Рішення № 25848252, 30.08.2012, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

30.08.12 р. Справа № 5006/9/100/2012

Господарський суд Донецької області у складі судді Стукаленко К.І., при секретарі судового засідання Шевчук Н.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Приватного підприємства «Елеком», м. Донецьк

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Марморокбуд», м. Донецьк

про стягнення 30 969грн. 88коп.

за участю

представників сторін:

від позивача: Васілюк А.В. - за довіреністю від 25.07.2012р.

від відповідача: не з`явився

У судовому засіданні 09.08.2012р. на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України судом оголошувалась перерва до 30.08.2012р.

У судовому засіданні 30.08.2012р. суд виходив до нарадчої кімнати (каб. 412) для прийняття рішення.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Приватне підприємство «Елеком», м. Донецьк, звернувся до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Марморокбуд», м. Донецьк, про стягнення заборгованості за договором будівельного підряду №737 від 28.07.2010р. у сумі 26 488 грн. 75 коп., штрафних санкцій у сумі 1 939грн. 80коп., інфляційних втрат у сумі 1 324грн. 30коп. та 3% річних у сумі 1 217грн. 03коп., всього 30 969грн. 88коп.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за вказаним договором щодо оплати виконаних робіт.

В підтвердження вказаних обставин позивачем надані копії договору будівельного підряду №737 від 28.07.2010р.; договірної ціни, локального кошторису; акту №1 приймання виконаних підрядних робіт за листопад 2010р. від 25.11.2010р.; довідки про вартість виконаних підрядних робіт /та витрати/ за листопад 2010р.; податкових накладних №09082 від 09.08.2010р. та №30111 від 30.11.2010р.; акту звірки взаєморозрахунків від 24.01.2011р.; листа №2/14-12 від 14.12.2011р.; рахунку №14/12-1 від 14.12.2011р.

Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує ст.ст. 526, 611, 624, 625, 875-886 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 224, 225, 229, 230-232 Господарського кодексу України.

Відповідач у відзиві на позовну заяву № б/н від 09.08.2012р. наявність заборгованості у розмірі 26 488грн. 75коп. визнає, просить задовольнити позов в цій частині, розстрочити виконання рішення на п'ять місяців рівними частками.

Представник позивача у судовому засіданні 30.08.2012р. позовні вимоги підтримав у повному обсязі, проти розстрочення виконання рішення заперечив, наполягав на вирішені спору за наявними у справі матеріалами.

Відповідач представника у судове засідання 30.08.2012р. не направив, про дату судового засідання був повідомлений належним чином, про що свідчить підпис уповноваженого представника про оголошення перерви у судовому засіданні 09.08.2012р.

Оскільки неявка в судове засідання належним чином повідомленого відповідача не впливає на правову оцінку спірних правовідносин та не перешкоджає вирішенню справи по суті, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України та вислухавши представника позивача, суд -

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Марморокбуд» (далі - генпідрядник) та Приватним підприємством «Елеком» (далі - субпідрядник) був укладений договір будівельного підряду №737 від 28.07.2010р. (далі - договір), за умовами якого генпідрядник доручає, а субпідрядник зобов'язується на свій ризик та власними силами виконати обробку входу сходів гранітом (далі - роботи), а генпідрядник зобов'язується прийняти належним чином виконані роботи та оплатити їх.

Відповідно до п. 1.2 договору визначений об'єкт робіт - «Реконструкція адміністративної будівлі, розташованої за адресою: м. Донецьк, вул. Рози Люксембург, 75-А».

Вартість робіт згідно з п. 2.2 договору складає 56 380грн. 15коп. з ПДВ, що співпадає з сумою, вказаною в Договірній ціні до договору.

Як вбачається з п. 2.6 та п. 2.7 договору порядок оплати визначено сторонами наступним чином: генпідрядник перераховує субпідряднику передоплату у розмірі 28 200грн. з ПДВ відповідно узгодженої сторонами заявці на місяць. Поточні та кінцеві розрахунки виконуються генпідрядником за фактично виконані роботи, впродовж п'яти банківських днів з моменту підписання форм КБ-2в, КБ-3 по фактичним витратам з оригіналом підтверджуючих документів цих витрат на поточний рахунок субпідрядника.

Крім того, відповідно до п. 2.5 договору сторони узгодили, що вартість послуг генпідрядника у розмірі 3% від суми виконання зобов'язань по договору за місяць, перераховуються щомісячно на рахунковий рахунок генпідрядника, не пізніше 10-го числа місяця наступним за звітним у сукупності не менше 3% від загальної вартості договору.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем у виконання зобов'язань за договором 09.08.2010р. було перераховано на користь позивача передплату у розмірі 28 200грн. з ПДВ, що підтверджується випискою по рахунку позивача за 09.08.2010р.

