Рішення № 25860081, 03.09.2012, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "03" вересня 2012 р. Справа № 2/5007/939/12

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Тимошенко О.М.

за участю представників сторін:

від позивача: Дубищев Ю.О. (довіреність №416 від 15.06.12)

від відповідача: не з'явився

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Публічного Акціонерного Товариства "Укртелеком" в особі філії "Дирекція первинної мережі ПАТ "Укртелеком" (м.Київ)

до Військової частини А-3258 (м. Радомишль)

про стягнення 79107,84 грн.

Позивач звернувся з позовом до суду про стягнення з відповідача 79107,84грн., з яких: 77978,60грн. основного боргу за послуги зв'язку, 71,46грн. пені, 343,15грн. інфляційних та 714,63грн. 3% річних.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав з підстав викладених у позовній заяві.

Відповідач свого представника в судове засідання не направив. Ухвала, яка направлялась на адресу відповідача, повернулась до суду з відміткою поштового відділення:"за закінченням терміну зберігання".

Таким чином, відповідач не скористався своїм правом наданим йому ст.22 ГПК України, бути присутнім у судовому засіданні та надати свої заперечення по суті позову.

Справа розглядається за наявними в ній матеріалами, відповідно до ст.75 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

01 листопада 2003 року між Відкритим акціонерним товариством "Укртелеком" (виконавець/позивач) та Військовою частиною А-3258 (споживач/відповідач) був укладений договір на експлуатаційно-технічне обслуговування засобів зв'язку №1076/8 (а.с.15-18), згідно з п.1.1 якого, відповідач здає, а позивач приймає на експлуатаційно-технічне обслуговування за Актом приймання-передачі (Додаток №1) засоби і споруди зв'язку згідно з паспортом (Додаток №2) та необхідною для обслуговування нормативно-технічною документацією.

На виконання вимог п.1.1 договору та додаткових угод до нього, відповідач згідно акту приймання-передачі (а.с.19) передав позивачу зазначені в акті засоби і споруди зв'язку, технічну документацію та запчастини.

Відповідно до п.2.1.2 вищезазначеного договору та додаткових угод до нього, відповідач зобов'язався своєчасно та в повному обсязі сплачувати суми згідно з розрахунком вартості послуг.

Відповідно до додатків №3А від 22.04.05 та №4А від 11.05.05 до договору №1076/8, вартість послуг складає відповідно - 7481,62грн. (а.с.24) та 316,25грн. на місяць (а.с.27), а всього вартість послуг, що надаються відповідачу становить 7797,86грн. на місяць.

Згідно п.3.1 Договору та додаткових угод до нього, розрахунки за експлуатаційно-технічне обслуговування проводяться щомісячно, не пізніше 28 числа поточного місяця за поданими рахунками. Рахунки подаються не пізніше ніж за 10 днів до кінця терміну оплати.

Для проведення оплати за надані послуги з експлуатаційно-технічного обслуговування засобів зв'язку позивач направляв відповідачу рахунки (а.с.45-66).

Відповідно до ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Позивач вказує, що у період з вересня 2011 року по червень 2012 року відповідач розрахунки не проводив, чим порушив умови Договору, заборгувавши йому за вказаний період 77978,60грн. (а.с.6).

15.02.2012 року була направлена претензія №605/06 з проханням погасити заборгованість у розмірі 31483,51 грн. (а.с.29-30), яку відповідач залишив без відповіді та задоволення.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст. 509 ЦК України).

У відповідності до ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

За своєю природою вказаний Договір є договором про надання послуг.

Приписами ст.901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Матеріалами справи підтверджено, що в період з вересня 2011 по червень 2012 року позивачем були виставлені відповідачу рахунки за надані послуги на загальну суму 77978,60 грн.

Таким чином, у відповідача, виник обов'язок у відповідності з п.3.1. Договору, оплатити вказані послуги не пізніше 28 числа поточного місяця. Однак, у вказані строки відповідач розрахунки не провів, оскільки доказів своєчасно здійснених проплат сторонами не надано.

