Постанова № 25840718, 28.08.2012, Донецький окружний адміністративний суд

Україна ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 серпня 2012 р. Справа № 2а/0570/7773/2012

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 12.00

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Маслоід О.С.

при секретарі Вишневській О.В.

розглянувши адміністративний позов Донецького обласного відділення соціального захисту інвалідів

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Східенерго» (м. Донецьк)

про стягнення адміністративно - господарський санкцій та пені,

за участю представників сторін:

від позивача - Чеховський М.М.

від відповідача - Дашивця В.Г.

Донецьке обласне відділення соціального захисту інвалідів (надалі - позивач) звернулось до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Східенерго» (надалі - відповідач) про стягнення адміністративно - господарський санкцій у розмірі 7088200,79 грн.

Ухвалою суду від 28.08.2012 року змінено назву відповідача з Товариства з обмеженою відповідальністю «Східенерго» на Товариство з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Східенерго».

Позивач обґрунтовує позовні вимоги наступним. Відповідачем недотриманий норматив створення робочих місць для працевлаштування інвалідів. У 2011 році на підприємстві відповідача працювало 109 осіб-інвалідів, замість 210 особи-інваліда. Таким чином, були порушені приписи ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» (надалі Закон), що є підставою для застосування до відповідача адміністративно-господарських санкцій. Через порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій, які розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, позивач посилаючись на ст. 20 Закону, просить стягнути з відповідача суму нарахованої пені.

Позивач у судове засідання не з'явився та представника не направив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Представник відповідача заперечуває проти задоволення позовних вимог та посилається на наступне. Службою зайнятості інваліди йому не направлялись, самостійно інваліди не звертались за працевлаштуванням. Відповідачем своєчасно подавались звіти протягом 2011 року про кількість створених вакантних робочих місць для інвалідів, отже він виконував зобов'язання, створивши місця для інвалідів та надавши відповідну інформацію до державної служби зайнятості про наявність цих вакансій. Вказані звіти надані по всім ТЕС і робочі місця створені у більшій кількості, ніж було необхідно. Звіти не надавались лише по Апарату управління, але ж усі відокремлені підрозділи є однією юридичною особою. Крім цього, відповідач звертався до відповідних державних органів з проханням сприяти у працевлаштуванні інвалідів. Тобто, він здійснив усі заходи, які від нього залежали.

Дослідивши наявні в матеріалах справи документи, заслухавши пояснення представників сторін, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідач є юридичною особою, зареєстрований та обліковується у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України за кодом 31831942.

Відповідачем був наданий звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2011 рік. Відповідно до рядку 01 наданого відповідачем звіту середньооблікова кількість працівників облікового складу складає 5252 особи, з яких середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність складає 109 осіб (рядок 02 звіту). Кількість інвалідів -штатних працівників, що повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог ст. 19 Закону була визначена відповідачем на рівні 210 осіб (рядок 03 звіту). Відповідач у звіті також самостійно визначив адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць у сумі 7088200,79 грн.

Згідно переліку відокремлених підрозділів, які входять до складу відповідача, наданого до звіту, позивач має чотири відокремлених підрозділи,а саме: Структурні одиниці «Зуївська ТЕС», «Кураховська ТЕС», «Луганська ТЕС» та Апарат управління.

Зазначені обставини не є спірними між сторонами.

Спірним питанням цієї справи є наявність підстав для застосування позивачем до відповідача суми адміністративно-господарських санкцій у розмірі 7008306,17 грн. та стягнення пені у розмірі 79894,62 грн. через несвоєчасну сплату відповідачем суми застосованих адміністративно-господарських санкцій.

Фонд соціального захисту інвалідів відповідно до п.1 Положення про Фонд соціального захисту інвалідів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1434 від 26.09.2002 року (надалі Положення) є урядовим органом державного управління, який діє у складі Мінпраці та підпорядковується йому.

Згідно п. 3 Положення, одним із завдань Фонду соціального захисту інвалідів є контроль за виконанням підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами і організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, які використовують найману працю (далі - підприємства), нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, установленого Законом України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».

Основи соціальної захищеності інвалідів в Україні та гарантування їм рівних з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними здібностями і інтересами визначені положеннями Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» (надалі Закон).

У відповідності до ст. 19 Закону для всіх підприємств, установ і організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі 4% від середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи і організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою статті 18 вказаного Закону, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округляється до цілого значення.

Відповідно до ст. 18 Закону забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій, чи до державної служби зайнятості.

Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально - економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

У відповідності до вимог ст.. 19 Закону Украіни «Про зайнятість населення» Державна служба зайнятості має право, зокрема, направляти для працевлаштування на підприємства, в установи і організації всіх форм власності при наявності там вільних робочих місць (вакантних посад) громадян, які звертаються до служби зайнятості, відповідно до рівня їх освіти і професійної підготовки, а інвалідів, крім того, - відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у них кваліфікації і знань та з урахуванням їх побажань.

Відповідно до аб. 2 п. 2 ст. 19 цього Закону Державна служба зайнятості має право також одержувати від підприємств, установ і організацій, незалежно від форм власності, адміністративні дані по наявність вакантних робочих місць, у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів, характер і умови праці на них, про всіх вивільнюваних, прийнятих і звільнених працівників та інформацію про передбачувані зміни в організації виробництва і праці, інші заходи, що можуть призвести до вивільнення працівників.

Постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 року «Про реалізацію статей 19 і 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» затверджений Порядок подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування. Згідно з абзацом 3 пункту 2 зазначеного Порядку інформація про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття.

