Рішення № 25848541, 29.08.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-55/9443-2012 29.08.12

Господарський суд міста Києва у складі судді Ягічевої Н.І.,

за участі секретаря Іванова О.В. розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: Приватного підприємства «Деліція», м.Буча

до Відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Меркурій-К ЛТД», м.Київ

про: стягнення 132 210,24 грн.

за участю уповноважених представників:

від Позивача - Хасін І.Б. (за довіреністю №251/06.11 від 16.06.2012р.)

від Відповідача - не з'явився

СУТЬ СПРАВИ:

Приватне підприємство «Деліція», м.Буча (далі -Позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Меркурій-К ЛТД", м. Київ (далі -Відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 132 210,24 грн., а саме: 130 346,11 грн., 1 553,44 грн. пені, 3% річних у розмірі -310,69 грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем грошових зобов'язань внаслідок чого утворилась стягувана заборгованість.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.07.2012р. порушено провадження у справі за вказаними позовними вимогами, розгляд справи призначено на 01.08.2012р.

В судовому засіданні 01.08.2012р. від Позивача надійшли для залучення до матеріалів справи додаткові документи, а саме: акт звіряння взаємних розрахунків станом на 24.07.2012р. підписаний з боку Позивача, Витяг з ЄДРПОУ від 24.07.2012р. щодо статусу та місцезнаходження Відповідача та Витяг з ЄДРПОУ станом на 24.07.2012р. щодо статусу та місцезнаходження Позивача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.08.2012р. розгляд справи було відкладено на 29.08.2012р. на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України.

15.08.2012р. від Позивача надійшли для залучення до матеріалів справи банківські виписки щодо здійснення Відповідачем оплати за поставлений товар.

В судовому засіданні 29.08.2012р. представник Позивача підтримав позовні вимоги, просив суд задовольнити позов.

Відповідач в судові засідання не з'являвся, відзиву не надав, хоча належним чином повідомлявся про судові засідання шляхом своєчасного надсилання ухвал за адресою, визначеною за матеріалами справи та Витягом з ЄДРПОУ щодо статусу та місцезнаходження Відповідача, що підтверджується відмітками на поштових поверненнях, які містяться в матеріалах справи.

Відповідно до абзацу 3 п. 3.9.1 Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, судом були вжиті усі належні заходи для повідомлення Відповідача про місце, дату та час проведення судового засідання, шляхом надсилання поштової кореспонденції на його юридичну адресу.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позов та витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Зважаючи на достатність представлених Позивачем документів, згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними у ній матеріалами.

Клопотання щодо фіксації судового процесу Позивачем не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, долучивши до матеріалів справи надані Позивачем докази та заслухавши в засіданні пояснення представника Позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

Між Позивачем (Компанія) та Відповідачем (Дистриб'ютор) був укладений Договір Дистриб'юції №07/10 від 01.01.2010р. (надалі-Договір).

Відповідно до п.1.1 Договору, Компанія зобов'язується відвантажити Дистриб'ютору, Дистриб'ютор зобов'язується прийняти та оплатити товари, які є власністю компанії ПП «Деліція».

Згідно до п.5.1 Договору, Дистриб'ютор повинен розрахуватися за отриманий Товар на 35 календарний день, який починає відраховуватися з дати отримання продукції та підписання видаткових та товарно транспортних накладних.

Пунктом 5.2. Договору встановлено, що зобов'язання по оплаті за отриманий від Компанії товар вважається виконаними з моменту одержання Компанією оплати на її банківський рахунок.

Відповідно до п.6.1 Договору, Дистриб'ютор зобов'язується не затримувати термін оплати ні за яких обставин.

Як вбачається з п.6.2 Договору, у разі порушення згідно пункту 5.2 Договору, за кожний день прострочення нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Термін дії даного Договору з 01 січня 2010 року по 31 грудня 2010року. (п.10.1 Договору).

Договір вважається автоматично продовжений на аналогічний термін, якщо за один місяць до завершення терміну його дії жодна з сторін письмово не повідомить про намір припинити дію Договору (п.10.2 Договору).

На виконання умов Договору Позивачем було поставлено Відповідачу продукцію на загальну суму 131 029,34 грн. на підставі товарно-транспортних накладних, які підписані та скріплені печатками з боку обох сторін без заперечень та зауважень та містяться в матеріалах справи.

Відповідач за поставлений товар розрахувався частково, в наслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 130 346,11 грн.

Вказана заборгованість підтверджується й підписаним з боку Позивача та Відповідача актом звіряння взаємних розрахунків станом на 14.06.2012р. на суму 130 346,11 грн., який міститься в матеріалах справи.

За таких обставин та у зв'язку із неналежним виконанням грошових зобов'язань Відповідачем, Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості.

Відповідач процесуальними правами, передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористався, хоча належним чином повідомлявся про судові засідання шляхом своєчасного надсилання ухвал за адресою, визначеною за матеріалами справи.

Дослідивши матеріали справи суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають частковому задоволенню, враховуючи наступне:

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного позову полягає у примусовому спонуканні Відповідача до виконання грошових зобов'язань за договором поставки та застосуванні наслідків їх невиконання у вигляді стягнення пені та 3% річних.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Беручи до уваги правову природу укладеного договору, кореспондуючі права та обов'язки його сторін, оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватися судом з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з поставки.

Як встановлено ч.1 ст.265 Господарського кодексу України та ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України за поставлену продукцію покупець зобов'язаний сплатити постачальнику певну грошову суму.

