Постанова № 25842194, 20.08.2012, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90

_____________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" серпня 2012 р. 17 год.00 хв.Справа № 2-а-5610/11/2170

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді: Дубровної В.А.,

при секретарі: Кургузової Т.М.,

за участю представників:

позивача - Івлевої Л.В.,

відповідача - Гончарова С.С., Яремчук Л.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Комунального підприємства "Житловик Свєтлово" до Каховської об'єднаної державної податкової інспекції Херсонської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень - рішень,

встановив:

Комунальне підприємство "Житловик Свєтлово" (надалі - позивач, КП "Житловик Свєтлово") звернулось до Херсонського окружного адміністративного суду з позовом до Каховської об'єднаної державної податкової інспекції (надалі - відповідач), в якому з урахуванням уточнених позовних вимог згідно заяви від 20.08.2012 року, просить скасувати податкове повідомлення - рішення від 07.11.2011 року № 0001252301 щодо зменшення від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 99842,00 грн. та податкове повідомлення - рішення від 07.11.2011 року №0001242301 в частині визначення грошового зобов'язання за основним платежем у сумі 448 992,00 грн. та за штрафними санкціями у сумі 87 521,00 грн.

В обґрунтування вказаних вимог позивач зазначає, що на оскаржувані рішення податкового органу вплинули висновки акту перевірки щодо встановлених порушень не віднесення до податкових зобов'язань сум ПДВ при здійсненні операцій по забезпеченню молоком певних категорій працівників підприємства та щодо віднесення до податкового кредиту суми ПДВ при здійсненні операцій по придбанню матеріалів для ремонту основних фондів за рахунок капітальних трансфертів, з якими позивач не погоджується. На думку позивача реалізація молока працівникам підприємства в межах виконання вимог законодавства з питань охорони праці не є поставкою товару в розумінні податкового законодавства. Правомірність дій позивача по віднесенню до податкового кредиту сум ПДВ внаслідок сплати придбаних робіт та послуг, які використовуються в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності позивача, підтверджується належним чином оформленими податковим накладними та відповідає п.п. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону України « Про податок на додану вартість». При цьому зазначає, що вказаний Закон не передбачає ніяких виключень або особливостей щодо оподаткування операцій по придбанню товарів, робіт, послуг за рахунок коштів капітальних трансфертів.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Відповідач проти позовних вимог заперечив, зазначивши, зокрема, в письмових запереченнях, що профінансовані за рахунок трансфертів роботи та товари не можуть вважатись придбаними безпосередньо платником податків, тому суми ПДВ при їх придбанні не можуть включатись до податкового кредиту. Крім цього, операції по забезпеченню молоком певних категорій працівників підприємства фактично є поставкою товару в розумінні ст. 4 Закону України « Про податок на додану вартість» та ст. 188 Податкового кодексу України, а тому суми ПДВ по вказаним операціям повинні бути відображені платником податків у податкових зобов'язаннях.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав свої заперечення проти позову та просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ст. 55 КАС України судом ухвалено на місці щодо процесуального правонаступництва шляхом заміни Каховської об'єднаної державної податкової інспекції на її правонаступника Каховську об'єднану державну податкову інспекцію Херсонської області Державної податкової служби (далі - ОДПІ).

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників позивача та відповідача, які брали участь у судовому засіданні, з'ясувавши обставини справи, перевіривши доводи та давши їм належну правову оцінку, проаналізувавши норми чинного законодавства України, оцінивши їх у сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Комунальне підприємство "Житловик Свєтлово" зареєстроване як юридична особа 08.12.1992 року Виконавчим комітетом Каховської міської ради Херсонської області згідно свідоцтва про державну реєстрацію серія АОО № 242953.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі направлення від 10.10.2011 року № 572 та № 573, згідно наказу ОДПІ від 10.10.2011 року № 688 та рішення Каховського міськрайонного суду від 10.10.2011 року № 4-234/11 проведена позапланова виїзна перевірка КП "Житловик Свєтлово" з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині достовірності нарахування та сплати податку на додану вартість за період з 01.01.2008 року по 30.09.2011 року, за результатами якої було складено акт №545/23-8/04653822 від 28.10.2011 року (надалі - акт перевірки).

У висновках акту перевірки зазначені наступні порушення:

- п.1.11 ст. l, п.4.1, п.4.2 ст.4, пп.7.2.1, пп. 7.2.6 п.7.2, пп.7.3.1 п.7.3, пп.7.4.1, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7, п.11.11 ст. 11 Закону України від 03.04.97 р. №l68/97-ВР "Про податок на додану вартість" (зі змінами та доповненнями) (надалі - Закон України №168/97-ВР), пп.14.1.266 п.14.l ст.14, п.187.10 ст.187, п. 188.1 ст.188, п.198.2, п. 198.3, п. l98.6 ст.198, п.201.11 ст.201 Податкового Кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-УІ (із змінами та доповненнями) (надалі - Податковий кодекс України), в результаті чого занижено податку на додану вартість всього у сумі 452906,00 грн.