Згідно з Порядком інформація про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття.

З огляду на викладене, обов'язок по працевлаштуванню інвалідів відповідно до встановленого Законом нормативу, покладається як на роботодавця, так і на державну службу зайнятості.

В судовому засіданні представником відповідача суду були надані звіти за формою № 3-ПН, які надавались Структурними одиницями відповідача «Зуївська ТЕС» (м. Зугрес), «Кураховська ТЕС» (м. Курахове), «Луганська ТЕС» (м. Щастя) до відповідних центрів зайнятості за 2011 рік, які знаходяться за місцем знаходження одиниць. Звіти по Апарату управління (м. Донецьк) до Донецького міського центру зайнятості не надавались, що не заперечувалось представником відповідача та підтверджується відповіддю Донецького міського центру зайнятості від 15.08. за № 02/2517.

З наданих звітів вбачається, що по вказаним структурним одиницям відповідача були створені робочі місця для інвалідів у загальній кількості 111 місць. При цьому вказані робочі місця створені на території м. Зугрес, м. Курахове та м. Щастя.

З звіту відповідача до формі 10-ПІ вбачається, що кількість штатних працівників по Апарату управління (м. Донецьк) складає 170 осіб, кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів складає 7 штук, фактично працевлаштовано інвалідів у кількості 4 осіб. Тобто, робочі місця для 3 осіб - інвалідів відповідачем не створені.

До матеріалів справи відповідачем також надані його звернення до Управління праці та соціального захисту населення Мар`їнської районної державної адміністрації Донецької області, Мар`їнського районного центру зайнятості, Луганського обласного відділення фонду соціального захисту інвалідів, Управління праці та соціального захисту населення жовтневого району м. Луганська, Луганської міської організації Української спілки ветеранів Афганістану, воїнів інтернаціоналістів, Луганської та Харцизського міських центрів зайнятості, Луганського обласного відділення фонду соціального захисту інвалідів з проханням сприяти у працевлаштуванні інвалідів.

При цьому суд зазначає, що вказані звернення здійснювались Структурними одиницями відповідача за своїм місцезнаходженням.

Відповідачем суду не надано жодного доказу здійснення будь-яких заходів щодо працевлаштування інвалідів на території м. Донецька за місцезнаходженням Апарату управління.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача на те, що по Структурним одиницям ним були створені робочі місця для інвалідів в більшій, ніж треба, кількості та те, що усі відокремлені підрозділи складають одну юридичну особу, з огляду на наступне.

Як вже зазначалося, робочі місця для інвалідів створені відповідачем на території м. Зугрес, м. Курахове та м. Щастя. При цьому, відповідач зазначає, що місця створені, а особи - інваліди для працевлаштування відсутні. Робочі місця ж в м. Донецьку відповідачем не створені. Враховуючи більшу (у декілька разів) кількість населення м. Донецька та відповідно наявність більшої кількості інвалідів, створені робочі місця були б зайнятими. Але відповідач не надавав необхідну інформацію до державної служби зайнятості про наявність вакансій, не здійснював інших заходів щодо працевлаштування інвалідів на території саме м. Донецька, відповідно не виконував зобов'язання щодо створення місць для інвалідів та надавши відповідну інформацію

За таких обставин, відповідачем не були здійснені усі залежні від нього заходи для працевлаштування інвалідів.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позивач правомірно нарахував відповідачеві адміністративно-господарські санкції та пеню у частині невиконання ним нормативу робочих місць по Апарату управління (м. Донецьк) у кількості 3 місць відповідно у розмірі 208167,51 грн. та 2373,11 грн.

Розрахунок вказаних сум адміністративно-господарських санкцій та пені був здійснений та підтверджений позивачем та відповідачем у судовому засіданні.

Відповідно до ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Матеріали справи свідчать про невиконання відповідачем обов'язку, передбаченого нормами чинного законодавства щодо соціальної захищеності інвалідів в Україні, по забезпеченню необхідної кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів частково по Апарату управління (м. Донецьк).

Крім цього, відповідачем не вжито усіх залежних від нього заходів, направлених на недопущення господарського правопорушення, що надає позивачеві можливість накладення на нього адміністративно-господарських санкцій.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Оскільки наявними в матеріалах справи документами підтверджено невиконання відповідачем обов'язку, передбаченого нормами чинного законодавства щодо соціальної захищеності інвалідів в Україні, по забезпеченню необхідної кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів, позовні вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в частині стягнення адміністративно-господарських санкцій у сумі 208167,51 грн. та пені у сумі 2373,11 грн., у загальній сумі 210540,62 грн.

З огляду на наведене та керуючись Законом України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», Законом України «Про охорону праці», Законом України «Про зайнятість населення», Господарським кодексом України, Постановою Кабінету Міністрів України №70 від 31 січня 2007 року «Про реалізацію статей 19 і 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», Положенням про Фонд соціального захисту інвалідів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1434 від 26.09.2002 року, ст.ст. 2, 17, 18, 87, 94, 159, 160, 161, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України , суд -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Східенерго» адміністративно-господарські санкції та пеню за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів у 2011 році у загальній сумі 210540,62 грн. на користь Державного бюджету України.

В іншій частині позову відмовити.

Вступна та резолютивна частини постанови проголошені у судовому засіданні 28.08.2012 року у присутності представників сторін.

Зазначена постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Дана постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Скарга подається на ім'я Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 30 серпня 2012 року.

Суддя Маслоід О.С.