Рішення № 25848350, 15.08.2012, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

15.08.12 р. Справа № 29/307

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Риженко Т.М., суддів Демідової П.В., Величко Н.В.

при секретарі Бондар В.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю шкіряний завод «Платан ЛТД», м.Херсон

до Відповідача: Публічного акціонерного товариства «Енергомашспецсталь», м.Краматорськ, Донецька область

про: стягнення заборгованості у розмірі 11 500,00грн., інфляційних витрат у сумі 984,04грн., 3% річних у розмірі 3 385,50грн.

за участю:

від позивача: не з’явився;

від відповідача: не з’явився;

СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю шкіряний завод «Платан ЛТД», м.Херсон (далі – Позивач) звернулось до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства «Енергомашспецсталь», м.Краматорськ, Донецька область (далі – Відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 11 500,00грн., інфляційних витрат у сумі 984,04грн., 3% річних у розмірі 3 385,50грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем зобов’язань за договором купівлі-продажу №15/1931 від 02.12.2008р., щодо оплати за поставлений товар.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав належним чином засвідчені копії наступних документів: договору купівлі-продажу №15/1931 від 02.12.2008р., специфікації №1 від 02.12.2008р., рахунку-фактури №П-0000214 від 03.12.2008р., видаткової накладної №П-172 від 03.12.2008р., податкової накладної, довіреності на отримання матеріальних цінностей, правоустановчих документів Товариства з обмеженою відповідальністю Шкіряний завод «Платан ЛТД».

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.ст. 1, 20, 173, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 509, 526, 530, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 61, 64, 69, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України.

18.01.2012р. через канцелярію суду Позивач надав заяву вх.№06-10/1117а від 18.01.2012р про збільшення розміру позовних вимог, заявивши до стягнення завдані збитки в розмірі 4400,00грн., що були сплачені за юридичні послуги в розмірі 3200,00грн. та витрати пов’язані з наданням фізичною особою послуг із транспортного обслуговування підприємства по перевезенню представника підприємства до Господарського суду Донецької області в розмірі 1200,00грн., інша частина позовних вимог у розмірі заборгованості у розмірі 11 500,00грн., інфляційних витрат у сумі 984,04грн., 3% річних у розмірі 3 385,50грн. залишилась незмінною.

18.01.2012р. Позивачем через канцелярію суду надано належним чином засвідчені копії наступних документів: договору про надання юридичної допомоги та представництво в суді від 07.10.2011р., видаткового касового ордеру від 07.10.2011р., договору про надання фізичною особою послуг із транспортного обслуговування підприємства від 16.01.2012р., видаткового касового ордеру від 17.01.2012р.

18.01.2012р. Позивачем через канцелярію суду надано довідку за підписом директора від 17.01.2012р. №01-235, яка свідчить про те, що заборгованість ПАТ «Енергомашспецсталь» перед ТОВ Шкіряний завод «Платан ЛТД» утворилась у 2008 році згідно поставки у межах договору №ДГ-00003 від 03.12.2008р. Станом на 17.01.2012р. жодних інших договірних відносин ТОВ Шкіряний завод «Платан ЛТД» із ПАТ «Енергомашспецсталь» не має.

Відповідно до ст.79 Господарського процесуального кодексу України провадження по справі зупинялось та поновлялось.

26.01.2012р. Позивачем через канцелярію суду надано належним чином засвідчену копію акту звіряння взаємних розрахунків, який підписано та завірено печаткою з боку Позивача, відповідно до якого заборгованість станом на 01.12.2011р. складає 11 500,00грн.

31.01.2012р. Позивачем через канцелярію суду надано заяву про збільшення розміру позовних вимог, в якій заявлено до стягнення витрати пов’язані з наданням фізичною особою послуг із транспортного обслуговування підприємства по перевезенню представника підприємства до Господарського суду Донецької області 17-18 січня 2012 року у сумі 1200,00грн., 31 січня 2012 року в розмірі 1200,00грн., інша частина позовних вимог в частині стягнення збитків що були сплачені за юридичні послуги в розмірі 3200,00грн., заборгованості у розмірі 11 500,00грн., інфляційних витрат у сумі 984,04грн., 3% річних у розмірі 3 385,50грн. залишилась незмінною.

Суд розглядає справу відносно вимог, визначених у заяві в вх.№06-10/1961 від 31.01.2012р., оскільки згідно ст. 22 Господарського процесуального кодексу України Позивач вправі до прийняття рішення збільшити розмір вимог. Суд приймає вказане збільшення, оскільки відповідні дії не суперечать законодавству і не порушують чиїх - небудь охоронюваних законом інтересів.

