Ухвала суду № 25861061, 03.09.2012, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"03" вересня 2012 р. Справа № 5019/2042/11

за позовом підприємець ОСОБА_1

до відповідачів підприємець ОСОБА_2 ,

підприємець ОСОБА_3

третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача: Дубенська міська рада

про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою

Суддя Качур А.М.

Представники:

В засіданні приймали участь:

Від позивача : ОСОБА_1

Від позивача : ОСОБА_4 (довіреність №678 від 04.05.2011 року);

Від відповідача 1: ОСОБА_2

Від відповідача 1: ОСОБА_5 (довіреність №3462 від 03.10.2011 року);

Від відповідача 2: ОСОБА_3

Від відповідача 2: ОСОБА_5 (довіреність №3453 від 03.10.2011 року);

Від третьої особи: не з"явився;

Статті 20, 22, 91 Господарського процесуального кодексу України роз'яснені.

Відводи з підстав, передбачених статтею 20 ГПК України, відсутні.

Протокол судового засідання складено відповідно до статті 811 ГПК України.

03.09.2012 справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Фізична особа підприємець ОСОБА_1 (м. Дубно) звернулася до господарського суду Рівненської області з позовом до фізичної особи підприємця ОСОБА_2 (м. Дубно) та фізичної особи підприємця ОСОБА_3 (м. Дубно), третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача: Дубенська міська рада, у якому просить суд: зобовязати відповідачів усунути перешкоди у використанні належної позивачу на праві приватної власності земельної ділянки, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1, шляхом звільнення частини земельної ділянки розміром 10м.кв., яка незаконно зайнята.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідачі, здійснивши будівництво торгового центру на сусідній земельній ділянці, яку вони орендують, самовільно зайняли частину земельної ділянки площею 10 м.кв.

Позивач в судових засіданнях позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідачі у наданому суду відзиві на позовну заяву (а.с.42-44) проти позову заперечили, зазначивши, що жодним чином не порушували права позивача як землевласника, позивач безперешкодно користується та розпоряджається належною їй земельною ділянкою.

Третя особа у поданому суду відзиві (а.с.57-59) проти позовних вимог позивача заперечила, вказавши на їх необгрунтованість та безпідставність. Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, однак про час та місце засідання про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення №3301304143801.

Ухвалою суду від 19.09.2011 вжито заходів забезпечення позову щодо заборони Дубенській міській раді відчуження орендованої ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0,0599 га, розташованої у АДРЕСА_2, яка межує із земельною ділянкою площею 0,0488 га по АДРЕСА_1, власником якої є позивач.

Ухвалою суду від 18.10.2011 провадження у справі №5019/2042/11 зупинялось у зв'язку з призначенням судової експертизи. Ухвалою суду від 21.09.2012 провадження у справі №5019/2042/11 поновлено, справу призначено до розгляду в судовому засіданні.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представників сторін, вивчивши подані ними письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

15.10.1999 року між громадянами ОСОБА_6 та ОСОБА_1 укладено Договір купівлі-продажу одноповерхового цегляного житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 , що був розташований на земельній ділянці площею 488,0 м.кв. Стороною (покупецем) даного договору була гр. ОСОБА_1 - як фізична особа (а.с.9).

Розпорядженням виконкому Дубенської міської ради від 24.03.1997 року №60-р "Про внесення змін в нумерацію будинків на АДРЕСА_1" номер будинку 2 на АДРЕСА_1.

05.04.2000 року ОСОБА_1 - як фізична особа отримала державний акт на право приватної власності на землю по АДРЕСА_1 для обслуговування житлового будинку - державний акт на право приватної власності на землю видано громадянину України ОСОБА_1 серія ІУ-РВ № 002428 (а.с.15).

27.03.2008 року відповідно до рішення Дубенської міської ради №1260 було змінено цільове призначення вищевказаної земельної ділянки по АДРЕСА_1 №10, а саме визначено цільове призначення земельної ділянки для будівництва та обслуговування торгового центру та виданий державний акт серія ЯД № 241696. Державний акт видано фізичній особі - ОСОБА_1 (а.с.16).

Відповідно до рішення Комісії з розгляду та вирішення земельних спорів Дубенської міської ради від 10.08.2011 № 141 "Про розгляд земельного спору між суміжними земелкористувачами" (а.с.13), комісія, розглянувши звернення ПП ОСОБА_2 та П.П. ОСОБА_3, вирішила:

1. Погодити ОСОБА_2, котра проживає на АДРЕСА_3, ОСОБА_3, котрий проживає на АДРЕСА_4, межі земельної ділянки для будівництва та обслуговування будівель торгівлі площею 0,0599 га на АДРЕСА_2 із суміжним землекористувачем ОСОБА_1;

2. Громадянці ОСОБА_1 у разі незгоди з рішенням комісії з розгляду та вирішення земельних спорів Дубенської міської ради згідно п. 5 ст. 158 Земельного кодексу України звернутись до суду.

З огляду на вказане суд дійшов висновку, що спірна земельна ділянка перебуває у власності громадянки ОСОБА_1 з 05.04.2000 року.

