Рішення № 25847755, 04.09.2012, Дворічанський районний суд Харківської області

Справа № 2009/586/12

Провадження № 2/2009/118/12

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

7 серпня 2012 року Дворічанський районний суд Харківської області в складі: головуючого -судді Гніздилова Ю.М., з участю секретаря -Рябенко Л.В., позивача -ОСОБА_1, відповідача - ОСОБА_2, представника відповідача ОСОБА_3, розглянувши в судовому засіданні в залі суду в cмт. Дворічна цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за затримку розрахунку при звільненні, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за затримку розрахунку при звільненні працівника, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що з 10 січня 2011 року по 11 січня 2012 року працювала в фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на посаді головного бухгалтера. За вказаний період роботи роботодавець має перед нею заборгованість по виплаті компенсації за несвоєчасну виплату компенсації за невикористану відпустку в сумі 6398,28 грн. і 8633,52 грн. за несвоєчасну виплату основної заробітної плати за 6 днів січня 2012 року,яку просить стягнути з відповідача.

В судовому засіданні позивач по справі підтримала позовні вимоги в повному обсязі та просила суд їх задовольнити з підстав, викладених у позові.

Відповідач по справі та його представник позов не визнали, посилаючись на те, що розрахунок не проведений з вини самої позивачки, заперечували проти задоволення позову, посилаючись на те, що 11 січня 2012 року позивач по справі, яка працювала на посаді головного бухгалтера ФОП ОСОБА_2,відпрацювавши половину денного робочого часу, пішла на обідню перерву, передавши ключі від робочого кабінету та сейфу бухгалтеру ТОВ «Жисар», з якою вони працювали в одному кабінеті і більше на своєму робочому місці не з'явилась та не повідомила про своє звільнення роботодавця. Так як відповідно ст.24 Закону України «Про оплату праці»виплата заробітної плати здійснюється за місцем роботи, а позивач по справі після 11 січня 2012 року на робочому місці не з'являлася, відповідач об'єктивно не мав змоги виконати вимоги ст..ст. 47,116 КЗпП України та виплатити їй належні виплати при звільненні.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Матеріалами справи встановлено, що згідно трудового договору між працівником і фізичною особою, яка використовує найману працю від 10 січня 2011 року, який зареєстровано Південним районним центром зайнятості м. Запоріжжя 13 січня 2011 року за № 08491100084, позивач по справі -ОСОБА_1 з 10 січня 2011 року по 11 січня 2012 року працювала головним бухгалтером фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, що також підтверджується записом у трудовій книжці позивача НОМЕР_1 від 1 серпня 1996 року.

Вказані докази і обставини не заперечуються сторонами по справі і підтверджуються показаннями свідків.

При цьому, суд критично ставиться до пояснень свідків, допитаних в судовому засіданні за клопотанням позивача та його представника, оскільки встановлені з них фактичні дані не підтверджують і не спростовують обставини, якими сторони обґрунтовують свої вимоги і заперечення щодо того ,що позивач по справі ОСОБА_1 11 січня 2012 року перебувала на своєму робочому місці, що має значення для вирішення справи.

При звільненні ОСОБА_1 фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 були порушені строки розрахунку сум, що належать їй до виплати, і станом на 28 квітня 2012 року заборгованість (разом із грошовою компенсацією за невикористані дні щорічної відпустки ) склала 1117,21 грн., що підтверджується листом територіальної державної інспекції з питань праці у Запорізькій області від 08 травня 2012 року № 676.

Згідно ч. 1 ст. 116 КЗпП, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Відповідно Закону України «Про відпустки»право на відпустки мають фізичні особи, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором.

Законом встановлюються , зокрема наступні види відпусток:

1) щорічні відпустки:

- основна відпустка (тривалістю не менш як 24 календарних дні.

У разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки.

В порушення вказаної норми розрахунок за невикористану відпустку та за фактично відпрацьовані 6 днів у січні 2012 року проведено не було.

Остаточний розрахунок по вказаній заборгованості був проведений ОСОБА_1 17 травня 2012 року, що підтверджується відомістю на виплату грошей № м-00000002 за січень 2012 р. від 20 січня 2012 року та відомістю на виплату грошей № м-00000009 Компенсація від 28 квітня 2012 року.

Згідно ст.57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд

встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Доказів того, що відповідач по справі вживав заходів для своєчасного розрахунку з ОСОБА_1 при звільненні матеріали справи не містять, та не надано таких доказів і в судовому засіданні. Гроші, в розмірі належних до виплати сум, не депоновані належним чином, відповідні фінансові .та податкові документи надані не були.

Посилання відповідача по справі на відсутність адреси місця проживання позивача не спростовує обов'язку роботодавця провести з ОСОБА_1 розрахунок при звільненні в установлені законом строки.

