Постанова № 25855220, 20.08.2012, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 серпня 2012 року 2а-3023/12/1070

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді -Балаклицького А.І., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Києві адміністративну справу

за позовомПриватного підприємства "Боус"доБроварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області третя особаТовариство з обмеженою відповідальністю "Фенікс Ресурс"провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення та визнання акту перевірки нечинним,

в с т а н о в и в:

Приватне підприємство "Боус" (далі - Позивач) звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області (далі - Відповідач), третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фенікс Ресурс" про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 000002304 від 20.03.2012 року та визнання акту перевірки №199/233/32270774 від 16.12.2011 року нечинним.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірне податкове повідомлення-рішення за наслідками проведеної перевірки прийнято з порушенням Податкового кодексу України, відповідачем надано неправильну оцінку фактичним обставинам, внаслідок чого зроблено помилкові висновки, що нібито правочин (договір), укладений між ПП "Боус" та ТОВ "Фенікс Ресурс", не спричинив реального настання правових наслідків, а тому, на думку службової особи Відповідача, згідно ст. 203, ст. 215, ст. 216, ст. 228, ст. 626, ст. 629, ст.650, ст. 655, ст. 658, ст. 662 Цивільного кодексу України, зазначений правочин нібито має ознаки нікчемності та нібито є нікчемним в силу закону. Представник Відповідача, який здійснював документальну невиїзну перевірку ПП "Боус", дійшов необґрунтованого, на думку Позивача, висновку про те, що останнім в порушення п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України занижено податок на додану вартість на загальну суму 436160 грн.

У письмових запереченнях, наданих до суду, Відповідач проти позову заперечує та просить суд в задоволені позову відмовити, посилаючись на те, що правочин, укладений між ПП "Боус" та ТОВ "Фенікс Ресурс", є нікчемним, оскільки договір укладений без реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування та несплати податків, що призвело до втрат дохідної частини Державного бюджету України. Таким чином, на думку відповідача, оскаржуване податкове повідомлення-рішення є таким, що прийнято у відповідності до вимог чинного податкового законодавства.

20 серпня 2012 року представники Позивача та Відповідача подали до суду заяви про розгляд справи за їх відсутності, в порядку письмового провадження.

Третя особа у судове засідання не з'явилась, про дату, час та місце судового засідання повідомлена належним чином, але про причини своєї неявки суд не повідомила.

Згідно з вимогами частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

За таких обставин, судом визнано за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження на підставі наявних у справі доказів.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Приватне підприємство "Боус" є юридичною особою, що зареєстрована 17.04.2003 року Виконавчим комітетом Броварської міської ради Київської області, як платник податків перебуває на обліку в Броварській об'єднаній державній податковій інспекції Київської області з 23.04.2003 року та відповідно до Свідоцтва №13643924 про реєстрацію платника податку на додану вартість позивач зареєстрований платником податку на додану вартість.

У грудні 2011 року посадовою особою Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Приватного підприємства "Боус" з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ "Фенікс Ресурс" за період лютий 2011 року, квітень 2011 року.

За результатами проведеної перевірки Відповідачем складено Акт перевірки від 16.12.2011 року № 1994/233/32270774, згідно якого встановлено наступні порушення, а саме:

- п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 436160 грн., в тому числі за лютий 2011 року на суму 217780 грн., за квітень 2011 року на суму 218380 грн.;

- п. 1, п. 5 ст. 203, п. 1, п. 2 ст. 215, п. 1 ст. 216, ст. 228, ст. 626, ст. 629, ст. 650, ст.655, ст. 658, ст. 662 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог визначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ПП "Боус" з постачальником ТОВ "Фенікс Ресурс".

На підставі висновків Акту перевірки від 16.12.2011 року № 1994/233/32270774 Броварською об'єднаною державною податковою інспекцією Київської області прийнято податкове повідомлення-рішення форми "Р" № 0000092304 від 20 березня 2012 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "податок на додану вартість" на загальну суму 436161 грн., з яких: 436160 грн. - за основним платежем; 1 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погоджуючись із висновками відповідача щодо визнання нікчемним правочин між ПП "Боус" та ТОВ "Фенікс Ресурс", а також податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив їх до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Правовідносини, що виникають у зв'язку з формуванням платником податку на додану вартість податкового кредиту, регулюються статтею 198 Податкового кодексу України.

Так, пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сумі податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Як вбачається з матеріалів справи, 10 січня 2011 року між ПП "Боус" (Комітент) та ТОВ "Фенікс Ресурс" (Комісіонер) було укладено Договір комісії № 01.

