Ухвала суду № 25863439, 29.08.2012, Львівський апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 серпня 2012 р. Справа № 44221/11

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Дяковича В.П.,

суддів: Носа С.П., Яворський І.О.,

з участю секретаря судового засідання: Саламахи О.І.

розглянувши в відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Жидачівському районі Львівської області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2011 року у справі за позовом Гніздичівського державного спиртового заводу до державної податкової інспекції у Жидачівському районі Львівській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

29.10.2010 року представник Гніздичівського державного спиртового заводу звернувся до суду із адміністративним позовом до державної податкової інспекції у Жидачівському районі Львівській області про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000432320/0/15139 від 08.10.2010 року, яким зменшено позивачу суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 129327 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що органом державної податкової служби під час проведення позапланової виїзної перевірки безпідставно зроблено висновок про порушення позивачем підпункту 7.4.4 пункту 7.4 статті 7, підпунктів 7.7.1, 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого завищено бюджетне відшкодування за січень 2010 року в сумі 129327 грн. (128565 грн. по правовідносинах з СФГ «Кулеші»та 762 грн. по правовідносинах з ТОВ «Мостнафта»). Представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, просив позов задовольнити.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2011 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення державної податкової інспекції у Жидачівському районі від 08.10.2010 року №0000432320/0/15139 в частині зменшення суми бюджетного відшкодування в розмірі 128564,72 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Представник Державної податкової інспекції у Жидачівському районі Львівської області постанову суду першої інстанції оскаржив, подав апеляційну скаргу, зазначивши, що оскаржувана постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, не відповідає фактичним обставинам справи, просить її скасувати та прийняти нову, якою в задоволенні позову відмовити повністю.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає те, що під час проведення позапланової виїзної перевірки підприємством не представлено для перевірки оригінал бухгалтерського рахунку 631 "Розрахунки з вітчизняним постачальниками", де відображено розрахунки із селянсько-фермерським господарством ОСОБА_1 та наявність заборгованості станом на 01.10.2009 року, на 01.11.2009 року, і 01.12.2009 року, на 01.10.2010 року та на дату проведення перевірки, з метою визначення сум перерахованих Гніздичівським державним спиртовим заводом СФГ ОСОБА_1 як попередня оплата чи оплата по заборгованості. Враховуючи вищенаведене, в ході перевірки неможливо встановити факт оплати за мелясу отриману у грудні 2009 року, так як у платіжних дорученнях на перерахування коштів не вказано згідно яких документів проводилась оплата за мелясу у грудні 2009 року. На запити ДПІ у Жидачівському районі №7639/7/23-1 від 26.05.2010 року №10497/7/23-1 від 19.07.2010 року про проведення зустрічної перевірки щодо підтверджені відомостей стосовно відносин з контрагентом СФГ ОСОБА_1, отримано відповідь від ДПІ в Рогатинському районі Івано-Франківської області згідно листа №359/7/23-119 від 17.08.2010 року, де повідомлено, що СФГ „ОСОБА_1." не мають достатньої кількості земельних ресурсів, техніки, транспорту, трудових ресурсів не можуть вирощувати ту кількість цукрового буряка, яку необхідно для виготовлення меляси обсягом реалізації від якої господарство задекларувало у скороченій декларації, а також згідно дані матеріалів отриманих зустрічних перевірок, реалізована господарством меляса є покупна відповідно обсяги реалізації зобов'язано було декларувати у відповідних місяцях в загальній декларації по ПДВ.

В судовому засіданні представник відповідача надав пояснення та підтримав доводи апеляційної скарги, а представник позивача заперечив проти них.

Суд, дослідивши матеріали цієї справи, перевіривши доводи апелянта у їх сукупності, приходить до переконання, що апеляційну скаргу необхідно відхилити з наступних підстав.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу чи постанову без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З матеріалів справи вбачається те, що ДПІ у Жидачівському районі Львівської області на підставі направлення від 14.09.2010 року № 112 проведено позапланову виїзну перевірку Гніздичівського державного спиртового заводу з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за січень 2010 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.12.2009 року по 31.12.2009 року та з 01.11.2009 року по 30.11.2009 року відповідно до затвердженого плану перевірки.

За результатами проведеної перевірки складено акт перевірки від 27.09.2010 року № 1535/23-2/25551043.

На підставі висновків акта прийнято податкове повідомлення рішення 0000432320/0/15139 від 08.10.2010 року, яким зменшено позивачу суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 129327 грн.

Суд першої інстанції вірно виходив з того, що Гніздичівський державний спиртовий завод уклав з контрагентом, селянсько-фермерським господарством ОСОБА_1, договори: 1) № 3 від 13.11.2009 року на поставку меляси в кількості 1000 тон по 730 грн./т.; 2) № 4 від 17.12.2009 року на поставку меляси в кількості 2000 тон по 830 грн./т..

