Постанова № 25842175, 20.08.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

20 серпня 2012 року 18:10 № 2а-7977/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Амельохіна В.В., при секретарі Грабовському В.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Дочірньої компанії «Укргазвидобування»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»в особі газопромислового управління «Шебелинкагазвидобування» доДержавної податкової інспекції у Балаклійському районі Харківської області Державної податкової службипровизнання протиправним та скасування податкового повідомлення -рішення від 02.03.2012р.,за участю:

позивача - Заболотний А.М., Слюсар С.В.

відповідач -Горошко Т.М.

На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 20 серпня 2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Дочірня компанія «Укргазвидобування»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»в особі газопромислового управління «Шебелинкагазвидобування»(далі по тексту - позивач) звернулась з позовом до Державної податкової інспекції у Балаклійському районі Харківської області Державної податкової служби (далі по тексту -відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 02.03.2012р. №0000541501.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення -рішення прийнято відповідачем протиправно, а тому підлягає скасуванню.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав.

Відповідач проти заявленого позову заперечив, посилаючись на те, що оскаржуване податкове повідомлення -рішення прийнято правомірно.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Балаклійському районі Харківської області проведено перевірку Дочірньої компанії «Укргазвидобування»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»в особі газопромислового управління «Шебелинкагазвидобування»за результатами якої 21.02.2012р. складено акт №90/15-016/00153146 камеральної перевірки своєчасності сплати збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету (далі по тексту -Акт перевірки).

Актом перевірки встановлено, що позивач порушує терміни сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання по збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету протягом строків, визначених п. 57.1 статті 57 Податкового кодексу України.

Згідно п.п. 100.12.2 п. 100.12 Податкового кодексу України у зв'язку з порушенням платником умов погашення розстроченого грошового зобов'язання було прийнято рішення ДПА України від 12.10.2011р. №16 та №17 про дострокове розірвання договорів розстрочки від 16.03.2011р. №3 та №1 (по рахунку за 4 квартал 2010 року на загальну суму грошового зобов'язання 72 080 902,22грн. та по розрахунку №181474 в сумі 13 333 989грн.). таким чином в особовій картці позивача значилася заборгованість по розстроченим податковим зобов'язанням які нарахувалися до 12.10.2011р. та по яким строк сплати минув та у зв'язку з розірванням договору розстрочки нарахувалися грошові зобов'язання по яким строк сплати не настав, тобто станом на 12.10.2011р. в особовій картці платника значилася заборгованість по несплаченим грошових зобов'язаннях за 4 квартал 2010 року.

На підставі встановленого порушення відповідачем 02.03.2012р. прийнято податкове повідомлення -рішення №0000541501, яким встановлено порушення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання з надходження податків і зборів, які справлялись до 01.01.2011р., але не визначені ПКУ визначеного п. 57.1 статті 57 Податкового кодексу України та на підставі статті 126 ПК України за затримку на 77 календарних днів сплати суми грошового зобов'язання в розмірі 85 414 891,10грн. позивач зобов'язаний сплатити штраф у розмірі 20% у сумі 17 082 978,22грн.

В порядку адміністративного оскарження податкове повідомлення - рішення залишено без змін.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 16 Податкового кодексу України встановлено, що платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені Податковим кодексом, визнається податковим обов'язком платника (п.п. 36.1 ПКУ). Податковий обов'язок є безумовним та виникає у платника за кожним податком та збором (п.п. 36.2, 36.3 ПКУ).

Нормою п.п. 36.5 ПКУ передбачено, що відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Статтею 126 ПКУ передбачено, що у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу.

Згідно з п.п. 31.1 ПКУ строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.

Відповідно до статті 32 ПКУ зміна строку сплати податку та збору здійснюється шляхом перенесення встановленого податковим законодавством строку сплати податку та збору або його частини на більш пізній строк. Зміна строку сплати податку здійснюється у формі: відстрочки; розстрочки; податкового кредиту. Зміна строку сплати податку не скасовує діючого і не створює нового податкового обов'язку.

Так, податковий обов'язок виникає у платника податку з моменту настання обставин, з якими Податковий кодекс пов'язує сплату ним податку (п. 37.2), а виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк (п. 38.1 ПКУ).

Статтею 100 ПКУ визначено загальні положення перенесення строку сплати податку на більш пізній строк шляхом розстрочення та відстрочення грошових зобов'язань платника податків під проценти, тобто перенесення строку виконання податкового обов'язку. Нормою вказаної статті передбачено, що договори про розстрочення (відстрочення) можуть бути достроково розірванні з ініціативи платника податків або з ініціативи контролюючого органу.

