Постанова № 25854835, 30.08.2012, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2012 р. Справа № 2а/0470/7732/12 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Власенка Д.О. при секретаріПавлигі Д.Д. за участю: представника позивача Миткалика Є.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Дніпропетровська адміністративну справу за позовом Комунального підприємства Дніпродзержинської міської ради «Дніпродзержинськтепломережа» до Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

КП Дніпродзержинської міської ради «Дніпродзержинськтепломережа» 11 липня 2012 року звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби у якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0003071501 від 27.06.2012. В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем при винесенні оскаржуваного повідомлення-рішення застосовано норми закону, який втратив чинність, а також порушено строки накладення штрафних санкцій.

В судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав, на їх задоволенні наполягав, посилаючись на обставини, які викладені у позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, повідомлявся належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням, яке наявне в матеріалах справи, причини неявки суду не повідомив. Надав до канцелярії суду письмові заперечення, у яких просив відмовити у задоволенні адміністративного позову КП Дніпродзержинської міської ради «Дніпродзержинськтепломережа» з огляду на наступне. Дніпродзержинською об'єднаною державною податковою інспекцією Дніпропетровської області Державної податкової служби було проведено камеральну перевірку стосовно своєчасності сплати податку на прибуток за звітний податковий період 2006 рік, І квартал 2007 року, 2007 рік, І квартал 2008 року підприємством позивача. За результатами перевірки встановлено, що платником порушено терміни сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання з податку на прибуток протягом строків, визначених п.5.3 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» на підставі чого складено акт від 08.06.2012 № 1527/144/151/03342573, який направлено поштою на юридичну адресу підприємства з поштовим повідомленням про вручення. Штрафна санкція розрахована в автоматичному режимі АРМ «Аудит» у розмірі 50% від суми несвоєчасно погашеного податкового зобов'язання.

Так, частиною 1 статті 122 КАС України визначено, що адміністративна справа має бути розглянута і вирішена протягом розумного строку, але не більше місяця з дня відкриття провадження у справі, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Положеннями частини 3 статті 35 КАС України встановлено, що повістка повинна бути вручена не пізніше ніж за три дні до судового засідання.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

З матеріалів справи вбачається, що Дніпродзержинською об'єднаною державною податковою інспекцією Дніпропетровської області Державної податкової служби складено акт камеральної перевірки податкової звітності з податку на прибуток № 1527/144/151/03342573 від 08 червня 2012 року /а.с. 9-10/. У тексті акту перевірки визначено, що перевіряємий періодом є 2006 рік, І квартал 2007 року, 2007 рік, І квартал 2008 року, проте, у висновках акту встановлено порушення КП Дніпродзержинської міської ради «Дніпродзержинськтепломережа» термінів сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання з податку на прибуток протягом строків, визначених п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» за період 2008-2010 років.

На підставі акту перевірки № 1527/144/151/03342573 від 08 червня 2012 року Дніпродзержинською об'єднаною державною податковою інспекцією Дніпропетровської області Державної податкової служби винесено податкове повідомлення-рішення форми «Ш» № 0003071501 від 27 червня 2012 року, відносно КП Дніпродзержинської міської ради «Дніпродзержинськтепломережа» на суму 4256655,14 грн. /а.с. 7/.

Так, з 01 січня 2011 року набув чинності Податковий Кодекс України, який встановлює перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Відповідно до п. 2 Прикінцевих положень Податкового кодексу України, з 01.01.2011 року Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та Закон України «Про систему оподаткування» втрачають чинність.

Проте, у зв'язку з тим, що правовідносини, щодо наслідків неподання податкової звітності юридичною особою виникли до набрання чинності Податкового Кодексу України, суд приходить до висновку, що в даному випадку слід застосовувати також норми Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та Закону України «Про систему оподаткування».

Відповідно до п. 75.1 ст. 75 Податкового Кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби.

Підпунктом 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 Податкового Кодексу України визначено, що камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні органу державної податкової служби виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про систему оподаткування» платниками податків і зборів (обов'язкових платежів) є юридичні і фізичні особи, на яких згідно з законами України покладено обов'язок сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі).