03.02.2012р. Позивачем через канцелярію суду надано належним чином засвідчену копію вимоги від 08.09.2010р. №01-190 та пояснення за підписом директора та головного бухгалтера від 01.02.2012р. №01-244 у яких зазначено, що додаткові витрати ТОВ «Шкіряний завод «Платан ЛТД», пов’язані із врегулюванням спору за ПАТ «Енергомашспецсталь» (а саме: витрати на відрядження представника, транспортні витрати) відносяться до складу інших витрат діяльності ТОВ «Шкіряний завод Платан ЛТД» згідно із пп. «е» п. 138.10.2 статті 138 Податкового кодексу України від 02.12.2010р., та обґрунтовуються ст. 225 Господарського кодексу України.

Розпорядженням в.о. голови господарського суду Донецької області від 07.08.2012р. призначено колегіальний розгляд справи у складі головуючого судді Риженко Т.М., суддів Демідової П.В., Бокової Ю.В.

Розпорядженням в.о. голови господарського суду Донецької області від 15.08.2012р. замінено склад судової колегії суддю Бокову Ю.В. на суддю Величко Н.В.

Як вбачається з свідоцтва про державну реєстрацію Публічного акціонерного товариства «Енергомашспецсталь» товариство змінило свою назву з Відкритого акціонерного товариства «Енергомашспецсталь» на Публічне акціонерне товариство «Енергомашспецсталь».

Суд, дослідив матеріали справи, встановив, що поточною назвою Відповідача є Публічне акціонерне товариство «Енергомашспецсталь».

Представник Позивача у судове засідання 15.08.2012р. не з’явився, про час та місце слухання справи повідомлений належним чином.

Відповідач у судові засідання не з’являвся, відзиву та доказів сплати заборгованості не надав, своїм правом на захист не скористався.

Вся кореспонденція направлялася Відповідачу за адресою, вказаною у позові та витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців а саме: м.Краматорськ, Донецька область; вул.Радгоспна, 15, м.Краматорськ, Донецька область

При цьому, з огляду на правову позицію Вищого господарського суду України, визначену в п.4 Інформаційного листа „Про деякі питання практики застосування норм господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році” від 02.06.2006р. №01-8/1128 та в п.11 Інформаційного листа „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році” від 15.03.2007р. №01-8/123, таке надсилання вважається належним виконанням обов’язку щодо інформування сторін про судовий розгляд справи.

Таким чином, судом були вжиті усі належні заходи для повідомлення сторін про місце, дату та час проведення судового засідання.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позов та витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Зважаючи на достатність представлених позивачем документів, згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними у ній матеріалами.

До початку судового засідання надано до суду клопотання про розгляд справи без застосування технічних засобів фіксації судового процесу. Дане клопотання не суперечить чинному законодавству, інтересам сторін, тому приймається судом та підлягає задоволенню.

Розглянувши матеріали справи, долучивши до матеріалів справи надані сторонами докази, суд

ВСТАНОВИВ:

02 грудня 2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю шкіряний завод «Платан ЛТД» (Продавець) та Відкритим акціонерним товариством «Енергомашспецсталь» (Покупець) було укладено договір купівлі-продажу №15/1931, відповідно п.1.1 якого Продавець зобов’язується передати у власність Покупця продукцію (спецодяг), а Покупець зобов’язується у відповідності з умовами даного договору прийняти вказану продукцію (спецодяг) та оплатити її.

Згідно п.1.2 договору найменування, номенклатура (асортимент), кількість, якісні та інші характеристики продукції (товару), її ціна, строки та умови передачі вказуються у специфікаціях, які є невід’ємними частинами даного договору.

У пункті 2.1 договору Сторони встановили, що ціни на продукцію (товар), яка є предметом даного договору, вказуються у специфікаціях.

У розділі 9 договору Сторони дійшли згоди щодо умов оплати:

- оплата здійснюється Покупцем шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок Продавця у національній валюті (п.9.1 Договору);

- Покупець здійснює оплату за поставлену продукцію протягом 14 календарних днів з дня передачі продукції та отримання рахунку на оплату, якщо інше не передбачено у специфікаціях (п.9.3 Договору);

Згідно п.13.2 договору договір вступає в дію з моменту його підписання та діє до 31.12.2009 року.

