Рішення № 25859956, 04.09.2012, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

04.09.2012Справа №5002-22/2251-2012

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кримтеплоелектроцентраль»,

до відповідача Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Крименерго»

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:

1. Державне підприємство «Кримські генеруючи системи»

2. Міністерство енергетики та вугільної промисловості України

про визнання договорів недійсними,

Суддя Калініченко А.А.

представники:

від позивача Дрібний Ю.В. - представник, довіреність № 1-2012 від 01.01.2012,

від відповідача не з'явився, повідомлений належним чином

від третіх осіб:

1. Рачев Д.К. - юрисконсульт, довіреність №1 від 03.01.12,

2. не з'явився, повідомлений належним чином.

СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю «Кримтеплоелектроцентраль» звернулось до Господарського суду Автономної Республіки Крим із позовною заявою до Публічного акціонерного товариства «Крименерго» про визнання недійсним договору оренди № 01/261/655 від 10.07.08, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Кримтеплоелектроцентраль» та Публічним акціонерним товариством «Крименерго» в частині передачі майна, а саме Сакські теплові мережі Турбогенератор № 1 (ОснСр 62541 д/оприход 31.10.2004); та про визнання недійсним договору оренди № 01/260/656 від 10.07.08, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Кримтеплоелектроцентраль» та Публічним акціонерним товариством «Крименерго» в частині передачі майна, а саме Сакські теплові мережі, двигун газотурбінний ГТД - 15 (ОснСр 62541 д/оприход 31.10.2004).

Позовні вимоги мотивовані тим, що спірні договори укладено Публічним акціонерним товариством «ДТЕК Крименерго» з порушенням господарської компетенції (правосубєктності), відповідач безпідставно передав у оренду зазначене майно та отримуючи прибуток, не мав обсягу прав і обов'язків, повноважень і господарської компетенції для укладення спірного договору, тобто не міг бути суб'єктом правовідносин.

Ухвалою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 24.07.2012 замінено найменування Публічного акціонерного товариства «Крименерго» на Публічне акціонерне товариство «ДТЕК Крименерго».

24 липня 2012 року на адресу Господарського суду Автономної Республіки Крим від Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Крименерго» надійшла заява про застосування строків позовної давності.

01 серпня 2012 року на адресу Господарського суду Автономної Республіки Крим від Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Крименерго» надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач просить у задоволені позову відмовити у повному обсязі та зазначає, що згідно з частиною 1 статті 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором. Відкрите акціонерне товариство «Крименерго» не продовжувало дію договору після закінчення строку, тобто після 31.12.2010, а навпаки Відкрите акціонерне товариство «Крименерго» звернулося з листом від 14.10.2011 вих. 10/3849/2, в якому просило повернути передане в оренду устаткування у зв'язку з закінчення строку дії договору. Таким чином позивач фактично просить визнати недійсним договір, строк дії якого закінчився і в 2012 році не діє.

На адресу Господарського суду Автономної Республіки Крим 02 серпня 2012 року від Міністерства енергетики та вугільної промисловості України надійшли письмові пояснення, в яких третя особа зазначає, що вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

У судовому засіданні, яке відбулось 14.08.2012 представником позивача надані письмові пояснення, щодо строку застосування позовної давності, в якій товариство зауважує, що відповідно до пункту 28 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» перебіг позовної давності щодо вимог про визнання правочинів недійсними обчислюється не з моменту вчинення правочину, а відповідно до частини першої статті 261 ЦК - від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. ЦК встановлено винятки з цього правила щодо окремих вимог, пов'язаних з визнанням правочинів недійсними (частини друга, третя статті 261 Цивільного кодексу України).

Крім того, позивач звертає увагу, що як зазначено в позовній заяві та не заперечується відповідачем, строк договорів оренди №01/261/655 та №01/260/656 від 10.07.2008 відповідно до додаткових угод № 1 від 29.12.2008 та №10/69 від 14.12.2009 та від 29.12.2008 №1-01/110 та від 14.12.2009 №10/68, встановлено з 10.07.2008 по 31.12.2010. Відповідно до статті 764 Цивільного кодексу України якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Згідно з відзивом на позовну заяву відповідач звернувся з вимогою про повернення орендованого майна лише 14.10.2011 (вих. №10/3849/2) тобто із пропущенням встановленого законодавством місячного терміну.