Відповідач контррозрахунку суми боргу не надав.

Таким чином, суд вважає позовні вимоги позивача в частині стягнення основного боргу в сумі 77978,60грн. обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

За несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, позивач на підставі п. 3.2 просить стягнути з відповідача 71,46 грн. пені (а.с.7).

Як передбачено ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст. 549 ЦК України).

Так, відповідно до п.3.2 Договору, в разі несвоєчасної олати рахунку споживач сплачує виконавцю пеню в розмірі 0,3% несплаченої суми за кожний день прострочення, але загальна сума не повинна перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня.

Відповідно до Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст.232 п.6 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Таким чином, нарахування пені може проводитись за шість місяців, окремо по кожному рахунку починаючи з 28 числа поточного місяця, що згідно розрахунку проведеного судом на підставі нормативно-довідкової таблиці комп'ютерної програми "Законодавство" становить 20,74 грн. і підлягає стягненню.

Відповідно до ст. ст.625 ч.2 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та три проценти річних від простроченої суми, розмір яких згідно розрахунку позивача становить: 343,15 грн. інфляційних та 714,63 грн. 3% річних (а.с.8-9).

В обсязі нарахованому позивачем підлягає вимога про стягнення 714,63 грн. 3% річних, оскільки вона є законною та відповідає обставинам справи, хоча при їх обрахунку позивач припустився арифметичної помилки, нарахувавши річні у меншому розмірі ніж слід.

Щодо стягнення інфляційних нарахувань, слід зазначити, що індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки. Розрахунки індексу інфляції за квартал, період з початку року і т. п. проводяться "ланцюговим" методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т. д.) індексів (наказ Держкомстату від 27.07.2007 р., № 265 "Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін").

З огляду на викладене, індекс інфляції має нараховуватись в наступному місяці за місяцем, в якому мав бути здійснений платіж.

Натомість позивач помилково застосував індекси інфляції, що були визначені за місяці, в яких відповідач, згідно договору, мав провести розрахунки.

Перевіривши розрахунок інфляційних, суд прийшов до висновку, що позивачем безпідставно врахований індекс інфляції за вересень місяць 2011 року, так як індекс за вересень є таким по відношенню до попереднього місяця, тобто до серпня. А так як строк виконання зобов'язання настав у вересні, то перший індекс інфляції, який має бути врахований - це індекс за жовтень і т.д.

Таким чином, інфляційні за несвоєчасно проведені розрахунки становлять 38,51 грн.

За ст.ст.627,629 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.525,526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином , відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Це положення кореспондується зі ст.193 ГК України, згідно якої об'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до вимог ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач позов щодо підстав та предмету не оспорив, доказів сплати боргу не надав, у судове засідання не з'явився.

Враховуючи викладене, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково в сумі 78752,48грн., з яких :77978,60грн. боргу, 20,74грн. пені, 38,51грн. інфляційних, 714,63грн. 3 % річних. В частині стягнення 50,72грн. пені та 304,64 грн. інфляційних слід відмовити за безпідставністю.

Витрати , пов'язані з оплатою судового збору покладаються на відповідача пропорційно сумі задоволених вимог , оскільки він спонукав позивача звернутись з позовом до суду.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Військової частини А-3258 (12200, Житомирська область, м.Радомишль, код 08275883) на користь Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі філії "Дирекція первинної мережі ПАТ "Укртелеком" (03110, м.Київ, Солом'янський р-н., вул.Солом'янська, буд.3, код 16479714):

- 77978,60грн. боргу;

- 20,74грн. пені;

- 38,51грн. інфляційних;

- 714,63грн. 3% річних;

- 1602,27грн. судового збору.

3.В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Тимошенко О. М.

Віддрукувати:

1- в справу

2-відповідачу (рек. з повідом.)