Рішення № 25848607, 28.08.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-18/8545-2012 28.08.12За позовом Комунального підприємства «Фармація»;

до Центральної районної поліклініки Голосіївського району м. Києва;

про стягнення 19 334,59 грн.

Суддя Мандриченко О.В.

Представники:

Від позивача: Нескей І. Г., представник, довіреність № 190 від 10.01.2012 р.;

Від відповідача: Теплякова Т. Б., представник, довіреність № 3968 від 28.08.2011 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.07.2012 р. порушено провадження у справі №5011-18/8545-2012; розгляд справи призначено на 14.08.2012 р.

В судовому засіданні 14.08.2012 року було оголошено перерву до 21.08.2012 року.

В судовому засіданні 21.08.2012 року було оголошено перерву до 28.08.2012 року.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач у поданій до господарського суду позовній заяві просить стягнути з відповідача 15 579,72 грн. основного боргу, 1 140,44 грн. пені, 516,05 грн. трьох відсотків річних з простроченої суми і 2 098,38 грн. інфляційних втрат, а також 1 653,00 грн. витрат по сплаті судового збору з мотивів, вказаних у позовній заяві.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити у повному обсязі.

Відповідач -Центральна районна поліклініка Голосіївського району міста Києва, у своєму відзиві на позовну заяву позовні вимоги по суті не заперечив і зазначив, що згідно статті 48 Бюджетного кодексу України, замовник може здійснювати платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисом і взятих на облік органом Державного казначейства; замовник неодноразово звертався до Управління охорони здоров'я Голосіївської районної у м. Києві державної адміністрації з проханням збільшити кошторисні призначення по забезпеченню інсуліном на суму 15 579,72 грн., але кошторисні призначення не були збільшені.

Розглянувши документи і матеріали, додані до позовної заяви, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, господарський суд

В С Т А Н О В И В:

24.01.2011 року між Центральною районною поліклінікою Голосіївського району м. Києва (замовник) та Комунальним підприємством «Фармація»(виконавець) було укладено договір №2 по безоплатному відпуску лікарських засобів за рецептами лікарів, предметом якого є взаємовідносини виконавця та споживача по забезпеченню безоплатного відпуску пільговим верствам населення лікарських засобів за рецептами лікарів замовника.

Відповідно до п. 1.2. договору, виконавець приймає на себе зобов'язання через свої структурні підрозділи, за рахунок власних коштів безоплатно на підставі рецептів лікарів замовника відпускати споживачам лікарські засоби.

Згідно з п. 1.3. договору, замовник зобов'язується відшкодувати в повному обсязі витрати виконавця, пов'язані з наданням споживачу послуг, зазначених в п. 1.2. за рахунок і в межах бюджетних асигнувань.

Пунктом 2.1. договору передбачено, що загальна сума договору складає 838 030,00 грн. та може бути змінена протягом терміну дії цього договору в разі зменшення або збільшення розміру бюджетного асигнування.

У п. 3.1. договору зазначено, що виконавець зобов'язується щомісячно до 10 числа надавати замовнику в паперовому варіанті звіти, що підтверджують обсяги наданих послуг в попередньому періоді та рахунок на відшкодування понесених витрат.

Замовник зобов'язується здійснювати відшкодування понесених витрат виконавця на підставі звіту про обсяги наданих послуг (п. 3.2. договору).

Відповідно до п. 7.2. договору, за порушення умов відшкодування понесених витрат виконавця замовник, відповідно до статті 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу.

Згідно з п. 7.3. договору, сплата пені не звільняє сторону від виконання прийнятих на себе зобов'язань по договору.

Пунктом 10.1. договору передбачено, що він вступає в силу з моменту його підписання сторонами.

У п. 10.2. договору зазначено, що його дія припиняється:

- 31.12.2011 року;

- достроково за згодою сторін;

- в разі відпуску виконавцем лікарських засобів споживачам на суму вказану в п. 2.1. даного договору;

- з інших підстав, передбачених чинним законодавством України.

Згідно зі статтею 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як визначено абзацом 1 частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частина 2 статті 218 Господарського кодексу України зазначає, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням визначених змістом зобов'язання умов (неналежне виконання).

Позивач свої зобов'язання за договором виконав, відпустивши в 2011 році споживачам лікарські засоби на суму 259 583,72 грн.

Замовник зобов'язується здійснювати відшкодування понесених витрат виконавця на підставі звіту про обсяги наданих послуг (п. 3.2. договору).

Проте відповідач, в порушення умов вищевказаного договору, за відпущені споживачам лікарські засоби розрахувався не в повному обсязі, зокрема станом на 22.06.2012 року частково здійснив оплату за отриманий товар згідно наданих звітів на суму 244 004,00 грн., внаслідок чого виникла заборгованість в розмірі 15 579,72 грн.

Даний факти підтверджуються звітами за січень 2011 року на суму 44 852,84 грн., за лютий 2011 року на суму 76 954,54 грн., за березень 2011 року на суму 82 918,62 грн. та за квітень 2011 року на суму 54 857,72 грн., банківськими виписками, що підтверджують часткову оплату відпущених лікарських засобів за безоплатними та пільговими рецептами лікарів Центральної районної поліклініки Голосіївського району міста Києва на суму 244 004,00 грн., а також актом звірки взаєморозрахунків між позивачем і відповідачем, що складений станом на 31.12.2011 року.

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до статті 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Той факт, що кошторисні призначення для відповідача не були збільшені, не може слугувати підставою для відмови у позові і не є відкладальною обставиною.

Отже, господарський суд вважає за можливе задовольнити позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми основного боргу

Згідно з статтею 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають встановлені договором або законом правові наслідки.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у встановлений договором або законом строк (частина 1 статті 612 ЦК України).

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 7.2. договору, за порушення умов відшкодування понесених витрат виконавця замовник, відповідно до статті 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу.

Враховуючи вищевикладене, стягненню з відповідача підлягає також пеня у розмірі 1 140,44 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та 3% річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.

Стягненню з відповідача підлягають також 2 098,38 грн. інфляційних втрат і 516,05 грн. 3% річних з простроченої суми.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи документи та досліджені в засіданні суду докази, господарський суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 43, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Центральної районної поліклініки Голосіївського району міста Києва (інд. 03039, м. Київ, проспект 40-річчя Жовтня, 59-А, код ЄДРПОУ 25695724) на користь Комунального підприємства «Фармація»(інд. 01030, м. Київ, вул. І. Франка, 38-Б, код ЄДРПОУ 05415852) 15 579 (п'ятнадцять тисяч п'ятсот сімдесят дев'ять) грн. 72 коп. заборгованості, 1 140 (одна тисяча сто сорок) грн. 44 коп. пені, 516 (п'ятсот шістнадцять) грн. 05 коп. трьох відсотків річних з простроченої суми, 2 098 (дві тисячі дев'яносто вісім) грн. 38 коп. інфляційних втрат, 1 609 (одна тисяча шістсот дев'ять) грн. 50 коп. витрат по сплаті судового збору. Видати наказ.

3. Повернути з Державного бюджету України на користь Комунального підприємства «Фармація»(інд. 01030, м. Київ, вул. І. Франка, 38-Б, код ЄДРПОУ 05415852) 43 (сорок три) грн. 50 коп. надмірно сплаченого судового збору. Видати наказ.

4. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

5. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

СуддяО.В. МандриченкоДата складання рішення 04.09.2012 р.