Постанова № 25842179, 30.08.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

30 серпня 2012 року № 2а-8925/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Погрібніченка І.М., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справуза позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Милкоу-Україна»до 1. Київської регіональної митниці 2. Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києвіпро скасування рішень № 100000006/2012/310085/1, № 100000006/2012/310089/1, № 100000006/2012/310090/1, № 100000006/2012/310091/1 від 17 січня 2012 року, № 100000003/2012/011103/2 від 28 лютого 2012 року, № 100190000/2012/310524/2, № 100190000/2012/310525/2 від 06 березня 2012 року, стягнення коштів, -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

03 липня 2012 року до Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Милкоу-Україна»(далі -ТОВ «Милкоу-Україна») з адміністративним позовом до Київської регіональної митниці, третя особа на стороні відповідача: Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві про скасування рішень № 100000006/2012/310085/1, № 100000006/2012/310089/1, № 100000006/2012/310090/1, № 100000006/2012/310091/1 від 17 січня 2012 року, № 100000003/2012/011103/2 від 28 лютого 2012 року, № 100190000/2012/310524/2, № 100190000/2012/310525/2 від 06 березня 2012 року, стягнення коштів.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 липня 2012 року відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та справу № 2а-8925/12/2670 призначено до судового розгляду на 25 липня 2012 року.

Цією ж ухвалою до участі у справі в якості другого відповідача залучено Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві.

В судовому засіданні 25 липня 2012 року оголошувалась перерва до 22 серпня 2012 року.

В судовому засіданні 22 серпня 2012 року судом вирішено розглянути справу у письмовому провадженні.

В судових засіданнях представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача 1 проти задоволення адміністративного позову заперечував.

Представник відповідача 2 направив на адресу суду письмові заперечення проти адміністративного позову, в яких просив слухати справу за відсутності представника Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві.

Відповідно до вимог частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З огляду на вищевикладене та з урахуванням вимог ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про доцільність розгляду справи у письмовому провадженні на підставі наявних матеріалів справи.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Милкоу-Україна»(ідентифікаційний код юридичної особи 37371968) зареєстровано 20 жовтня 2010 року Оболонською районною у м. Києві державною адміністрацією. Вказане товариство розташоване за адресою: 04655, м. Київ, вул. Лебединська, будинок 4.

До видів діяльності ТОВ «Милкоу-Україна»за КВЕД-2005 відповідно до Довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України серії АА № 399624 від 11 січня 2012 року відноситься, зокрема, 51.33.0 Оптова торгівля молочними продуктами, яйцями, олією, тваринним маслом та жирами.

Як підтверджено матеріалами справи, на виконання умов зовнішньоекономічного договору - контракту № 14/11-МУ, укладеного 16 лютого 2011 року між ТОВ «Милкоу»(Російська Федерація) (Постачальник) та ТОВ «Милкоу-Україна»(Покупець) та додаткових угод, додатків (специфікацій) до нього, ТОВ «Милкоу-Україна»поставило на митну територію України товар - масло солодковершкове натуральне.

Поставка товару була здійснена у кількості 504 000 кг на загальну суму 1 990 800,00 доларів США, 200 325 кг на загальну суму 761 235,00 доларів США, 201 475 кг на загальну суму 747 472,25 доларів США.

До митного оформлення у Київській регіональній митниці ТОВ «Милкоу-Україна»був заявлений в режимі імпорт-40 товар: «Масло солодковершкове натуральне, з вмістом жирів 82,5 мас. %, в упаковці по 25 кг, не для роздрібного продажу, не в первинній упаковці. Торговельна марка: FONTERRA, Виробник: FONTERRA LIMITED. Країна виробництва: Нова Зеландія»та подано наступні вантажні митні декларації (далі -ВМД) та декларації митної вартості (далі -ДМВ): ВМД № 100190000/2012/307430 від 17.01.2012 року, ДМВ від 17.01.2012 року (рахунок № 13-УК від 30.11.2011 року), ВМД № 100190000/2012/307451 від 17.01.2012 року, ДМВ від 17.01.2012 року (рахунок № 14-УК від 30.11.2011 року), ВМД № 100190000/2012/307452 від 17.01.2012 року, ДМВ від 17.01.2012 року (рахунок № 15-УК від 30.11.2011 року), ВМД № 100190000/2012/307453 від 17.01.2012 року, ДМВ від 17.01.2012 року (рахунок № 16-УК від 30.11.2011 року), ВМД № 100190000/2012/310775 від 28.02.2012 року, ДМВ від 28.02.2012 року (рахунок № 17-УК від 24.12.2011 року), ВМД № 100190000/2012/311585 від 06.03.2012 року, ДМВ від 06.03.2012 року (рахунок № 18-УК від 28.12.2011 року), ВМД № 100190000/2012/311586 від 06.03.2012 року, ДМВ від 06.03.2012 року (рахунок № 19-УК від 28.12.2011 року).

Митна вартість товару була визначена ТОВ «Милкоу-Україна»відповідно норм Митного законодавства України, чинного в момент митного оформлення кожної із поставок, на підставі ціни придбання масла у ТОВ «Милкоу»(РФ) за контрактом № 14/11-МУ та рахунками №№ 13-УК, 14-УК, 15-УК, 16-УК від 30.11.2011 року в сумі 3,95 доларів США/кг, № 17-УК від 24.12.2011 року в сумі 3,8 доларів США/кг, №№ 18-УК, 19-УК від 28.12.2011 року в сумі 3,71 долара США/кг.

