Рішення № 25860078, 30.08.2012, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

29.08.12р. Справа № 22/5005/5687/2012

За позовом: Приватного підприємства "Абла-Груп", с. Степове, Дніпропетровський район, Дніпропетровська область

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Морефрост 2004", м. Дніпропетровськ

Про: стягнення заборгованості у розмірі 194 000,00 грн.

Суддя: Крижний О.М.

Представники:

Від позивача: Чорний О.В., довіреність № 5/1 від 01.06.2012 року, представник

Від відповідача: не з'явився, повідомлений належним чином.

СУТЬ СПОРУ:

Приватне підприємство "Абла-Груп" звернулося до господарського суду Дніпропетровської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Морефрост 2004" про стягнення заборгованості у розмірі 194 000,00 грн. та судового збору.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 05.07.2012 року (суддя Казарцева В.В.) порушено провадження у справі № 22/5005/5687/2012 та призначено до розгляду в засіданні на 31.07.2012 року о 10 год. 30 хв.

31.07.2012 року керівником апарату господарського суду Дніпропетровської області прийнято розпорядження № 1407 "Щодо призначення повторного автоматичного розподілу справ" у зв'язку перебуванням судді Казарцевої В.В. на лікарняному.

Згідно автоматизованої системи розподілу справу № 22/5005/5687/2012 передано на розгляд судді Крижному О.М.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач на підставі видаткової накладної №13 від 12.04.2012 року передав відповідачу товар на загальну суму 292 000,00 грн., однак відповідач, в свою чергу, поставлений товар оплатив лише частково у сумі 98 000,00 грн., у зв'язку з чим заборгованість відповідача перед позивачем складає 194 000,00 грн.

Крім того, 12.07.2012 року до господарського суду Дніпропетровської області року надійшла заява про забезпечення позову, в якій позивач просить вжити заходів до забезпечення позову та накласти арешт на майно ТОВ "Морефрост 2004" та на грошові кошти, які знаходяться на розрахункових рахунках.

Відповідач не скористався наданим йому правом на участь представника у судовому засіданні. Судом належним чином повідомлено відповідача про день, час і місце судового засідання як за місцезнаходженням, так і за фактичною адресою, що підтверджується поштовими повідомленнями про вручення поштового відправлення (ухвали суду). Про судове засідання 15 серпня 2012 року відповідач був повідомлений 10 серпня 2012 року, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення №4907401565329 та №4912502996081. У зв'язку з неявкою відповідача судове засідання було відкладене. Про судове засідання 29 серпня 2012 року відповідач був повідомлений 21.08.2012 року та 22.08.2012 року, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення №4912503014126 та №4907401579222 відповідно.

Відзиву на позов Товариство з обмеженою відповідальністю "Морефрост 2004" до суду не надало, тому справа розглядається за наявними в ній матеріалами (ст. 75 Господарського процесуального кодексу України).

У судовому засіданні 29.08.2012 року оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

При розгляді справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство "Абла-Груп" поставило Товариству з обмеженою відповідальністю "Морефрост 2004" товар -скумбрію свіжоморожену у кількості 11 230,769 кг., за ціною 26,00 грн. за кг. на загальну суму 292 000,00 грн. за видатковою накладною №13 від 12.04.2012 року.

Зазначений товар був отриманий представником Товариства з обмеженою відповідальністю "Морефрост 2004" Тимченко М.М., на підставі довіреності №40 від 12.04.2012 року, копія якої знаходяться в матеріалах справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Морефрост 2004" лише частково оплатило товар у розмірі 98 000,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями №287 від 28.04.2012 року на суму 60 000,00 грн., №293 від 04.05.2012 року на суму 30 000,00 грн., №331 від 31.05.2012 року на суму 8 000,00 грн. (а.с. 16-18), а тому заборгованість складає 194 000,00 грн. (292 000,00 грн. -98 000,00 грн.).

