підприємством.

Відтак, відсутність обов'язкових первинних бухгалтерських документів може бути підставою для застосування до суб'єкта господарювання фінансових санкцій з питань оподаткування, якщо таке порушення виявлено під час перевірки.

Виходячи з зазначеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем всупереч нормам чинного законодавства прийняті оскаржувані позивачем податкові повідомлення-рішення № 0000702301 від 14.03.2012 року та № 0000692301 від 14.03.2012 року, оскільки нікчемність правочинів між позивачем та його контрагентом ТОВ «ПМС Груп»не доведено відповідачем та спростовується копіями первинних документів, які наявні в матеріалах справи.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що факти надання позивачу товарів та оплати їх вартості підтверджується документально, господарські операції належним чином відображено у бухгалтерському і податковому обліку позивача та у податковій звітності; право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість підтверджується податковими накладними, також вищевказаними документами, копії яких наявні в матеріалах справи, підтверджено використання всіх придбаних у ТОВ «ПМС Груп»товарів та послуг у власній господарській діяльності та валові витрати позивача, які проведені у зв'язку з організацією і веденням виробництва тощо, а тому твердження відповідача про нікчемність правочинів, укладених між позивачем та його контрагентом -ТОВ «ПМС Груп» та порушення позивачем норм чинного податкового законодавства є помилковим.

Крім того, судом першої інстанції належно враховано, що відповідачем також не надано суду доказів визнання договорів укладених між позивачем та його контрагентом, недійсним у судовому порядку та в матеріалах справи відсутні і відповідачем не надані суду будь-які докази наявності судових рішень, які б набрали законної сили, з приводу незаконних дій посадових осіб позивача та його контрагента, оскільки ДПІ не вправі встановлювати правові наслідки визнання нікчемного правочину недійсним лише на підставі закону та без відповідного рішення суду про визнання такого правочину недійсним, оскільки він не порушує публічний порядок і доказів того, що правочин визнано судом недійсним відповідачем не надано, а реальність здійснених операцій підтверджується доказами наявними в матеріалах справи.

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для висновку про порушення позивачем п.п. 5.2.1 п 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України від 28.12.1994 №334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств", п.п. 7.4.1, 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР "Про податок на додану вартість", ч. 1 та 5 ст. 203, ч. 1 та 2 ст. 215, ч. 1 ст. 216, ст. 228, 626, 629, 650, 655, 658,662 Цивільного кодексу України.

Тому, обґрунтованим є висновок суду першої інстанції, що податкове повідомлення-рішення № 0000702301 від 14.03.2012 року на суму грошового зобов'язання за основним платежем -714 326, 00 гривень та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 178 581, 50 гривень та № 0000692301 від 14.03.2012 року на суму грошового зобов'язання за основним платежем -892 908, 00 гривень та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 223 227, 00 гривень є протиправними і підлягають скасуванню, оскільки висновки податкового органу про зазначені вище порушення Закону є безпідставними, що встановлено судом першої інстанції.

Судова колегія апеляційної інстанції не вбачає порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, на які посилається податкова інспекція в апеляційної скарзі, та вважає, що судом першої інстанції повно встановлені обставини справі, якім надана правильна правова оцінка на підставі законодавства, яке врегульовує спірні правовідносини.

Доводи апеляційної скарги ДПІ, не спростовують висновки суду першої інстанції, викладені у постанові від «22»травня 2012 року, та не можуть бути підставою для її скасування.

У відповідності до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись статтями 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Фастівської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області ДПС -залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду міста Києва від «22»травня 2012 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя Старова Н.Е.

Судді: Файдюк В.В.

Чаку Є.В.