Згідно ст. 9 Закону платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни, у зв'язку з чим повинні подавати до державних податкових органів та інших державних органів відповідно до законів декларації, бухгалтерську звітність та інші документи і відомості, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів (обов'язкових платежів).

Частиною 1 ст. 14 Закону України «Про систему оподаткування» встановлено, що податок на додану вартість, акцизний збір, податок на прибуток підприємств та податок на доходи фізичних осіб належать до загальнодержавних і справляються на всій території України.

Главою 11 розділу 2 Податкового кодексу України регулюється відповідальність платників податків за порушення правил оподаткування.

Зокрема, статтею 123 Податкового кодексу України встановлено штрафні санкції, які застосовуються до платників податків у разі визначення контролюючим органом суми податкового зобов'язання.

При вирішенні питання щодо застосування передбачених Податковим кодексом України штрафних санкцій до податкових правопорушень, вчинених до 01 січня 2011 року, варто враховувати таке.

Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Як випливає з Рішення Конституційного Суду України від 09 лютого 1999 року № 1/99-рп, частину першу статті 58 Конституції України щодо дії нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Відповідно правомірність поведінки особи, зокрема дотримання нею норм податкового законодавства, слід визначати із застосуванням законодавства, яке діяло на момент вчинення відповідних дій або бездіяльності такої особи.

У свою чергу заходи відповідальності, які можуть бути застосовані до особи-порушника, слід визначати на підставі законодавства, яке є чинним на момент виявлення та застосування відповідних санкцій.

Таким чином оцінка правомірності поведінки платників податків здійснюється на підставі норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, що діяло на момент вчинення відповідних дій. Водночас заходи відповідальності, які підлягають застосуванню за вчинені платниками податків порушення, повинні визначатися згідно з нормативно-правовими актами, чинними на час виникнення відповідних правовідносин, тобто на час застосування відповідальності, зокрема винесення відповідних податкових повідомлень-рішень.

При цьому слід ураховувати, що відповідно до частини другої статті 58 Конституції України ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.

З викладеного випливає, що врегульоване законом правило поведінки визначається тим нормативно-правовим актом, який був чинним на час вчинення відповідної дії (бездіяльності).

Відповідно зміст правовідносин, зокрема прав та обов'язків особи, не може змінюватися разом із зміною законодавчих норм. Отже склад правопорушення та відповідальність за його вчинення визначаються за змістом тих законодавчих норм, які були чинними на час вчинення відповідного правопорушення та не можуть бути змінені разом із зміною законодавчих норм (зокрема, в разі втрати чинності нормативно-правовим актом або набрання чинності новим нормативно-правовим актом, який регулює ті самі суспільні відносини).

Водночас зворотна дія нормативно-правового акта полягає в тому, що запроваджені ним нові норми застосовуються до правовідносин, які існували до набрання ним чинності, тобто приписи нового нормативно-правового акта змінюють правило поведінки, яке було встановлено попередніми нормативно-правовим актами.

Якщо ж новий нормативно-правовий акт не змінює закріплені у попередніх нормах правила поведінки (тобто попередній та новий нормативно-правові акти однаково визначають зміст прав та обов'язків суб'єктів відносин), зворотна дія нормативно-правового акта не має місця.

Зокрема відсутня зворотна дія нормативно-правового акта в тому разі, якщо попередній та наступний нормативні акти місять тотожні склади правопорушення. При цьому кваліфікація дій порушника повинна відбуватися з посиланнями на норми того нормативного акта, який був чинним на момент вчинення відповідних дій.

Виходячи з викладеного, за податкові правопорушення, вчинені до набрання чинності Податковим кодексом України, може бути застосовано відповідальність, передбачену цим Кодексом, у тому разі, якщо їх склад є тотожним зі складом правопорушення, визначеним Податковим кодексом України.

Зазначене правило застосовується незалежно від того, що в Перехідних положеннях Податкового кодексу України до 06 серпня 2011 року були відсутні приписи щодо порядку застосування передбачених Кодексом санкцій за правопорушення, вчинені до 01 січня 2011 року.

До набрання чинності Податковим кодексом України відповідальність платників податків визначалася Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21 грудня 2000 року № 2181-III.

Статтею 17 даного Закону було визначено підстави та розміри нарахування штрафних санкцій за порушення платниками податків податкового законодавства.

