Постанова № 25842333, 22.08.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

22 серпня 2012 року 14:27 № 2а-8309/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Погрібніченка І.М., при секретарі судового засідання Мосійчук І.М. та представників: прокуратури -Скакун О.М.,Бондарчук І.П., позивача - не з'явився, відповідача -Майданіка В.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовомЗаступника прокурора Солом'янського району міста Києва в інтересах держави в особі Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Державного підприємства «Український науково-дослідний інститут зв'язку»про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені у розмірі 46 538, 51 грн., -

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 22 серпня 2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернувся Заступник прокурора Солом'янського району міста Києва в інтересах держави в особі Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів з позовом до Державного підприємства «Український науково-дослідний інститут зв'язку»про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені у розмірі 46 538, 51 грн.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 червня 2012 року відкрито скорочене провадження в адміністративній справі.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 липня 2012 року розгляд справи № 2а-8309/12/2670 ухвалено здійснювати за загальними правилами Кодексу адміністративного судочинства України та призначено судове засідання на 22 серпня 2012 року.

22 серпня 2012 року у судовому засіданні представники прокуратури позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити.

Представник відповідача проти задоволення адміністративного позову заперечував.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

20 січня 2012 року Державним підприємством «Український науково-дослідний інститут зв'язку»подано до Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів Звіт про зайнятість населення та працевлаштування інвалідів за 2011 рік (форма № 10-ПІ), згідно якого середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу (осіб) складає -85, особи, з них: середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність (осіб) -1, кількість інвалідів -штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог ст. 19 закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів»(осіб) -3, фонд оплати праці штатних працівників (тис. грн.) -1965, 70 грн., середньорічна заробітна плата штатного працівника (грн.) -23 125, 88 грн., сума адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів (грн.) -46 251, 76 грн.

У зв'язку з несплатою Державним підприємством «Український науково-дослідний інститут зв'язку»адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів була нарахована пеня у розмірі 286, 75 грн.

У зв'язку з недотриманням відповідачем вказаного нормативу працевлаштування інвалідів у 2011 р. Заступник прокурора Солом'янського району міста Києва в інтересах держави в особі Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернувся до суду з позовом про застосування до відповідача адміністративно-господарських санкцій, з урахуванням пені, в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, в порядку ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів України».

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що на підставі даних, зазначених відповідач всупереч вимогам статей 18-20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»останній не забезпечив виконання встановленого законом нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, не подав своєчасно звіт про наявність робочих місць для інвалідів, не працевлаштував двох інвалідів та не сплатив адміністративно-господарські санкції і пеню за порушення термінів сплати зазначених санкцій.

Відповідач проти позову заперечував та в обґрунтування свого заперечення посилався на те, що за результатами 2011 року Державне підприємство «Український науково-дослідний інститут зв'язку» було збитковим, внаслідок вивільнення працівників та скорочення посад не мав змоги ввести нові одиниці до свого штатного розкладу. Окрім цього, представник відповідача зазначив, що Державне підприємство «Український науково-дослідний інститут зв'язку» не отримувало від відповідних служб приблизного переліку осіб з вадами, які мали об'єм перелічених кваліфікаційних вимог і мали б бажання обіймати відповідні посади.

Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд погоджується з позовними вимогами Заступника прокурора Солом'янського району міста Києва в інтересах держави в особі Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів в, виходячи з наступного.

Спірні правовідносини, що склалися між сторонами регулюються Законом України «Про основи соціальної захищеності інвалідів»від 21.03.1991 р. № 875-ХІІ (із змінами та доповненнями) (далі -Закон № 875-ХІІ), Законом «Про зайнятість населення»від 01.03.191 р. № 803- ХІІ (із змінами та доповненнями) (далі -Закон № 803- ХІІ), Господарським кодексом України та іншими нормативно-правовими актами.