30 серпня 2012 року на адресу Господарського суду Автономної Республіки Крим від Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Крименерго» надійшло клопотання про продовження строку розгляду спору та про відкладення розгляду справи, у зв'язку з відрядженням представника у Бахчисарайський районний суд.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників процесу, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно з Наказом Міністерства палива та енергетики України № 150 від 28.08.1998 у складі Державної акціонерної енергопостачальної компанії «Крименерго», на базі частини майна уставного фонду енергокомпанії створене Дочірнє підприємство «Кримські генеруючі системи». Відповідно до акту приймання-передачі майна від 1998 року до дочірнього підприємства передано майно, яке знаходилось на балансі Державної акціонерної енергопостачальної компанії «Крименерго» станом на 01.10.1998.

Наказом №3 від 23.11.1998 Сакські теплові мережі передано до складу Дочірнього підприємства «Кримські генеруючі системи».

Згідно з актом державної приймальної комісії від 24.09.1998, затвердженого наказами Державної акціонерної енергопостачальної компанії «Крименерго» №170 від 29.09.1998 та №172 від 05.10.1998, прийнято та введено в експлуатацію пусковий комплекс по установці турбіни Т6-35/16 об'єкту Техпереозброєння ТЕЦ Сакських теплових мереж з установкою ПГУ-20 м. Сакі.

Актом приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів, затвердженого 05.09.1999, зазначене обладнання введено до основних фондів та передано на баланс Сакських теплових мереж.

Відповідно до наказу №120 Міністерства палива та енергетики України від 25.05.2000 на базі державного майна Сімферопольської ТЕЦ, Камиш-Бурунської ТЕЦ, Сакських теплових мереж створене Державне підприємство «Кримські генеруючі системи».

Державне підприємство «Кримські генеруючі системи» (код ЄДРПОУ 30909683) зареєстроване виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради АР Крим 21.06.2000, що підтверджується копією свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи.

Згідно з наказом №120 Міністерства палива та енергетики України від 25.05.2000 (в редакції наказу №337 від 16.08.2000р.) Державне підприємство «Кримські генеруючі системи» є правонаступником Дочірнього підприємства «Кримські генеруючі системи» в частині прав, зобов'язань та майна, переданого згідно з розподільним актом (балансом).

Відповідно до акту приймання-передачі майна від 2000 року Дочірнє підприємство передає Державному підприємству майно, яке знаходиться на балансі Дочірнього підприємства станом на 01.08.2000 у тому числі незавершене будівництво установки ПГУ-20 МВт вартістю 3 085 тис. грн.

Наказом Міністерства палива та енергетики України від 13.09.2000 Дочірнє підприємство Відкритого акціонерного товариства «Крименерго» «Кримські генеруючі системи» ліквідовано.

Наказом Міністерства палива та енергетики № 329 від 31.05.2002 від Відкритого акціонерного товариства «Крименерго» до Державного підприємства «Кримські генеруючі системи» передано на безоплатній основі незавершене будівництво державного майна: установки ГТЭ-15С для ПГУ-20 Сакських теплових мереж, про що складено відповідний акт, підписаний сторонами та затверджений Міністерством 11.06.2002.

Наказом №Г-23 від 17.04.2002 «Про передачу обсягів незакінченого виробництва» Відкритого акціонерного товариства «Крименерго» передало обсяги незакінченого виробництва новому замовнику - Державному підприємству «Кримськігенеруючі системи».

Таким чином, складові частини та обладнання цілісного майнового комплексу Сакських теплових мереж, зокрема турбогенератор №1 та незакінчене будівництво установки ГТЕ-15 С для ПГУ-20 залишилось в державній власності та у підпорядкуванні Міністерства палива та енергетики в особі Державного підприємства «Кримськігенеруючі системи».

На виконання плану санації у справі №2-6/2623-2003 з 01.01.2004 цілісний майновий комплекс Державного підприємства «Кримськігенеруючі системи» «Сакські теплові мережі» передано у оренду Товариству з обмеженою відповідальністю «Кримтеплоелектроцентраль» відповідно до договору оренди цілісного майнового комплексу структурного підрозділу Державного підприємства «Кримськігенеруючі системи» «Сакські теплові мережі» № 119 від 01.01.2004, акту приймання-передачі майна цілісного майнового комплексу та додатків до нього.

Зазначений план санації погоджено з боку Міністерства палива та енергетики під час процедури санації протоколом №12 постійної комісії з врегулювання питань банкрутства підприємств паливно-енергетичного комплексу, а укладений договір оренди цілісного майнового комплексу №119 від 01.01.2004 погоджено з боку Фонду державного майна України.

Згідно інвентарних номерів обладнання, встановленого на турбогенераторі №1, та акту приймання-передачі майна цілісного майнового комплексу Сакських теплових мереж до договору від 01.01.2004 №119 турбогенератор №1 як складова частина зазначеного комплексу передано в користування позивачу.