Відповідно до умов цього договору Комісіонер зобов'язується від свого імені за рахунок Комітента за 6000000 грн. вчинити договір купівлі-продажу продукції згідно Специфікацій, що додаються до цього договору.

На виконання умов цього договору, у лютому 2011 року, у квітні 2011 року ТОВ "Фенікс Ресурс" виконав доручення ПП "Боус" з постачання продукції для виробництва взуття та інших товарів, що передбачені специфікацією до Договору комісії № 01 від 10.01.2011 року на загальну суму 2616958,22 грн., у т.ч. ПДВ - 436159,70 грн., що підтверджується належним чином завіреними Актами здачі-приймання виконаних робіт № б/н від 02.02.2011 року, № б/н від 03.02.2011 року, № 1-00000005 від 01.04.2011 року, № 1-00000006 від 01.04.2011 року.

Так, на виконання умов цього договору, ТОВ "Фенікс Ресурс" у відповідності до законодавства, що діяло на момент здійснення господарських операцій за договором, оформило належним чином податкові накладні № 9 від 02.02.2011 року, № 10 від 03.02.2011 року, № 11 від 02.02.2011 року, № 12 від 03.02.2011 року, № 2 від 01.04.2011 року, № 3 від 01.04.2011 року, № 4 від 01.04.2011 року, № 5 від 01.04.2011 року на вказану вище суму, які знаходяться в матеріалах справи.

Суму податку на додану вартість в розмірі 436159,70 грн. за зазначеними податковими накладними Позивачем включено до складу податкового кредиту відповідного періоду, відображено у реєстрах отриманих податкових накладних та включено до податкової декларації з податку на додану вартість за лютий 2011 року, квітень 2011 року.

В рахунок оплати отриманих послуг, Позивач на користь ТОВ "Фенікс Ресурс" перерахував грошові кошти в розмірі 2616958,22 грн., у т.ч. ПДВ - 436159,70 грн.

Так, на підставі зазначених первинних документів позивачем було сформовано податковий кредит з податку на додану вартість за лютий 2011 року, квітень 2011 року на загальну суму 436160 грн.

Згідно з частиною другою статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення (частина перша статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні").

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (частина друга статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні").

Пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 встановлені обов'язкові реквізити для первинних документів, а саме: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа. Документ може бути підписаний особисто, із застосуванням факсиміле, штампу, символу або іншим механічним чи електронним способом посвідчення (пункт 2.5 вказаного Положення).

Але суд звертає увагу, що Відповідачем не заперечується, що первині документи позивача містять всі обов'язкові реквізити як того вимагає законодавство.

Як встановлено судом, підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення є Довідки від 18.04.2011 року № 26/15-225н, від 05.07.2011 року №50/15-255н "Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ "Фенікс Ресурс" за лютий, квітень 2011 року", які були складені ДПІ у Голосіївському районі м. Києва.

Так, згідно з Довідками ДПІ у Голосіївському районі м. Києва, податковим органом встановлено, що у ТОВ "Фенікс Ресурс" відсутні трудові ресурси, складські приміщення, виробничі потужності для здійснення будь-якого виду діяльності, вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, не мають реального товарного характеру.

Крім того, податковий орган - ДПІ у Голосіївському районі м. Києва стверджує, що ТОВ "Фенікс Ресурс" не знаходиться за юридичною адресою.

У зв'язку з цим, посадові особи ДПІ у Голосіївському районі м. Києва вважають, що оскільки у ТОВ "Фенікс Ресурс" відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, то відповідно до ч. 1, ч. 5 ст. 203, п. 1, п. 2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України угоди, укладені з ТОВ "Фенікс Ресурс", мають ознаки нікчемності.

Враховуючи дані Довідок ДПІ у Голосіївському районі м. Києва від 18.04.2011 року № 26/15-225н, від 05.07.2011 року №50/15-255н, відповідач дійшов висновку про те, що господарські операції здійснені між позивачем та контрагентом - ТОВ "Фенікс Ресурс" не спричинили настання правових наслідків, а отже є нікчемними.

Таким чином, висновок відповідача про нікчемність укладених правочинів між позивачем та ТОВ "Фенікс Ресурс" ґрунтується на висновках Довідок ДПІ у Голосіївському районі м. Києва від 18.04.2011 року № 26/15-225н, від 05.07.2011 року №50/15-255н.

