Рішення № 25848240, 29.08.2012, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" серпня 2012 р. Справа № 5004/810/12

за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Волинській області, м.Луцьк

до відповідача: підприємця ОСОБА_1, м. Ківерці

про стягнення 8453,58 грн. заборгованості на підставі договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності №501 від 30.10.2009 р., 481,09 грн. пені, 845,35 грн. штрафу та розірвання договору

Суддя Кравчук В.О.

за участю представників сторін:

від позивача: Сініціна Л.М., начальник відділу правового забезпечення, довіреність від 21.01.2011 р. №7

від відповідача: не з'явились

Відповідно до ст. 20 Господарського процесуального кодексу України роз'яснено право відводу судді. Відводу судді не заявлено. На підставі ст. 22 ГПК України роз'яснено процесуальні права та обов'язки сторін.

Суть спору: Регіональне відділення Фонду державного майна України по Волинській області звернулося до господарського суду з позовом до підприємця ОСОБА_1 про стягнення 5 766,13 грн., з них 5 471,24 грн. основної заборгованості на підставі договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності №501 від 30.10.2009 р., 294,89 грн. пені нарахованої за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань та непроведення у належні строки розрахунків по оплаті поставленого товару (за період з 11.12.2011р. по 26.06.2012р.).

Ухвалою суду від 04.07.2012р. за вказаним позовом було порушено провадження у справі та призначено розгляд останньої в судовому засіданні.

Ухвалами суду від 18.07.2012 р., 31.07.2010 р. розгляд справи відкладався у зв'язку з неявкою відповідача.

16 серпня 2012 року на адресу суду надійшло клопотання позивача про збільшення позовних вимог, відповідно до якого останній просить стягнути 8453,58 грн. заборгованості по орендній платі, 481,09 грн. пені та 845,35 грн. штрафу на підставі договору індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності №501 від 30.10.2009 р. Крім того, просить розірвати договір оренди індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності №501 від 30.10.2009 р., укладеного регіональним відділенням ФДМУ по Волинській області та підприємцем ОСОБА_1; зобов'язати останнього звільнити та повернути орендоване майно балансоутримувачу ДТГО «Львівська залізниця»відокремленого підрозділу «Рівненська дирекція залізничних перевезень»по акту прийому-передачі

Зазначене клопотання сторони було розглянуто в судовому засіданні та задоволене, у зв'язку з чим спір судом вирішується виходячи з нової загальної ціни позову, котра становить 9780,02 грн. та розірвання договору оренди індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності №501 від 30.10.2009 р.

Задовольняючи відповідне клопотання сторони суд виходив також і з того, що збільшення позовних вимог не порушує чиїх-небудь прав і охоронюваних законом інтересів. Згідно п. 3.10 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК України права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК України ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, -з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення.

Відповідачем всупереч вимогам ухвал суду не було представлено суду доводів та заперечень з приводу пред'явленого позову, письмових пояснень та інших витребуваних судом документів. Ухвали суду повернуті останньому органами зв'язку з відміткою „за терміном зберігання".

Постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009р. №270 "Про затвердження правил надання послуг поштового зв'язку", а саме п. 99 даної Постанови, визначено, що рекомендовані поштові відправлення, у тому числі рекомендовані поштові листи з позначкою "Судова повістка", вручаються адресату, а в разі його відсутності -повнолітньому члену сім'ї. У разі відсутності адресата, або повнолітніх членів його сім'ї до абонентської поштової скриньки адресата вкладається повідомлення про надходження зазначеного реєстрованого поштового відправлення.

У пункті 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. №01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб -учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Водночас, законодавство України, в т.ч. ГПК, не зобов'язує сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із ст. 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

У разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи -учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно із законом, і дана особа своєчасно не повідомила про це господарський суд, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу (Інформаційний лист Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675).

Водночас згідно з частиною третьою статті 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи. У разі неподання учасником судового процесу з неповажних причин або без повідомлення причин матеріалів та інших доказів, витребуваних господарським судом, останній може здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами та доказами (Інформаційний лист Вищого господарського суду України від 15.03.2010р. №01-08/140 "Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві").