Під номером 13 переліку об'єктів незавершеного будівництва з урахуванням дооцінки станом на 30.09.2003, які передаються в оренду, (додаток до акту приймання-передачі ЦМК) вказано «модернізація ГТЕ-15 С».

Відповідно до розділу 3.1. робочого проекту «Технічне переозброєння та реконструкція ТЕЦ Сакських теплових мереж з установкою ПГУ 20» до складу газотурбогенератора ГТЕ - 15 С на базі газотурбінного двигуна ГТД-15-03, виробництва ПО «Зоря» м. Миколаїв, входить, зокрема, блок газотурбінного двигуна ГТД-15 з газовідводом у тепло-звукоізолюючому контейнері із вмонтованим блоком паливної апаратури газоподібного палива.

Згідно з договором від березня 1998 року №776, календарного плану і специфікації обладнання до нього, актів виконаних робіт газотурбінний двигун ГТД-15 було перетворено для роботи у складі газотурбогенератора ГТЕ - 15 С, а замовник в особі Державного підприємства «Кримьски генеруючі системи», після складання угоди про заміну сторін у зобов'язанні від 2001 року б/н, прийняв виконані роботи та обладнання.

Згідно статті 186 Цивільного кодексу України річ, призначена для обслуговування іншої (головної) речі і пов'язана з нею спільним призначенням, є її приналежністю. Приналежність слідує за головною річчю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 187 ЦК України складовою частиною речі є все те, що не може бути відокремлене від речі без її пошкодження або істотного знецінення. При переході права на річ її складові частини не підлягають відокремленню.

Таким чином, на момент підписання між Товариством з обмеженою відповідальністю «Кримтеплоелектроцентраль» та Державним підприємством «Кримьски генеруючі системи» договору оренди цілісного майнового комплексу від 01.01.2004 №119 газотурбінний двигун ГТД-15 як окрема одиниця не існував, а був переданий третій особі -1 у складі незавершеного будівництва «установка ГТЕ 15 для ПГУ - 20 Сакських ТМ» відповідно до акту, підписаного Відкритим акціонерним товариством «Крименерго» та Державним підприємством «Кримські генеруючі системи», затвердженого заступником держсекретаря Міністерства палива та енергетики України 11.06.2002.

Крім того, сторонами по справі укладено договори оренди нерухомого майна та обладнання №№ 01/261/655 та 01/260/656 від 10.07.2008, строк дії яких продовжувався додатковими угодами № 1 від 29.12.2008, №10/69 від 14.12.2009 та №1-01/110 та від 14.12.2009 №10/68.

Відповідно до статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Статтею 761 Цивільного кодексу України передбачено, що право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права.

Відповідно до переліку, визначеному додатком №1 та акту приймання-передачі майна від 10.07.2008 до договору №01/261/655 від 10.07.2008 Відкрите акціонерне товариство «Крименерго» передало, а Товариство з обмеженою відповідальністю «Кримтеплоелектроцентраль» прийняло зокрема турбогенератор №1, розташований на станції ТЕЦ Сакських теплових мереж.

За актом приймання-передачі майна по договору оренди 01/260/656 від 10.07.2008 Товариство з обмеженою відповідальністю «Кримтеплоелектроцентраль» прийняло, а Відкрите акціонерне товариство «Крименерго» передало обладнання у тому числі газотурбінний двигун ГТД-15, розташований на Сакських теплових мережах.

Із встановленого вище вбачається, що особою, уповноваженою передати в оренду державне майно турбогенератор №1 та газотурбінний двигун ГТД-15, який увійшов до складу модернізації газотурбогенератора ГТЕ - 15 С, є Державне підприємство «Кримьскі генеруючі системи», підпорядковане Міністерству палива та енергетики України, за погодженням із Фондом державного майна України.

Згідно пункту 3.12. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» не вважається зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин, зміна посилання на норми права, посилання суду в рішенні на інші, ніж зазначено позивачем, норми права. Водночас і посилання суду в рішенні на інші норми права, ніж зазначені у позовній заяві, не може розумітися як вихід суду за межі позовних вимог.

Згідно положень частини 1 статті 203 ЦК України, зміст правочину не повинен суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно частини 1, 3 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Суд звертає увагу позивача на те, що відсутність конкретного суб'єктивного речового цивільного права щодо майна, не можна ототожнювати із відсутністю правоздатності або дієздатності, оскільки правоздатність - це лише здатність особи виступати суб'єктом такого права, а дієздатність - це здатність особи набути та реалізувати таке право.

Згідно статті 761 ЦК України, право передавання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права. Наймодавцем може бути також особа, уповноважена на укладення договору найму.

