Постанова № 25859512, 29.08.2012, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" серпня 2012 р. Справа № 5017/416/2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Суддів:Мирошниченка С.В., Барицької Т.Л., Хрипуна О.О.,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної екологічної інспекції з охорони довкілля Північно-Західного регіону Чорного моряна постановуОдеського апеляційного господарського суду від 26.06.2012 р.у справі№ 5017/416/2012 господарського суду Одеської областіза позовомДержавної екологічної інспекції з охорони довкілля Північно-Західного регіону Чорного морядоПублічного акціонерного товариства "Одеська ТЕЦ"простягнення 28 535 886,00 грн.

За участю представників:позивача:Ісадченко М.Ю.відповідача:Сосновська Г.І., Худякова С.В., Лазніков В.М.

ВСТАНОВИВ:

Державна екологічна інспекція Північно-Західного регіону Чорного моря (далі-позивач) звернулася до господарського суду Одеської області з позовом до публічного акціонерного товариства (ПАТ) „Одеська ТЕЦ" (далі-відповідач) про стягнення з останнього 28535886 грн. збитків, завданих державі внаслідок понадлімітного забору води з Чорного моря та понадлімітного скиду зворотних вод у Чорне море.

Рішенням господарського суду Одеської області від 09.04.2012 р. (суддя Гуляк Г.І.) у справі № 5017/416/2012 позовні вимоги задоволено повністю.

Рішення суду мотивоване тим, що позивачем належним чином доведено факт завдання відповідачем збитків, а також правомірно нарахований розмір збитків відповідно до розділу ІХ Методики № 389 зі змінами, внесеними наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 30.06.2011р.

Постановою Одеського апеляційного господарського від 26.06.2012 р. (судді: Будішевська Л.О., Мишкіна М.А., Сидоренко М.В.) рішення місцевого господарського суду скасовано та прийнято нове рішення, яким в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятою постановою апеляційного господарського суду, Державна екологічна інспекція з охорони довкілля Північно-Західного регіону Чорного моря звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову апеляційного господарського суду та залишити в сили рішення місцевого господарського суду.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм господарськими судами попередніх інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, 04.03.2011 р. працівниками державної екологічної інспекції з охорони довкілля Північно-Західного регіону Чорного моря проведено перевірку дотримання ПАТ „Одеська ТЕЦ" вимог природоохоронного законодавства України в частині спеціального водокористування.

За результатами зазначеної перевірки складено акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства України від 04.03.2011 р., в якому встановлено, що в 2010 р. забір води з Чорного моря та скид зворотніх вод у Чорне море відповідачем здійснювався з перевищенням лімітів, встановлених у дозволі на спеціальне водокористування.

На підставі зазначеного акту було здійснено розрахунок розміру збитків, заподіяних навколишньому природному середовищу.

Розмір збитків визначено на підставі "Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів", затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.2009 р. № 389, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України від 14.08.2009р. за № 767/16783 за формулою 23.

Апеляційний господарський суд не погодився з цим розрахунком, оскільки в ньому застосований норматив збору за спеціальне водокористування, встановлений Податковим кодексом України для інших водних об'єктів, в той час, як за морську воду збір на той час не справлявся.

Право позивача застосовувати при розрахунку збитків для морської води ставку збору за спеціальне водокористування поверхневих вод для показника „Інші водні об'єкти" встановлене Наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 30.06.2011 р. № 220, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 15.07.2011 р. за № 881/19619. Однак, на момент встановлення правопорушення Методика діяла в попередній редакції, де таке право не було передбачене.

Крім того, позивачем не доведено належними та допустимими доказами факт забруднення морської води внаслідок самовільного водокористування.

Відповідно до п.1.2 Методики в редакції, чинній на момент перевірки, встановлення факту забруднення водного об'єкту було необхідним для розрахунку збитків.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем на підтвердження факту забруднення морської води надані дані аналізу морської води і стічних вод за І та ІУ квартали 2010р., зроблені ПАТ „Одеська ТЕЦ".

Однак, відповідно до п. 2.2 розділу ІІ Методики факт наднормативного скиду забруднюючих речовин у водний об'єкт зі зворотними водами встановлюється державними інспекторами за результатами інструментально-лабораторних методів контролю, документальної перевірки суб'єктів господарювання та розрахунковим методом.

Тобто факт забруднення не може бути встановлений в акті перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства, яким засвідчується лише факт здійснення скидів у водні об'єкти, оскільки забруднення можливо підтвердити лише результатами аналізу проб води.

Крім того, в ст. 6 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" від 28.12.2007 р. передбачено вичерпний перелік підстав для проведення позапланової перевірки.

Але, такої підстави, як позапланова перевірка дотримання вимог природоохоронного законодавства, що зазначена в акті від 04.03.2012 р., в цій статті не передбачено.

Також, Вищий господарський суд України зазначає, що наявний в матеріалах справи Акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства України, в якому зазначені результати всієї перевірки та в якому зафіксовані правопорушення, датується 04.03.2011 р., а протокол про адміністративне правопорушення та постанова про накладання адміністративного стягнення датується 03.03.2011 р. Тобто, виходячи з матеріалів справи, можна зробити висновок, що при перевірці державної екологічної інспекції спочатку виникла санкція, а потім вже саме правопорушення.

Таким чином, касаційний суд приходить до висновку, що позивачем не доведено факту заподіяння відповідачем шкоди навколишньому природному середовищу, розрахунок розміру шкоди є необґрунтованим.

Проаналізувавши вищевказані обставини справи та вимоги чинного законодавства, касаційний суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, щодо відмови в задоволенні позовних вимог.

Вищий господарський суд України дійшов висновку, що постанова апеляційного господарського суду ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги не прийняті колегією суддів до уваги, оскільки не підтверджені матеріалами справи.

З огляду на викладене, доводи скаржника не знайшли свого підтвердження, а тому підстав для зміни чи скасування прийнятого у справі судового рішення судова колегія не вбачає.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119,11111, 11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної екологічної інспекції з охорони довкілля Північно-Західного регіону Чорного моря залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 26.06.2012 р. у справі № 5017/416/2012 залишити без змін.

Головуючий суддяС.В. Мирошниченко СуддіТ.Л. Барицька О.О. Хрипун