Відповідно до частини четвертої статті 91 Цивільного кодексу України цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Отже, за змістом зазначеної норми, державна реєстрація юридичної особи є юридично значимою дією, з якою цивільне та господарське законодавство пов'язує виникнення цивільної правоздатності.

Як встановлено судом, на момент вчинення та виконання господарських угод керівником ТОВ "Фенікс Ресурс" був Бугай Є.В., який мав право вчиняти юридично значимі дії від імені товариства.

Суд звертає увагу на ту обставину, що чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку з перевірки відповідності законодавству установчих документів іншого учасника правовідносин та дотримання ним вимог податкового законодавства.

Крім того, службова особа Броварської ОДПІ Київської області, роблячи в Акті перевірки від 16.12.2011 року № 1994/233/32270774 висновок про нікчемність угод, не зазначила, на підставі якої саме норми чинного законодавства ці угоди визнано нікчемними.

Оскільки ст. 228 Цивільного кодексу України передбачено, що для правочину, який порушує публічний порядок, передбачає наявність умислу сторін на незаконний результат, а також суперечність його публічно-правовим актам держави, то такий умисел повинен встановлюватися під час розслідування кримінальної справи і розгляду її судом або у момент винесення постанови про адміністративне правопорушення.

Таким чином, визначенню правочину як такого, що порушує публічний порядок, повинен передувати вирок суду про притягнення учасників такого правочину до кримінальної відповідальності, який набрав законної сили, чи постанова суду (компетентних органів) про притягнення названих осіб до адміністративної відповідальності. Відомостей про наявність таких судових рішень Відповідачем не надано.

Крім цього, відповідно до положень Цивільного кодексу України та презумпції правомірності правочину усі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочину ухвалюється судове рішення.

Відповідачем не надано суду доказів визнання правочину, укладеного між позивачем та ТОВ "Фенікс Ресурс", недійсним у судовому порядку.

Також, в матеріалах справи відсутні будь-які докази наявності судових рішень, які б набрали законної сили, з приводу незаконних дій посадових осіб ТОВ "Фенікс Ресурс", а також судового рішення щодо визнання правочину, укладеного між позивачем та вказаним товариством недійсним.

Посилання відповідача на відсутність мети у ТОВ "Фенікс Ресурс" щодо реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування та несплати податків при наданні послуг не приймається судом до уваги, з таких підстав.

Перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 Цивільного кодексу України: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Відповідно до роз'яснення Пленуму Верховного Суду України, яке викладене у постанові від 6 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" нікчемними є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Водночас, при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається у намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Як вбачається з Акта перевірки, на час проведення перевірки, а також станом на день розгляду даної справи, відносно посадових осіб ТОВ "Фенікс Ресурс" не було порушено кримінальної справи та не прийнято вироку суду з питань ухилення контрагента від сплати податків.

Таким чином, висновок податкового органу про нікчемність правочину, укладеного між позивачем та ТОВ "Фенікс Ресурс", є безпідставним та не підтверджений документально.

Під час розгляду даної справи судом встановлено, що укладений між позивачем та ТОВ "Фенікс Ресурс" договір не віднесено законом до нікчемних та відсутні судові рішення про визнання його недійсним.

Враховуючи те, що зміст правочину укладеного між ПП "Боус" та ТОВ "Фенікс Ресурс" відповідав вимогам діючого законодавства України; за період перевірки жодна із сторін не звернулася до суду щодо порушення права волевиявлення сторін правочину; на момент укладання та виконання правочину ні власне договір, ні платіжні доручення, ні звітність не були визнані у встановленому порядку недійсними, в Акті перевірки від 16.12.2011 року № 1994/233/32270774 положення статей 203, 215, 216, 228, 626, 629, 650, 655, 658, 662 Цивільного кодексу України застосовані безпідставно.

Відносно заниження позивачем податку на додану вартість, суд зазначає наступне.

Як було встановлено судом, Позивачем на підставі первинних документів по господарських відносинах з ТОВ "Фенікс Ресурс" було сформовано податковий кредит з податку на додану вартість за лютий 2011 року, квітень 2011 року на загальну суму 436160 грн.

Згідно пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 201.6 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

При цьому, нормами Податкового кодексу України визначено, що нарахування податкового кредиту здійснюється лише на підставі податкової накладної, яка сама по собі є єдиною і достатньою підставою для нарахування податкового кредиту за умови її відповідності вимогам законодавства.

Пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України встановлені вимоги до змісту податкової накладної, яка має містити: порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; вид цивільно-правового договору.