Частиною 2 ст. 4 Закону № 875-ХІІ передбачено, що держава створює правові, економічні, політичні, соціально-побутові та соціально-психологічні умови для задоволення потреб інвалідів у відновленні здоров'я, матеріальному забезпеченню, посильній трудовій та громадській діяльності.

Частиною першою ст. 19 Закону № 875-ХІІ для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, -у кількості одного робочого місця.

Відповідно до ч. 3 ст. 19 Закону № 875-ХІІ підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.

Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 19.12.2005 року № 420, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 21.12.2005 за № 1534/11814 Про затвердження форм звітності та інструкцій щодо їх заповнення, затверджена та погоджена з Держкомстатом України форма звітності № 3-ПН «Звіт про наявність вакансій»(місячна).

Зазначена форма використовується для інформування населення про наявність вакансій, сприяння працевлаштуванню громадян, зареєстрованих у центрах зайнятості як такі, що шукають роботу, для підбору персоналу на замовлення роботодавців, для оцінки поточної потреби в кадрах та організації професійної підготовки населення відповідно до потреб ринку праці.

Тобто, на підприємство покладається обов'язок створювати та належним чином атестувати робочі місця для працевлаштування інвалідів та інформувати про таку кількість створених робочих місць органи працевлаштування інваліда.

Згідно частини 1, 2 ст. 18 Закону № 875-ХІІ забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості. Підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, де настала інвалідність, з урахуванням побажань інваліда, наявних у нього професійних навичок і знань, а також рекомендацій медико-соціальної експертизи.

Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону № 875-ХІІ підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Аналіз зазначених положень Закону дає підстави для висновку про те, що обов'язок підприємства зі створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком займатися пошуком інвалідів для працевлаштування, але пов'язаний з обов'язком відповідного інформування державної служби зайнятості.

Відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону № 875-ХІІ підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Статтею 20 вказаного Закону визначено, що порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Відповідно до п. 3.4 Порядку нарахування пені та її сплати, затвердженого Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 15.05.2007 року № 233, нарахування пені як роботодавцем, так і органом контролю здійснюється наступного дня граничного строку сплати адміністративно-господарських санкцій по день сплати включно, тобто з 16 квітня наступного за роком, у якому відбулося порушення нормативу.

Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.

У разі несплати адміністративно-господарських санкцій або пені чи неможливості їх сплати за рішенням господарського суду їх стягнення в примусовому порядку може бути звернено на майно підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, в порядку, передбаченому законом.

Суми адміністративно-господарських санкцій і пені, що надійшли до державного бюджету, використовуються Фондом соціального захисту інвалідів.

Постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 року № 70 відповідно до статей 19 і 20 вказаного Закону затверджено нормативно-правові акти: Порядок реєстрації підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, що використовують найману працю; Порядок подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування; Порядок зарахування кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів до нормативу таких робочих місць у господарських об'єднаннях, до складу яких входять підприємства громадських організацій інвалідів; Порядок сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів; Порядок використання суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, що надійшли до державного бюджету; Порядок проведення перевірки підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, що використовують найману працю.

Про наявність вакансій для працевлаштування інвалідів відповідач повинен був повідомляти територіальні відділення Фонду соціального захисту інвалідів шляхом подання до 1 березня, наступного після звітного періоду статистичної звітності у формі № 10-ПІ поштова-річна «Звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів».

Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

З поданого Державним підприємством «Український науково-дослідний інститут зв'язку»звіту за формою № 10-ПІ про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2011 рік, згідно якого середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу складала 85 осіб, кількість штатних працівників-інвалідів, які повинні працювати в штаті відповідно до 4-х відсоткового нормативу -3 особи, кількість інвалідів штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях створених відповідно до ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»- 3.

За проведеними відповідачем (та не запечувалось позивачем) підрахунками адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів становила 46 251, 76 грн.

Вказану суму відповідачем не сплачено, а тому на вказану суму заборгованості нарахована пеня у розмірі 286, 75 грн.

Таким чином, загальна сума заборгованості за розрахунком позивача становить 46 538, 51 грн. (46 251, 76 грн. + 286, 75 грн.).

