Рішення № 25851459, 21.08.2012, Судацький міський суд Автономної Республіки Крим

Справа 120/1386/12 року

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 серпня 2012 року Судацький міський суд Автономної Республіки Крим в складі:

Головуючого, судді Сича М.Ю.,

за участю секретаря судового засідання Дем'яненко Г.В.,

позивачки ОСОБА_1,

представника позивачки ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Судаку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5, ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася в липні 2012 року до суду із позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_3, в якому просила стягнути з відповідачів матеріальну та моральну шкоду.

Позовні вимоги мотивовані тим, що у червні 2012 року через виникнення конфлікту між сторонами відбулась сварка, в результаті якої ОСОБА_5, заподіяла їй тілесні ушкодження та моральну шкоду, яка виразилась у душевних стражданнях, приниженні її честі, гідності.

Посилаючись на вказані обставини позивачка просила стягнути солідарно з ОСОБА_5, ОСОБА_3. на її користь матеріальну та моральну шкоду в розмірі 20000,00 грн.

Позивачка та її представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали, надали пояснення аналогічні викладеним в позовній заяві.

Представник ОСОБА_3 в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, проти задоволення позовних вимог заперечував.

ОСОБА_5 в судове засідання не з'явилася, надала заяву, в якій просила розглянути справу за її відсутністю.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши осіб, які беруть участь у справі, повно та всебічно з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх наявними у справі доказами, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Приписами ст. 11 ЦПК України встановлено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частина 1 ст. 61 ЦПК України передбачає, що обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

Судом встановлено, що рішенням Судацького міського суду Автономної Республіки Крим від 04 листопада 2011 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії від 07 лютого 2012 року, позовну заяву ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користування земельною ділянкою та виселення - задоволено частково.

Зобов'язано ОСОБА_1 усунути перешкоди ОСОБА_3 у користуванні земельною ділянкою, розташованою за адресою: АДРЕСА_1, шляхом її звільнення.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя - задоволено частково.

Визнано за ОСОБА_1 право власності на Ѕ частку будівельних матеріалів, використаних у процесі будівництва будинку та господарських споруд, розташованих за адресою: АДРЕСА_1.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

В задоволенні позовної заяви прокурора м. Судака в інтересах неповнолітнього ОСОБА_6, ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання права спільної сумісної власності - відмовлено (арк. справи 33-37).

Між сторонами на протязі тривалого часу, а також в ході виконання вказаного рішення суду, склалися особисті неприязні стосунки.

06 червня 2012 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 відбувся конфлікт, в результаті якого позивачці заподіяні тілесні пошкодження без короткочасного розладу здоров'я.

Постановою Судацького МВ ГУ МВС України в Автономній Республіці Крим від 09 червня 2012 року відмовлено в порушенні кримінальної справи за заявою ОСОБА_1 відносно ОСОБА_7 за ст.ст. 122, 186, 296 КК України, за заявою ОСОБА_3 щодо ОСОБА_1 за ст.ст. 122, 296 КК України (арк. справи 8).

ОСОБА_1 зверталася за медичним обстеженням та допомогою, згідно медичної картки амбулаторного хворого у неї виявлені незначні легкі тілесні ушкодження (арк. справи 6).

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Частиною 1 ст. 22 ЦК України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Згідно вимог ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Приписами ч. 1 ст. 23 ЦК України передбачено, що особа має право на стягнення моральної шкоди, яка заподіяна йому внаслідок порушення його прав.

Відповідно до пункту 3 статті ЦК України, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності та справедливості.

Згідно з роз'ясненнями, викладеними в пунктах 4, 5, 9 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під час вирішення питання про відшкодування моральної шкоди обов'язковому з'ясуванню підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправними діями заподіювача та вини останнього в її заподіянні; розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних та фізичних страждань, з урахуванням у кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі виникає спір. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

З матеріалів справи вбачається, що вина відповідачів у завданні ОСОБА_1 легких тілесних ушкоджень не підтверджена позивачкою будь-якими доказами: в судовому засіданні сторони повідомили, що відносно відповідачів відсутній обвинувальний вирок, інші процесуальні рішення, котрі б встановлювали їх вину, теж судом не приймались; постанову про відмову у порушенні кримінальної справи позивачка не оскаржувала, таким чином не підтверджений позивачкою належними доказами причинно-наслідковий зв'язок між завданням ОСОБА_1 тілесних ушкоджень та протиправними діями відповідачів.

При цьому ОСОБА_1 не доведений належними доказами факт завдання їй тілесних ушкоджень саме ОСОБА_5, оскільки відповідні процесуальні рішення щодо встановлення вини відповідачки відсутні.

Оцінюючи всі докази, досліджені в ході судового засідання в їх сукупності, виходячи з вищенаведених обставин справи, а також діючого матеріального закону, з урахуванням загальних засад цивільного судочинства відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України, суд приходить до висновку, що в судовому засіданні не знайшли своє підтвердження позовні вимоги щодо стягнення матеріальної та моральної шкоди з відповідачів, у зв'язку з чим в задоволенні позовної заяви необхідно відмовити, оскільки відсутні будь-які правові підстави для її задоволення.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 4, 10, 11, 60, 88, 212-215, 294 ЦПК України, ст. 1167 ЦК України, суд

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_5, ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди - відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії через Судацький міський суд шляхом подання апеляційної скарги в десятиденний строк з дня проголошення рішення.

Суддя М. Сич