Постанова № 25860968, 28.08.2012, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" серпня 2012 р.Справа № 5016/595/2012(17/38)

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Михайлова М.В.

суддів Ярош А.І., Журавльова О.О.

При секретарі Мікулі К.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Висоцький С.О., за довіреністю;

від відповідача: Сімцис Ю.В., за довіреністю;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Дочірньої компанії „Укртрансгаз" Національної компанії „Нафтогаз України" та Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації „Миколаївгаз"

на рішення господарського суду Миколаївської області від 12 червня 2012 року

у справі № 5016/595/2012 (17/38)

за позовом Дочірньої компанії „Укртрансгаз" Національної компанії „Нафтогаз України", м. Київ, вул. Козловський узвіз, 9/1

до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації „Миколаївгаз", м. Миколаїв, вул. Чигрина, 159

про стягнення заборгованості у розмірі 4 843 669, 72 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2012 року Дочірня компанія "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" звернулась до господарського суду Миколаївської області з позовом до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Миколаївгаз" про стягнення заборгованості у розмірі 4 837 753,96 грн.

Заявою від 24.04.2012р. позивач уточнив позовні вимоги, якою збільшив розмір позовних вимог та просив стягнути з відповідача 4 843 669,72 грн., з яких 4 384 623,78 грн. - основний борг, пеня у сумі 117 736,43 грн., 22 763,10 грн.- 3 % річних, 306 923,67 грн.- штраф у розмірі 7 % та 11 622,74 грн.- інфляційних втрат.

Відповідач в частині позовних вимог щодо стягнення з нього штрафу у розмірі 7 % відсотків просив відмовити, з огляду на те, що даний штраф не може бути застосований до відповідача, оскільки інший вид та розмір штрафних санкцій передбачено п.6.3 договору та клопотав про зменшення нарахованою позивачем розміру пені, обґрунтовуючи заявлене клопотання скрутним фінансовим становищем товариства.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 12 червня 2012 року по справі № 5016/595/2012 (17/38) (суддя Коваль С.М..) позов задоволено частково; стягнуто з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Миколаївгаз" на користь Дочірньої компанії "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" суму основного боргу в розмірі 4 384 623,78 грн., 3% річних в розмірі 22 486,11 грн., суму, на яку збільшився сума основного боргу внаслідок інфляційних процесів в розмірі 11 622,74 грн., пеню в сумі 115 132,31 грн., 60 261,87 грн. -витрат по сплаті судового збору; в іншій частині позову відмолено повністю.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Дочірня компанія „Укртрансгаз" Національної компанії „Нафтогаз України" звернулась до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою та поясненнями від 31.07.2012 року, в яких просить частково скасувати рішення господарського суду Миколаївської області від 12 червня 2012 року по справі № 5016/595/2012 (17/38) та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги в частині стягнення 117 736, 43 грн. пені, 22 763, 10 грн. 3 % річних та 306 923, 67 грн. 7 % штрафу задовольнити, в іншій частині рішення господарського суду залишити без змін.

Також не погоджуючись із вказаним рішенням, Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації „Миколаївгаз" звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить частково скасувати рішення господарського суду Миколаївської області від 12 червня 2012 року по справі № 5016/595/2012 (17/38) в частині стягнення пені у повному обсязі.

Свої вимоги скаржники мотивують тим, що рішення господарського суду є незаконним та необґрунтованим, винесеним з порушенням норм матеріального та процесуального права.

31.07.2012 року від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу відповідача, в якому він просить апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Відповідач не скористався своїм правом надання відзиву на апеляційну скаргу позивача.

20.08.2012 року та 21.08.2012 року до апеляційного господарського суду на виконання вимог ухвал суду від 12.07.2012 року, 31.07.2012 року та 14.08.2012 року від позивача надійшло платіжне доручення № 8389 івд 10.08.2012 року, як доказ доплати судового збору у розмірі 1376, 18 грн. та розрахунок пені та 3-х % річних, які були залучені до матеріалів справи.