Статтею 102 Податкового кодексу України врегульовано питання застосування строків давності визначення податкових зобов'язань, які становлять 1095 днів.

Відповідно до частини третьої статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Отже, Кодекс адміністративного судочинства України передбачає можливість встановлення іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, а також спеціального порядку обчислення таких строків. Такі спеціальні строки мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним строком звернення до адміністративного суду, визначеним частиною другою статті 99 цього Кодексу, а також скороченими строками, визначеними, зокрема, частинами четвертою та п'ятою статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до пункту 102.1 статті 102 Податкового кодексу України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Аналогічний строк давності був визначений підпунктом 15.1.1 пункту 15.1 статті 15 Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», де вказано, що за винятком випадків, визначених підпунктом 15.1.2 цього пункту, податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Частиною 2 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Виходячи зі змісту положень Закону України «Про державну податкову службу в Україні», завданням та функцією органів державної податкової служби є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів).

Частиною 2 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог.

Аналізуючи спірні правовідносини, суд приходить до висновку, що при виявленні порушень норм Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» після вступу в сулу Податкового кодексу України податківцями повинні застосовуватись саме норми закону, який діяв на момент виникнення правопорушень, а до суб'єкта господарювання може бути застосовано відповідальність, передбачену цим Кодексом, у тому разі, якщо їх склад є тотожним зі складом правопорушення, визначеним Податковим кодексом України.

З огляду на викладене суд, вважає, що Дніпродзержинською об'єднаною державною податковою інспекцією Дніпропетровської області Державної податкової служби 08 червня 2012 року при проведенні перевірки податкової звітності з податку на прибуток КП Дніпродзержинської міської ради «Дніпродзержинськтепломережа» за період 2006 рік, І квартал 2007 року, 2007 рік, І квартал 2008 року, було порушено 1095 денний термін для визначити суму грошових зобов'язань платника податків. Висновку в акті перевірки щодо порушень суб'єктом господарювання термінів сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання з податку на прибуток за період з 2008 по 2010 рік, не можуть розглядатись судом як доказ правомірності винесення відносно КП Дніпродзержинської міської ради «Дніпродзержинськтепломережа» податкового повідомлення-рішення, оскільки Дніпродзержинською об'єднаною державною податковою інспекцією Дніпропетровської області Державної податкової служби повинна була проводитись перевірка за період 2006 рік, І квартал 2007 року, 2007 рік, І квартал 2008 року, у зв'язку з чим, виявлення фактів правопорушень по іншим періодам не можуть використовуватись для винесення рішення суб'єкта владних-повноважень.

У зв'язку з вищевикладеним, суд визнає протиправним і скасовує податкове повідомлення-рішення форми «Ш» № 0003071501 від 27 червня 2012 року, яке винесене Дніпродзержинською об'єднаною державною податковою інспекцією Дніпропетровської області Державної податкової служби на підставі акту перевірки №1527/144/151/03342573 від 08 червня 2012 року відносно Комунального підприємства Дніпродзержинської міської ради «Дніпродзержинськтепломережа» на суму 4256655,14 грн.

Згідно з частиною 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 11, 14, 35, 70, 71, 86, 94, 122, 159-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Комунального підприємства Дніпродзержинської міської ради «Дніпродзержинськтепломережа» до Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Ш» № 0003071501 від 27 червня 2012 року, яке винесене Дніпродзержинською об'єднаною державною податковою інспекцією Дніпропетровської області Державної податкової служби на підставі акту перевірки №1527/144/151/03342573 від 08 червня 2012 року відносно Комунального підприємства Дніпродзержинської міської ради «Дніпродзержинськтепломережа» (код ЄДРПОУ 03342573) на суму 4256655,14 грн. (чотири мільйони двісті п'ятдесят шість тисяч шістсот п'ятдесят п'ять гривень 14 копійок).

Стягнути з Державного бюджету України на користь Комунального підприємства Дніпродзержинської міської ради «Дніпродзержинськтепломережа» (код ЄДРПОУ 03342573) судові витрати у сумі 2146,00 грн. (дві тисячі сто сорок шість гривень 00 копійок).

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд та набирає законної сили у порядок і строки, передбачені ст.ст. 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складений 17 серпня 2012 року.

Суддя Д.О. Власенко