Відповідно до рекомендацій президії Вищого адміністративного суду України від 14.04.2008 року № 07.2-10/2 «Про деякі питання практики застосування адміністративними судами законодавства про забезпечення права інвалідів на працевлаштування»при розгляді зазначеної категорії справ адміністративним судам потрібно встановлювати такі обставини: створення робочих місць відповідно до встановленого нормативу; інформування центру зайнятості про наявність вільних робочих місць (вакантних посад); спрямування центрами зайнятості інвалідів до роботодавців та випадки безпосереднього звернення інвалідів до роботодавців з питань працевлаштування; причини не працевлаштування роботодавцями інвалідів.

Обов'язок щомісячно інформувати Державний центр зайнятості про наявність вакантних робочих місць встановлено ст. 18 Закону України «Про зайнятість населення»(зі змінами та доповненнями). Так, відповідно до частини третьої зазначеної статті підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до абз. 3 пункту 2 Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 р. № 70 (зі змінами та доповненнями), інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Порядок подання інформації про наявність робочих місць для інвалідів визначено в Інструкції щодо заповнення форми звітності № 3-ПН «Звіт про наявність вакансій», затвердженої Наказом Міністерства праці та соціальної політики України 19.12.2005 р. № 420 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 21 грудня 2005 р. за № 1534/11814).

Згідно відповіді Київського міського центру зайнятості Заступнику прокурора Солом'янського району м. Києва від 06 червня 2012 року № 01-4376 на запит, у 2011 році Державним підприємством «Український науково-дослідний інститут зв'язку»звіт про наявність вакансій форми № 3-ПН до центру зайнятості не подавався. Вказане також підтверджується листом Солом'янської районної у місті Києві державної адміністрації від 05 червня 2012 року № 2739.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач не вжив усіх необхідних заходів для працевлаштування інвалідів протягом 2011 року.

Окрім цього, посилання відповідача на те, що результат діяльності у 2011 року був збитковим, а тому Державне підприємство «Український науково-дослідний інститут зв'язку»не мало змоги сплатити штрафні санкції за незабезпечення працевлаштування інвалідів на підприємстві, судом не береться до уваги, оскільки згідно листа ДПІ у Солом'янському районі м. Києва від 01 червня 2012 року № 2635/9/18-507, відповідач не включений до переліку неприбуткових організацій та перебуває в ДПІ у Солом'янському районі м. Києва на загальній системі оподаткування.

Частиною третьою ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судом оцінено подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховано, що відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, позивач довів правомірність своїх дій, втім відповідачем доводи позивача спростовані не були.

У зв'язку із викладеним, суд приходить до переконання про наявність підстав для застосування до Державного підприємства «Український науково-дослідний інститут зв'язку» адміністративно-господарських санкцій у розмірі 46 251, 76 грн. та пені у розмірі 286, 75 грн. та задоволення адміністративного позову Заступника прокурора Солом'янського району міста Києва в інтересах держави в особі Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів у повному обсязі.

Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача-суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) згідно з ч. 4 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України стягненню з відповідача не підлягають.

Приймаючи до уваги викладене вище, керуючись ст. ст. 69-71, ст. 94, ст. ст. 158-163, ст. 167, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Заступника прокурора Солом'янського району міста Києва в інтересах держави в особі Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів задовольнити частково.

2. Стягнути із Державного підприємства «Український науково-дослідний інститут зв'язку»(місцезнаходження: 03680, м. Київ, вул. Солом'янська, 13, код за ЄДРПОУ 01181529) адміністративно-господарські санкції у розмірі 46 251, 76 грн. та пеню у розмірі 286, 75 грн. на користь Державного бюджету України (отримувач платежу: ГУ ДКСУ м. Києва, код за ЄДРПОУ 37993783; банк отримувача: ГУ ДКСУ м. Києва р/р 31219230700001, МФО 820019).

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя І.М. Погрібніченко

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 27.08.2012 р.