Рішення № 25860379, 22.08.2012, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 8/64/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.08.12 Справа № 5009/2575/12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Тітан Трейд»(69057, м. Запоріжжя, вул. Сорок років Радянської України, 92-А)

до відповідача Державного підприємства «Запорізький титано-магнієвий комбінат»(69106, м.Запоріжжя, вул.. Теплична, 18)

про стягнення 350000 грн. збитків

Суддя Попова І.А.

Представники:

від позивача: Комісарова Н.В., дв. Від 07.11.2011 р.

Щербина Н.А., прот. № 32 від 18.05.2006 р.

від відповідача: Криворучко О.Г., дов. № 1 від 10.01.2012 р.

Заявлено позовні вимоги про стягнення з відповідача 350000 грн. збитків.

Розгляд справи, призначений на 01.08.2012 р., відкладався до 22.08.2012 р.

Вступну та резолютивну частини рішення оголошено в судовому засіданні 22.08.2012 р.

Позивач підтримує вимоги з підстав, викладених у позові, відповідно до ст. 11, 16, 22, 525, 526, 610, 611, 614, 623, 626, 936, 938, 944, 949, 951, 953 ЦК України, ст.. 193, 224, 225 ГК України. В обґрунтування вимог вказує, що 10 вересня 2010 р. з відповідачем укладено договір зберігання, за умовами якого позивач передає, а відповідач приймає на зберігання протягом строку договору калій хлористий в кількості 60 т. вартістю 350000 грн. Строк дії договору -до 31 грудня 2011 р. 13 вересня 2010 р. залізничним транспортом калій хлористий в кількості 60 т. надійшов на адресу ДП «ЗТМК»(накладна № 43014524). 30 вересня 2010 р. ТОВ «Тітан Трейд»передав, а ДП «ЗТМК»на підставі накладної № 2 від 30.09.2010 р. прийняв калій хлористий в кількості 60 т заставною вартістю 350000 грн. Відповідно до п. 1.3 договору зберігання від 10.09.2010 р. право власності на передане майно до зберігача не переходить. 04 лютого 2011 р. листом № 04/02-01 позивач звернувся до відповідача з проханням повернути з відповідального зберігання калій хлористий повністю в кількості 60 т. Листом № 68-2.4/826 від 28.02.2011 р. відповідач відмовив в поверненні калію. В зв'язку з відмовою відповідача виконати обов'язки за договором зберігання та повернути калій хлористий зі зберігання товариство «Тітан Трейд»звернулося до господарського суду з позовом про зобов'язання ДП «ЗТМК»повернути калій хлористий, переданий на зберігання згідно договору зберігання від 10.09.2010 р. Рішенням господарського суду Запорізької області в задоволенні позову відмовлено та зазначено, що калій хлористий, який був переданий на зберігання, відсутній у відповідача, оскільки був використаний ним у виробничих цілях. Договором зберігання від 10.09.2010 р. та накладною встановлено, що заставна вартість калію хлористого, який був переданий на зберігання, складає 350000 грн. Просить стягнути з підприємства «Запорізький титано-магнієвий комбінат» 350000 грн. збитків.

Відповідач заявлені позовні вимоги не визнав. У відзиві на позов вказує, що позивачем не доведено розміру завданих йому збитків. Позивач посилається на договір зберігання від 10.09.2010 р. та накладну № 2 від 30.09.2010 р., в яких зазначена вартість 60 т калію хлористого - 350000 грн. з ПДВ. Згідно ж документів, які були передані відповідачу при передачі майна на зберігання - договору поставки № 09-10/1 від 02.09.2010 р., укладеного ТОВ «Укрспецтрейдгруп»та ТОВ «Тітан Трейд», видаткової накладної ТОВ «Укрспецтрейдгруп» № РН-0000008 від 13.09.2010 р., довідки ТОВ «Тітан Трейд»№ 30/08-01 від 30.08.2011 р. -вартість 60 т калію хлористого становить 222000 грн. з ПДВ. Відповідач вважає, що накладна № 2 ТОВ «Тітан Трейд»не є доказом реальних збитків, понесених безпосередньо позивачем. Договір зберігання від 10.09.2010 р. не може бути доказом розміру збитків, оскільки підтверджує лише наявність договірних правовідносин по зберіганню, а не правовідносин з приводу купівлі 60 т калію хлористого за ціною 350000 грн. Крім того, позивачем не доведено, що він мав намір здійснити продаж продукції за вказаною ціною іншим особам, тобто не надано доказів неодержаного прибутку.