В рамках проведення перевірки митного оформлення, відділом контролю митної вартості та номенклатури Київської регіональної митниці були прийняті рішення про коригування та визначення заявленої позивачем митної вартості товару.

Зокрема, рішеннями від 17 січня 2012 року № 100000006/2012/310085/1, № 100000006/2012/310089/1, № 100000006/2012/310090/1, № 100000006/2012/310091/1 було скориговано митну вартість товару, а рішеннями від 28 лютого 2012 року № 100000003/2012/011103/2, від 06 березня 2012 року № 100190000/2012/310524/2, № 100190000/2012/310525/2 -її визначено у розмірі 4,7 доларів США/кг.

Не погоджуючись з рішеннями Київської регіональної митниці про коригування заявленої митної вартості товарів та рішеннями про визначення митної вартості товарів, позивач звернувся до відповідача 1 з листами про перегляд своїх рішень.

Листами № 14/2-11/14475 від 06.04.2012 року, № 14/2-11/17150 від 25.05.2012 року, № 14/2-11/17790 від 01.06.2012 року, Київська регіональна митниця відповідно відмовила ТОВ «Милкоу-Україна» в перегляді рішень про коригування заявленої митної вартості товарів та у скасуванні рішень про визначення митної вартості товарів.

Аналогічного висновку щодо відсутності підстав для перегляду рішень Київської регіональної митниці про коригування заявленої митної вартості товарів від 17 січня 2012 року № 100000006/2012/310085/1, № 100000006/2012/310089/1, № 100000006/2012/310090/1, № 100000006/2012/310091/1 дійшов Департамент митних платежів Державної митної служби України в своєму листі № 15/2-15.2-2/920 від 17.05.2012 року.

ТОВ «Милкоу-Україна»не погоджується з рішеннями Київської регіональної митниці, вважає, що вони прийняті з порушенням норм чинного законодавства та підлягають скасуванню.

Зокрема позивач зазначає, що на підставі оспорюваних рішень відповідача 1, у нього виникли зобов'язання щодо надмірної сплати митних платежів до бюджету на загальну суму 1 937 079,98 грн., які у разі скасування зазначених рішень, підлягають поверненню.

В своєму позові ТОВ «Милкоу-Україна»просить скасувати рішення Київської регіональної митниці № 100000006/2012/310085/1, № 100000006/2012/310089/1, № 100000006/2012/310090/1, № 100000006/2012/310091/1 від 17 січня 2012 року, № 100000003/2012/011103/2 від 28 лютого 2012 року, № 100190000/2012/310524/2, № 100190000/2012/310525/2 від 06 березня 2012 року та стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у місті Києві на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Милкоу-Україна»суму надмірно сплаченого ввізного мита в розмірі 605 337,50 грн. та суму надмірно сплаченого податку на додану вартість в розмірі 1 331 742,48 грн.

Київська регіональна митниця подала заперечення проти позову, в яких відзначає, що дії митниці щодо визначення митної вартості товару є законними та такими, що відповідають нормам чинного законодавства України, а тому, на її думку, позов є необґрунтованим, безпідставним та таким, що не підлягає задоволенню.

В своїх запереченнях, відповідач 1 просить суд в задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Милкоу-Україна»повністю відмовити.

Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві подало свої заперечення проти заявлених до відповідача 2 вимог, в яких просить в задоволенні позовних вимог до ГУ Державної казначейської служби України у м. Києві відмовити.

Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд погоджується з позовними вимогами Товариства з обмеженою відповідальністю «Милкоу-Україна», виходячи з наступного.

Спірні правовідносини врегульовано нормами Конституції України, Митного кодексу України (далі -МК України), Бюджетного кодексу України (далі -БК України), Податкового кодексу України (далі -ПК України), Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2006 року № 1766 (далі -Порядок № 1766), Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року № 845 (далі -Порядок № 845), Порядку повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затвердженого наказом Державної митної служби України від 20 липня 2007 року № 618, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 вересня 2007 року за № 1097/14364 (далі -Порядок № 618), Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Державного казначейства України від 10 грудня 2002 року № 226 (у редакції наказу Державного казначейства України від 29 травня 2008 року № 181), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 грудня 2002 року за № 1000/7288 (далі -Порядок № 226), Порядку розрахунково-касового обслуговування через органи Державного казначейства України митних та інших платежів, які вносяться до/або під час митного оформлення, затвердженого наказом Міністерства фінансів України, Державної митної служби України від 24 січня 2006 року № 25/44, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 січня 2006 року за № 64/11938 (далі -Порядок № 25/44) та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пункту 17 частини 1 статті 1 МК України (в редакції, чинній на момент митного оформлення товару), митні органи - спеціально уповноважені органи виконавчої влади в галузі митної справи, на які відповідно до цього Кодексу та інших законів України покладено безпосереднє здійснення митної справи.

Згідно з статтею 264 МК України заявлена декларантом митна вартість товарів і подані ним відомості про її визначення повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

У разі потреби у підтвердженні заявленої митної вартості товарів декларант зобов'язаний подати митному органу необхідні для цього відомості та забезпечити можливість їх перевірки відповідно до порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.

У разі виникнення потреби в уточненні заявленої митної вартості товарів або в разі незгоди декларанта з митною вартістю, визначеною митним органом, декларант має право звернутися до митного органу з проханням випустити товари, що декларуються, у вільний обіг під гарантію уповноваженого банку або сплатити податки і збори (обов'язкові платежі) згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною митним органом.