Податкові накладні, які наявні в матеріалах справи, містять усі дані стосовно змісту операції з виконання робіт (надання послуг), вимоги щодо яких встановлені приписами пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України.

Суд звертає увагу на ту обставину, що чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку з перевірки відповідності законодавству установчих документів іншого учасника правовідносин та дотримання ним вимог податкового законодавства.

Суду не надано доказів того, що на момент складання податкових накладних контрагент позивача - ТОВ "Фенікс Ресурс" не був зареєстрований як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому не мав права видавати податкові накладні на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до приписів пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Таким чином, при отриманні податкових накладних від ТОВ "Фенікс Ресурс", які засвідчують надання послуг, у позивача виникло право на податковий кредит з ПДВ в сумі 436160 грн. за лютий, квітень 2011 року.

Як встановлено судом, податкова накладна є документом, що засвідчує факт отримання платником податків послуг, з дати отримання якої, згідно із приписами пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, у платника виникає право на податковий кредит та яка, виходячи із змісту пункту 198.6 статті 198 цього ж Кодексу, підтверджує право платника податку на включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку на додану вартість.

За наведених обставин, суд дійшов висновку, що відповідачем не доказано факту порушення позивачем п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України та відсутні підстави для висновку про порушення публічного порядку при укладанні спірного правочину, оскільки не вбачається порушення ст. 228 Цивільного кодексу України та не доведено, що метою укладання правочину є настання протиправних наслідків.

Відповідно до ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В силу частини другої ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Податковим органом не доведено, що зазначені господарські операції є фіктивними чи то безтоварними, не надано суду належних та достатніх доказів, які б свідчили про наявність законодавчо визначених обставин, що позбавляли б позивача права на формування податкового кредиту, не доведено недобросовісності позивача, оскільки позиція відповідача про нікчемність угоди ґрунтується виключно на припущеннях, які не підтвердженні належними доказами і не мають фактичного та правового обґрунтування.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що позовна вимога позивача щодо скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення підлягає задоволенню.

Щодо позовної вимоги позивача про визнання акту перевірки №199/233/32270774 від 16.12.2011 року нечинним, то вона не може бути предметом розгляду адміністративного судочинства, з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Викладення висновків суб'єктом владних повноважень є способом реалізації наданої суб'єкту владних повноважень компетенції. Надання висновку являє собою процес реалізації наданих законом функцій суб'єкту владних повноважень. Самі по собі висновки не тягнуть за собою будь-яких правових наслідків для особи. Правові наслідки для позивача у даному випадку несе акт індивідуальної дії - податкове повідомлення-рішення, оскільки має вплив на його права та обов'язки.

Виходячи із завдань Кодексу адміністративного судочинства України, як то захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, судовий захист права може бути здійснений лише за умови наявності порушення для фізичної чи юридичної особи прав (чи інтересів). З огляду на зазначене, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню через відсутність порушення прав висновками відповідача, а обраний позивачем спосіб захисту в цій частині не відповідає об'єкту порушеного права.

Акти перевірки не є рішеннями суб'єкта владних повноважень, не спричиняють виникнення будь-яких прав і обов'язків осіб чи суб'єктів владних повноважень, а, отже, не породжують правовідносин, що можуть бути предметом спору. Висновки Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області під час проведення планової перевірки самі по собі не породжують відносини, які можуть бути предметом оскарження.

Відповідно до частини другої статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Отже, суди розглядають виключно спори, які виникають між учасниками певних правовідносин.

Виходячи з наведеного, відсутність правовідносин у висновках, викладених в Акті перевірки Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області, виключає можливість розгляду адміністративної справи в цій частині позовних вимог, оскільки відсутнє право, що підлягає судовому захисту, а, отже, суд не повинен розглядати справу в цій частині позовних вимог.

Таким чином, відповідно до пункту 1 частини 1 статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України, провадження у справі в частині визнання акту перевірки №199/233/32270774 від 16.12.2011 року нечинним, - підлягає закриттю, оскільки справу (в цій частині) не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про часткову правомірність заявлених позовних вимог і, відповідно, позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 11, 14, 69, 70, 71, 86, 157, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов Приватного підприємства "Боус" - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області № 0000092304 від 20 березня 2012 року.

У решті позовних вимог - провадження закрити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства "Боус" сплачений судовий збір у розмірі 2188 (дві тисячі сто вісімдесят вісім) грн. 00 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі проголошення лише вступної та резолютивної частини постанови або прийняття постанови у письмовому провадженні - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Балаклицький А. І.