Постанова № 25855183, 01.08.2012, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 серпня 2012 року 2а-3057/12/1070

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Балаклицького А.І., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Києві адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "ВИМПЕЛ"доІванківської міжрайонної державної податкової інспекції в Київській області провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ВИМПЕЛ" (далі - Позивач) звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Іванківської міжрайонної державної податкової інспекції в Київській області (далі - Відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000032300 від 11 січня 2012 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірне податкове повідомлення-рішення за наслідками проведеної перевірки прийнято з порушенням Податкового кодексу України, відповідачем надано неправильну оцінку фактичним обставинам, внаслідок чого зроблено помилкові висновки, що нібито правочини (договори), укладені між ТОВ "Лайкс" та ТОВ "ВИМПЕЛ" щодо надання послуг з друку та розповсюдження друкованих інформаційних матеріалів, не спричинили реального настання правових наслідків, а тому, на думку службових осіб Відповідача, згідно ч. 5 ст. 203, ч. 1, ч. 2 ст. 215, ст. 216 Цивільного кодексу України, зазначені правочини нібито мають ознаки нікчемності та нібито є нікчемними в силу закону. Представник Відповідача, який здійснював позапланову виїзну перевірку ТОВ "ВИМПЕЛ", дійшов необґрунтованого, на думку Позивача, висновку про те, що останнім в порушення п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України занижено податок на додану вартість за період з червня 2011 року по серпень 2012 року на загальну суму 174680 грн.

01 серпня 2012 року представники сторін заявили суду клопотання про розгляд справи за їх відсутності в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, якщо всі особи, які беруть участь у справі заявили клопотання про розгляд справи за їх відсутності.

За таких обставин, судом визнано за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження на підставі наявних у справі доказів.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ВИМПЕЛ" є юридичною особою, що зареєстрована 12.06.2003 року Іванківською районною державною адміністрацією Київської області, як платник податків перебуває на обліку в Іванківській міжрайонній державній податковій інспекції в Київській області з 12.06.2003 року та відповідно до Свідоцтва № 13779804 про реєстрацію платника податку на додану вартість позивач зареєстрований платником податку на додану вартість.

Як вбачається з матеріалів справи, в грудні 2011 року посадовою особою Іванківської міжрайонної державної податкової інспекції в Київській області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "ВИМПЕЛ" щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ "Лайкс".

За результатами проведеної перевірки Відповідачем складено Акт перевірки №1135/23/32505124 від 27.12.2011 року, згідно якого встановлено наступні порушення:

- ч. 5 ст. 203, ч. 1, ч. 2 ст. 215, ст. 216 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог цих статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах , здійснених з ТОВ "Лайкс" при придбанні послуг;

- п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість на загальну суму 174680 грн., в т.ч. за червень 2011 року в сумі 64400 грн., за липень 2011 року в сумі 61790 грн., за серпень 2011 року в сумі 48490 грн.

На підставі висновків Акту перевірки №1135/23/32505124 від 27.12.2011 року Іванківською міжрайонною державною податковою інспекцією в Київській області прийнято податкове повідомлення-рішення форми "Р" № 0000032300 від 11 січня 2012 року, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "податок на додану вартість" у розмірі 202251 грн., з яких 174680 грн. - за основним платежем; 27571 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погоджуючись з податковим повідомленням-рішенням щодо визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість, позивач оскаржив вказане рішення, звернувшись з позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Правовідносини, що виникають у зв'язку з формуванням платником податку на додану вартість податкового кредиту, регулюються статтею 198 Податкового кодексу України.

Так, пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сумі податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Судом встановлено, що 02.06.2011 року, 01.07.2011 року та 01.08.2011 року між ТОВ "ВИМПЕЛ" (Замовник) та ТОВ "Лайкс" (Виконавець) були укладені договори про надання послуг з виготовлення та розповсюдження реклами № 7, № 8, № 9.

Відповідно до умов цих договорів Замовник надав завдання Виконавцю, а Виконавець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цими договорами, та відповідно до завдання Замовника надати за плату Замовнику послуги з друку та розповсюдження друкованих інформаційних матеріалів, у тому числі друк інформаційних листівок, розповсюдження вказаних листівок в Черкаській, Чернігівській, Київській областях.

На виконання умов цього договору, ТОВ "Лайкс" були надані ТОВ "ВИМПЕЛ" рекламні послуги, виготовлення та розповсюдження рекламної продукції на загальну суму 1048081 грн., в т.ч. ПДВ - 174680,17 грн., що підтверджується належним чином завіреними Актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) №34 від 30.06.2011 року, №145 від 29.07.2011 року, №17 від 04.08.2011 року.

