Постанова № 25855939, 31.08.2012, Чернівецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2012 р. м. Чернівці Справа №2а/2470/2098/12

Чернівецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді -Григораша В.О.;

при секретарі судового засідання -Дячуку Д.А.;

за участю:

позивача -ОСОБА_1;

представника відповідача -Гишка С. А.;

представника третьої особи -Богачука О.В.

розглянувши адміністративний позов ОСОБА_1 до Відділу державної виконавчої служби Новодністровського МУЮ, за участю третьої особи на стороні відповідача яка не заявляє самостійних вимог Управління Пенсійного фонду України в Сокирянському районі Чернівецької області про визнання протиправними дій та скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ :

ОСОБА_1 (позивач) звернувся із адміністративним позовом до Відділу державної виконавчої служби Новодністровського МУЮ (відповідач) про визнання протиправними дій державного виконавця Шендрюка О.О. щодо відкриття виконавчого провадження за постановою серії ВП №33221204 від 02.07.2012р. про примусове виконання вимоги №Ф165 від 28.03.2012 року УПФ України в Сокирянському районі Чернівецької області про сплату боргу в сумі 4010,30 грн.; визнання незаконною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження серії ВП №33221204 від 02.07.2012р.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження серії ВП 33221204 від 02.07.2012 року, копію якої ним отримано 03.08.2012 року. Позивач вважає, що відповідач повинен був винести постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження у зв'язку із неподанням Управління Пенсійного фонду України в Сокирянському районі Чернівецької області належного до виконання виконавчого документа та повернути вимогу №Ф-165 від 28.03.2012 року про стягнення боргу в сумі 4010,30 грн. без виконання.

Позивач зазначає, частиною третьою статті 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003року №1058-IV визначено статус вимоги УПФУ про сплату боргу як виконавчого документа. Однак, відповідно до розділу VIII Закону України від 08.07.2010року № 2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" з 01.01.2011року частини першу - дев'яту статті 106 Закону №1058-IV виключено. Враховуючи зазначене позивач вважає, що відповідач відкрив виконавче провадження на підставі документа, який не є виконавчим.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав викладених у позовній заяві.

Не погоджуючись із заявленими позовними вимогами, відповідач подав письмові заперечення на позовну заяву з таких підстав.

Примусове виконання рішень державною виконавчою службою здійснюється на підставі виконавчих документів, якими зокрема є рішення органів державної влади, якщо їх виконання за законом покладено на державну виконавчу службу.

Державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення виконавчого документа до виконання та пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. Відповідач зазначає, що вимога УПФ України в Сокирянському районі Чернівецької області №Ф165 від 28.03.2012 року про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог з підстав аналогічно викладених у письмових запереченнях.

Представник третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог заперечував проти задоволення заявлених позовних вимог у зв'язку із їх безпідставністю та необґрунтованістю.

Заслухавши пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, встановивши фактичні обставини в справі, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що у задоволенні адміністративного позову слід відмовити у повному обсязі з таких підстав.

Судом встановлено такі обставини у справі та відповідні їм правовідносини.

Управлінням Пенсійного фонду України в Сокирянському районі Чернівецької області винесено вимогу від 28.03.2012 року №Ф-165 про сплату недоїмки зі сплати єдиного внеску в сумі 4010,30 грн. (а.с. 46). Вказану вимогу було надіслано позивачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення, проте конверт повернувся на адресу відправника, у зв'язку із закінченням терміну зберігання (а.с. 50,51). Вимога про сплату боргу від 28.03.2012 року №Ф-165 набрала чинності 14.05.2012 року.

Керуючись положеннями Закону України "Про виконавче провадження", 20.06.2012 року Управлінням Пенсійного фонду України в Сокирянському районі Чернівецької області надіслано на адресу ВДВС Новодністровського міського управління юстиції заяву за №4460/07 про примусове виконання вимоги про сплату недоїмки №Ф-165 від 28.03.2012 року (а.с. 45).

Розглянувши вказану заяву та вимогу Управління Пенсійного фонду України в Сокирянському районі Чернівецької області №Ф-165 від 28.03.2012 року відповідачем 02.07.2012 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП№33221204 про стягнення недоїмки зі сплати єдиного внеску в сумі 4010,30 грн. Боржнику встановлено строк до 09.07.2012 року для самостійного виконання рішення та надання документального підтвердження сплати коштів (а.с. 18, 48).

Вказану постанову про відкриття виконавчого провадження надіслано позивачу супровідним листом від 18.07.2012 року №1336/02-31 (а.с. 19,47). Згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, позивач отримав постанову про відкриття виконавчого провадження 06.08.2012 року (а.с. 49).

До вказаних правовідносин суд застосовує такі положення законодавства та робить висновки по суті позову.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку регламентуються Законом України "Про виконавче провадження" від 21 квітня 1999 року № 606-XIV (Закон № 606-XIV).

Відповідно до ст. 11 Закону № 606-XIV державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Виходячи із п. 8 ч. 2 ст. 17 Закону № 606-XIV підлягають виконанню державною виконавчою службою рішення органів державної влади, якщо їх виконання за законом покладено на державну виконавчу службу.

Згідно ст. 25 Закону № 606-XIV державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Частиною четвертою статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 8 липня 2010 року №2464-VI передбачено, що територіальний орган Пенсійного фонду у порядку, за формою і в строки, встановлені Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти робочих днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.

Відповідно до пп. б) п. 6.3 Постанови правління Пенсійного фонду України від 27.10.2010 року № 21-5 "Про затвердження Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (Постанова № 21-5) органи Пенсійного фонду надсилають платникам вимогу про сплату недоїмки у випадку якщо платник має на кінець звітного базового періоду недоїмку зі сплати єдиного внеску.

Відповідно до п. 6.4 Постанови № 21-5 вимога вважається надісланою (врученою) фізичній особі, якщо її вручено особисто такій фізичній особі або її законному представникові чи надіслано листом на її адресу за місцем проживання або останнього відомого її місця перебування (проживання) з повідомленням про вручення за порядком оформлення зазначених поштових відправлень, установленим Кабінетом Міністрів України.

З врахуванням наведеного суд вважає безпідставними твердження позивача, що вимога Управління Пенсійного фонду України в Сокирянському районі Чернівецької області від 28.03.2012 року №Ф-165 не є виконавчим документом. Відповідач відкрив виконавче провадження відповідно до вимог Закону № 606-XIV та на підставі документа, який в силу ч. 4 ст. 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 8 липня 2010 року №2464-VI є виконавчим документом.

Відповідно до вимог статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд вважає, що дії та рішення відповідача не суперечать вимогам ст. 19 Конституції України та ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому підстав для визнання їх протиправними та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження серії ВП №33221204 від 02.07.2012р немає.

Відповідно до ч. 2 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. Оскільки, в судовому засіданні свідки не залучалися та експертизи не проводилися, судові витрати, що підлягають стягненню, відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 11, 71, 76, 79, 159, 160, 161, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Порядок і строки оскарження постанови визначаються ст.ст. 185, 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку постанови суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанову у повному обсязі складено 05 вересня 2012.

Суддя В.О. Григораш