Постанова № 25842263, 12.07.2012, Окружний адміністративний суд міста Севастополя

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

ПОСТАНОВА

Іменем України

12.07.12Справа №2а-4209/11/2770

Окружний адміністративний суд міста Севастополя у складі:

суддя -Водяхін С.А.,

секретар -Авчиян К.Е.,

за участю:

представника позивача -Освітньої установи профспілок «Академія праці та соціальних відносин»в особі Інституту економіки та права (філії) академії праці та соціальних відносин у м. Севастополі -Слободенюка Анатолія Вікторовича, довіреність від 02 листопада 2011 року № 1-12/672;

представників відповідача -Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя державної податкової служби -Мачехіна Євгена Олеговича, довіреність від 26 червня 2012 року № 1838/9/10-0,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Освітньої установи профспілок «Академія праці та соціальних відносин»в особі Інституту економіки та права (філії) академії праці та соціальних відносин у м. Севастополі до Державної податкової інспекції у Нахімовському районі міста Севастополя Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

У грудні 2011 року Освітня установа профспілок «Академія праці та соціальних відносин»в особі Інституту економіки та права (філії) академії праці та соціальних відносин у м. Севастополі звернулась до Окружного адміністративного суду міста Севастополя з позовом до Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 07 листопада 2005 року № 0003132310/0 про донарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1 721 879 грн. 00 коп.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Севастополя від 26 грудня 2011 року поновлено строк звернення до суду та відкрито провадження в адміністративній справі № 2а-4209/11/2770.

24 травня 2012 року до суду від представника позивача надійшла заява про уточнення адміністративного позову, а саме: зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої він просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 07 листопада 2005 року № 0003132310/0 у частині донарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1370620 грн. 00 коп., з яких за основним платежем -626 851 грн. 00 коп., за штрафними санкціями - 743 769 грн. 00 коп.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Севастополя від 24 травня 2012 року прийнято заяву представника позивача про уточнення позовних вимог у справі № 2а-4209/11/2770.

В обґрунтування позову позивач посилався на те, що відповідачем безпідставно прийняте оскаржуване податкове повідомлення-рішення про донарахування податку на додану вартість, оскільки у період нарахування податку на додану вартість він не був платником цього податку. Зазначає, що рішенням Господарського суду м. Севастополя від 26 квітня 2004 року, що набрало законної сили, реєстрація Інституту економіки та права (філія) Академії праці та соціальних відносин в м. Севастополі як платника податку на додану вартість визнана недійсною з моменту її здійснення, тобто з 15 листопада 1999 року.

У судовому засіданні представник позивача наполягав на задоволенні уточнених позовних вимог. Зазначив, що з донарахуванням податку на додану вартість за період з 31 березня 2005 року по 21 червня 2005 року позивач згоден, суму податку та штрафних санкцій за даний період позивач сплатив у повному обсязі.

Представник відповідача заперечував проти позову з підстав, викладених у письмових запереченнях. Зазначив, що до 21 червня 2005 року філія надавала послуги з вищої освіти без наявності ліцензії, отриманої у встановленому законодавством порядку, та до 21 червня 2005 року не мала права на користування пільгою, передбаченою підпунктом 5.1.3 пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про податок на додану вартість», та надані послуги підлягають оподаткуванню на загальних підставах, тобто по ставці 20%.

Заслухавши доводи представників сторін, встановивши обставини справи, дослідивши докази, якими обґрунтовуються позовні вимоги та заперечення проти позову, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що працівниками Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя на підставі направлення на перевірку від 30 вересня 2005 року № 000238/517 у період з 03 по 18 жовтня 2015 року було проведено планову виїзну документальну перевірку Інституту економіки та права (філія) Академії праці та соціальних відносин у м. Севастополі з питань дотримання позивачем вимог податкового та валютного законодавства за період з 01 липня 2002 року по 30 червня 2005 року.

За результатами перевірки складено акт від 25 жовтня 2005 року № 60/10/23-123/24689394/214, в якому зафіксовано порушення Філією за період з 01 липня 2002 року по 26 квітня 2004 року вимог пункту 4.1 статті 4, підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5, підпункту 6.1.1 пункту 6.1 статті 6, підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість на 891 409 грн. 00 коп.; за період з 31 березня 2005 року по 30 червня 2005 року вимог підпункту 2.3.1 пункту 2.3 статті 2, пункту 4.1 статті 4, підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5, підпункту 6.1.1 пункту 6.1 статті 6, підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7, пунктів 9.4, 9.6 статті 9 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість на 233 833 грн. 00 коп.

07 листопада 2005 року Державною податковою інспекцією у Нахімовському районі м. Севастополя прийнято податкове повідомлення-рішення № 0003132310/0 про визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 860 684 грн. 00 коп. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 861 195 грн. 00 коп.

З матеріалів справи вбачається, що основним видом діяльності позивача є надання послуг у сфері вищої освіти.

Крім того, судом встановлено, що позивач у період, що перевірявся, надавав платні послуги з вищої освіти фізичним особам на договірній основі.