На письмову вимогу декларант має право на надання йому в тижневий строк з дня звернення письмового пояснення стосовно того, як митним органом було визначено митну вартість оцінюваних товарів.

Строк дії гарантійних зобов'язань, визначених цією статтею, не може перевищувати 90 календарних днів з моменту випуску товарів у вільний обіг.

Після надання банком гарантій, зазначених у частині третій цієї статті, митний орган зобов'язаний випустити товари у вільний обіг. У разі якщо після сплати декларантом податків і зборів (обов'язкових платежів) згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, буде прийнято рішення про застосування митної вартості, заявленої декларантом, сума надміру сплачених податків і зборів (обов'язкових платежів) повертається декларанту у місячний термін з дня прийняття рішення, у порядку, передбаченому законодавством.

Додаткові витрати, що виникли у декларанта у зв'язку з уточненням заявленої ним митної вартості або поданням митному органу додаткової інформації, несе декларант.

Декларант має право оскаржити рішення митного органу щодо визначення митної вартості оцінюваних товарів до митного органу вищого рівня та/або до суду. У повідомленні митного органу вищого рівня про результати розгляду скарги обґрунтовується прийняте за скаргою рішення та міститься інформація про право декларанта оскаржити це рішення в судовому порядку.

У відповідності до статті 265 МК України митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів згідно з положеннями цього Кодексу. Такий контроль може здійснюватися в установленому порядку із застосуванням різних форм, у тому числі відповідно до статей 60 і 69 цього Кодексу, після закінчення операцій митного контролю, оформлення та пропуску через митний кордон України товарів і транспортних засобів. Порядок контролю правильності визначення митної вартості товарів після закінчення операції митного контролю, оформлення та пропуску через митний кордон України товарів і транспортних засобів та донарахування обов'язкових платежів визначається Кабінетом Міністрів України.

Митний орган має право упевнитися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданої для цілей визначення митної вартості.

Якщо митний орган дійшов висновку, що визначена декларантом митна вартість нижча, ніж прямі витрати на виробництво цього товару, в тому числі сировини, матеріалів та/або комплектуючих, які входять до складу товару, митний орган має право зобов'язати декларанта визначити митну вартість іншим способом, ніж він використав для її визначення.

Приписами статті 266 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, здійснюється за такими методами:

1) за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

3) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

4) на основі віднімання вартості;

5) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

6) резервного.

Основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Якщо митна вартість не може бути визначена за методом 1 згідно з положеннями статті 267 цього Кодексу, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості відповідно до вимог статей 268 і 269 цього Кодексу. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, відповідно до вимог статей 268 і 269 цього Кодексу за основу може братися або ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному з продавцем покупцю відповідно до вимог статті 271, або обчислена відповідно до вимог статті 272 цього Кодексу вартість товарів.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на розсуд декларанта.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, установлених статтею 273 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 267 МК України митною вартістю за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, є вартість операції, тобто ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби відповідно до частини другої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або які повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів на користь продавця та/або на користь продавця через третіх осіб, та/або на пов'язаних з продавцем осіб. Такі платежі можуть бути здійснені прямо або опосередковано шляхом переказу грошей, акредитиву, інкасування або за допомогою інших розрахунків (вексель, передача цінних документів тощо). Термін "ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті" стосується тільки ціни оцінюваних товарів. Дивіденди або інші платежі покупця на користь продавця, не пов'язані з оцінюваними товарами, не є частиною митної вартості. Додавання до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, згідно з цією статтею робляться лише на основі об'єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню.

При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються подальші витрати, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема:

1) витрати, понесені покупцем: а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, які є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов'язаних з представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів; б) вартість контейнерів, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами; в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних з пакуванням;

2) належним чином розподілена вартість нижченаведених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв'язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: а) сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів; б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів; в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо); г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів;

3) роялті та ліцензійні платежі, які стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті. Зазначені платежі можуть включати платежі, які стосуються патентів, знаків для товарів і послуг та авторських прав. Витрати на право відтворення (тиражування) оцінюваних товарів в Україні не повинні додаватися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари;

4) відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, передачі чи використання товарів, що оцінюються, на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця;

5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

6) витрати на завантаження, розвантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

7) витрати на страхування цих товарів (ч. 2 ст. 267 МК України).

При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, не допускається включення ніяких інших витрат, крім тих, що передбачені у цій статті. До митної вартості не включаються нижченаведені витрати або кошти за умови виділення їх з ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, які документально підтверджено та які піддаються обчисленню: а) плата за будівництво, спорудження, складення, технічне обслуговування або технічну допомогу, здійснені після ввезення імпортних товарів, таких як промислова установка, машини або обладнання; б) витрати на транспортування після ввезення; в) податки та збори (обов'язкові платежі), які справляються в Україні (ч. 3 ст. 267 МК України).

Метод визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартості операції), використовується в разі, якщо:

1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару;

2) стосовно продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, що унеможливлюють визначення вартості цих товарів;

3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не може бути зроблено відповідне коригування відповідно до положень частини другої цієї статті;

4) покупець і продавець не є пов'язаними між собою особами або хоч і є пов'язаними між собою особами, але ці відносини не вплинули на ціну товарів. За наявності достатніх підстав вважати, що зазначені відносини вплинули на ціну оцінюваних товарів, митний орган повинен повідомити про це декларантові та надати йому можливість для відповіді та доказу відсутності впливу взаємозв'язку продавця і покупця на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари. На вимогу декларанта таке повідомлення здійснюється у письмовій формі (ч. 4 ст. 267 МК України).