02 грудня 2008 року між Сторонами підписано специфікацію №1 до договору, у якій визначили найменування продукції, кількість та вартість яка склала 11 500,00грн.

На виконання умов договору Позивачем було здійснено поставку на суму 11 500,00грн., що підтверджується видатковою накладною №П-172 від 03.12.2008р., вказана накладна підписана та завірена печатками з боку обох сторін без зауважень. Факт поставки також підтверджується податковою накладною, яка міститься в матеріалах справи.

Відповідачем вказаний товар отримано на підставі довіреності на отримання матеріальних цінностей №1813 від 03.12.2008р.

Позивачем було виставлено рахунок-фактуру №П-0000214 від 03.12.2008р. на суму 11 500,00грн.

Внаслідок цього обов’язок передачі Постачальником товару вважається виконаним

Відповідачем незважаючи на настання строку оплати не була здійснена оплата за поставлений товар, внаслідок чого виникла заборгованість.

За для досудового врегулювання спору Позивачем на адресу Відповідача було направлено вимогу від 08.09.2010р. №01-190 про оплату заборгованості.

За таких обставин та у зв’язку із неналежним виконанням грошових зобов’язань Відповідачем Позивач звернувся до суду з позовом.

Дослідивши матеріали справи, керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають частковому задоволенню, враховуючи наступне:

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання згідно із ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору.

Оцінивши зміст договору, з якого виникли цивільні права та обов’язки сторін, суд дійшов висновку, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором купівлі - продажу, який підпадає під правове регулювання норм статті 655-697 Цивільного кодексу України.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму п.1 ст.655 ЦК України

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов’язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов’язковості договору для виконання сторонами.

Судом встановлено, що відповідно до умов договору купівлі-продажу №15/1931 від 02.12.2008р. Позивачем було здійснено поставку Відповідачу на загальну суму 11 500,00грн., але Відповідачем незважаючи на настання строку оплати не була здійснена оплата за поставлений товар.

Документи, які б свідчили про незгоду Покупця з неналежністю виконання Постачальником своїх зобов’язань по Договору – суду не надавались.

Відтак, несплачена сума, наявність якої кваліфікується судом як порушення грошових зобов’язань у розумінні ст.610 Цивільного кодексу України, становить 11 500,00грн. За змістом ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

Відповідно до ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України зобов’язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Відповідач доказів погашення суми боргу у розмірі 11 500,00грн. до матеріалів справи не надано, у зв’язку з чим вимоги про стягнення суми боргу підлягають задоволенню та стягненню з Публічного акціонерного товариства «Енергомашспецсталь».

З огляду на викладене, враховуючи наявні в матеріалах справи докази наявності заборгованості та порушення зобов’язань за договором, суд вважає, позовні вимоги в частині стягнення заборгованості обґрунтованими, доведеними належним чином та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

На підставі статті 625 ЦК України прострочення виконання грошового зобов’язання тягне за собою обов’язок відповідача сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За розрахунком Позивача розмір інфляційних витрат з урахуванням визначеного останнім періоду прострочення становить 984,04грн., 3% річних від суми загального боргу складає 3 385,50грн.

Перевіривши арифметичний розрахунок даних позовних вимог за допомогою програми інформаційно-пошукової системи „Законодавство” у відповідності до методики листа Верховного суду України №62-97р від 03.04.1997р. „Рекомендації відносно порядку застосування індексу інфляції при розгляді судових справ” та період їх нарахування, суд дійшов висновку про їх задоволення за період з січня 2009 року у розмірі заявленому Позивачем, а саме 984,04грн.

Суд, перевіривши арифметичний розрахунок позовних вимог про стягнення 3% річних та період їх нарахування встановив, що Позивачем був невірно визначений початок періоду прострочення заборгованості з жовтня 2008 року. Відповідно до пункту 9.3 договору Покупець здійснює оплату за поставлену продукцію протягом 14 календарних днів з дня передачі продукції та отримання рахунку на оплату, якщо інше не передбачено у специфікаціях. Специфікацією №1 від 02.12.2008р. також визначено порядок оплати, протягом 14 днів. Позивачем 03.12.2008 року було здійснено поставку продукції + 14 календарних днів, отже 17.12.2008р. Відповідач повинен був здійснити оплату, тобто 18.12.2008. початок періоду прострочення заборгованості. Відтак суд дійшов висновку про часткове задоволення вказаних позовних вимог за період з 18.12.2008р. у розмірі 1020,79грн.

