Постанова № 25841823, 22.08.2012, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

"22" серпня 2012 р. № 2а- 5185/12/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Шляхова О.М.,

за участі секретаря - Носач І.О.,

за участі представника позивача -Лещенко Н.О. (довіреність № 04-3/67 від 12.01.2012р.);

представника відповідача - Мілешкіна М.М. (довіреність № МК844 від 05.06.2012 р.),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Державного підприємства "Південна залізниця" про стягнення суми,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з зазначеним позовом та просить суд стягнути з Державного підприємства "Південна залізниця" (юридична адреса:61052,м.Харків,вул.Червоноармійська, 7,код: 01072609,МФО 351716,р/р 26007000002 у ХФ АБ "Експрес-Банк") на користь Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (61022, м.Харків,Держпром,1 під.,1 пов.,к.16,код: 14070760,одержувач : р/р 31219230700003,МФО 851011,код одержувача : 24134567,УДК у Дзержинському районі м. Харкова) адміністративно-господарські санкції за незайняті робочі місця, призначені для працевлаштування інвалідів в сумі 31744885,70 грн.

В обґрунтування позову зазначивши, що статтею 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" встановлено обов'язок для підприємств, установ, організацій у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, де середньооблікова численність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим частиною першою статті 19 Закону, щороку сплачувати відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, які використовують найману працю за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки НБУ, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк. Сплату адміністративно-господарських санкцій і пені підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, проводять відповідно до чинного законодавства за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів. Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами організаціями, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу встановленого ч.1 ст. 19 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні". Спори, що виникають із правовідносин за ст.. 19,20 Закону, вирішуються Фондом соціального захисту інвалідів або в судовому порядку. Фонд соціального захисту інвалідів, його відділення мають право захищати свої права та законні інтереси, у тому числі в суді. Відповідачем не здійснено працевлаштування осіб, що мають інвалідність у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а відтак не виконано встановлений норматив для працевлаштування інвалідів, що є підставою для стягнення з відповідача адміністративно-господарських санкцій.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив суд задовольнити позов .

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти позову у повному обсязі та просив у його задоволенні відмовити. У своєму письмовому запереченні обґрунтовував необхідність відмовити в задоволенні позову наступним. Посилаючись на Закон України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" відповідачем вжито всі залежні від нього та передбачені діючим законодавством заходи щодо працевлаштування інвалідів на підприємство та відсутні підстави для застосування до нього санкцій.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідач, перебуває на обліку в Харківському обласному відділені Фонду соціального захисту інвалідів, як підприємство, яке в своїй діяльності використовує найману працю.

Згідно Звіту форми № 10-ПІ "Звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів" за 2011 рік (а.с.8 т.І), що наданий Державним підприємством "Південна залізниця" до Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, середньооблікова чисельність штатних працівників складу підприємства у 2011 році становила 46981 осіб. При цьому у звіті зазначено, що середньооблікова чисельність інвалідів - штатних працівників фактично працюючих на підприємстві становить 1064 осіб, а також кількість інвалідів -штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог ст.19 ЗУ "Про основи соціальної захищенності інвалідів в Україні" -1879 особа.

Згідно ч.ч. 1-3 ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, встановлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньо облікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.

Відповідно, чисельність інвалідів -штатних працівників, які повинні були працювати у 2011 році на Державному підприємстві "Південна залізниця", на робочих місцях, створених відповідно до нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів, встановленого ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", становить 1879 осіб при фактично працевлаштованих 1064 осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньо облікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю.

Вказана вище адміністративно-господарська санкція застосовується за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Так, відповідно до ч. 5 ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських організацій інвалідів, фізичною особою, яка використовує найману працю, для яких це місце роботи є основним.

Працевлаштування -це система організаційних, економічних і правових заходів, направлених на забезпечення трудової зайнятості населення.

Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні "№ 875-ХІІ від 21 березня 1991 року підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, суд приходить до висновку, що покладення на підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, обов'язку працевлаштування інвалідів, передбачає виділення та створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальних робочих місць, створення для них умов праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечення інших соціально-економічних гарантій, а також надання державній службі зайнятості інформації, необхідної для організації працевлаштування інвалідів.