Згідно з статтею 273 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 267 - 272 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ).

Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна щонайбільшою мірою ґрунтуватися на раніше визначеній за методами 1 - 6 митній вартості, однак при визначенні митної вартості відповідно до цієї статті допускається гнучкість при застосуванні цих методів.

Митна вартість імпортних товарів не визначається згідно з положеннями цієї статті на підставі: 1) ціни товарів українського походження на внутрішньому ринку України; 2) системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей; 3) ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера; 4) вартості виробництва, іншої, ніж обчислена вартість, визначена для ідентичних або подібних (аналогічних) товарів відповідно до положень статті 272 цього Кодексу; 5) ціни товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн; 6) мінімальної митної вартості; 7) довільної чи фіктивної вартості.

Якщо ця стаття застосовується митним органом, на вимогу декларанта, митний орган зобов'язаний письмово поінформувати його про митну вартість, визначену відповідно до положень цієї статті, та про використаний при цьому метод.

Порядок № 1766 (в редакції, чинній на момент митного оформлення товару) визначає умови та механізм декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України (далі - товари), подання декларантом відомостей для її підтвердження.

Відповідно до пункту 3 Порядку № 1766 митна вартість товарів та метод її визначення декларуються під час митного оформлення таких товарів шляхом подання декларації митної вартості.

Пунктом 7 Порядку № 1766 визначено, що для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів декларант зобов'язаний подати: зовнішньоекономічний договір (контракт) і додатки до нього; рахунок-фактуру (інвойс) або рахунок-проформу; банківські платіжні документи (якщо рахунок сплачено), а також інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; рішення митного органу про визначення митної вартості раніше ввезених ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів, якщо воно прийнято за одним договором (контрактом); пакувальні листи; копію ліцензії на ввезення (вивезення) товарів, імпорт (експорт) яких підлягає ліцензуванню.

Згідно з пунктом 8 Порядку № 1766 для підтвердження транспортних витрат, які відповідно до Митного кодексу України включаються до ціни товару, декларант зобов'язаний подати договір (контракт) про перевезення, транспортні та страхові документи, а також: або рахунок-фактуру від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; або банківські платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; або довідку підприємства-перевізника, що здійснило перевезення, яка містить реквізити товаротранспортного документа, відомості про маршрут перевезення, розмір плати за надання транспортно-експедиційних послуг та підписи керівника і головного бухгалтера такого підприємства; або калькуляцію транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.

Для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів у разі, коли продавець та покупець пов'язані між собою, декларант подає за наявності митному органові:

бухгалтерські та банківські документи покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; документи, що підтверджують участь продавця у здійсненні розподілу прибутку, одержаного від провадження діяльності покупцем, якщо продавець є власником акцій або частини статутного капіталу покупця; довідку про відсутність у покупця фінансових зобов'язань перед продавцем, які прятоварів; довідку про вартість у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам (п. 9 Порядку № 1766).

У відповідності до пункту 11 Порядку № 1766 для підтвердження митної вартості товарів на вимогу митного органу декларант зобов'язаний подати додаткові документи.

Посадова особа митного органу у графі «Для відміток митниці»декларації митної вартості робить запис про необхідність подання додаткових документів, що підтверджують митну вартість товарів, із складенням переліку, зазначає дату і прізвище та ставить свій підпис. Декларант ознайомлюється з таким записом, зазначає під ним дату, прізвище та ставить свій підпис.

Посадова особа митного органу не має права вимагати від декларанта документи, не зазначені у графі «Для відміток митного органу».

Для підтвердження заявленої декларантом митної вартості оцінюваних товарів можуть подаватися: договір з третіми особами, що пов'язаний з договором (контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця; рахунки про сплату комісійних, брокерських (посередницьких) послуг, пов'язаних з виконанням умов договору (контракту); відповідна бухгалтерська документація; ліцензійний чи авторський договір (контракт); каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) фірми - виробника товару; калькуляція фірми - виробника товару; копія вантажної митної декларації країни відправлення, а в разі, коли в такій країні товар розміщувався в митному режимі, яким не передбачено сплату податків і відповідно до якого товар перебував під митним контролем, - копія вантажної митної декларації, оформленої в попередній експорту митний режим; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством; сертифікат про походження товару; відомості про якісні характеристики товару; інформація зовнішньоторговельних та біржових організацій про вартість товару та/або сировини.

Декларант за власним бажанням подає інші документи для підтвердження заявленої у декларації митної вартості товарів.

Приписами пункту 14 Порядку № 1766 визначено, що якщо декларантом не подано в установлений строк додаткові документи або якщо він відмовився від їх подання, митну вартість товарів визначає митний орган на підставі наявних відомостей згідно із законодавством.

В ході дослідження матеріалів справи судом встановлено, що рішеннями про коригування заявленої митної вартості товарів №№ 100000006/2012/310085/1, 100000006/2012/310089/1, 100000006/2012/310090/1, 100000006/2012/310091/1 від 17.01.2012 року митну вартість товару визначено із застосуванням шостого методу (резервного).