Факт виконання позивачем прийнятих на себе зобов'язань за договором підтверджується актом №1 приймання виконаних підрядних робіт КБ-2в за листопад 2010р. від 25.11.2010р. на суму 56 380грн. 15коп., у т.ч. ПДВ 9 396грн. 69коп. та довідкою про вартість виконаних підрядних робіт /та витрати/ КБ-3 за листопад 2010р. від 30.11.2010р. на суму 54 688грн. 75коп., у т.ч. ПДВ 9 396грн. 69коп. В довідці зазначено, що послуги генпідряду 3% дорівнюють 1 691грн. 40коп., що у загальній вартості складає суму 56 380грн. 15коп., яка вказана у акті №1 приймання виконаних підрядних робіт КБ-2в за листопад 2010р.

Вказаний акт форми КБ-2в та довідка форми КБ-3 підписані сторонами без зауважень, підписи скріплені печатками підприємств.

Таким чином, судом встановлено, що позивачем за договором будівельного підряду №737 від 28.07.2010р. роботи були виконані повністю на суму 56 380грн. 15коп. з ПДВ.

Проте, як вбачається з акту звірки взаєморозрахунків від 24.01.2010р. та пояснень сторін, повна вартість виконаних робіт відповідачем станом на час розгляду справи сплачена не була. Розмір недоплати (за вирахуванням вартості послуг генпідрядника у розмірі 3% від суми виконання зобов'язань по договору у сумі 1 691грн. 40коп.) дорівнює 26 488грн. 75коп.

Проаналізувавши укладений сторонами договір, суд дійшов висновку, що останній за своєю правовою природою є договором підряду та підпадає під регулювання Глави 61 Цивільного кодексу України.

За приписами ст. 837 Цивільного кодексу України, яка міститься у вказаній главі Цивільного Кодексу, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно з ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, ст. 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України, ст. 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зазначені норми узгоджуються з вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

За таких обставин, суд дійшов висновку про відсутність підстав у відповідача для ухилення від виконання свого обов'язку за договором стосовно оплати виконаних будівельних робіт в повному обсязі.

Разом з тим, як зазначалось, з матеріалів справи не вбачається здійснення відповідачем остаточного розрахунку з позивачем впродовж п'яти банківських днів з моменту підписання форм КБ-2в, КБ-3, тобто, до 07.12.2010р. включно, що призвело до порушення відповідачем зобов'язання як боржником, що прострочив виконання у розумінні ст.ст. 610, 612 Цивільного кодексу України.

На підставі викладеного, суд вважає позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором будівельного підряду №737 від 28.07.2010р. у розмірі 26 488грн. 75коп. обґрунтованими, отже, такими, що підлягають задоволенню.

Як вбачається з позовної заяви позивачем також заявлені до стягнення штрафні санкції у вигляді пені за період з 08.12.2010р. по 07.06.2011р. у сумі 1 939грн. 80коп., оцінюючи правомірність нарахування якої, суд виходить з наступного.

Приписами ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язань може забезпечуватися згідно з законом або договором неустойкою (штрафом, пенею).

Аналогічні норми містяться в ст. 549 Цивільного кодексу України, згідно з якими штрафом/пенею визнається визначена законом або договором грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання, зокрема в разі прострочення виконання.

Пунктом 11.5 укладеного договору сторони передбачили, що за порушення строків оплати робіт генпідрядник сплачує субпідряднику штраф у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України від загальної суми заборгованості за кожний день прострочення.

Перевіривши розрахунок пені за період з 08.12.2010р. по 07.06.2011р., суд дійшов висновку, що зазначений розрахунок є арифметично невірним, фактично пеня позивача складає за період з 08.12.2010р. по 07.06.2011р. у сумі 2 047грн. 25коп. Однак, з огляду на менший розмір заявлених позовних вимог щодо стягнення з відповідача пені за період з 08.12.2010р. по 07.06.2011р. у розмірі 1 939грн. 80коп., враховуючи відповідність цих вимог фактичним обставинам справи та чинному законодавству, суд вважає дані позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню.

Згідно статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається з позовної заяви позивачем на підставі вказаної статті нараховані та заявлені до стягнення 3% річних за період з 08.12.2010р. по 18.06.2012р. у сумі 1 217грн. 03коп. та інфляційні втрати за період з 01.01.2011р. по 01.06.2012р. у сумі 1 324грн. 30коп.

