Постанова № 25851192, 30.08.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-4147/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Пащенко К.С.

Суддя-доповідач: Бєлова Л.В.

ПОСТАНОВА

Іменем України

"30" серпня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд в складі :

головуючого - Бєлової Л.В.,суддів: Безименної Н.В., Кучми А.Ю.при секретарі -Салоїд І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві, в порядку ч. 1 ст. 41 КАС України апеляційну скаргу відповідача -Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Чернігівській області на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 червня 2012 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Астеліт»до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Чернігівській області про скасування постанови, -

В С Т А Н О В И В :

У березні 2012 року позивач -Товариство з обмеженою відповідальністю «Астеліт»-звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом, в якому просило:

- скасувати Постанову про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 06 березня 2012 року № 10/12, винесену Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Чернігівській області в особі тимчасово виконуючого обов'язки начальника Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Чернігівській області Щерби Михайла Степановича, про визнання ТОВ «Астеліт»винним у вчиненні правопорушення, передбаченого абзацом 1 пункту 4 частини 2 статті 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності»при будівництві вежі стільникового зв'язку за адресою: Чернігівська область, Прилуцький район, с. Заїзд, вул. Михайлівська, 2-А та накладенні штрафу у сумі 19314,00 грн. (дев'ятнадцять тисяч триста чотирнадцять гривень, 00 копійок).

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 червня 2012 року позов задоволено повністю:

- скасовано постанову Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Чернігівській області про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 06 березня 2012 року № 10/12;

- зобов'язано відповідний підрозділ Державної казначейської служби України стягнути судові витрати в сумі 32,19 грн. на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Астеліт»(03110, м. Київ, вул. Солом'янська, 11, літера «А»; код ЄДРПОУ 22859846) за рахунок Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунків Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Чернігівській області (14001, м. Чернігів, пр. Миру, 21, літера «А») за рахунок бюджетних асигнувань.

Не погоджуючись із вказаною постановою, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить скасувати оскаржувану постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 червня 2012 року.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні -не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, постанова суду першої інстанції скасуванню з ухваленням нової постанови про відмову в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Астеліт», виходячи з наступного.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 198 КАС України, суд апеляційної інстанції скасовує постанову суду першої інстанції та приймає нову постанову, якщо суд першої інстанції допустив порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Суд першої інстанції, при ухваленні постанови та задовольняючи позовні вимоги виходив з того, що відповідач при винесенні постанови про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності використав норми законодавства, які не могли бути використанні через набрання ними чинності після вчинення позивачем правопорушення.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується, виходячи з наступного.

Як було встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 27 лютого 2012 року відповідачем -Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю в Чернігівській області -було проведено позапланову перевірку дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів і правил під час будівництва ТОВ «Астеліт»вежі стільникового зв'язку за адресою: Чернігівська область, Прилуцький район, с. Заїзд, вул. Михайлівська, 2-А.

За результатами перевірки відповідачем було складено Акт перевірки дотримання ТОВ «Астеліт»вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів і правил та, у відповідності з положеннями пункту 4 Порядку накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 06 квітня 1995 року № 244, Протокол про правопорушення у сфері містобудівної діяльності внаслідок збудування без реєстрації декларації про початок будівельних робіт вказаної вежі стільникового зв'язку, а також винесено Припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, яким відповідач вимагав від позивача усунути виявлені під час перевірки недоліки та оформити дозвільні документи на будівництво в термін до 01 травня 2012 року (а. с. 6, 7, 8).

Відповідно до повноважень, передбачених пунктом 7 Порядку накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 06 квітня 1995 року № 244 та на підставі вищевказаних документів 06 березня 2012 року була винесена постанова за № 10/12 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності у розмірі 19 314, 00 грн. (а. с. 5).

При винесенні оскаржуваної постанови відповідачем було застосовано норму абзацу 1 пункту 4 частини 2 статті 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення відповідальності та вдосконалення державного регулювання у сфері містобудівної діяльності».

Даючи правову оцінку вищевикладених обставин справи, колегія суддів зазначає, що постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 червня 2012 року підлягає скасуванню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 11 ст. 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності», штраф може бути накладено на суб'єктів містобудування протягом шести місяців з дня виявлення правопорушення, але не пізніш як через три роки з дня його вчинення.

Таким чином, відповідачем були дотриманні строки накладення штрафу, адже правопорушення було вчинене у 2010 році, а постанова про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності була винесена у 2012 році, тобто в межах встановленого законом строку.

Досліджуючи матеріали справи, колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду дійшла висновку, що при винесенні рішення судом першої інстанції неправильно застосовано норму ст. 58 Конституції України та положення, викладені у Рішенні Конституційного Суду України від 09 лютого 1999 року №1-рп/99 у справі №1-7/99 за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів).

Так, судом першої інстанції зазначено, що, відповідно до вказаних норм, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення. Виходячи з цього, дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Однак, судом першої інстанції не враховано, що дані положення поширюються на факт визнання діяння правопорушенням («ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення»- положення ч. 1 ст. 58 Конституції України). При цьому, дія вказаних норм не поширюється на випадки визначення розміру санкції за вчинене правопорушення.

В свою чергу, розмір відповідальності, яка передбачена за вчинення такого правопорушення має визначатись за законодавством, яке діяло на момент вчинення цієї процесуальної дії, тобто на момент винесення постанови про притягнення до відповідальності за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, тобто за положеннями абзацу 1 пункту 4 частини 3 статті 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності»в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення відповідальності та вдосконалення державного регулювання у сфері містобудівної діяльності», яка набрала чинності 19 січня 2012 року.

Відповідно до п. 1 ст. 36 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»право на виконання будівельних робіт на об'єктах І-ІІІ категорії складності надається замовнику після реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт.

Таким чином, колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду дійшла висновку, що вказані обставини свідчать про те, що відповідач правильно застосував норми законодавства при винесенні постанови про накладення на позивача штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про задоволення позовних вимог, у зв'язку чим постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нової постанови про відмову в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до статті 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права призвели до помилкового висновку, в зв'язку з чим постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 202, 205, 207 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу відповідача -Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Чернігівській області на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 червня 2012 року -задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 червня 2012 року - скасувати.

Ухвалити у справі нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Астеліт»до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Чернігівській області про скасування постанови -відмовити.

Головуючий суддя Бєлова Л.В.

Судді: Безименна Н.В.

Кучма А.Ю.