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

30.10.2009 року між регіональним відділенням Фонду державного майна України по Волинській області як орендодавцем і підприємцем ОСОБА_1 як орендарем було укладено договір оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності № 501 (надалі -договір), згідно з умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування окреме індивідуально визначене майно: частину тротуару площею 55 кв.м. та нежитлові приміщення будівлі вокзалу площею 122,6 кв.м. станції "Ківерці" ДТГО "Львівська залізниця", що знаходиться за адресою: м. Ківерці, вул. Вокзальна, 1 та обліковується на балансі ДТГО "Львівська залізниця" відокремленого підрозділу "Рівненська дирекція залізничних перевезень" (а.с. 8-11).

Факт передачі майна засвідчується актом приймання-передавання орендованого майна від 01.11.2009 р., підписаного сторонами (а.с. 12).

Пунктом 3.1. договору передбачено, що орендна плата визначається за результатами конкурсу на право оренди державного майна і становить 1800,00 грн. за базовий місяць оренди (серпень 2009 року) без врахування ПДВ.

Орендна плата за перший місяць оренди (листопад 2009 року) визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць оренди (серпень 2009 року) на індекси інфляції за вересень, жовтень, листопад 2009 року.

Згідно з п. 3.3. договору розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції на наступний місяць.

Як визначено п.3.6. договору орендна плата перераховується орендарем щомісячно в термін не пізніше 10-го числа, наступного за звітним і спрямовується: 70 % від суми орендної плати -до Державного бюджету, 30 % від суми орендної плати -на рахунок балансоутримувача.

Згідно приписів ч.1 ст.284 Господарського кодексу України, істотними умовами договору оренди є: об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); строк, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу.

Орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством (ч.1 ст.286 Господарського кодексу України).

На виконання умов договору оренди позивачем було надано відповідачу, а останнім прийнято у строкове користування приміщення, визначене останнім, що підтверджується актом прийому-передачі орендованого майна (а.с. 12).

Проте, підприємцем ОСОБА_1 взяті на себе згідно договору оренди від 30.10.2009 р. зобов'язання в частині проведення з позивачем розрахунків по орендній платі (у строки, порядку та розмірах, визначених угодою) не виконав, у зв'язку з чим заборгував позивачу 8453,58 грн. за період з жовтня 2011 р. по червень 2012 р.

Відповідно до ст. 144 Господарського кодексу України, майнові права та майнові обов'язки суб'єктів господарювання виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Згідно ст.ст. 759, 762 Цивільного кодексу України, ст.ст. 283, 286 Господарського кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до п. 3. ст. 18, ч. 1, ч. 3 ст. 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Орендна плата за користування об'єктом оренди вноситься орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

В даному випадку, відносини між сторонами носять договірний характер, укладений між останніми договір оренди предметом судових розглядів не виступав, недійсним судом не визнавався, сторонами розірваний не був.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з положеннями статті 193 Господарського кодексу України, статей 526, 527, 530 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор -прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено законом або договором, не випливає із суті зобов'язання. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.

У відповідності до ст. 202 Господарського кодексу України, ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

З огляду на викладене, враховуючи укладення між сторонами договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності №501 від 30.10.2009 р., суд оцінюючи подані сторонами докази за своїм переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, дійшов до висновку про підставність пред'явленого до відповідача позову щодо стягнення суми заборгованості 8453,58 грн.

У відповідності із ст.ст.610, 611, ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 3.7. договору передбачено, що орендна плата перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до Держбюджету та балансоутримувачу у визначеному п. 3.6. співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

З врахуванням викладеного позивачем відповідачу було нараховану пеню в сумі 481,09 грн. за період з 11.12.2011 р. по 29.08.2012 р.

Розглянувши позовні вимоги щодо стягнення пені суд вважає, що останні підлягають до задоволення частково, а саме в сумі 258,91 грн. Викладене пов'язане з тим, що у відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

З огляду на викладене, враховуючи обставини зобов'язального характеру, котрі виникли між сторонами в даному спорі, позивач за невиконання відповідачем господарського зобов'язання та не проведення в установлені строки та порядку розрахунків по орендних платежах у відповідності до зазначених положень законодавства та договору від 30.10.2009 р. №501 був наділений правом нарахувати відповідачу пеню у період з 11.12.2011 р. по 11.06.2012 р. А тому в стягненні 222,18 грн. пені слід відмовити.