Так, на виконання умов цього договору, ТОВ "Лайкс" у відповідності до законодавства, що діяло на момент здійснення господарських операцій за договором, оформило належним чином податкові накладні № 4 від 30.03.2011 року, № 145 від 29.07.2011 року, № 17 від 04.08.2011 року на вказану вище суму, копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Суму податку на додану вартість в розмірі 174680 грн. за зазначеними податковими накладними, отриманих від ТОВ "Лайкс", Позивачем включено до складу податкового кредиту відповідного періоду, відображено у реєстрах отриманих податкових накладних та включено до податкової декларації з податку на додану вартість за період з червня по серпень 2011 року.

В рахунок оплати отриманих послуг, Позивач на користь ТОВ "Лайкс" перерахував грошові кошти в розмірі 1048081 грн., в т.ч. ПДВ - 174680,17 грн., що підтверджується належним чином засвідченими копіями платіжних доручень та банківських виписок, які також були надані Відповідачу для проведення перевірки.

Так, на підставі зазначених первинних документів позивачем було сформовано податковий кредит з податку на додану вартість за період з червня по серпень 2011 року на загальну суму 174680 грн.

Згідно з частиною другою статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення (частина перша статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні").

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (частина друга статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні").

Пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 встановлені обов'язкові реквізити для первинних документів, а саме: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа. Документ може бути підписаний особисто, із застосуванням факсиміле, штампу, символу або іншим механічним чи електронним способом посвідчення (пункт 2.5 вказаного Положення).

Але суд звертає увагу, що Відповідачем не заперечується, що первині документи позивача містять всі обов'язкові реквізити як того вимагає законодавство.

Як встановлено судом, підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення є Акт перевірки від 23.09.2011 року № 5811/23-522-34184902, який був складений ДПІ у Дніпровському районі м. Києва за результатами перевірки ТОВ "Лайкс".

Так, зазначеною перевіркою було встановлено, що у ТОВ "Лайкс" при здійсненні фінансово-господарських операцій мали місце порушення ч. 5 ст. 203, ч. 1, ч. 2 ст. 215, ст.216 Цивільного кодексу України, зокрема, в момент вчинення правочинів з суб'єктами господарської діяльності, недотримувались вищезазначених статей.

Крім того, в даному Акті перевірки зазначено, що операції ТОВ "Лайкс" не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів, підприємство не знаходиться за юридичною адресою.

У зв'язку з цим, ТОВ "Лайкс" не могло фактично здійснювати господарські операції з урахуванням часу, оперативності проведення операцій.

Отже, зазначені правочини відповідно до пунктів 1, 2 статті 215, пункту 5 статті 203 Цивільного кодексу України є нікчемними, і в силу статті 216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

Таким чином, посадові особи ДПІ у Дніпровському районі м. Києва вважають, що ТОВ "Лайкс" здійснювало діяльність спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з надання податкової вигоди для третіх осіб.

Враховуючи дані Акта перевірки ДПІ у Дніпровському районі м. Києва від 23.09.2011 року № 5811/23-522-34184902, відповідач дійшов висновку про те, що господарські операції здійснені між позивачем та ТОВ "Лайкс" не спричинили настання правових наслідків, а отже є нікчемними.

Таким чином, висновок відповідача про нікчемність укладених правочинів між позивачем та ТОВ "Лайкс" ґрунтується на висновках Акта перевірки ДПІ у Дніпровському районі м. Києва 23.09.2011 року № 5811/23-522-34184902.

Відповідно до частини четвертої статті 91 Цивільного кодексу України цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Отже, за змістом зазначеної норми, державна реєстрація юридичної особи є юридично значимою дією, з якою цивільне та господарське законодавство пов'язує виникнення цивільної правоздатності.

Як встановлено судом, на момент вчинення та виконання господарських угод керівником ТОВ "Лайкс" був Фещенко В.В., який мав право вчиняти юридично значимі дії від імені товариства.

Суд звертає увагу на ту обставину, що чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку з перевірки відповідності законодавству установчих документів іншого учасника правовідносин та дотримання ним вимог податкового законодавства.

Крім того, службова особа Іванківської МДПІ в Київській області, роблячи в Акті перевірки №1135/23/32505124 від 27.12.2011 року висновок про нікчемність угод, не зазначають, на підставі якої саме норми чинного законодавства ці угоди визнано нікчемними.

Оскільки ст. 228 Цивільного кодексу України передбачено, що для правочину, який порушує публічний порядок, передбачає наявність умислу сторін на незаконний результат, а також суперечність його публічно-правовим актам держави, то такий умисел повинен встановлюватися під час розслідування кримінальної справи і розгляду її судом або у момент винесення постанови про адміністративне правопорушення.

Таким чином, визначенню правочину як такого, що порушує публічний порядок, повинен передувати вирок суду про притягнення учасників такого правочину до кримінальної відповідальності, який набрав законної сили, чи постанова суду (компетентних органів) про притягнення названих осіб до адміністративної відповідальності. Відомостей про наявність таких судових рішень Відповідачем не надано.

Крім цього, відповідно до положень Цивільного кодексу України та презумпції правомірності правочину усі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочину ухвалюється судове рішення.