Згідно до ч.3 ст.18-1 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендації МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.

Наведене свідчить про те, що обов'язок підприємства щодо створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком підбирати і працевлаштовувати інвалідів на створені робочі місця. Такий обов'язок покладається на органи працевлаштування, що перелічені в частині першій ст. 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні".

Зазначене вище також роз"яснюється постановою Верховного Суду України від 20.06.2011 року по справі № 21-60а11, яка прийнята за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, на підприємство не може бути покладена відповідальність за не направлення уповноваженими органами необхідної кількості інвалідів для працевлаштування або відсутність у населеному пункті за місцем знаходження підприємства інвалідів, які бажають працевлаштуватись.

Відповідно до ч. 4 ст. 20 Закону України "Про зайнятість населення" підприємства, установи і організації незалежно від форми власності реєструються у місцевих центрах зайнятості за їх місцезнаходженням як платники збору до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, щомісяця подають цим центрам адміністративні дані у повному обсязі про наявність вільних робочих місць (вакансій), у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів, та про працівників, які працюють неповний робочий день (тиждень), якщо це не передбачено трудовим договором, або не працюють у зв'язку з простоєм виробництва з не залежних від них причин, і в десятиденний строк - про всіх прийнятих працівників у порядку, встановленому законодавством. Несвоєчасна реєстрація або відмова від неї, порушення порядку подання адміністративних даних тягне за собою відповідальність, передбачену законом.

Наказом Державного комітету статистики №420 від 19.12.05 року затверджена форма статистичної звітності №3-ПН „Звіт про наявність вакансій", яка подається підприємствами, установами та організаціями щомісячно на адресу державної служби зайнятості.

В ході судового розгляду справи судом встановлено, що до складу відповідача у 2011 році входило 132 відокремлених підрозділів, що розташовані на території 7 областей України: Харківської, Сумської, Полтавської, Чернігівської, Донецької, Луганської, Кіровоградської та Автономної Республіки Крим.

Суд зазначає, що норматив щодо кількості працевлаштованих інвалідів встановлено та застосовано позивачем -Харківським обласним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів відносно страхувальника -юридичної особи відповідача. Розрахунок штрафної санкції, про стягнення якої просить позивач, також здійснено з урахуванням даних щодо розміру заробітної плати та чисельності працюючих в цілому по підприємству.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем та його окремими відокремленими підрозділами подавалися звіти за формою №3-ПН до відповідних центрів зайнятості, в яких зазначено про наявність або відсутність вакансій для працевлаштування інвалідів та додатки до цих звітів (основні вимоги до претендента на вакансію), в яких зазначено про потребу в працевлаштуванні саме інвалідів.

Подання звітів підтверджується і листами центрів зайнятості за місцезнаходженням відповідача та його відокремлених підрозділів та зведеною інформацією центрів зайнятості, надану позивачем.

Так, судом встановлено, що звіти за формою №3-ПН про наявність вільних робочих місць для інвалідів у 2011 році щомісячно подавали відповідач та його відокремлені підрозділи: Харківська дирекція залізничних перевезень, станція Основа, станція Лозова, станція Харків-Пасажирський, Центральний будинок науки та техніки, Сумська дирекція залізничних перевезень, Полтавська дирекція залізничних перевезень, станція Гребінка, Куп'янська дирекція залізничних перевезень, станція Куп'янськ-Сортувальний, Куп'янська дистанція електропостачання, Лозівська дистанція електропостачання, Кременчуцька дистанція електропостачання, вантажне вагонне депо Харків-Сортувальний, вагонне депо Основа, вагонне депо Кременчук, електровозне депо «Жовтень», локомотивне депо Основа, локомотивне депо Полтава, локомотивне депо Кременчук, локомотивне депо Ромни, локомотивне депо Смородино, локомотивне депо Лозова, локомотивне депо Харків-Сортувальний, локомотивне депо Гребінка, Харківська дистанція колії, Лозівська дистанція колії, Ізюмська дистанція колії, Основ'янська дистанція колії, Сумська дистанція колії, Смородинська дистанція колії, Люботинська дистанція колії, Роменська дистанція колії, Куп'янськ-Вузлова дистанція колії, Куп'янськ-Південна дистанція колії, Гребінківська дистанція колії, Харківська дистанція зв'язку, Лозівська дистанція сигналізації та зв'язку, Основ'янська дистанція сигналізації та зв'язку, Сумська дистанція сигналізації та зв'язку, Сумська дистанція сигналізації та зв'язку, Кременчуцька дистанція сигналізації та зв'язку, Гребінківська дистанція сигналізації та зв'язку, Куп'янська дистанція сигналізації та зв'язку, Полтавська вагонна дільниця, вокзал Харків-Пасажирський, Основ'янське будівельно-монтажне експлуатаційне управління, Куп'янське будівельно-монтажне експлуатаційне управління, Гребінківське будівельно-монтажне експлуатаційне управління, Люботинське будівельно-монтажне експлуатаційне управління, Красноградський завод металоконструкцій, Роменський завод «Буддеталь», База №40 станції Лозова, Харківський загін воєнізованої охорони, Спеціалізована команда воєнізованої охорони по доставці та охороні цінностей, Харківська технічна школа м. Люботин, Автобаза Південної залізниці, Інформаційно-обчислювальний центр, Друкарня №18 Південної залізниці, моторвагонне депо «Харків», моторвагонне депо Люботин.

