Рішення № 258587, 15.11.2006, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

15.11.2006 Справа № 12/233

За позовом відкритого акціонерного товариства „Укртелеком” в особі центру електрозв’язку № 5 Закарпатської філії, м. Тячів

до відповідача Углянського споживчого товариства, с. Угля Тячівського району

про стягнення суми 952,32 грн. –основного боргу.

Суддя Тисянчин В. М.

Представники:

Від позивача –Чопей В. В., (представник за довіреністю від 04.01.2006 року)

Від відповідача –Мигалко М. М., головний бухгалтер сільської ради

СУТЬ СПОРУ: заявлено позов відкритим акціонерним товариством „Укртелеком” в особі центру електрозв’язку № 5 Закарпатської філії, м. Тячів до Углянського споживчого товариства, с. Угля Тячівського району про стягнення суми 952,32 грн. –основного боргу.

Представникам сторін роз’яснено права і обов’язки передбачені ст.20, 22 ГПК України.

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не заявлено.

Письмовою заявою в порядку ст. 22 ГПК України представник позивача, з огляду письмової заяви представника відповідача в порядку п.3 ст. 267 ЦК України щодо застосування строків позовної давності, уточнив позовні вимоги зменшивши їх з 13 629,68 грн. до 952,32 грн. –основного боргу, відмовився від пені та підтримує позовні вимоги посилаючись на їх обґрунтованість матеріалами справи.

Письмовим відзивом на позов поданим в судовому засіданні 15.11.2006 року відповідач визнає уточнені позовні вимоги в повному обсязі в частині стягнення 952,32 грн. та просить суд і позивача не стягувати пеню в сумі 2 338,38 грн.

Вивчивши доводи позовної заяви та матеріали справи, дослідивши їх, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Заборгованість відповідача в сумі 952,32 грн. –основного боргу щодо оплати за надані, згідно договору № 203-01650 від 04.01.1996 року послуги телефонного зв’язку за період з 01.11.2003 року по 30.06.2006 року, підтверджується матеріалами справи, зокрема:

- довідкою - розрахунком заборгованості за період з 01.11.2003 року по 30.06.2006 року;

- розрахунком позову, а за таких обставин сума основного боргу підлягає стягненню примусово.

Заявлені вимоги позивача про добровільне погашення боргу відповідач не виконав, чим порушив ст. ст. (4; 151); 161 ЦК УРСР (чинного до 01.01.04) та ст. ст. (11; 526); 509; 530 ЦК України (чинного з 01.01.04).

Саме ця обставина і послужила підставою для звернення позивача до суду з даною позовною заявою.

Відповідно до ч.2 п.4 Перехідних положень Господарського кодексу України –до господарських відносин, що виникли до набрання чинності відповідними положеннями ГК України, зазначені положення застосовуються щодо тих прав та зобов’язань, які продовжують існувати, або виникли після набрання чинності цими положеннями.

Аналогічне правило також закріплено в ст. 5 та ч.2 п. 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 175 ГК України майново –господарські зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей передбачених ГК України та ГК України та з урахуванням Закону України „Про телекомунікації” (ст. ст. 33, 36).

Таким чином, на день розгляду спору у суді, обставини спору (права і зобов’язання сторін) оцінюються судом з огляду на правила ЦК.

Відповідно до ст. 161 ЦК УРСР та ст. 526 ЦК України, зобов’язання повинно виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору чи вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до ст. 151 ЦК УРСР та ст. 509 ЦК України в силу зобов’язання –кредитор вправі вимагати виконання обов’язку від боржника у випадку невиконання останнім своїх зобов’язань у відносинах. Підставою виникнення зобов’язання є юридичний факт.

В даній правовій ситуації юридичним фактом, на підставі якого виникли зобов’язальні відносини між сторонами, є надання послуг телефонного зв’язку (ст. 11 ЦК України).

Отже, обов’язок відповідача оплатити вартість наданих послуг телефонного зв’язку є безспірним.

Одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається (ст. 615; 625 ЦК України).

Відтак, договір є обов’язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Позаяк, судом врахована заява представника позивача про застосування строку позовної давності, зробленого до виникнення судового рішення (п.3 ст. 267 ЦК України) в частині вимог основного боргу та пені, поважність пропущену якого позивачем не доведено.

При постановленні судового рішення враховується характер зобов’язання, наслідки його невиконання, особа відповідача, ступінь його вини, суспільно – державну значимість службової діяльності відповідача, обставини, що впливають на неможливість виконання відповідачем зобов’язання належним чином та межі здійснення цивільних прав (п.3 ст. 13 ЦК України), де не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах, безпідставного збагачення за рахунок погіршення фінансово –майнового стану сторони у спорі.

Отже, із встановлених судом обставин вбачається, що склад цивільно –правової відповідальності є наявним на момент судового розгляду справи.

Встановлюючи дійсні обставини справи, суд посилається на фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору, в даному випадку –письмовими доказами. При цьому, заяви та пояснення не приймаються судом за преюдицію, а перевіряються на достовірність.

Методика розрахунку позивачем вартості та обсягу наданих послуг ґрунтується на встановлених нормативах і відповідачем не оспорювалась за весь період стосунків.

Таким чином, позивачем доведені ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, тому позов підлягає задоволенню, поклавши відшкодування судових витрат за змістом ст. 49 ГПК України на відповідача з огляду його вини у виникненні спору.

Виходячи з викладеного, оцінивши повноту, достатність позовних матеріалів, проаналізувавши подані по справі доказові документи для вирішення спору, керуючись ст. 124 Конституції України; ст. 2 Закону України „Про судоустрій України”; ст.ст. 4, 33, 34; 36; 43, 44; 49; 82 - 84, 115; 116; Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

Стягнути з Углянського споживчого товариства (с. Угля Тячівського району, вул. Возз’єднання, 11; код 01752883) на користь відкритого акціонерного товариства „Укртелеком” в особі центру електрозв’язку № 5 Закарпатської філії (м. Тячів, вул. Леніна, 28; код 25438186) суму 952,32 (дев’ятьсот п’ятдесят дві грн. 32 коп.) –основного боргу та 159 (сто п’ятдесят девять грн.) - у відшкодування витрат по оплаті держмита; 118 (сто вісімнадцять грн.) –у відшкодування витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

Дане рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Тисянчин В. М.