Крім того, відповідачу у відповідності до п. 3.8 договору №501 від 30.10.2009 року, ст. 231 Господарського кодексу України та ст.ст. 549, 550 Цивільного кодексу України за прострочку здійснення належних розрахунків по оплаті поставленого товару було нараховано штраф, котрий у відповідності до представленого господарському суду розрахунку склав 845,35 грн.

Згідно ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється в відсотках від суми невиконання або неналежного виконання зобов'язання (ч..ч. 1, 2 ст. 549 Цивільного кодексу України).

В даному випадку договором від 30.10.2009 р. (п. 3.8) передбачено, що у разі , якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, орендар також сплачує штраф у розмірі 10% від суми заборгованості. На час розгляду справи відповідач докази погашення заборгованості за договором не надав.

Договір не був предметом судового розгляду, недійсним чи зміненим, зокрема, в частині п. 3.8 не визнавався. Відповідач зобов'язання щодо сплати заборгованості не виконав, тому сплата штрафу є його договірним зобов'язанням.

На підставі викладеного та в силу ст.. 546 ЦК України, п. 3.8 договору до стягнення підлягає 845,35 грн. штрафу.

За умовами ч.1 ст.759 ЦК України за договором оренди наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частина 2 ст. 651 ЦК України передбачає, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до ч. 3 ст. 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" договір оренди може бути розірвано за погодженням сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду, господарського суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

Разом з тим, ч.ч. 1, 3 ст. 291 ГК України передбачено, що на вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених ЦК України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому ст. 188 ГК України.

Згідно із ст. 783 ЦК України наймодавець вправі вимагати розірвання договору найму, якщо: - наймач користується річчю всупереч договору або призначенню речі; - наймач без дозволу наймодавця передав річ у користування іншій особі; - наймач своєю недбалою поведінкою створює загрозу пошкодження речі; - наймач не приступив до проведення капітального ремонту речі, якщо такий на нього був покладений.

Невиконання умов договору щодо внесення орендних платежів, на яке посилається позивач як на підставу розірвання договору оренди, не може тлумачитися, як користування річчю всупереч договору або призначенню речі, а тому і не може бути підставою його розірвання в судовому порядку.

За таких обставин правові підстави для задоволення позову в частині розірвання договору оренди нежитлових приміщень № 501 від 30.10.2009р., зобов'язання відповідача звільнити та повернути орендоване майно балансоутримувачу - ДТГО "Львівська залізниця" відокремленого підрозділу "Рівненська дирекція залізничних перевезень" відсутні.

Беручи до уваги, що спір до суду було доведено з вини відповідача, витрати, пов'язані з поданням позовної заяви до суду та розглядом справи в суді (сплата судового збору), що поніс позивач, слід відшкодувати останньому у відповідності до ст. 49 ГПК України пропорційно до задоволених позовних вимог за рахунок підприємця ОСОБА_1.

Керуючись ст.ст. 526, 546, 549, 550, 599, 610, 611, 612, 629, 651, 759, 783 Цивільного кодексу України, ст.193, 291 Господарського кодексу України, п. 3. ст. 18, ч. 1, ч. 3 ст. 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", ст.44, 49, ст.ст.82-85 Господарського процесуального України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, реєстраційний номер НОМЕР_1) на користь регіонального відділення Фонду державного майна України по Волинській області (43027, м. Луцьк, Київський майдан, 9, код ЄДРПОУ 13347870, на р/р 31117094700128 в Головному управлінні Державного казначейства України у Волинській області, одержувач коштів Ківерцівський район, ідентифікаційний код 21740362, МФО 803014, код платежу 22080300) 8453 грн. 58 коп. заборгованості за оренду нежитлового приміщення, 258 грн. 91 коп. пені, 845 грн. 35 коп. штрафу, всього: 9557 грн. 84 коп., а також 1609,50 грн. в повернення витрат по сплаті судового збору.

3. В частині стягнення 222,19 грн. пені відмовити

4. В позові про розірвання договору оренди нежитлових приміщень № 501 від 30.10.2009р., зобов'язання відповідача звільнити та повернути орендоване майно балансоутримувачу - ДТГО "Львівська залізниця" відокремленого підрозділу "Рівненська дирекція залізничних перевезень" відмовити.

Суддя В.О. Кравчук

Дата підписання повного

тексту рішення 31.08.2012р.