Щодо позовних вимог про стягнення завданих збитків в розмірі 4400,00грн., що були сплачені за юридичні послуги в розмірі 3200,00грн. та витрати пов’язані з наданням фізичною особою послуг із транспортного обслуговування підприємства по перевезенню представника підприємства до Господарського суду Донецької області 17-18 січня 2012 року у сумі 1200,00грн., 31 січня 2012 року в розмірі 1200,00грн.

Відповідно до ст. 4-2 ГПК України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Статтею 4-3 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Принцип змагальності є визначальним принципом судового процесу взагалі та господарського зокрема. Відповідно до ст. 129 Конституції України змагальність віднесено до основних засад судочинства. Змагальність полягає в тому, що сторони у процесуальній формі доводять перед судом свою правоту, за допомогою доказів переконують суд у правильності власної правової позиції.

Принцип змагальності передбачає покладання тягаря доказування на сторони, покладання на них відповідальності за доведеність їхніх вимог чи заперечень, звільнення суду від обов'язку збирання доказів.

Відповідно до ч. 3 ст. 22 ГПК сторони зобов'язані вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Стаття 32 ГПК України встановлює поняття доказів, відповідно до якої доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

У відповідності з п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Тобто, обов’язок доказування покладається на особу, що висуває відповідну вимогу чи заперечення.

Суд вважає за необхідне зазначити, якщо витрати, понесені стороною у зв'язку з реалізацією процесуальних прав у розгляді справи в господарському суді, відносяться до судових витрат, то вони відшкодовуються згідно зі статтею 49 ГПК, і їх не може бути стягнуто за позовною вимогою про відшкодування збитків. Аналогічної позиції дотримується і Вищий господарський суд України, про що виклав свою позицію в листі № 01-8/164 від 18.03.2008р.

Витрати, понесені позивачем у зв’язку з наданням юридичних послуг не є судовими витратами згідно ст. 44 ГПК України.

Відповідно до ст.44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

У п. 1 роз’яснення Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998 р. № 02–5/78 „Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України” зазначається, що відповідно до розділу VI ГПК України до інших витрат у розумінні статті 44 Господарського процесуального кодексу України відносяться, зокрема, суми, які підлягають сплаті особам, викликаним до господарського суду для дачі пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи (стаття 30 Господарського процесуального кодексу України).

Таким чином, стаття 44 Господарського процесуального кодексу України передбачає відшкодування сум в якості судових витрат, які були сплачені стороною за отримання послуг, лише адвокатам, а не будь-яким представникам. Такої позиції дотримується і Верховний Суд України, про що викладено у Постанові Верховного Суду України від 01.10.2002р. № 30/63.

За вказаних обставин, суд відмовляє у задоволенні вимоги про стягнення витрат сплачених за юридичні послуги в розмірі 1600,00грн.

Не доведена Позивачем і реальність транспортних витрат. Тому суд також відмовляє в задоволенні вимоги про стягнення витрат пов’язаних з наданням фізичною особою послуг із транспортного обслуговування у розмірі 2400,00грн.

Розподіл судових витрат здійснюється у відповідності до ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю шкіряний завод «Платан ЛТД», м.Херсон до Публічного акціонерного товариства «Енергомашспецсталь», м.Краматорськ, Донецька область про стягнення заборгованості у розмірі 11 500,00грн., інфляційних витрат у сумі 984,04грн., 3% річних у розмірі 3 385,50грн., збитків що були сплачені за юридичні послуги в розмірі 3200,00 грн. та витрати пов’язані з наданням фізичною особою послуг із транспортного обслуговування підприємства по перевезенню представника підприємства до Господарського суду Донецької області 17-18 січня 2012року у сумі 1200,00 грн., 31 січня 2012 року в розмірі 1200грн. задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Енергомашспецсталь» (84306, м.Краматорськ, Донецька область, ЄДРПОУ 00210602) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю шкіряний завод «Платан ЛТД» (73000, м.Херсон, вул.Нафтовиків, 13, ЄДРПОУ 00307974) заборгованість у розмірі 11 500,00грн., інфляційні витрати у сумі 984,04грн., 3% річних у сумі 1 020,79грн., судові витрати: судовий збір у сумі 1201,17грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

У судовому засіданні 15.08.12р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги – після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

Головуючий суддя Риженко Т.М.

Суддя Демідова П.В.

Суддя Величко Н.В.

Повний текст рішення складено та підписано 20.08.12р.