Сторони, згідно приписів ст. 98 ГПК України, були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду апеляційних скарг, про що свідчать поштові повідомлення та розписки.

Відповідно до ст.85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Дослідивши доводи апеляційних скарг та відзиву, наявні матеріали справи та обставини, на які посилається скаржник, а також перевіривши додержання та правомірність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення представників сторін, апеляційний господарський суд дійшов до висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, було правильно встановлено господарським судом та перевірено в ході апеляційного перегляду, відповідно до умов укладеного сторонами договору на транспортування природного газу для потреб населення від 27.09.2011 р. № 1109011062/Н30 ДК "Укртрансгаз" зобов'язалося, як газотранспортне підприємство, протягом жовтня-грудня 2011 року та 2012 року здійснювати транспортування трубопровідним транспортом природного газу від пунктів прийому-передачі газу в магістральні трубопроводи до пунктів призначення - газорозподільних станцій, а ПАТ "Миколаївгаз" зобов'язалось сплатити за надані ДК "Укртрансгаз" послуги у розмірі, строки та в порядку, передбаченому умовами договору.

Пунктами 4.1, 4.2 договору сторони визначили тарифи за послуги з транспортування природного газу магістральними газопроводами, які є обов'язковими для позивача та відповідача з моменту введення їх вдію, а визначена на їх основі вартість застосовується при складанні актів наданих послуг та розрахунків відповідача за надані позивачем послуги за даним Договором.

Тариф на транспортування 1000 куб. м. природного газу магістральними газопроводами позивача для відповідача з 01 жовтня 2011 року був встановлений у розмірі 40,90 грн., визначеного Постановою НКРЕ України від 29.09.11 року №1700 "Про затвердження тарифів на транспортування та постачання природного газу".

Пунктом 4.5 договору сторони також визначили, що оплата послуг по транспортуванню газу здійснюється відповідачем шляхом щоденного перерахування грошових коштів на рахунок позивача на умовах 100 % попередньої оплати за 10 днів до початку місяця, в якому буде здійснюватися транспортування газу. Остаточний розрахунок за фактично надані послуги по транспортуванню газу здійснюється відповідачем до 20 числа місяця, наступного за звітним місяцем, в якому здійснювалось транспортування газу.

На виконання умов договору позивачем за період з жовтня по грудень 2011 року було протранспортовано природного газу для відповідача обсягом 154 784,387 тис.м, загальною вартістю у розмірі 7 596 817,71 грн. Викладене підтверджується відповідними актами наданих послуг з транспортування природного газу магістральними трубопроводами від 21.10.2011р. за № 10Н та від 30.11.2011р. за №11Н, від 31.12.2011р. за № 12Н. (арк.спр. 14-16)

Відповідач свої зобов'язання за договором в частині оплати за отримані послуги з транспортування природного газу виконав частково, сплативши лише 3 212 193,93 грн., заборгувавши за жовтень-грудень 2011 року 4 384 623,78 грн.

Суд першої інстанції правильно послався на ст.ст. 525, 526, 629, 901 ЦК України, ст.193 ГК України та дійшов до вірного висновку, що загальний розмір боргу за невиконання відповідачем своїх грошових зобов`язань за укладеним сторонами договором складає 4 384 623,78 грн., а позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню повністю

Щодо нарахування інфляційних втрат, 3 % річних, пені та штрафу у розмірі 7 %, то судова колегія вважає за необхідне зазначити наступне.

Суд першої інстанції правильно послався на ст. 231 ГК України та обґрунтовано зазначив, що оскільки сторони в договорі не погодили конкретний розмір штрафу за невиконання або неналежне виконання зобов'язань, іншими актами цивільного законодавства конкретний розмір санкцій за порушення зазначеного зобов'язання не встановлено, а невиконання відповідачем договірного зобов'язання має грошовий характер, тому підстави для застосування до відповідача штрафної санкції у вигляді штрафу в розмірі семи відсотків відсутні.