Заслухавши представників, вивчивши матеріали справи, суд встановив, що 10 вересня 2010 р. КП «Запорізький титано-магнієвий комбінат»(правонаступником якого є відповідач по даній справі, зберігач) та ТОВ «Тітан Трейд»(поклажодавець) укладено договір зберігання, за яким поклажодавець передає, а зберігач приймає на зберігання протягом строку цього договору калій хлористий у кількості 60 тон загальною заставною вартістю 350000 грн. За зберігання за цим договором поклажодавець сплачує зберігачу кошти в сумі 500 грн. за зберігання протягом одного календарного місця (п. 1.2 договору). Згідно п. 1.3 договору право власності на майно до зберігача не переходить. Розділом 2 договору зберігання передбачено, що зберігач зобов'язаний, зокрема, вживати всіх необхідних заходів для забезпечення схоронності майна протягом строку зберігання; нести відповідальність за втрату (нестачу) або пошкодження майна; повернути майно поклажодавцеві за першою вимогою останнього; зберігач не має права користуватися майном, крім випадків, узгоджених поклажодавцем, за умови, що таке право оформлюється письмово.

Як свідчать вивчені матеріали, на виконання умов договору зберігання від 10.09.2010 р. за накладною № 2 від 30.09.2010 р. позивач передав, а відповідач прийняв на відповідальне зберігання калій хлористий в кількості 60 тон заставною вартістю 350000 грн. На вимогу позивача відповідач не повернув майно, передане на зберігання.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 21.11.2011 р. по справі №2/5009/5323/11, яке набрало чинності, відмовлено в позові Товариству з обмеженою відповідальністю «Тітан Трейд» до Державного підприємства «Запорізький титано-магнієвий комбінат»про зобов'язання повернути калій хлористий в кількості 60 тон., переданий на зберігання за договором від 10.09.2010 р. При розгляді вказаної справи судом встановлено, що калій хлористий, який є предметом спору, на момент розгляду справи судом відсутній у відповідача. Як пояснили представники відповідача у судовому засіданні, спірний калій хлористий в кількості 60 тон використаний ДП «Запорізький титано-магнієвий комбінат»у виробничих цілях.

Відповідно до ст.35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Предметом даного спору є вимоги поклажодавця про відшкодування зберігачем збитків у сумі 350000 грн., понесених внаслідок нестачі продукції, а підставою позову - порушення зобов'язання, яке виникло в силу укладеного сторонами договору зберігання від 10.09.2010 р.

У відповідності з вимогами п. 4 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, у вигляді відшкодування збитків.

Згідно з частиною 1 статті 936 Цивільного кодексу України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберегти річ, яка їй передана другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Статтею 938 вказаного Кодексу встановлено, що зберігач зобов'язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання. Якщо строк зберігання у договорі зберігання не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зберігач зобов'язаний зберігати річ до пред'явлення поклажодавцем вимоги про її повернення.

Відповідно до статті 950 Цивільного кодексу України за втрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах.

Відповідно до частини 1 статті 951 Цивільного кодексу України збитки, завдані поклажедавцеві втратою (нестачею), відшкодовуються зберігачем у розмірі вартості речей, переданих на зберігання.

Згідно з ч.3 ст.623 ЦК України збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов'язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред'явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, вартість переданого на зберігання майна встановлена сторонами безпосередньо у договорі зберігання від 10.09.2010 р., а також в накладній № 2 від 30.09.2010 р. Отже, для визначення розміру збитків у розумінні вартості майна, яке передано на зберігання і не повернуто поклажодавцеві, слід використовувати заставну вартість, зазначену у договорі, а не ринкові ціни.

З урахуванням того, що зберігання за договором від 10.09.2010 р. здійснювалося оплатно, зберігач має відповідати за заподіяні збитки в повному обсязі відповідно до ст. 22 ЦК України.

Згідно з ст. 22 ЦК України збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі.

Відповідно до ч.3 ст.22 ЦК України збитки відшкодовуються повністю, якщо договором або законом не передбачено їх відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Враховуючи те, що накладна № 2 від 30.09.2010 р. є належним доказом передання позивачем матеріальних цінностей заставною вартістю 350000 грн. відповідачу на зберігання, приймаючи до уваги те що, факт відсутності майна на зберіганні, у відповідності до ст.35 ГПК України, не доводиться, оскільки рішенням господарського суду Запорізької області від 21.11.2011 р. та постановою Донецького апеляційного господарського суду від 13.03.2012 р. у справі № 2/5009/5323/11 встановлена відсутність у відповідача калію хлористого в кількості 60 тон, що належить ТОВ «Тітан Трейд», суд вважає позовні вимоги про стягнення збитків, понесених внаслідок втрати майна в розмірі його заставної вартості, підтвердженими матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, - підстав позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.

При цьому, відповідно до ст.34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Заперечення відповідача спростовуються вищевикладеним.

Позовні вимоги задовольняються з зазначених підстав.

Судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, ст. 22, 611, 936, 937, 938, 950, 951 ЦК України, керуючись ст. ст. 49, 82-84 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з Державного підприємства «Запорізький титано-магнієвий комбінат»(69106, м.Запоріжжя, вул.. Теплична, 18, ЄДРПОУ 00194731) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Тітан Трейд»(69057, м. Запоріжжя, вул. Сорок років Радянської України, 92-а, ЄДРПОУ 30421048) 350000 (триста п'ятдесят тисяч) грн. збитків, 7000 (сім тисяч) грн. судових витрат. Видати наказ.

Повне рішення складено 28 серпня 2012 року.

Суддя І.А. Попова