Протягом грудня 2009 року позивач отримав від контрагента мелясу: по договору № 3 від 13.11.2009 року згідно накладних №№ 40-41 по 730 грн./т в загальній кількості 286,57 тон; по договору № 4 від 17.12.2009 року згідно накладних №№42-48 по 830 грн./т в загальній кількості 677,34 тон.

Перевезення меляси здійснювалося належними позивачу вантажними автомобілями. Факт перевезення меляси від постачальника до позивача підтверджується подорожніми листами вантажного автомобіля. Факт реальності господарських операцій позивача та його контрагента додатково підтверджується витребуваними судом доказами, а саме: даними контрольного журналу обліку сировини, яка використовується для виробництва спирту на Гніздичівському державному спиртзаводі та показами працівника ДПІ у Жидачівському районі ОСОБА_2, який у грудні 2009 року працював на контрольному пості ДПІ на прохідній спиртзаводу та фіксував факти в'їзду на територію автомобілів з сировиною (мелясою).

Згідно акта перевірки та долучених до справи документів вбачається, що посадові особи СФГ ОСОБА_1 при поданні податкової звітності з ПДВ видавали придбану в інших підприємств мелясу за вироблену з власної сировини з метою незаконного застосування пільгового режиму по сплаті ПДВ. В подальшому така сировина реалізовувалася, в т.ч. позивачу. Наведені відповідачем обставини (придбана в СФГ ОСОБА_1 меляса є «покупна», а не його виробництва) свідчать лише про ухилення СФГ ОСОБА_1 від сплати ПДВ, по даному факту порушено кримінальну справу. Проте, такі обставини не спростовують, а навпаки підтверджують реальність господарських операцій по придбанню позивачем сировини та правомірність формування ним податкового кредиту на підставі належним чином оформлених первинних документів, в т.ч. податкових накладних. Більше того, відповідач визнає, що з придбаної меляси позивачем виготовлено спирт етиловий, в подальшому реалізований згідно міжнародного контракту.

Представник відповідача факт перерахування коштів підтверджує, проте заперечує щодо заявленої позивачем суми бюджетного відшкодування ПДВ з мотивів неналежного оформлення платіжних доручень (відсутність у платіжних дорученнях інформації про документи, згідно яких проводилась оплата за мелясу).

Такі доводи не заслуговують на увагу, оскільки зазначені платіжні доручення на перерахування коштів за мелясу відповідають вимогам та містять усі реквізити, передбачені Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні від 21.01.2004 року № 22.

Для податкового обліку податку на додану вартість, який ведеться відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість», використовуються первинні документи, якими є належним чином оформлення податкові накладні. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів.

Оцінюючи висновок податкового органу про завищення податкового кредиту за грудень 2009 року на 762 грн., суд першої інстанції виходив з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, бензин марки А-95 та А-92, придбаний у ТОВ «Мостнафта»згідно видаткової накладної № В/12/25601-1 від 31.12.2009 року. Суми податку на додану вартість по вищевказаних паливо-мастильних матеріалах згідно податкової накладної № В/12/25601-1 від 31.12.2009 року включені до складу податкового кредиту за грудень 2009 року в сумі 762 грн.

Перевіркою встановлено, що на балансі підприємства обліковуються дві одиниці транспортних засобів: автомашини КРАЗ. Згідно подорожніх листів вантажного автомобіля за грудень 2009 року на утримання транспортних засобів проводилось списання виключно дизельного палива. По даних бухгалтерського обліку списання бензину А-95 та А-92 не проводилось.

Отже, витрати по придбанню вказаного пального безпідставно віднесені до валових витрат, а сума сплаченого в ціні бензину ПДВ безпідставно віднесена до податкового кредиту. Представник позивача не спростував висновку державної податкової інспекції про завищення податкового кредиту на суму 762 грн.

З наведеного вище суд першої інстанції дійшов висновку про правомірність зменшення відповідачем бюджетного відшкодування позивачу по придбанню паливно-мастильних матеріалів в розмірі 762 грн.

Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади, до яких належать органи державної податкової служби та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дір бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На підставі вищенаведеного суд першої інстанції дійшов до вірного висновку, що позов слід задовольнити частково, визнавши протиправним та таким, що підлягає скасуванню, податкове повідомлення - рішення державної податкової інспекції у Жидачівському районі Львівської області від 08.10.2010 року № 0000432320/0/15139 в частині зменшення суми бюджетного відшкодування в розмірі 128565 грн.

Суд вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст.160, 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. ст. 206, 254 КАС України,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Жидачівському районі Львівської області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2011 року у справі № 2а-9763/10/1370 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст ухвали виготовлено 31.08.2012 року.

Головуючий суддя В.П. Дякович

Судді С.П. Нос

І.О. Яворський