При прийомі на роботу роботодавець мав можливість встановити адресу проживання найманого робітника, а також встановити її з примірника трудового договору, який знаходився у територіальній державній інспекції з питань праці у Запорізькій області.

Позивач по справі вживала заходів, щодо примушення відповідача зробити з нею відповідні розрахунки при звільненні, про що свідчить факт її звернення до територіальної державної інспекції з питань праці у Запорізькій області, а також відповідь вказаної установи про перевірку з питань порушення законодавства про працю у фізичної особи -підприємця ОСОБА_2 та встановленні факту порушень законодавства про працю, у тому числі не проведення розрахунку при звільненні з ОСОБА_1

За таких обставин суд дійшов висновку, що фізична особа-підприємець ОСОБА_2 порушив право ОСОБА_1 на своєчасне отримання заробітної плати та компенсації за невикористану відпустку.

Відповідно до ст. 43 Конституції України право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до ч.1 ст.117 КЗпП в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Час затримки проведення розрахунку складає 126 днів (з 12.01.2012 р. по 16.05.2012 р.)

Згідно п. 3 Трудового договору розмір заробітної плати ОСОБА_1 складав 1500 грн. на місяць, що також підтверджується довідкою про заробітну плату від 28 квітня 2012 року № 2804/01, виданою фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2.

Відповідно до п. 2 розділу II Порядок обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою КМУ від 08.02.1995 №100 обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.

Згідно п. 7 розділу IV вказаного Порядку нарахування виплат за час щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або компенсації за невикористані відпустки, тривалість яких розраховується в календарних днях провадиться шляхом ділення сумарного заробітку за останні перед наданням відпустки 12 місяців або за менший фактично відпрацьований період на відповідну кількість календарних днів року чи меншого відпрацьованого періоду (за винятком святкових і неробочих днів, встановлених законодавством). Одержаний результат перемножується на число календарних днів відпустки.

Перед звільненням позивач працювала 11 повних календарних місяців - з лютого по грудень 2011 року.

Кількість святкових і не робочих днів за цей період складала 8, а саме: 8 Березня, Пасха, 1,2,9 Травня ,Трійця, День Конституції, День Незалежності.

Кількість днів за повних 11 місяців з лютого по грудень 2012 року склала 334 дні, кількість святкових і не робочих днів складала 8, отже для розрахунку використовується термін 334-8=326. Середньоденний розмір заробітної плати для розрахунку компенсації за невикористану відпустку складає 50,78 грн. (1655,00 грн.:326 днів = 50,78, згідно довідки №2804/01 від 28 квітня 2012 року заробітна плата за період з січня 2011 року по січень 2012 року складає 19398,44 грн. А з лютого 2011 року по грудень 2012 року -1655, 00 грн.)

Таким чином сума компенсації за невикористану відпустку ОСОБА_1 складає 1218 (тисяча двісті вісімнадцять) грн. 72 коп.

Відповідно до абз. 2,3 п. 2 розділу 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою КМУ від 08.02.1995 №100, працівникові, який пропрацював на підприємстві, в установі, організації менше року, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактичний час роботи, тобто з першого числа місяця після оформлення на роботу до першого числа місяця, в якому надається відпустка або виплачується компенсація за невикористану відпустку.

У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати і середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

Таким чином з урахуванням терміну затримки заборгованість відповідача по виплаті основного заробітку складає 8633 (вісім тисяч шістсот тридцять три) грн. 52 коп.

Відповідно до ч. 3 ст. 129 Конституції України, основними засадами судочинства є, зокрема, законність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ст. 4 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Всебічно, повно, об'єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, з'ясувавши обставини, на які посилалася позивач, як на підставу своїх вимог, оцінивши докази в сукупності, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково.

На підставі ч. 3 ст. 88 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню 214 грн. 60 коп. судового збору на користь УДКСУ у Дворічанському районі Харківської області.

На підставі ст. ст.29, 43 Конституції України, ст. ст. 83, 116, 117 КЗпП України, Закону України «Про оплату праці», Закону України «Про відпустки», Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 2012 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою КМУ від 08.02.1995 № 100, керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 88, 208, 209, 212-215, 218, 224-233 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1218 (тисячу двісті вісімнадцять) грн. 72 коп. заборгованості компенсації за невикористану відпустку, а також 8633 (вісім тисяч шістсот тридцять три) грн. 52 коп. заборгованості за несвоєчасну виплату основної заробітної плати, а всього 9852 (дев'ять тисяч вісімсот п'ятдесят дві) грн. 24 коп.

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 214 грн. 60 коп. судового збору на користь УДКСУ у Дворічанському районі Харківської області.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Харківської області через Дворічанський районний суд Харківської області. Апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня проголошення судового рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення набирає законної сили відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України.

Повний текст рішення виготовлено 12 серпня 2012 року.

суддя Ю.М. Гніздилов

04.09.2012