У зв'язку з неоплатою вищезазначеного товару Приватне підприємства "Абла-Груп" звернулось до Товариства з обмеженою відповідальністю "Морефрост 2004" з листом-вимогою №127 від 15.06.2012 року, яким вимагало в 7 (семи) денний строк з моменту отримання даного листа сплатити заборгованість в розмірі 194 000,00 грн.

Вказаний лист-вимога направлявся відповідачу 15.06.2012 року, про що свідчать поштові чеки та описи вкладення у цінний лист (а.с. 6-9) і залишений останній без відповіді та задоволення.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Морефрост 2004" своєчасно не здійснило оплату поставленого товару, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість в сумі 194 000,00 грн., що і є причиною спору.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 Цивільного кодексу України. Якщо обов'язок зводиться до сплати грошей, то він стає грошовим зобов'язанням.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Стосовно дати виникнення у відповідача обов'язку оплатити поставлений товар, суд зазначає наступне.

Згідно ч.2 ст.712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Відповідно до частини першої статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. Отже, якщо інше не встановлено укладеним сторонами договором або актом цивільного законодавства, перебіг строку виконання грошового зобов'язання, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу, починається з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього.

При цьому підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Таким чином, обов'язок відповідача оплатити переданий товар виник з моменту підписання видаткової накладної № 13 від 12 квітня 2012 року.

Аналогічна правова позиція міститься у постановах Вищого господарського суду України від 28 лютого 2012 року по справі № 5002-8/481-2011, та від 21 квітня 2011 року № 9/252-10, та у Інформаційному листі № 01-06/928/2012 від 17.07.2012 р. «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права».

Також суд зазначає, що позивач 15 червня 2012 року звертався до Товариства з обмеженою відповідальністю "Морефрост 2004" з вимогою погасити заборгованість у розмірі 194 000,00 грн. у семиденний строк з дня отримання даної вимоги. Названа вимога направлена відповідачу цінним листом з описом вкладення 15.06.2012 року.

Відповідно до ч.1 ст.1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод: кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Європейський суд з прав людини під терміном «власність»розуміє також грошові кошти, що підлягають оплаті. Невиконанням обов'язку щодо оплати отриманого товару відповідач порушує права позивача, безпідставно не передаючи грошові кошти (вартість товару) у власність позивача.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у розмірі 194 000,00 грн. є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Стосовно заяви позивача про забезпечення позову шляхом накладення арешту на кошти відповідача у сумі заявлених позовних вимог та шляхом накладення арешту на майно відповідача та грошові кошти, які знаходяться на його розрахункових рахунках суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Відповідно до п.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 16 від 26 грудня 2011 року «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову»: у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:

- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

- наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;

- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;

- запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Згідно п.3 вказаної Постанови Пленуму Вищого господарського суду України: умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Позивач у заяві про забезпечення позову зазначає, що відповідач знаходиться у скрутному матеріальному становищі, не бажає повертати борг, і у позивача «є підстави вважати, що вказане підприємство намагатиметься відчужити належне йому майно або зняти кошти з свого розрахункового рахунку, що зробить неможливим виконання рішення суду». Таким чином, в заяві міститься посилання на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення. Жодних доказів того, що майно (у тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення не надано. За таких обставин заява про забезпечення позову задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по справі покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ч.1 ст.1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст. 509, 525, 526, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст.1, 33, 34, 49, 66, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву задовольнити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Морефрост 2004» (місцезнаходження: 49000, місто Дніпропетровськ, проспект Газети «Правда», 76; фактична адреса: 49000, м. Дніпропетровськ, вул. Нижньодніпровська, 17, оф. 14, ідентифікаційний код 34366049) на користь Приватного підприємства «Абла-Груп» (52021, Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, с. Степове, вул. 30 років Перемоги, 27, ідентифікаційний код 32575804) заборгованість у розмірі 194 000,00 грн. та 3 880,00 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя О.М. Крижний

Повне рішення складено 03.09.2012 року