Підставою визначення митної вартості товару саме по методу № 6, стало те, що митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), через неподання декларантом документів та наявність сумнівів щодо достовірності відомостей, необхідних для підтвердження заявленої митної вартості.

Рішеннями про визначення митної вартості товарів № 100000003/2012/011103/2 від 28.02.2012 року та №№ 100190000/2012/310524/2, 100190000/2012/310525/2 від 06.03.2012 року митну вартість товару визначено із застосуванням другого методу.

Підставою визначення митної вартості товару саме по методу № 2, стало те, що митна вартість не може бути визначена за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, через наявність відносин пов'язаності між продавцем та покупцем, які вплинули на ціну оцінюваних товарів; відмову декларанта від подання додаткових документів для підтвердження митної вартості та наявності сумнівів щодо достовірності відомостей, необхідних для підтвердження заявленої митної вартості.

Як вбачається з декларацій митної вартості від 17.01.2012 року вн. № 1253, від 28.02.2012 року вн. № 1282, від 06.03.2012 року відповідно до ВМД № 100190000/2012/307430 від 17.01.2012 року, ВМД № 100190000/2012/310775 від 28.02.2012 року, ВМД №№ 100190000/2012/311585, 100190000/2012/311586 від 06.03.2012 року, митним органом від позивача в графі «Для відміток митного органу»на підтвердження заявленої декларантом митної вартості масла вимагалися відповідно наступні додаткові документи:

- 1) бухгалтерські та банківські документи покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та подібних товарів на території України; 2) документи, що потверджують участь продавця у здійсненні розподілу прибутку, одержаного від провадження діяльності покупцем, якщо продавець є власником акцій або частини статутного капіталу покупця; 3) довідку про відсутність у покупця фінансових зобов'язань перед продавцем, які прямо чи опосередковано стосуються купівлі-продажу оцінюваних товарів; 4) довідку про вартість у країні-експортері товарів, що є ідентичними та подібними оцінюваним товарам; 5) устав підприємства; 6) договір з третіми особами, що пов'язаний з договором про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 7) відповідна бухгалтерська документація; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями;

- 1) копія ВМД країни-відправлення; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця; 3) договір з третіми особами, що пов'язаний з договором про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 4) висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією; 5) інформація біржових організацій про вартість товару та/або сировини; 6) страхові документи (страховий поліс); 7) переклад документа «Certificate of Insurance № 82530875»;

- 1) договір з третіми особами, що пов'язаний з договором про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця; 3) калькуляція фірми-виробника товару; 4) копія ВМД країни-відправлення; 5) висновки про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; 6) бухгалтерські та банківські документи покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних товарів на території України; 7) документи, що потверджують участь продавця у здійсненні розподілу прибутку, одержаного від провадження діяльності покупцем, якщо продавець є власником акцій або частини статутного капіталу покупця; 8) довідку про відсутність у покупця фінансових зобов'язань перед продавцем, які прямо чи опосередковано стосуються купівлі-продажу оцінюваних товарів; 9) бухгалтерські документи виробника, що підтверджують вартість товарів; 10) довідку про вартість у країні-експортері товарів, що є ідентичними або подібними оцінюваним товарам.

Відповідно до інформаційних листів від 17.02.2011 року № 7/02/12-4, від 15.05.2012 року № 22, від 29.05.2012 року № 35, ТОВ «Милкоу-Україна»надані необхідні документи, окрім транспортних та страхових документів, документів, що потверджують участь продавця у здійсненні розподілу прибутку, одержаного від провадження діяльності покупцем, якщо продавець є власником акцій або частини статутного капіталу покупця, рахунків за комісійні, брокерські послуги.

В зв'язку з неподанням зазначених документів, Київська регіональна митниця не застосувала до ТОВ «Милкоу-Україна»визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну за методом № 1 (за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Втім, вказана позиція митного органу не ґрунтується на вимогах зазначених вище норм митного законодавства України (ст. 267 МК України), оскільки, як вбачається з п. 1 додатків (специфікацій) № 1 до Контракту № 14/11-МУ від 16.02.2011 року, від 14 березня 2011 року, № 2 від 11 серпня 2011 року, № 3 від 14 вересня 2011 року, № 4 від 15 листопада 2011 року, № 5 від 23 грудня 2011 року, № 6 від 27 грудня 2011 року, постачальник зобов'язується поставити товар по умовах CIF Одеса, Україна (ІНКОТЕРМС-2010).

Інкотермс - міжнародні комерційні умови, комплект міжнародних правил з тлумачення найбільш широко використовуваних торговельних термінів (умов) в галузі міжнародної торгівлі.

Відповідно до група C - основне перевезення сплачено, по умовах CIF: товар страхується й доставляється до порту замовника (без вивантаження).

З зазначеного вбачається, що перехід права власності на товар відбувається у порту призначення та на постачальника покладається обов'язок та витрати з транспортування та страхування вантажу, що входить до складу вартості товару.

В зв'язку із цим, неподання декларантом вказаних документів не може вплинути на визначення митної вартості товару, оскільки вони входять в склад вартості вантажу, а тому суб'єкт владних повноважень, витребувавши вказані документи та самостійно визначивши митну вартість товару, діяв не у спосіб, передбачений, чинним в момент декларування, законом.