Відповідно до пункту 1.3 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість», який діяв на час виникнення спірних правовідносин, платник податку - це особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Згідно зі статтею 2 Закону України «Про податок на додану вартість»платником податку є будь-яка особа, яка: а) здійснює або планує здійснювати господарську діяльність та реєструється за своїм добровільним рішенням як платник цього податку; б) підлягає обов'язковій реєстрації як платник цього податку; в) імпортує товари (супутні послуги) в обсягах, що підлягають оподаткуванню цим податком згідно з нормами цієї статті, а також будь-яка особа, яка за своїм добровільним рішенням зареєструвалася платником податку.

Відповідно до підпункту 5.1.3 пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про податок на додану вартість»звільняються від оподаткування операції з поставки послуг з виховання та освіти дітей дитячими музичними та художніми школами, школами мистецтв, будинками культури; послуг з дошкільного виховання, початкової, середньої, професійно-технічної та вищої освіти закладами, які мають спеціальний дозвіл (ліцензію) на поставку таких послуг, незалежно від їх організаційно-правового статусу та форми власності, згідно з переліком таких послуг, визначеним Кабінетом Міністрів України, а також послуг з розміщення учнів або студентів в інтернатах або гуртожитках.

Частиною п'ятою статті 18 Закону України «Про освіту»встановлено, що діяльність навчальних закладів розпочинається за наявності ліцензії на здійснення діяльності, пов'язаної з наданням послуг для одержання освіти і підготовкою фахівців різних рівнів кваліфікації. Ліцензія видається у порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Частиною другою статті 27 Закону України «Про вищу освіту»визначено, що вищі навчальні заклади іноземних держав можуть з дозволу спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у галузі освіти і науки створювати свої структурні підрозділи на території України.

Згідно з частиною першою статті 28 Закону України «Про вищу освіту»ліцензування освітньої діяльності вищих навчальних закладів здійснюється перед початком підготовки фахівців за напрямом, спеціальністю спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі освіти і науки шляхом проведення ліцензійної експертизи.

Статтею 12 Закону України «Про освіту»передбачено, що Міністерство освіти України є центральним органом державної виконавчої влади, який здійснює керівництво у сфері освіти. Міністерство освіти України проводить акредитацію вищих та професійно-технічних навчальних закладів незалежно від форм власності та підпорядкування, видає їм ліцензії, сертифікати.

У ході судового розгляду справи судом встановлено, що Міністерством освіти Російської Федерації Освітній установі профспілок «Академія праці та соціальних відносин»в особі Інституту економіки та права (філії) академії праці та соціальних відносин у м. Севастополі видана ліцензія від 24 червня 2004 року № 2888 на право здійснення освітньої діяльності у сфері професійної освіти по програмах вищого професійної освіти та додаткової освіти.

27 липня 2005 року Міністерством освіти і науки України позивачу було видано ліцензію строком дії з 21 червня 2005 року по 01 липня 2010 року на право надання освітніх послуг начальними закладами, пов'язаних з одержанням вищої освіти на рівні кваліфікаційних вимог до бакалавра, спеціаліста за російськими програмами.

Представник позивача пояснив, що у період, який перевірявся, до 21 червня 2005 року Освітня установа профспілок «Академія праці та соціальних відносин»в особі Інституту економіки та права (філії) академії праці та соціальних відносин у м. Севастополі не мала ліцензії, виданої Міністерство освіти України.

Таким чином, до 21 червня 2005 року позивач надав послуги з вищої освіти без наявності ліцензії, отриманою у встановленому законодавством порядку, а тому до 21 червня 2005 року не мав права користуватися пільгою, передбаченою підпунктом 5.1.3 пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про податок на додану вартість».

Однак, судом встановлено, що рішенням Господарського суду м. Севастополя від 26 квітня 2004 року у справі № 2а-12/089, яке набрало законної сили, анульовано Свідоцтво від 15 листопада 1999 року № 39691938 про реєстрацію Інституту економіки та права (філія) Академії праці та соціальних відносин в м. Севастополі як платника податку на додану вартість.

Ухвалою від 31 березня 2005 року у справі № 2а-12/089 Господарський суд м. Севастополя роз'яснив, що реєстрація Інституту економіки та права (філія) Академії праці та соціальних відносин в м. Севастополі як платника податку на додану вартість визнана недійсною з моменту її здійснення, тобто з 15 листопада 1999 року.

Частиною п'ятою статті 124 Конституції України передбачено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Згідно з частиною другою статті 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів»судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами, об'єднаннями громадян та іншими організаціями, громадянами та юридичними особами на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиціальність) судових рішень для інших судів, органів прокуратури, слідства, дізнання визначається процесуальним законом.

Відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Отже, позивач з 15 листопада 1999 року не є платником податку на додану вартість у розумінні Закону України «Про податок на додану вартість».