- завищено зарахування від'ємного значення різниці поточного звітного періоду у зменшення суми податкового боргу з ПДВ всього у сумі 99842,00 грн.

На підставі встановлених порушень у висновках акту перевірки були прийняті оскаржувані податкові повідомлення рішення від 07.11.2011 року, а саме:

№ 0001252301 щодо зменшення від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 99842,00 грн.;

- №0001242301 щодо визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 541406,00 грн., в тому числі за основним платежем у сумі 452906,00 грн. та за штрафними санкціями у сумі 88500,00 грн.

Правомірність та обґрунтованість рішення ОДПІ про зменшення від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 99842,00 грн. та рішення в частині визначення грошового зобов'язання за основним платежем у сумі 448992,00 грн. та за штрафними санкціями у сумі 87521,00 грн. з податку на додану вартість є предметом спору, який передано на вирішення суду.

Як встановлено судом та не заперечувалось представниками сторін в судовому засіданні, на зменшення від'ємного значення податку на додану вартість у розмірі 99 842,00 грн. та визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 442 517,00 вплинуло включення позивачем до складу податкового кредиту суми ПДВ у розмірі 542 359,00 грн. у зв'язку з придбанням матеріалів для капітального ремонту житлового фонду, газопроводів, для придбання яких було витрачено бюджетні кошти у вигляді капітальних трансфертів за кодом КЕКВ 2410.На визначення грошового зобов'язання у сумі 6 475,00 грн. вплинуло заниження позивачем податкових зобов'язань по операціям з забезпечення молоком певних категорій працівників підприємства.

Щодо правомірності дій позивача по включенню до складу податкового кредиту суми ПДВ у розмірі 542 359,00 грн., отриманої внаслідок придбання матеріалів для капітального ремонту житлового фонду, газопроводів за рахунок грошових коштів, отриманих з бюджету у вигляді капітальних трансфертів за кодом КЕКВ 2410, то суд зазначає наступне.

На сторінці 20 акту перевірки податковим органом зазначається, що на порушення пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України № 168/97-ВР, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України КП « Житловик Свєтлово » у перевіряємому періоді включено до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість у розмірі 542359,00 грн. у зв'язку з придбанням матеріалів (робіт, послуг) для капітального ремонту житлового фонду, газопроводів, оскільки для їх придбання витрачено бюджетні кошти у вигляді капітальних трансфертів за кодом КЕКВ 2410.

Суд зазначає, що в судовому засіданні представниками сторін не заперечувалось щодо визначення грошових коштів, отриманих позивачем з бюджету, як капітальні трансферти .

Наказом Держказначейства України від 04.11.2004 р. № 194 затверджені Роз'яснення щодо застосування економічної класифікації видатків бюджету, згідно яким за міжнародним визначенням термінології бюджетні дотації, субсидії та субвенції - це три види прямих бюджетних трансфертів. Трансфертні платежі - невідплатні та безповоротні платежі, які не є придбанням товарів чи послуг, наданням кредиту або виплатою непогашеного боргу.

Субсидія це невідплатні поточні виплати підприємствам, які не передбачають компенсації у вигляді спеціально обумовлених виплат або товарів і послуг в обмін на проведені платежі, а також видатки, пов'язані з відшкодуванням збитків державних підприємств.

Поняття дотації у вказаному Роз'ясненні відсутні. Однак, у словнику дотації (лат. dotatio -дар, пожертвування, від лат. doto - наділяю) - асигнування з державного бюджету на покриття збитків, доплати на безповоротній основі. Розрізняють бюджетні дотації та дотації окремим організаціям.

Субвенція - це певна сума коштів, що видається з бюджету нижчого рівня з чітко обумовленим цільовим призначенням, як допомога на програми і заходи соціального розвитку. Розміри та умови надання і використання дотацій і субвенцій з Державного бюджету України, республіканського бюджету Автономної Республіки Крим і місцевих бюджетів затверджуються законом про Держбюджет на поточний рік, а також відповідними постановами КМУ. Розрізняють поточні та капітальні трансферти підприємствам.

Також, згідно з Бюджетним кодексом України субвенція це між бюджетні трансферти для використання на певну мету в порядку, визначеному тим органом, який прийняв рішення про надання субвенції.

Враховуючи викладене вище, поняття "субвенція" не є тотожним таким поняттям, як "дотації" та "субсидії".