Відповідачем не надано суду доказів визнання правочинів, укладених між позивачем та ТОВ "Лайкс", недійсними у судовому порядку.

Також, в матеріалах справи відсутні будь-які докази наявності судових рішень, які б набрали законної сили, з приводу незаконних дій посадових осіб ТОВ "Лайкс", а також судового рішення щодо визнання правочину, укладеного між позивачем та вказаним товариством недійсним.

Посилання відповідача на відсутність мети у ТОВ "Лайкс" щодо реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування та несплати податків при наданні послуг не приймається судом до уваги, з таких підстав.

Перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 Цивільного кодексу України: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Відповідно до роз'яснення Пленуму Верховного Суду України, яке викладене у постанові від 6 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" нікчемними є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Водночас, при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається у намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Як вбачається з Акта перевірки, на час проведення перевірки, а також станом на день розгляду даної справи, відносно посадових осіб ТОВ "Лайкс" не було порушено кримінальної справи та не прийнято вироку суду з питань ухилення контрагента від сплати податків.

Таким чином, висновок податкового органу про нікчемність правочинів, укладених між позивачем та ТОВ "Лайкс", є безпідставними та не підтверджені документально.

Під час розгляду даної справи судом встановлено, що укладені між позивачем та ТОВ "Лайкс" договори не віднесено законом до нікчемних та відсутні судові рішення про визнання їх недійсним.

Враховуючи те, що зміст правочинів, укладених між ТОВ "ВИМПЕЛ" та ТОВ "Лайкс", відповідав вимогам діючого законодавства України; за період перевірки жодна із сторін не звернулася до суду щодо порушення права волевиявлення сторін правочину; на момент укладання та виконання правочинів ні власне договори, ні платіжні доручення, ні звітність не були визнані у встановленому порядку недійсними, в Акті перевірки №1135/23/32505124 від 27.12.2011 року положення статей 203, 215, 228, 662, 655, 656 Цивільного кодексу України застосовані безпідставно.

Відносно завищення позивачем суми податкового кредиту з податку на додану вартість, суд зазначає наступне.

Як було встановлено судом, Позивачем на підставі первинних документів по господарських відносинах з ТОВ "Лайкс" було сформовано податковий кредит з податку на додану вартість за період з червня по серпень 2011 року на загальну суму 174680 грн.

Згідно пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 201.6 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

При цьому, нормами Податкового кодексу України визначено, що нарахування податкового кредиту здійснюється лише на підставі податкової накладної, яка сама по собі є єдиною і достатньою підставою для нарахування податкового кредиту за умови її відповідності вимогам законодавства.

Пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України встановлені вимоги до змісту податкової накладної, яка має містити: порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; вид цивільно-правового договору.

Податкова накладна, яка наявна в матеріалах справи, містить усі дані стосовно змісту операції з виконання ремонтних робіт, вимоги щодо яких встановлені приписами пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України.

Суд звертає увагу на ту обставину, що чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку з перевірки відповідності законодавству установчих документів іншого учасника правовідносин та дотримання ним вимог податкового законодавства.

Суду не надано доказів того, що на момент складання податкової накладної контрагент позивача не був зареєстрований як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому не мав права видавати податкові накладні на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до приписів пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Таким чином, при отриманні податкових накладних від ТОВ "Лайкс", які засвідчують надання послуг, у позивача виникло право на податковий кредит з ПДВ в сумі 174680 грн. за період з червня по серпень 2011 року.

Як встановлено судом, податкова накладна є документом, що засвідчує факт отримання платником податків послуг, з дати отримання якої, згідно із приписами пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, у платника виникає право на податковий кредит та яка, виходячи із змісту пункту 198.6 статті 198 цього ж Кодексу, підтверджує право платника податку на включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку на додану вартість.

За наведених обставин, суд дійшов висновку, що відповідачем не доказано факту порушення позивачем вимог п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України та відсутні підстави для висновку про порушення публічного порядку при укладанні спірного правочину, оскільки не вбачається порушення ст. 228 Цивільного кодексу України та не доведено, що метою укладання правочину є настання протиправних наслідків.

Відповідно до ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В силу частини другої ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Податковим органом не доведено, що зазначені господарські операції є фіктивними чи то безтоварними, не надано суду належних та достатніх доказів, які б свідчили про наявність законодавчо визначених обставин, що позбавляли б позивача права на формування податкового кредиту, не доведено недобросовісності позивача, оскільки позиція відповідача про нікчемність угоди ґрунтується виключно на припущеннях, які не підтвердженні належними доказами і не мають фактичного та правового обґрунтування.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 11, 14, 69, 70, 71, 86, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ВИМПЕЛ" - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Іванківської міжрайонної державної податкової інспекції в Київській області № 0000032300 від 11 січня 2012 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВИМПЕЛ" сплачений судовий збір у розмірі 1746 (одна тисяча сімсот сорок шість) грн. 80 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі проголошення лише вступної та резолютивної частини постанови або прийняття постанови у письмовому провадженні - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Балаклицький А. І.