Окрім цього, в обґрунтування заявленої митної вартості товару, ТОВ «Милкоу-Україна»надано наступні документи, а саме: висновки ДП «Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків»від 09.02.2012 року вих. № 11/139, № 11/140, від 30.03.2012 року № 11/421, аналитический отчет «Рынок сливочного масла и спредов 2012», информационно-аналитический бюллетень «Рынок молока»№ 118-11 (15-30.11.2011), № 119-12 (01-15.12.2011), № 120-12 (15-31.12.2011), № 121-01 (01-15.01.2012), № 122-01 (15-31.01.2012), бюллетень «Огляд цін українського та світового товарних ринків»№ 12 (182) 2011 за грудень 2011, еженедельник «Товарный монитор. Конъюнктура»№ 45 (143) 2011 від 18.11.2011, № 46 (144) 2011 від 25.11.2011, № 47 (145) 2011 від 02.12.2011, № 48 (146) 2011 від 09.12.2011, № 49 (147) 2011 від 16.12.2011, № 50 (148) 2011 від 23.12.2011, які свідчать, що світова ціна на масло в країнах Океанії наприкінці листопада складала 3 500,00-4 200,00 доларів США/т.

А тому, заявлена ТОВ «Милкоу-Україна»митна вартість масла складала в розмірі, відповідно до його поставок, 3 950,00 доларів США/т, 3 800,00 доларів США/т, 3 710,00 доларів США/т, тобто, в межах сформованих світових цін.

Натомість, Київська регіональна митниця проігнорувала надані позивачем документи та скоригувала митну вартість масла до 4 700,00 доларів США/т, що істотно завищено в порівнянні з фактично існуючими на той період експортними цінами на масло в Новій Зеландії.

Отже, визначена митним органом вартість масла не відповідає ні фактично існуючому рівню цін на цей товар, ні фактично сплаченій позивачем ціні за придбане масло.

Із зазначеного вбачається, що оскільки світова ціна на масло в країнах Океанії наприкінці листопада складала 3 500,00-4 200,00 доларів США/т, що є незалежним чинником від волі постачальника чи покупця, є очевидним, що ні ТОВ «Милкоу-Україна», ні ТОВ «Милкоу»(Російська Федерація), ні пов'язаність цих підприємств, не здатні вплинути на світові тенденції формування ціни на масло, а тому витребовування та врахування документів, що свідчать про пов'язаність позивача та його постачальника на розподіл прибутку, одержаного від провадження діяльності покупцем, якщо продавець є власником акцій або частини статутного капіталу покупця, не можуть бути підставою для визначення митної вартості товару.

Згідно даних оборотно-сальдової відомості по рахунку: 281 за 28.02.2012 року, позивач продавав масло за ціною, що майже дорівнює митній вартості, або за ціною нижче митної вартості, визначеної митним органом.

А тому, в силу пункту 4 частини 4 статті 267 МК України, існують всі підстави для застосування першого методу визначення митної вартості масла за ціною контракту.

Таким чином, суд приходить до висновку, що при винесенні рішень про коригування заявленої митної вартості товарів (рішення №№ 100000006/2012/310085/1, 100000006/2012/310089/1, 100000006/2012/310090/1, 100000006/2012/310091/1 від 17.01.2012 року) та про визначення митної вартості товарів (рішення № 100000003/2012/011103/2 від 28.02.2012 року, №№ 100190000/2012/310524/2, 100190000/2012/310525/2 від 06.03.2012 року), Київська регіональна митниця порушила вимоги статей 266, 273 Митного кодексу України щодо черговості застосування методів визначення митної вартості товарів.

Окрім цього, суд зазначає, що відповідачем, в разі незгоди декларанта з заявленою митною вартістю та її коригуванням і визначенням, не надавалася оцінка правомірності дій декларанта, протоколи про порушення ним митних правил не складалися, до відповідальності останній не притягувався.

Також судом встановлено, що внаслідок прийняття Київською регіональною митницею рішення про коригування заявленої митної вартості товарів № 100000006/2012/310085/1 від 17.01.2012 року, позивач надмірно сплатив до бюджету 241 611,55 грн. митних платежів.

Підтвердженням цього є різниця у сумі митних платежів за первинною ВМД № 100190000/2012/307430 від 17.01.2012 року та повторно оформленою ВМД № 100190000/2012/307515 від 18.01.2012 року, яка складає: ввізне мито -75 503,61 грн. (473 155,96 грн. -397 652,35 грн.), ПДВ - 166 107,94 грн. (1 040 943,10 грн. -874 835,16 грн.), а всього -241 611,55 грн.

Внаслідок прийняття Київською регіональною митницею рішення про коригування заявленої митної вартості товарів № 100000006/2012/310089/1 від 17.01.2012 року, позивач надмірно сплатив до бюджету 241 611,55 грн. митних платежів.

Підтвердженням цього є різниця у сумі митних платежів за первинною ВМД № 100190000/2012/307453 від 17.01.2012 року та повторно оформленою ВМД 100190000/2012/307513 від 18.01.2012 року, яка складає: ввізне мито -75 503,61 грн. (473 155,96 грн. - 397 652,35 грн.), ПДВ -166 107,94 грн. (1 040 943,10 грн. -874 835,16 грн.), а всього -241 611,55 грн.

Внаслідок прийняття Київською регіональною митницею рішення про коригування заявленої митної вартості товарів № 100000006/2012/310090/1 від 17.01.2012 року, позивач надмірно сплатив до бюджету 241 611,55 грн. митних платежів.