Таким чином, визначений ч. 2 статті 231 Господарського кодексу України штраф в даному випадку до відповідача не може бути застосовний, оскільки інший вид та розмір штрафних санкцій (пеня) передбачений п.п.6.3. договору.

Отже судова колегія погоджується з висновком господарського суду, що 306 923,67 грн. - 7 % штрафу нараховані відповідачу необґрунтовано та стягненню не підлягають.

Відповідно до п.6.3 договору, у разі порушення відповідачем строків оплати з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Зазначені вимоги кореспондуються з положеннями Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та ст. 625 ЦК України.

Господарський суд також дійшов до вірного висновку щодо часткового задоволення інфляційних втрат, 3 % річних та пені та правильно встановив суму інфляційних втрат в розмірі 11 622 грн. 74 коп.

Однак апеляційний господарський суд перевірив здійснений судом першої інстанції перерахунок, разом із наявними в матеріалах справи (т.1 а.с.21-22) та наданими 21.08.2012 року позивачем розрахунками 3 % річних та пені, та встановив наявність в них арифметичних помилок, а саме:

1. Розрахунок пені:

ЗаборгованістьПеріод нарахуванняКількість прострочених днівСтавка НБУНараховано пені, грн.123456764 549,4421.11.201122.11.201117,75324,67690 069,1622.11.201123.11.201117,75293,04607 391,7523.11.201124.11.201117,75257,98488 469,9824.11.201125.11.201117,75207,43378 596,5325.11.201127.11.201127,75321,55237 564,4728.11.201129.11.201117,75100,8842 182,2029.11.201130.11.201117,7517,911 508 505,1521.12.201131.12.2011107,756 405,981 478 564,1901.01.201203.01.201227,751252,341 426 743,5204.01.201220.01.2012167,759667,554 384 623,7821.01.201212.03.2012517,7594 700,69 Всього113 550,02

2. Розрахунок 3 % річних:

ЗаборгованістьПеріод нарахуванняКількість прострочених днівНараховано 3%, грн.12345764 549,4421.11.201122.11.2011162,84690 069,1622.11.201123.11.2011156,72607 391,7523.11.201124.11.2011149,92488 469,9824.11.201125.11.2011140,15378 596,5325.11.201127.11.2011262,24237 564,4728.11.201129.11.2011119,5342 182,2029.11.201130.11.201113,471 508 505,1521.12.201122.12.20111123,991 478 564,1922.12.201103.01.2012121457,311 426 743,5204.01.201220.01.2012161871,144 384 623,7821.01.201212.03.20125118 329,17 Всього22 076,48

Розрахунок здійснено за допомогою програми „Законодавство".

Таким чином з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 11 622, 74 грн. -інфляційних втрат, 113 550,02 грн. - пені., 22 076, 48 грн. - 3% річних.

Щодо твердження відповідача в своїй апеляційній скарзі, що судом першої інстанції не було взято до уваги його тяжкий матеріальний та неправомірно не було зменшено розміру пені у зв'язку з тим, що штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, то судова колегія вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

У ст. 33 ГПК України визначено правила розподілу обов'язку доказування, згідно з якими кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази надаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Тобто кожна сторона повинна самостійно визначити предмет доказування, коло фактів матеріально-правового характеру, необхідних для доказування обставин у підтвердження позовних вимог.

Відповідно до ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до приписів ст. 22 ГПК України сторони повинні добросовісно користуватися наданими їм правами у процесі доказування, а отже самостійно визначати та подавати докази для обґрунтування своїх вимог та заперечень.

Згідно вимог ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Надаючи оцінку поясненням відповідача в сукупності з викладеними доводами у апеляційній скарзі щодо його скрутного становища, судова колегія зазначає, що його письмові пояснення не обґрунтовані належними документальними доказами в розумінні ст.34 ГПК України щодо підтвердження тяжкого фінансового стану відповідача.

А наведені відповідачем обставини, є лише власними ствердженнями та міркуваннями відповідача, що не підтверджені жодним документом та доказом.