В силу приписів ч.6 ст.265 Господарського кодексу України та ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України до правовідносин постачання застосовуються норми Цивільного кодексу України про купівлю-продаж, які (ст.655, ч.1 ст.691) також передбачають обов'язок покупця сплатити за придбаний товар певну суму грошових коштів.

Отже, в контексті зазначених норм укладений між Позивачем та Відповідачем договір дистриб'юції №07/10 від 01.01.2010р. є належною підставою для виникнення у останнього грошових зобов'язань, визначених його умовами.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно до п.5.1 Договору, Дистриб'ютор повинен розрахуватися за отриманий Товар на 35 календарний день, який починає відраховуватися з дати отримання продукції та підписання видаткових та товарно транспортних накладних.

Згідно ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено ч.ч.1, 2 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або законодавством не встановлений інший строк оплати товару.

При цьому, приписи ч.7 ст.193 Господарського кодексу України та ст.525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

На виконання умов Договору Позивачем було поставлено Відповідачу продукцію на загальну суму 131 029,34 грн. на підставі товарно-транспортних накладних, які підписані та скріплені печатками з боку обох сторін без заперечень та зауважень та містяться в матеріалах справи.

Відповідач за поставлений товар розрахувався частково, в наслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 130 346,11 грн., що підтверджується банківськими виписка, наданими Позивачем до матеріалів справи.

Таке невиконання грошових зобов'язань кваліфікується судом як їх порушення зобов'язання у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України.

За змістом ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання та на вимогу кредитора має сплатити суму боргу, що узгоджується із правами постачальника, передбаченими ч.3 ст.692 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 202 Господарського кодексу України та ст.598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Приймаючи до уваги, що наявність заборгованості перед Позивачем за поставлений товар та її розмір, підтверджується матеріалами справи, Відповідачем в порядку ст.ст. 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України не тільки не спростована (наявність)/недоведене припинення зобов'язання будь-яким передбаченим законом способом, а й підтверджується Актом звіряння взаємних розрахунків, який підписаний з боку Позивача та Відповідача, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню у повному обсягу -у сумі 130 346,11 грн.

За змістом ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, у тому числі -сплата неустойки, що узгоджується із ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України.

Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобов'язань є належною підставою у розумінні ст. 218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.

Як встановлено ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Враховуючи, що домовленість Позивача та Відповідача про застосування пені у разі прострочення оплати сформульована безпосередньо у п. 6.2 Договору, вимоги ст. 547 Цивільного кодексу України стосовно форми правочину щодо забезпечення виконання зобов'язання, видом якого у розумінні ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України є неустойка, у розглядуваному випадку дотримані.

З огляду на встановлений судом факт порушення грошових зобов'язань Відповідачем, суд дійшов висновку про обґрунтованість висування Позивачем вимог про застосування наслідків такого порушення у вигляді стягнення пені.

Приймаючи до уваги, що наявність заборгованості Відповідача перед Позивачем у досліджуваний період підтверджується матеріалами справи, розмір заявленої до стягнення пені не перевищує встановленого ст.3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" граничного розміру, а період стягнення визначений із урахуванням меж, передбачених ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України суд, перевіривши арифметичних розрахунок в цій частині позовних вимог дійшов висновку про задоволення стягнення пені частково у розмірі 1549, 20 грн. В решті позовних вимог в цій частині -відмовити.

За змістом ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, перевіривши арифметичних розрахунок в цій частині позовних вимог за допомогою відповідної програми системи інформаціно-правового забезпечення „Ліга:ЗАКОН Еліт 9.1", встановив: що розмір 3% річних, який може бути нарахований протягом періоду з 12.06.2012р. до 10.07.2012р., не перевищує відповідний розміру, що може бути нарахований за цей період, а отже - підлягає стягненню у сумі 310, 69 грн.

Суд відмовляє у задоволенні вимоги Позивача про вжиття судом заходів до забезпечення позову, шляхом накладання арешту на майно та рахунки Відповідача в межах позовних вимог, враховуючи наступне.

Відповідно до ст.66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника судового процесу, має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду. Отже, існування ймовірності утруднення або унеможливлення виконання рішення суду є обов'язковою умовою застосування відповідних заходів судом, на чому, серед іншого, наголошувалося в Інформаційному листі „Про деякі питання практики забезпечення позову" від 12.12.2006р. № 01-8/2776.

При цьому, у світлі приписів ст.ст. 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доведення відповідними доказами наявності зазначеної обов'язкової умови покладається саме на заявника клопотання, в розглядуваному випадку -Позивача.

Між тим, Позивачем не надано жодних доказів на підтвердження існування обставин, необхідних для вжиття забезпечувальних заходів.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України судової витрати розподіляються пропорційно задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги Приватного підприємства «Деліція», м.Буча (код ЄДРПОУ 31202174) задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Меркурій-К ЛТД»м.Київ (код ЄДРПОУ 36715391) на користь Приватного підприємства «Деліція», м.Буча (код ЄДРПОУ 31202174) основний борг у розмірі 130 346,11 грн. та пеню у розмірі -1549,20 грн. та 3% річних у сумі -310, 69 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. В решті позовних вимог -відмовити.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Меркурій-К ЛТД»м.Київ (код ЄДРПОУ 36715391) на користь Приватного підприємства «Деліція», м.Буча (код ЄДРПОУ 31202174) судовий збір в розмірі 2 644,12 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 29.08.2012р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення підписаний 03.09.2012р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду скарги апеляційним господарським судом.

Суддя Н.І. Ягічева