Підтвердженням цього є різниця у сумі митних платежів за первинною ВМД № 100190000/2012/307451 від 17.01.2012 року та повторно оформленою ВМД № 00190000/2012/307516 від 18.01.2012 року, яка складає: ввізне мито -75 503,61 грн. (473 155,96 грн. -397 652,35 грн.), ПДВ -166 107,94 грн. (1 040 943,10 грн. -874 835,16 грн.), а всього - 241 611,55 грн.

Внаслідок прийняття Київською регіональною митницею рішення про коригування заявленої митної вартості товарів № 100000006/2012/310091/1 від 17.01.2012 року, позивач надмірно сплатив до бюджету 241 611,55 грн. митних платежів.

Підтвердженням цього є різниця у сумі митних платежів за первинною ВМД № 100190000/2012/307452 від 17.01.2012 року та повторно оформленою ВМД № 100190000/2012/307514 від 18.01.2012 року, яка складає: ввізне мито -75 503,61 грн. (473 155,96 грн. -397 652,35 грн.), ПДВ -166 107,94 грн. (1 040 943,10 грн. -874 835,16 грн.), а всього -241 611,55 грн.

Внаслідок прийняття Київською регіональною митницею рішення про визначення митної вартості товарів № 100000003/2012/011103/2 від 28.02.2012 року, позивач надмірно сплатив до бюджету 460 781,47 грн. митних платежів.

Підтвердженням цього є різниця у сумі митних платежів за первинною ВМД № 100190000/2012/310775 від 28.02.2012 року та повторно оформленою ВМД № 100190000/2012/310913 від 28.02.2012 року, яка складає: ввізне мито -143 994,21 грн. (751 969,77 грн. -607 975,56 грн.), ПДВ -316 787,26 грн. (1 654 333,49 грн. -1 337 546,23 грн.), а всього - 460 781,47 грн.

Внаслідок прийняття Київською регіональною митницею рішення про визначення митної вартості товарів № 100190000/2012/310524/2 від 06.03.2012 року, позивач надмірно сплатив до бюджету 254 831,26 грн. митних платежів.

Підтвердженням цього є різниця у сумі митних платежів за первинною ВМД № 100190000/2012/311585 від 06.03.2012 року та повторно оформленою ВМД № 100190000/2012/311656 від 06.03.2012 року, яка складає: ввізне мито - 79 634,77 грн. (378 064,05 грн. -298 429,28 грн.), ПДВ -175 196,49 грн. (831 740,91 грн. -656 544,42 грн.), а всього - 254 831,26 грн.

Внаслідок прийняття Київською регіональною митницею рішення про визначення митної вартості товарів № 100190000/2012/310525/2 від 06.03.2012 року, позивач надмірно сплатив до бюджету 255 021,05 грн. митних платежів.

Підтвердженням цього є різниця у сумі митних платежів за первинною ВМД № 100190000/2012/311586 від 06.03.2012 року та повторно оформленою ВМД № 100190000/2012/311653 від 06.03.2012 року, яка складає: ввізне мито -79 694,08 грн. (378 345,63 грн. -298 651,55 грн.), ПДВ -175 326,97 грн. (832 360,38 грн. -657 033,41 грн.), а всього - 255 021,05 грн.

Таким чином, загалом позивачем надмірно сплачено до бюджету 605 337,50 грн. ввізного мита та 1 331 742,48 грн. ПДВ.

Отже, внаслідок прийняття Київською регіональною митницею рішень про коригування заявленої митної вартості товарів №№ 100000006/2012/310085/1, 100000006/2012/310089/1, 100000006/2012/310090/1, 100000006/2012/310091/1 від 17.01.2012 року, рішень про визначення митної вартості товарів № 100000003/2012/011103/2 від 28.02.2012 року, №№ 100190000/2012/310524/2, 100190000/2012/310525/2 від 06.03.2012 року, позивач надмірно сплатив до бюджету при митному оформленні всіх поставок товару загалом 1 937 079,98 грн. митних платежів.

Згідно з платіжними дорученнями № 122 від 05.12.2011 року, № 151 від 28.12.2011 року, № 161 від 06.01.2012 року, № 162 від 10.01.2012 року, № 179 від 18.01.2012 року, № 188 від 07.02.2012 року, № 207 від 27.02.2012 року, № 215 від 03.03.2012 року, № 220 від 06.03.2012 року позивач здійснив попередньо оплату за митне оформлення товару. Одержувачем цих платежів є Київська регіональна митниця, а банком одержувача -Головне управління Державної казначейської служби України у місті Києві, що відповідає відомостям, відображеним в ВМД на підставі яких, вантаж випущено у вільний обіг.

У відповідності до підпункту 3.3 пункту 3 Порядку № 25/44 кошти, що надійшли на депозитні рахунки 3734 митних органів згідно з цим Порядком, перераховуються митними органами виключно для здійснення таких операцій: зарахування до відповідних бюджетів України; повернення платникам помилково та/або надміру сплачених коштів.

Розпорядження коштами, що обліковуються на депозитних рахунках 3734 митних органів згідно з цим Порядком, здійснюється виключно на підставі платіжних доручень, що оформлені митними органами в установленому порядку.

Проте, розпорядження коштами на підставі платіжних доручень митних органів здійснюється Державною казначейською службою тільки щодо тих коштів, які обліковуються на депозитних рахунках 3734 митних органів.

