Постанова № 25855189, 13.08.2012, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 серпня 2012 року 2а-3189/12/1070

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Панової Г.В., при секретарі судового засідання: Петренка В.А.,

за участю представників сторін:

від позивача -Судорогін М.Г.,

від відповідача -Герасименко К.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Шинна компанія»

до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Шинна компанія»з позовом до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Державної податкової служби Київської області визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 02.07.2012 № 0000792300.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем безпідставно прийнято спірне податкове повідомлення-рішення, оскільки у позивача наявні первинні бухгалтерські документи, які підтверджують здійснені підприємством витрати. Проте, не заважаючи на те, що вказані документи були представлені податковому органу під час перевірки, відповідач дійшов висновку про порушення позивачем вимог пункту 44.1, пункту 44.3 і пункту 44.6 статті 44, підпункту 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив суд позов задовольнити.

Відповідач позову не визнав, заперечення надав суду у письмовій формі та просив суд у задоволенні позову відмовити. В обґрунтування заперечень представник відповідача зазначив, що в ході перевірки встановлено розбіжності між даними бухгалтерського обліку та первинними документами, у зв'язку з чим позивачем завищено валові витрати.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, посадовими особами Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області Державної податкової служби проведено документальну планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Шинна компанія»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2009 по 31.03.2012, за результатами якої складено Акт від 14.06.2012 № 162/22-2/30367798 (далі -Акт перевірки).

Як вбачається з Акта перевірки, під час перевірки відповідачем встановлено, що між позивачем та ТОВ «Торгово-промислова компанія «ОМЕГА-АВТОПОСТАВКА»укладено договір поставки товару від 02.01.2011 № 044155, предметом якого була поставка автомобільних шин до вантажної та сільськогосподарської техніки.

Під час перевірки податковим органом досліджено оборотно-сальдові відомості підприємства за 3 та 4 квартали 2011 року та встановлено, що витрати позивача по ТОВ «Торгово-промислова компанія «ОМЕГА-АВТОПОСТАВКА» за 3 квартал 2011 року становлять 11110804,54 грн.

Проте, відповідно до первинних документів (видаткових накладних) наданих до перевірки, витрати по ТОВ «Торгово-промислова компанія «ОМЕГА-АВТОПОСТАВКА»за ІІІ квартал 2011 року становлять 9522594,62 грн.

Витрати позивача за 4 квартал 2011 року по ТОВ «Торгово-промислова компанія «ОМЕГА-АВТОПОСТАВКА»становлять 10245608,89 грн., а відповідно до первинних бухгалтерських документів (видаткових накладних) наданих до перевірки, витрати по вказаному контрагенту становлять 10072904,29 грн.

Таким чином, за результатами перевірки відповідач дійшов висновку про те, що ТОВ «Шинна компанія»завищено валові витрати у 3 кварталі 2011 року -1588209,92 грн. та у 4 кварталі 2011 року -172704,60 грн.

На підставі Акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 02.07.2012 № 0000792300, згідно з яким позивачу нараховано податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємства у сумі 405010,00 грн.

Непогоджуючись з прийнятим відповідачем податковим повідомленням-рішенням позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Спірні правовідносини регулюються приписами Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно з пунктом 44.3 статті 44 Податкового кодексу України платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

У разі ліквідації платника податків документи, визначені у пункті 44.1 цієї статті, за період діяльності платника податків не менш як 1095 днів, що передували даті ліквідації платника податків, в установленому законодавством порядку передаються до архіву.

Відповідно до пункту 44.6 статті 44 Податкового кодексу України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з пунктом 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку; витрати банківських установ.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Таким чином із аналізу наведених норм Податкового кодексу України вбачається, що витрати, які здійснені підприємством у процесі господарської діяльності та враховуються для визначення об'єкта оподаткування повинні бути підтверджені первинними бухгалтерськими документами.

Як вбачається зі сторінки 17 Акта перевірки, посадовою особою, яка здійснювала перевірку ТОВ «Шинна компанія»зазначено, що відповідно до оборотно-сальдових відомостей по бухгалтерському рахунку 631 за 3 і 4 квартали 2011 року та первинних бухгалтерських документів (видаткових накладних), наданих до перевірки, розбіжність у витратах позивача по ТОВ «Торгівельно-промислова компанія «ОМЕГА-АВТОПОСТАВКА»за 3 і 4 квартали 2011 року становить 1588209,92 грн. та 172704,60 грн.

Матеріали справи містять належним чином засвідчені копії видаткових накладних, виписаних ТОВ «Торгівельно-промислова компанія «ОМЕГА-АВТОПОСТАВКА»(а.с. 91-102).

Крім того, позивачем надано суду належним чином засвідчені копії податкових декларацій з податку на додану вартість ТОВ «Шинна компанія»за період з червня по грудень 2011 року та належним чином засвідчені копії податкових накладних, в яких у розділах «Податковий кредит»відображено господарські операції по ТОВ «Торгівельно-промислова компанія «ОМЕГА-АВТОПОСТАВКА».

Також позивачем надано суду оборотно-сальдові відомості за 3 і 4 квартали 2011 року, з яких вбачається рух коштів і належним чином засвідчені копії платіжних доручень, які свідчать про перерахування підприємством грошових коштів за поставку шин контрагенту.

Таким чином, позивачем надано суду усі первинні бухгалтерські документи, що підтверджують здійснення підприємством витрат у процесі господарської діяльності.

У свою чергу, в Акті перевірки, так само як і у запереченнях на позовну заяву не зазначено, які саме первинні бухгалтерські документи відсутні у позивача.

У зв'язку з цим, з метою повного та всебічного з'ясування обставин справи, судом у якості свідка було викликано у судове засідання особу, яка здійснювала перевірку ТОВ «Шинна компанія», за результатами якої складено вказаний Акт перевірки.

Проте, перевіряючий у судове засідання не з'явився, будь-яких пояснень щодо обставин перевірки суду не надав.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статі 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи викладене, висновки відповідача про завищення позивачем витрат за третій і четвертий квартали 2011 є необґрунтованими.

За наведених обставин суд дійшов висновку про те, що податкове повідомлення рішення від 02.02.2012 № 0000792300 підлягає скасуванню.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись статтями 11, 14, 69, 70, 71, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області Державної податкової служби від 02.07.2012 № 0000792300.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Шинна компанія» судовий збір у розмірі 2146 (дві тисячі сто сорок шість) грн. 00 коп.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд.

Згідно з частиною другою статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Панова Г. В.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 20 серпня 2012 р.