Ухвала суду № 25843080, 30.08.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 серпня 2012 року м. Київ К/9991/61325/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі

головуючого судді Островича С.Е.,

суддів: Вербицької О. В.,

Усенко Є. А.

за участю секретаря Волошина В.М.

Представники відповідача Тимків Р. Ю., Кудла О. Й.

розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "МСУ-Карпати" на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2010 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 30 серпня 2011 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МСУ-Карпати" до Долинської об'єднаної державної податкової інспекція Івано-Франківської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

Товариства з обмеженою відповідальністю "МСУ-Карпати" (далі -ТОВ "МСУ-Карпати") звернулось до суду з позовом до Долинської об'єднаної державної податкової інспекція Івано-Франківської області (далі -Долинської ОДПІ) в якому просив визнати протиправними та скасувати прийняті відповідачем податкові повідомлення-рішення №0000042310/0 та №0000052310/0 від 26.01.2010 року.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2010 року у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 30 серпня 2011 року апеляційну скаргу ТОВ "МСУ-Карпати" інспекції залишено без задоволення, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2010 року залишено без змін.

Не погодившись з рішеннями суду попередніх інстанції, ТОВ "МСУ-Карпати" подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанції та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги.

Долинської ОДПІ подала письмові заперечення на касаційну скаргу ТОВ "МСУ-Карпати".

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

За результатами проведеної Долинською ОДПІ виїзної перевірки з питань дотримання позивачем вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.09.2008 року по 30.09.2008 року установлено порушення п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.3 та пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 та пп. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та пп. 7.2.1, пп. 7.2.3, пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7, пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (далі - Закону України «Про ПДВ»).

На підставі перевірки Долинською ОДПІ складено акт №19/231/36092398 від 14.01.2010 року та прийнято податкові повідомлення-рішення від 26.01.2010 року: №0000042310/0, яким нараховано податкове зобов'язання по податку на прибуток на суму 816831,00 грн., в тому числі 544554,00 грн. основного платежу та 272277,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції, а також податкове повідомлення-рішення №0000052310/0, яким нараховано податкове зобов'язання з ПДВ в сумі 581854,50 грн., в тому числі 387903,00 грн. основного платежу, 193951,50 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Приводом для цього послужили висновки про фіктивність контрагентів-підрядників позивача: ТОВ "Захід-Навігатор" та ПП "Акваріус".

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на виконання укладеного між ТОВ "МСУ-Карпати" (покупцем) та ТОВ "Захід-Навігатор" (продавцем) укладено договору купівлі-продажу від 10.10.2008 року продавцем було виписано видаткові накладні від 16.10.2008 року №РН-000439 на суму 1314060,24 грн., в т.ч. ПДВ 219010,04 грн., 05.11.2008 року №РН-000386 на суму 239500,80 грн., в т.ч. ПДВ 39916,80 грн., 10.12.2008 року №РН-00528/м на суму 61068,04 грн., в т.ч. ПДВ 10178,01 грн., 08.12.2008 року №РН-00526/м на суму 405386,60 грн., в т.ч. ПДВ 67564,43 грн., 09.12.2008 року №РН-00527/м на суму 169008,84 грн., в т.ч. ПДВ 28168,14 грн. та податкові накладні від 16.10.2008 року №16.10.08, 05.11.2008 року №05/11/08, 10.12.2008 року №1012147, 10.12.2008 року №1012145, 10.12.2008 року. №10121460 всього на загальну суму 2 189 024,52 грн., в т.ч. ПДВ 364 837,42 грн.

На виконання укладеного між ТОВ "МСУ-Карпати" (покупцем) та ПП "Акваріус" (продавцем) договору купівлі-продажу від 15.10.2008 року останнім було виписано видаткові накладні від 17.10.2008 року №16 на суму 65088,00 грн., в т.ч. ПДВ 10848,00 грн., 20.10.2008 року №19 на суму 75641,29 грн., в т.ч. ПДВ 12606,88 грн. та податкові накладні від 17.10.2008 року №34/5, 20.10.2008 року №34/8 всього на загальну суму 140 729,29 грн., в т.ч. ПДВ 23 454,88 грн.

Судом першої інстанції обґрунтовано враховано покази свідків ОСОБА_4, та ОСОБА_5

Згідно з п. 2 Наказу ДПА України від 30.05.1997 року №165 "Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення" податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника ПДВ. Згідно п. 5 вказаного нормативного акту податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною ніж вказаною у п. 2 даного Порядку.

Ч. 1 ст. 207 ГК України передбачено, що господарське зобов'язання, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Ч. 1 ст. 208 ГК України, передбачено, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Вказану норму слід застосовувати з урахуванням того, що відповідно до статті 228 ЦК України правочин, учинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а отже, - нікчемний. Як зазначено у ч. 2 ст. 215 цього Кодексу визнання судом такого правочину недійсним не вимагається. Тому позови податкових органів про визнання такого правочину (договору, угоди, господарського зобов'язання) недійсним судовому розгляду не підлягають. Таким чином, постанова суду першої інстанції в частині відмови у позові про визнання недійсним господарського зобов'язання підлягає скасуванню, а провадження в справі у цій частині - закриттю.

Ч. 1 ст. 208 ГК України свідчить, що передбачені нею санкції застосовуються за вчинення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. При цьому в будь-якому випадку для застосування зазначених санкцій необхідно встановити наявність умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, хоча б у однієї сторони угоди.

Матеріалами справи та показами свідків ОСОБА_4, та ОСОБА_5, підтверджено, що ТОВ "Захід-Навігатор" та ПП "Акваріус" у вказаних із позивачем відносинах діяли з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, тому формування позивачем податкового кредиту та валових витрат на підставі нікчемних правочинів та недійсних податкових накладних є неправомірним.

З даних матеріалів справи колегія суддів робить висновок, що визначення податкових зобов'язань є правильним та вказує на безпідставність позовних вимог.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки рішення апеляційної інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "МСУ-Карпати" залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2010 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 30 серпня 2011 року -без змін.

Ухвала є остаточною, проте може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді С.Е. Острович О. В. Вербицька Є. А. Усенко