У бюджеті з метою державного регулювання цін можуть передбачатися відповідні асигнування для компенсації витрат підприємств і організацій певних галузей, пов'язаних з подорожчанням сировини, матеріалів, обладнання, збільшенням інших виробничих витрат тощо, які за бюджетним законодавством є субсидіями, дотаціями (поточними трансфертами).

Дохід платника податку, одержаний з бюджету у вигляді дотацій, субсидій, є доходом з інших джерел і включається з метою оподаткування до складу його валових доходів (підпункт 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України « Про оподаткування прибутку підприємств» ).

Щодо трансфертів, які надаються комунальним підприємствам у цілях фінансової підтримки з метою, інших, ніж державне регулювання цін, то кошти, що передаються з бюджетів розвитку із зазначеною метою, не включаються до валового доходу платників податку, профінансовані за рахунок трансфертів роботи та товари не можуть вважатися придбаними безпосередньо платниками податків, а суми ПДВ при їх придбанні не включаються до податкового кредиту, оскільки їх одержання з бюджету прямо не пов'язане з будь-яким видом діяльності підприємства і спрямоване на реалізацію програм соціально-економічного розвитку держави, а також не є тотожним поняттям "дотація" або "субсидія".

Таким чином, суд погоджується з висновком ОДПІ щодо неправомірності включення до складу податкового кредиту суми ПДВ у розмірі 542359,00 грн. у зв'язку з придбанням матеріалів для капітального ремонту житлового фонду, газопроводів, для придбання яких було витрачено бюджетні кошти у вигляді капітальних трансфертів за кодом КЕКВ 2410. А тому податкове повідомлення-рішення від 07.11.2011 року № 0001252301 щодо зменшення від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 99842,00 грн. та податкове повідомлення - рішення від 07.11.2011 року №0001242301 в частині визначення грошового зобов'язання за основним платежем у сумі 442517,00 грн. є правомірним і скасуванню не підлягає.

Щодо правомірності висновку ОДПІ про заниження позивачем податкових зобов'язань по операціям з придбання молока для забезпечення певних категорій працівників підприємства, то суд зазначає наступне.

На сторінках 9-12 акту перевірки податковим органом зазначається, що на порушення п. 4.2 ст. 4 Закону України № 168/97-ВР КП «Житловик Свєтлово» у перевіряємому періоді занижено податкові зобов'язання на суму 5 313,00 грн., оскільки операції з забезпечення певних категорій працівників підприємства з важкими та шкідливими умовами праці лікувально-профілактичним харчуванням, зокрема молоком, фактично є операцією з продажу молока за рахунок коштів підприємства (безоплатна передача), і тому ПДВ при здійсненні цієї операції нараховується в порядку, визначеному п. 4.2 ст. 4 Закону України № 168/97-ВР. А також на порушення п.188.1 ст.188 Податкового кодексу України КП «Житловик Свєтлово» у перевіряємому періоді занижено податкові зобов'язання на суму 1 162,00 грн., оскільки операції з забезпечення певних категорій працівників підприємства з важкими та шкідливими умовами праці лікувально-профілактичним харчуванням, зокрема молоком, фактично є операцією з безоплатного постачання товарів, що відповідає пп. 14.1.191 п. 14.1 ст. 14 податкового кодексу України, і тому ПДВ при здійсненні цієї операції нараховується в порядку, визначеному п. 188.1 ст.188 Податкового кодексу України. При цьому, враховуючи, що витрати на забезпечення працівників спецхарчуванням є необхідними витратами платника на здійснення його господарської діяльності, то платник податків має право на включення до складу податкового кредиту суми ПДВ, нарахованої (сплаченої) при придбанні молока.

Відповідно до п.4.2 ст. 4 Закону України №168/97-ВР у разі поставки товарів (робіт, послуг) без оплати або з частковою оплатою їх вартості коштами у межах бартерних (товарообмінних) операцій, здійснення операцій з безоплатної передачі товарів (робіт, послуг), натуральних виплат у рахунок оплати праці фізичним особам, що перебувають у трудових відносинах з платником податку, передачі товарів (робіт, послуг) у межах балансу платника податку для невиробничого використання, витрати на яке не відносяться до валових витрат виробництва (обігу) і не підлягають амортизації, а також пов'язаній з продавцем особі чи суб'єкту підприємницької діяльності, який не зареєстрований як платник податку, база оподаткування визначається виходячи з фактичної ціни операції, але не нижчої за звичайні ціни.