Також судом встановлено, що протягом 2011 року відповідачем для виконання певної роботи створювались додаткові (понаднормативні, від встановленого нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів) робочі місця для інвалідів.

Фактів безпідставності відмови інвалідам у працевлаштуванні позивачем та іншими державними органами не зафіксовано.

Таким чином, судом встановлено, що відповідачем були виконані вимоги Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" щодо прийняття заходів для працевлаштування інвалідів.

Щодо посилання позивача про подання звітів за формою №3-ПН з вакансіями для працевлаштування інвалідів ні всіма відокремленими підрозділами відповідача, суд зазначає, що дана обставина не впливає на висновок суду про виконання відповідачем вимог Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів України»по створенню необхідної кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2011 році, оскільки розрахунок чисельності таких робочих місць проводився в цілому по юридичної особі, так само як і норматив створення робочих місць, який додержаний.

Суд зазначає, що адміністративно-господарські санкції за незайняті інвалідами робочі місця не є податком, збором (обов'язковим платежем), обов'язкова сплата яких передбачена Конституцією України та Податковим кодексом України, а є заходом впливу до правопорушника у сфері господарювання у зв'язку зі скоєнням правопорушення.

Статтею 218 Господарського кодексу України передбачено, що підставою господарсько-правової відповідальності є вчинене учасником господарських відносин правопорушення. Учасник господарських відносин відповідає за порушення правил здійснення господарської діяльності якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Як встановлено в ході судового розгляду справи та підтверджено зібраними письмовими доказами, на виконання вимог законодавства, Державне підприємство "Південна залізниця" до Харківського міського центру зайнятості направлялася відповідна звітність з інформацією щодо можливості працевлаштування інвалідів, але робочі місця залишилися вакантними у зв'язку з не направленням для працевлаштування необхідного числа інвалідів уповноваженими органами позивача.

У зв'язку з тим, що у діях відповідача відсутній склад правопорушення, на нього не може бути покладена відповідальність за не направлення уповноваженими органами необхідної кількості інвалідів для працевлаштування, відсутність за місцем знаходження підприємства інвалідів, які бажають працевлаштуватись.

Викладене свідчить про відсутність підстав для покладення на відповідача адміністративно-господарської відповідальності за нестворення робочих місць для працевлаштування інвалідів,

Враховуючи викладені обставини, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, які є у справі, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, оскільки позивачем не доведено обґрунтованості та відповідності законодавству своїх висновків та доводів щодо порушення відповідачем Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», а відтак законних підстав для застосування та стягнення з відповідача адміністративно-господарських санкцій у суду немає та відповідно не має підстав для задоволення позову.

Згідно ч. 4 ст. 94 КАС України судові витрати з відповідача не стягуються.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 94, 160-163, 186 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Державного підприємства "Південна залізниця" про стягнення суми -відмовити у повному обсязі.

Постанова може бути оскаржена.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлено 28 серпня 2012 року.

Суддя Шляхова О.М.