Як вбачається зі свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи підприємця ОСОБА_1, дата проведення державної реєстрації - 03.06.1992 (а.с.8).

Аналіз змісту правовідносин, правоустановчих документів наданих позивачем на підтвердження своїх позовних вимог, дає підстави для висновку, що договір купівлі-продажу приміщення від 15.10.1999 року було укладено ОСОБА_1 саме як фізичною особою, а не як субєктом підприємницької діяльності. Державні акти підтверджують право приватної власності ОСОБА_1 на земельну ділянку по АДРЕСА_1, як фізичної особи - громадянина. В судовому засіданні ОСОБА_1 та її представник цей факт підтвердили, але зазначили, що дії відповідачів перешкоджають її підприємницькії діяльності, оскільки заважають використовувати належну їй земельну ділянку у підприємницький діяльності.

Згідно з частиною другою статті 13 Конституції України кожний громадянин має право користуватися природними об'єктами права власності народу відповідно до закону.

Громадяни та юридичні особи у визначеному законом порядку набувають прав власності та користування земельними ділянками відповідно до їх цільового призначення для ведення господарської діяльності або задоволення особистих потреб.

Відповідно до ст. 212 Земльного кодексу України, самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

В позовній заяві вимоги обгрунтовані тим, що як вважає позивач, діями відповідачів порушуються його права як власника земельної ділянки, шодо вільного розпорядження своєю власністю, а також вилучення у позивача, як власника, без його згоди частини належної йому земельної ділянки у розмірі 10 м.кв.

Подання позову до господарського суду позивач мотивує тим, що компетенція господарського суду Рівненської області щодо вирішення даного спору визначена ст. 1 ГПК України та обставинами справи, що торговий центр, що належить відповідачам є об'єктом комерційного призначення.

Як вбачається з прохальної частини позовної заявии, позивач - підприємець ОСОБА_1 звернулася до суду з вимогою зобов'язати ОСОБА_2 та ОСОБА_3 усунути перешкоди у використанні належної позивачу на праві власності земельної ділянки, шляхом звільнення частини земельної ділянки, яка незаконно зайнята.

Таким чином, з наведеного вбачається, що позов про звільнення частини самовільно зайнятої земельної ділянки подано фізичною особою - підприємцем.

Надаючи оцінку позовним вимогам та поясненням позивача в судових засіданнях суд дійшов висновку, що позивач наполягає саме на усуненні перешкод у користуванні земельною ділянкою, а саме її частини у розмірі 10 м.кв. Суд встановив, що позивач не заявляв вимог про усунення будь яких перешкод у здійсненні позивачем підприємницької діяльності.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа-підприємець з 03.06.1992 року, цільове призначення набутої нею земельної ділянки (для будівництва та обслуговування торгового центру) змінено - 27.03.2008 року, тобто підприємницька діяльність мала б здійснюватися ОСОБА_1 принаймні понад три роки з використанням належної їй як фізичній особі земельної ділянки, перешкоди у користуванні якою вона просить усунути. У судовому засіданні позивач пояснив, що підприємницька діяльність на даний час на спірній земельній ділянці не здійснюється та не здійснювалася нею через наявність спорів із суміжними землевласниками та землекористувачами.

З огляду на вище зазначене, приймаючи до уваги обставини, які свідчать про характер спірних правовідносин, статус власника спірної земельної ділянки (фізична особа) та викладені позивачем (як суб'єктом підприємницької діяльності) вимоги в позовній заяві, предмет позову випливає саме з права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги не стосуються підприємницької діяльності позивача. Виходячи з наведеного ОСОБА_1 в даному спорі захищає свої права не як субєкт підприємницької діяльності, а як фізична особа - власник земельної ділянки.

Відповідно до ст.1 Господарського процесуального кодексу України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Отже, необхідною передумовою звернення до господарського суду в розумінні ст. 1 ГПК України є саме порушення прав позивача як суб'єкта підприємницької діяльності, а не як фізичної особи-власника об'єкту, щодо якого він зазнає перешкод у користуванні. Та обставина, що земельна ділянка надана для комерційного використання не може бути підставою для задоволення позовних вимог, оскільки позивачем не надано доказів того, що земельна ділянка використовувалась у комерційній діяльності, тобто у відповідності до цільового призначення, та що відповідачами порушено права позивача як суб'єкта підприємницької діяльності.

Аналогічної позиції дотримується Вищий господарський суд України в постанові №13/5005/10998/2011 від 25.01.2012р.

З урахуванням викладеного господарський суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні позову.

Водночас, суд зауважує, що відмова в задоволенні позовних вимог фізичної особи-підприємця не позбавляє права на звернення з позовом за захистом порушених прав фізичної особи (громадянина).

За умовами ч.5 ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, пов'язані з розглядом справи при відмові в позові покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. В позові відмовити.

2. Скасувати заходи забезпечення позову вжиті ухвалою суду від 19.09.2011 щодо заборони Дубенській міській раді відчуження орендованої ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0,0599 га, розташованої у АДРЕСА_2.

3. Рішеня направити сторонам по справі, Дубенській міській раді, відділу Державної виконавчої служби Дубенського міського управління юстиції.

Повне рішення складено 04.09.2012р.

Суддя Качур А.М.