Вказані норми Закону України № 168/97-ВР кореспондують з нормами Податкового кодексу України, згідно з якими у разі постачання виробничих або невиробничих засобів, інших товарів/послуг без оплати, з частковою оплатою, у межах обміну, у межах дарування, у рахунок оплати праці фізичним особам, які перебувають у трудових відносинах із платником податку, пов'язаній з постачальником особі, суб'єкту господарювання, який не зареєстрований платником податку, іншим особам, які не зареєстровані платниками податку, база оподаткування визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін ( абз. 5 п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України).

На підставі частин 1, 2 ст. 7 Закону України «Про охорону праці», працівники, зайняті на роботах з важкими та шкідливими умовами праці, безоплатно забезпечуються лікувально-профілактичним харчуванням, молоком або рівноцінними харчовими продуктами, газованою солоною водою, мають право на оплачувані перерви санітарно-оздоровчого призначення, скорочення тривалості робочого часу, додаткову оплачувану відпустку, пільгову пенсію, оплату праці у підвищеному розмірі та інші пільги і компенсації, що надаються в порядку, визначеному законодавством.

Частиною 1 ст. 166 Кодексу законів про працю України встановлено, що на роботах з шкідливими умовами праці працівникам видаються безоплатно за встановленими нормами молоко або інші рівноцінні харчові продукти.

На підставі аналізу вищевказаних норм, суд приходить до висновку, що пільги і компенсації працівникам за важкі та шкідливі умови праці, які надаються роботодавцями в межах трудового законодавства не є поставкою товару в розумінні Закону України № 168/97-ВР, оскільки здійснюється не в межах цивільного чи господарського обороту, а у зв'язку із врегульованими спеціальним законодавством трудовими відносинами між роботодавцем та працівником.

Таким чином, збільшення грошового зобов'язання на 6 475,00 грн. у зв'язку з не віднесенням до податкового зобов'язання ПДВ, нарахованої (сплаченої) при придбанні молока є неправомірним. В цій частині податкове повідомлення-рішення від 07.11.2011 року №0001242301 підлягає скасуванню.

У зв'язку з визначенням суми грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 452 906,00 грн. та відповідно до п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України до КП «Житловик Свєтлово» застосовано штрафні санкції в розмірі 25 % від визначеного податкового зобов'язання, що складає 88 500,00 грн. згідно податкового повідомлення-рішення від 07.11.2011 року № 0001242301.

При цьому, суд не погоджується з висновком ДПІ щодо застосування до позивача розміру штрафних санкцій 25 % від нарахованих сум грошових зобов'язань за вказаними податками за період 2008-2010 рр., оскільки ДПІ керувалась тільки нормами Податкового кодексу України, який набув чинності з 01.01.2011 року.

Зокрема пунктом 123.1 статті ст. 123 Податкового кодексу України, яким передбачено, у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Але податковий орган не врахував, що відповідно до частини першої статті 58 Конституції України щодо дії нормативно-правового акта в часі, то вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що оскільки позивачем було здійснено заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість за 2008-2011 роки, тому до вказаних правовідносин слід застосувати як норми Податкового кодексу України, так і відповідні норми Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», який був чинний на момент вчинення порушень.

Зокрема, пунктом 17.1.3. пункту 17.1. ст. 17 Закону України № 2181-ІІІ визначено, що у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Враховуючи порівняний аналіз правових норм Податкового кодексу України та Закону України № 2181-ІІІ, то збільшення розміру відповідальності новим нормативно-правовим актом порівняно з попереднім, що регулював ті самі відносини, є фактично зворотною дією нормативно-правового акта, тому що передбачає зміну правила поведінки в разі вчинення певного діяння.

Отже податкове повідомлення - рішення № 0001242301 від 07.11.2011 року в частині нарахування штрафних санкцій у сумі 57 767,40 грн. підлягає скасуванню.

Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідач частково довів правомірність прийнятих спірних податкових повідомлень-рішень відповідно до частини 2 статті 71 КАС України, внаслідок чого позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено (ч. 3 ст. 94 КАС України).

Керуючись ст.ст. 2, 7-11, 17, 71, 94, 158-163 КАС України -

постановив:

Позовні вимоги Комунального підприємства "Житловик Свєтлово" до Каховської об'єднаної державної податкової інспекції Херсонської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень - рішень - задовольнити частково.

Скасувати податкове повідомлення - рішення від 07.11.2011 р. №0001242301 в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у сумі 6475,00 грн. та за штрафними санкціями у сумі 57767,40 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України в особі Каховської об'єднаної державної податкової інспекції Херсонської області Державної податкової служби на користь Комунального підприємства "Житловик Свєтлово" (ідентифікаційний код 04653822) судові витрати по сплаті судового збору у сумі 28,23 грн. (двадцять вісім гривень 23 коп.).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 31 серпня 2012 р.

Суддя Дубровна В.А.

кат. 8.2.2