Разом з цим, відповідно до підпункту 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 Закону України «Про податок на додану вартість»(зі змінами та доповненнями, внесеними Законом України від 25 березня 2005 року № 2505-ІУ, що набрали чинності з 31 березня 2005 року) особа підлягає обов'язкової реєстрації у якості платника податку у випадку, якщо загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів (послуг), у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, що підлягають оподаткуванню згідно з цим Законом, нарахована (сплачена, надана) такій особі або в рахунок зобов'язань третім особам, протягом останніх дванадцяти календарних місяців сукупно перевищує 300000 гривень (без урахування податку на додану вартість) незалежно від того, який режим оподаткування використовує така особа згідно із законодавством.

Пунктом 1.2 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»встановлено, що особою, у розумінні даного Закону, зокрема, є представництво нерезидента, що не має статусу юридичної особи.

Відповідно до пункту 9.4 статті 9 Закону України «Про податок на додану вартість»у разі, якщо обсяг оподатковуваних операцій особи протягом звітного податкового періоду перевищує суму, визначену підпунктом 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 цього Закону, не більше ніж у два рази, така особа зобов'язана надіслати податковому органу заяву про реєстрацію протягом двадцяти календарних днів, наступних за таким звітним податковим періодом. Якщо особа укладає одну чи більше цивільно-правових угод (договорів), унаслідок виконання яких планується здійснення оподатковуваних операцій, обсяг яких перевищуватиме протягом звітного податкового періоду у два чи більше разів суму, визначену підпунктом 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 цього Закону, то така особа зобов'язана зареєструватися як платник цього податку до кінця такого звітного податкового періоду.

Особа, що не надсилає таку заяву у таких випадках та у такі строки, несе відповідальність за ненарахування або несплату цього податку на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування.

Згідно з пунктом 9.6 статті 9 Закону України «Про податок на додану вартість»заява про реєстрацію повинна бути подана (вислана) податковому органу особою, що підлягає реєстрації відповідно до підпункту 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 даного Закону, не пізніше двадцятого календарного дня з моменту досягнення суми оподатковуваних операцій, визначених зазначеним пунктом.

Судом встановлено та не заперечувалось представником позивача, що загальна сума операцій, які підлягають оподаткуванню відповідно до підпункту 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 Закону України «Про податок на додану вартість», за період, що перевірявся, з дати набрання чинності змін до підпункту 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 Закону України «Про податок на додану вартість», внесених Законом України від 25 березня 2005 року № 2505-ІУ, склала 3 270 163 грн. 00 коп.

На підставі викладеного, враховуючи, що позивач є представництвом Освітньої установи профспілок «Академія праці та соціальних відноси»(м. Москва) у м. Севастополі, загальна сума його операцій перевищила граничне значення обсягу оподатковуваних операцій, визначених підпунктом 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 Закону України «Про податок на додану вартість», та він не зареєстрований у якості платника податку на додану вартість, Інститут економіки та права (філія) Академії праці та соціальних відносин в м. Севастополі несе відповідальність за ненарахування та несплату податку на додану вартість на рівні зареєстрованого платника.

Таким чином, у період з 31 березня 2005 року (дата набрання чинності змін, внесених до Закону України «Про податок на додану вартість»Законом України від 25 березня 2005 року № 2505-ІУ) по 21 червня 2005 року (дата дії ліцензії, виданої позивачу Міністерством освіти України) позивачем було порушено підпункт 2.3.1 пункту 2.3 статті 2, пункту 4.1 статті 4, підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5, підпункту 6.1.1 пункту 6.1 статті 6, підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7, пунктів 9.4, 9.6 статті 9 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість на 233 833 грн. 00 коп.

У даній частині, з урахуванням уточнень до адміністративного позову, позивачем податкове повідомлення-рішення від 07 листопада 2005 року № 0003132310/0, не оскражується. Сума донарахованого податку на додану вартість у розмірі 233 833 грн. 00 коп. та штрафних санкцій у розмірі 117 426 грн. 00 коп. сплачена позивачем у повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями від 02 грудня 2008 року, від 29 грудня 2008 року, від 23 січня 2009 року та від 19 лютого 2009 року.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частин першої, другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У ході судового розгляду доводи представника відповідача щодо правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення у частині донарахування податку на додану вартість з 01 липня 2002 року по 31 березня 2005 року не знайшли свого підтвердження та спростовані фактичними обставинами та доказами, встановленими судом.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що уточненні позовні вимоги позивача підлягають задоволенню, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення у частині донарахування податку на додану вартість у сумі 1 370 620 грн. 00 коп. -скасуванню.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Нахімовському районі міста Севастополя від 07 листопада 2005 року № 000313230/0 про донарахування Інституту економіки та права (філія) Академії праці та соціальних відносин у м. Севастополі суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1 370 620 грн. 00 коп., з яких 626 851 грн. 00 коп. -за основним платежем, 743 769 грн. 00 коп. -за штрафними санкціями

Стягнути з Державного бюджету України на користь Інституту економіки та права (філія) Академії праці та соціальних відносин у м. Севастополі судові витрати в сумі 3 (три) грн. 40 коп.

Постанова набирає законної сили у порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржена до Севастопольського апеляційного адміністративного суду у порядку і строки, передбачені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України повний текст постанови складено 17 липня 2012 року.

Суддя С.А. Водяхін