Як встановлено судом, відповідач під час укладання договорів №№ 01/261/655 та 01/260/656 від 10.07.2008 не відповідав критеріям, встановленим статтею 761 Цивільного кодексу України, в частині прав на турбогенератор №1 та газотурбінний двигун ГТД-15, а тому не мав права розпоряджатись зазначеним державним майном.

Суд звертає увагу відповідача, що саме таку позицію висловило Міністерство енергетики та вугільної промислової України у своїх письмових поясненнях по справі.

Щодо посилань відповідача на постанови Севастопольського апеляційного господарського суду у справах №2-5/17098-2006 та № 2-29/16497-2006 суд зазначає наступне.

Статтею 35 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Згідно із текстом зазначених судових рішень предметом позовів у справах було витребування майна із незаконного володіння та стягнення неустойки. При вирішенні спорів судом досліджувались договори оренди нерухомого майна №№ 158-01/759/2 від 01.10.2004 та159-01/759/1 від 01.10.2004, додаткові угоди щодо продовження дії цих договорів та акти приймання-передачі нерухомого майна.

Слід враховувати, що стаття 204 ЦК України встановлює презумпцію правомірності правочину, а стаття 397 ЦК України презумпцію правомірності володіння.

Питання щодо правомірності передачі майна з боку Відкритого акціонерного товариства «Крименерго» чи недійсності договорів в частині передачі турбогенератора №1 або газотурбінного двигуна ГТД-15, розташованих на Сакських теплових мережах, на підставі статей 215, ч. 2 ст. 203 та 761 Цивільного кодексу України судом не вирішувалось, а тому суд відхиляє доводи відповідача щодо встановлення аналогічних фактів між сторонами по іншому судовому спору.

Суд також відмовляє відповідачу у задоволені клопотання про застосування строку позовної давності з огляду на наступне.

За приписами статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено(позовна давність) статтею 257 Цивільного кодексу України встановлено в три роки. Перебіг позовної давності, відповідно до статті 261 Цивільного кодексу України починається від дня коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до пункту 28 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» перебіг позовної давності щодо вимог про визнання правочинів недійсними обчислюється не з моменту вчинення правочину, а відповідно до частини першої статті 261 ЦК - від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Суд звертає увагу на те, що згідно статті 16 ЦК України визнання недійсним правочину є одним із способів захисту прав та законних інтересів суб'єктів цивільних правовідносин, таким чином, шляхом ухвалення судового рішення усувається порушення прав позивача з боку відповідача, його суб'єктивне право поновлюється до первісного стану, який існував до моменту порушення.

Слід враховувати, що предметом спору є договори оренди, які є чинними на момент розгляду справи, вказані договори створюють правовідносини між сторонами, які мають триваючий характер - володіння та користування майном протягом певного строку, обов'язок періодично вносити орендну плату, на відміну від інших цивільно-правових договорів, які припиняють свою дію у зв'язку з їх повним виконанням сторонами.

Таким чином, суд дійшов висновку, що поки спірні договори оренди діють у відповідній частині, відбувається триваюче порушення суб'єктивних прав позивача, якій отримав майно в оренду від неуповноваженої особи та несе по відношенню до неї певні цивільні обов'язки без відповідних правових підстав.

Отже, не можна говорити про пропуск позивачем строку позовної давності на момент розгляду спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи наведене суд доходить висновку що позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню у повному обсязі.

Крім того, суд відмовляє в задоволені клопотання відповідачу про продовження строку розгляду спору та про відкладення розгляду справи, виходячи з наступного.

Пунктом 3.9.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» визначено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

Отже, суд звертає увагу на те, що відповідач не обмежений у можливості доручення представництва інтересів підприємства іншій компетентній особі шляхом оформлення відповідної довіреності.

Згідно до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України оплата судового збору покладається на відповідача.

В судовому засіданні були оголошені вступна та резолютивна частини рішення згідно статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 03 вересня 2012 року.

На підставі викладеного, керуючись статтями 82-84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Визнати договір оренди № 01/261/655 від 10.07.2008, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Кримтеплоелектроцентраль» та Публічним акціонерним товариством «Крименерго» в частині передачі майна, а саме Сакські теплові мережі Турбогенератор № 1 (ОснСр 62541 д/оприход 31.10.2004) - недійсним.

3.Визнання договір оренди № 01/260/656 від 10.07.2008, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Кримтеплоелектроцентраль» та Публічним акціонерним товариством «Крименерго» в частині передачі майна, а саме Сакські теплові мережі, двигун газотурбінний ГТД - 15 (ОснСр 62541 д/оприход 31.10.2004) - недійсним.

4.Стягнути з Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Крименерго» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кримтеплоелектроцентраль» 2 146,00 грн судового збору.

5.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя А.А. Калініченко