Приписами підпункту 3.5 пункту 3 Порядку № 25/44 визначено, що кошти, що підлягають зарахуванню до Державного бюджету України, не пізніше наступного робочого дня після дати завершення митного оформлення товарів перераховуються митними органами з депозитних рахунків 3734, відкритих в ГУДК України у місті Києві, на рахунки з обліку доходів, відкриті в головних управліннях Державного казначейства України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, у розрізі митних органів і кодів бюджетної класифікації доходів бюджету.

Тобто, наступного робочого дня після митного оформлення товару митні платежі зараховуються до відповідного бюджету.

У відповідності до пункту 9 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення»Бюджетного кодексу України, підпункту 1 пункту 16 Порядку № 845, підпункту 5 пункту 4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого Указом Президента України від 13 квітня 2011 року № 460/2011, органи Державної казначейської служби України здійснюють безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів для повернення надмірно сплачених податків і зборів за судовими рішеннями про стягнення надходжень бюджету.

Виходячи з викладеного, суд приходить до висновку, що Київська регіональна митниця порушила принципи застосування методів визначення митної вартості товарів, а саме, митний орган самостійно визначив митну вартість поставок товарів за шостим методом (резервним) та за другим методом (за ціною договору щодо ідентичних товарів), незважаючи на можливість визначення митної вартості всіх поставок за першим методом (за ціною договору), тим самим порушила приписи статей 266-268, 273 Митного кодексу України.

Таким чином, в результаті дій відповідача 1, яким оцінено поставку всіх товарів вище за світові ціни на масло в країнах Океанії та внутрішні ціни на ринку України, спричинило для позивача понесення завищених податкових зобов'язань та зобов'язань з митних зборів та платежів.

Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач 1 як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності своїх рішень.

Частиною третьою ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Виходячи з того, що оспорюваними рішеннями Київської регіональної митниці порушені права та інтереси ТОВ «Милкоу-Україна», суд вважає, що відповідач 1 діяв з перевищенням повноважень та у способи, що не передбачені Конституцією та законами України.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає, що Київською регіональною митницею порушено принципи застосування методів визначення митної вартості товарів, що призвело до понесення позивачем завищених податкових зобов'язань та зобов'язань з митних зборів та платежів, а тому позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Милкоу-Україна» підлягають до задоволення повністю.

За таких обставин, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та наявних в матеріалах справи доказів, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог і на підставі ч. 2 ст. 11, п. 1 ч. 2 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за необхідне адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Милкоу-Україна»повністю задовольнити та скасувати рішення Київської регіональної митниці № 100000006/2012/310085/1, № 100000006/2012/310089/1, № 100000006/2012/310090/1, № 100000006/2012/310091/1 від 17 січня 2012 року, № 100000003/2012/011103/2 від 28 лютого 2012 року, № 100190000/2012/310524/2, № 100190000/2012/310525/2 від 06 березня 2012 року та стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у місті Києві на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Милкоу-Україна»суму надмірно сплаченого ввізного мита в розмірі 605 337,50 грн. та суму надмірно сплаченого податку на додану вартість в розмірі 1 331 742,48 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України суд присуджує на користь позивача всі здійснені ним документально підтверджені витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 371,33 грн. з Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 69-71, ст. 94, ст. 128, ст. ст. 158-163, ст. 167, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Милкоу-Україна»задовольнити повністю.

2. Скасувати рішення Київської регіональної митниці № 100000006/2012/310085/1, № 100000006/2012/310089/1, № 100000006/2012/310090/1, № 100000006/2012/310091/1 від 17 січня 2012 року, № 100000003/2012/011103/2 від 28 лютого 2012 року, № 100190000/2012/310524/2, № 100190000/2012/310525/2 від 06 березня 2012 року.

3. Стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у місті Києві на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Милкоу-Україна»(ідентифікаційний код 37371968; юридична адреса: 04212, м. Київ, вул. Тимошенка, буд. 9; місцезнаходження: 04655, м. Київ, вул. Лебединська, буд. 4; банківські реквізити: п/р 2600735613101 в ПАТ «Банк Петрокоммерц-Україна», МФО 300120) суму надмірно сплаченого ввізного мита в розмірі 605 337,50 грн. (шістсот п'ять тисяч триста тридцять сім гривень 50 копійок).

4. Стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у місті Києві на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Милкоу-Україна»(ідентифікаційний код 37371968; юридична адреса: 04212, м. Київ, вул. Тимошенка, буд. 9; місцезнаходження: 04655, м. Київ, вул. Лебединська, буд. 4; банківські реквізити: п/р 2600735613101 в ПАТ «Банк Петрокоммерц-Україна», МФО 300120) суму надмірно сплаченого податку на додану вартість в розмірі 1 331 742,48 грн. (один мільйон триста тридцять одна тисяча сімсот сорок дві гривні 48 копійок).

5. Присудити з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань за зобов'язаннями Київської регіональної митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Милкоу-Україна»понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 371,33 грн. (дві тисячі триста сімдесят одна гривня 33 копійки).

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України , шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя І.М. Погрібніченко

за участю представників сторін:

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Судові витрати в сумі грн. присудити на користь Товариство з обмеженою відповідальністю "Милкоу-Україна" за рахунок Державного бюджету України.

Покласти на відповідний підрозділ Державної казначейської служби України виконання постанови суду в частині стягнення судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань (назва відповідача - суб'єкта владних повноважень).

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя І.М. Погрібніченко