До того ж, відповідач не посилається на причини його знаходження в тяжкому фінансовому стані внаслідок господарських взаємовідносин з позивачем, вказуючи при цьому лише на те, що тяжке фінансове становище склалося в зв'язку із значною заборгованістю населення.

Крім того судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що сума основного боргу значно перевищує суму пені (4 384 623,78 грн. та 113 550,02 грн. відповідно), а отже є співрозмірною та не завищеною.

Відповідно до п.п. 3.17.4. Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 „Про деякі питання практики застосування ГПК України судами першої інстанції", вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК) ( 1798-12 ), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Отже, при вирішенні питання щодо доцільності зменшення розміру пені судом першої інстанції було правильно враховано матеріальні інтереси обох сторін та доказів, наданих на підтвердження несприятливого фінансового стану.

Господарським судом також було правильно враховано ступінь вини відповідача у виникненні даного спору.

І таким чином судова колегія дійшла до висновку, що з матеріалів справи не вбачається наявності у спірних правовідносинах виняткових обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру пені, оскільки всі викладені в апеляційній скарзі обставини не можуть вважатися належними підставами для такого зменшення.

Отже судова колегія доходить до висновку, що в процесі розгляду справи апелянтами не було доведено належним чином своєї правової позиції та не було надано документальних доказів у відповідності до ст.ст. 4-3, 22, 32-34 ГПК України, які б підтвердили позицію апелянтів у будь - якій частині, а надані докази не є такими, що в розумінні вищезазначених статей підтверджують обставини, на які посилаються апелянти.

Відповідно до вимог частини 1 ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Аналізуючи висновки, зроблені місцевим господарським судом при винесенні оскаржуваного рішення, колегія суддів дійшла до переконання про те, що висновки суду першої інстанції повністю відповідають обставинам справи, суд першої інстанції дав вірну оцінку наданим доказам, справа розглянута у відповідності до діючих норм матеріального та процесуального права.

Однак дійшовши до правильно висновку щодо часткового задоволення позовних вимог із правильним посиланням на норми матеріального права та дотриманням вимог процесуального права, господарський суд помилково розрахував та встановив суми 3-х % річних та пені, що підлягають задоволенню, в зв'язку із чим рішення господарського суду слід змінити в цій частині

Всі інші зауваження, викладені у апеляційних скаргах, колегія суддів не приймає до уваги з підстав викладених вище.

З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, а рішення господарського суду слід змінити.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103-105 ГПК України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги Дочірньої компанії „Укртрансгаз" Національної компанії „Нафтогаз України", м. Київ, та Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації „Миколаївгаз", м. Миколаїв, на рішення господарського суду Миколаївської області від 12 червня 2012 року по справі № 5016/595/2012 (17/38) залишити без задоволення, рішення господарського суду змінити.

Викласти п.2 резолютивної частини рішення в наступній редакції:

„Стягнути з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Миколаївгаз" (54003, м. Миколаїв, вул. Чигрина, 159, ідентифікаційний код 05410263) на користь Дочірньої компанії "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (01021, м. Київ, Кловський Узвіз, 9/1, ідентифікаційний код 30019801) суму основного боргу в розмірі 4 384 623 (чотири мільйони триста вісімдесят чотири тисячі шістсот двадцять три) грн. 78 (сімдесят вісім) коп., 3% річних в розмірі 22 076 (двадцять дві тисячі сімдесят шість) грн. 48 (сорок вісім) коп., суму, на яку збільшилась сума основного боргу внаслідок інфляційних процесів в розмірі 11 622 (одинадцять тисяч шістсот двадцять дві) грн. 74 (сімдесят чотири) коп., пеню в сумі 113 550 (сто тринадцять тисяч п'ятсот п'ятдесят) грн. 02 (нуль дві) коп., 60 261 (шістдесят тисяч двісті шістдесят одна) грн. 87 (вісімдесят сім) коп. - витрат по сплаті судового збору".

В решті частині рішення господарського суду залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови підписаний 03 вересня 2012 року.

Головуючий суддя: М.В. Михайлов

Суддя: А.І. Ярош

Суддя: О.О. Журавльов