Перевіривши розрахунок за період з 08.12.2010р. по 18.06.2012р. 3% річних, суд дійшов висновку, що зазначений розрахунок є арифметично вірним, відповідає фактичним обставинам справи та не суперечить чинному законодавству, на підставі чого, суд вважає позовні вимоги щодо стягнення 3% річних за період з 08.12.2010р. по 18.06.2012р. у сумі 1 217грн. 03коп. такими, що підлягають задоволенню.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат за період з 01.01.2011р. по 01.06.2012р., суд дійшов висновку, що зазначений розрахунок є арифметично невірним, фактично інфляційні втрати позивача складають за період з 01.01.2011р. по 01.06.2012р. у сумі 1 324грн. 44коп. Однак, з огляду на менший розмір заявлених позовних вимог щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат за період з 01.01.2011р. по 01.06.2012р. у сумі 1 324грн. 30коп., враховуючи відповідність цих вимог фактичним обставинам справи та чинному законодавству, суд вважає дані позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню.

Стосовно розстрочення виконання рішення на п'ять місяців рівними частинами, про що просить відповідач у відзиві на позовну заяву № б/н від 09.08.2012р., суд зазначає наступне.

За змістом ст. 83 Господарського процесуального кодексу України Господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Аналіз наведеної норми дозволяє зробити висновок, що розстрочення є правом суду, яке ним реалізується виключно у виняткових випадках та за наявністю підстав, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. При цьому, підставою для розстрочки виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк встановлений господарським судом. Вирішуючи питання про розстрочення виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Виходячи із наведеного, розстрочення виконання судового рішення у будь-якому випадку має бути пов'язане з об'єктивними, непереборними, виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення. Отже, зацікавлена сторона повинна подати належні докази на обґрунтування необхідності розстрочення виконання рішення.

Проте, проаналізувавши обґрунтування відповідача, які полягають в посиланні на економічний спад, нестабільність банківської системи та тяжке матеріальний стан підприємства, суд з огляду на ст.96 Цивільного кодексу України, за якою юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями усім належним їй майном, зазначає, що відсутність у боржника грошових коштів або його тяжкий фінансовий стан самі по собі не можуть розцінюватись в якості підстав для розстрочення виконання рішення суду.

Судом також враховано позицію позивача, відповідно до якої розстрочення виконання рішення повністю суперечить його інтересам. Разом з тим, негативні наслідки вчиненого відповідачем порушення, яке відбулось як визнається відповідачем з його вини, не можуть покладатися на інших осіб, зокрема, на позивача.

З огляду на викладене, суд вважає за необхідне відмовити відповідачеві у розстроченні виконання рішення на п'ять місяців рівними частинами, оскільки наведені відповідачем обставини не можуть бути підставою для розстрочення виконання рішення.

Вирішуючи питання про розподіл господарських витрат зі сплати судового збору, суд зазначає, що витрати по сплаті судового збору за вимогами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Зважаючи на наведені обставини, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись ст.ст. 525, 526, ч.1 ст. 530, ст.ст. 96, 546, 549, 610, 612, 625, 626, 629, 837 Цивільного кодексу України; ст.ст. 193, 230 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 4, 42-47, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Марморокбуд» (83108, м. Донецьк, пр. Партизанський, буд.2-в, ідентифікаційний код 35729543) на користь Приватного підприємства «Елеком» (83111, м. Донецьк, вул. Салтикова Щедріна, буд. 26, кв. 30, ідентифікаційний код 32724491) заборгованість за договором будівельного підряду №737 від 28.07.2010р. у розмірі 26 488грн. 75коп., штрафні санкції у розмірі 1 939грн. 80коп., інфляційні втрати у розмірі 1 324грн. 30коп. та 3% річних у сумі 1 217грн. 03коп., всього 30 969грн. 88коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Марморокбуд» (83108, м. Донецьк, пр. Партизанський, буд.2-в, ідентифікаційний код 35729543) на користь Приватного підприємства «Елеком» (83111, м. Донецьк, вул. Салтикова Щедріна, буд. 26, кв. 30, ідентифікаційний код 32724491) витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 609грн. 50коп.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

Апеляційна скарга на рішення місцевого господарського суду подається через місцевий господарський суд, який розглянув справу, протягом десяти днів. У разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання повного тексту рішення.

У судовому засіданні 30.08.2012р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 03.09.2012р.

Суддя Стукаленко К.І.