Відповідно до п.п. 4.5 Порядку розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань (податкового боргу) платників податків, затверджений наказом ДПА від 24.12.2010р. №1036, рішення про скасування раніше прийнятого рішення про розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань (податкового боргу) є підставою для дострокового розірвання договору.

З дні дострокового розірвання договору платник податків зобов'язаний сплатити невнесену суму розстрочених (відстрочених) грошових зобов'язань (податкового боргу) та суму процентів, нарахованих за фактичний строк дії розстрочення (відстрочення) (п.п. 4.7 Порядку).

Відповідно до п.п. 4.6 Порядку, з дня, наступного за днем розірвання договору, на розстрочені (відстрочені) суми, що залишились не сплаченими, нараховуються пеня та штраф у розмірах. Передбачених Кодексом.

Отже, податковий обов'язок, строк сплати якого перенесено, не вважається скасованим і підлягає виконанню в строк визначений договором про розстрочення (відстроченню:) або в день розірвання такого договору.

Таким чином, Податковий кодекс України передбачає обов'язок платника податків сплатити як самостійно узгоджену ним суму грошового зобов'язання при настанні визначеного нормами ПКУ строку сплати, так і суму грошового зобов'язання, що залишилась не сплаченою після розірвання договору розстрочення.

З метою забезпечення виконання вказаного обов'язку платника податків, п.87.9 ст.87 ПКУ встановлює, що у разі наявності у платника податків податкового боргу, органи державної податкової служби зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник додатків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов'язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Так позивачем, 12.10.2011р., не сплачено невнесену суму розстроченого грошового зобов'язання та проценти за фактичний строк користування розстроченням у день скасування розстрочення згідно договорів про розстрочення податкових зобов'язань від 28.02.11/16.03.11 №1, від 16.03.11//19.02.11 №3 згідно Рішення ДПС України про скасування розстрочення від 12.10.2011р. № 17 та від 12.10.2011р. № 16 - відповідно. Вказані суми сплачені платіжними дорученнями №№ 865, 866, 867, 868 від 28.12.2011р..

Отже, ДПІ у Балаклійському районі, приймаючи рішення про застосування до ДК «Укргазвидобування»НАК «Нафтогаз України»штрафних санкцій на підставі статті 126 Податкового кодексу України за несвоєчасну сплату грошових зобов'язань, діяла на підставі і на виконання норм чинного законодавства та в межах своєї компетенції.

Крім того, щодо проведення камеральної перевірки, суд зазначає наступне.

Статтею 75 Податкового кодексу України встановлено, що органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні органу державної податкової служби виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків. Камеральна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення.

Документальні позапланові перевірки як виїзні так і невиїзні, органи державної податкової служби мають право здійснювати лише в разі наявності хоча б однієї з обставин визначених у ст. 78 Податкового кодексу України. Серед перелічених обставин відсутня така обставина як несвоєчасна сплата грошового зобов'язання.

Отже, іншого способу проведення перевірки своєчасності сплати грошових зобов'язань ніж шляхом проведення камеральної перевірки - Податковим кодексом України - не встановлено.

Таким чином, дії посадових осіб ДПІ по проведенню камеральної перевірки щодо своєчасної сплати грошового зобов'язання визначеного платником податків у податковій декларації (розрахунку) не суперечать нормам чинного податкового законодавства та є правомірними.

Відповідно до пп. 86.2 ПКУ за результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації в органі державної податкової служби вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 ПКУ.

У разі незгоди платника податків або його законних представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення до органу державної податкової служби протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта (довідки) (пп.86.7 ПКУ).

Враховуючи викладене, при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, податкова інспекція діяла в межах наданих повноважень та у спосіб визначений чинним податковим законодавством.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку суду відповідач виконав покладений на нього обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого ним податкового повідомлення-рішення від 02.03.2012р. №0000541501, а тому адміністративний позов Дочірньої компанії «Укргазвидобування»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»в особі газопромислового управління «Шебелинкагазвидобування»вважається таким, що не підлягає задоволенню.

Оскільки судове рішення ухвалене на користь суб'єкта владних повноважень, судові витрати, відповідно з частини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, відсутні.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позову Дочірній компанії «Укргазвидобування»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»в особі газопромислового управління «Шебелинкагазвидобування»відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Повний текст постанови виготовлений 27.08.2012р.

Суддя В.В. Амельохін